Катерина Лавриненко-Омецинська
за матеріалами Української туристичної газети

Монтенегро - перлина балканської Адріатики

Створена для відпочинку

Чорногорія, що на більшості європейських мов звучить як "Монтенегро", тільки вийшла на європейську арену як самостійна держава, відокремившись від Сербії. Цю країну з населенням близько 660 тис. чоловік, напевно, ніхто б не сприймав всерйоз, коли б не 300 кілометрів розкішного морського узбережжя, шоста частина якого представляє собою найчистіші піщані або дрібногалечні пляжі, настільки привабливі для туристів. Якщо ж до цього додати одні з найнижчих у Європі цін у сполученні із прекрасною екологією, чудовими пейзажами й досить розвиненим сервісом, одержуємо образ країни, ідеальної для відпочинку.

Слов'янську душу підкуповує і простота спілкування з місцевим населенням, щира привітність якого позбавлена нудотної нав'язливості, характерної для північноафриканських або південноазіатських країн. Чорногорці, орлиному профілю та високому зросту яких могли б позаздрити низькорослі нації, незалежні й горді, але по-дитячому відкриті світу і традиційно ледачі. На цей рахунок існує не одна заповідь, здатна стати релігією будь-якого сибарита. От деякі з них: "Людина народжується втомленою і живе, щоб відпочивати. Відпочивай удень, щоб уночі спати, а якщо побачиш, що хтось відпочиває - допоможи йому. Всі хвороби - від роботи, але від відпочинку ще ніхто не вмирав!".

Ця століттями вкорінена філософія розміряного життя дозволяє розслабитися на відпочинку особливо жителів великих міст, побут яких переповнений непотрібною маячнею. Легко і невимушено переходять вони від одного бутика до іншого, від базарних прилавків до магазинних, торгуючись, пробуючи, оцінюючи і приміряючи. Їм імпонує майже сільська невибагливість цих розкладених гір овочів і фруктів, цих діжок з різноманітними оливками. А чого вартує дегустація по-домашньому смачних сирів - коров'ячих, козячих, овечих, натуральних, у маслі, копчених...

На ринку легко купити свіжовиловлену рибу та морепродукты, а потім приготувати у будинку, тому що в більшості приватних готелів є апартаменти з кухонними плитами. Але готовити самому зовсім не обов'язково, тому що є прекрасна можливість продегустувати все це в численних кафе та ресторанах, розташованих усюди на узбережжі. При дотриманні європейських кулінарних традицій і відчутної натуральності вихідних продуктів, аж ніяк що не б'є по кишені, як у розвинених країнах, не може не покорити сполучення західної вишуканості зі східною розмаїтістю. І звичайно, вгадується вплив найближчих сусідів - Греції, Туреччини, Болгарії, Італії. У всякому разі, смак свіжоприготовленого еспрессо на Балканському півострові нічим не гірший, ніж на Апеннінському, а піца зі справжньої печі в Цетині здатна конкурувати з неаполітанською. Цивілізація, досить відчутна в рівні сервісу, який тут присутній, але не втомлює. І місцеві піщані пляжі не подавляють своїми шезлонгами, як на італійській Адріатиці, створюючи ілюзію повної волі.

Але багатство тутешньої природи - це не тільки чарівна Рив'єра. Гори, що дали назву країні й безпосередньо охороняють берегову лінію, ідуть углиб, колишучи в глибоких складках озера і дозволяючи бурхливим рікам штурмувати ущелини. Найбільше відомо Скадарське озеро, що вважається самим більшим на Балканах і має статус національного заповідника Чорногорії, який вона територіально ділить із Албанією. Тут налічується близько 300 видів птахів і більше 20 видів риб. Особливо знаменита Бока-Которська бухта, що звивистим язичком врізається в сушу на 32 кілометри. Її красу загальновизнано вважають відміченою божою благодаттю, і тому вона включена ЮНЕСКО в список видатних пам'яток культурної та природної спадщини.

Чорногорська історія в камені

Країна вдало сполучає фантастичну красу Адріатичного узбережжя і приголомшливі нашарування цивілізацій, чиї народи - від фракійців і римлян до слов'ян, італійців, турків і австрійців - залишили кам'яні автографи своїх культур як у тихих бухтах, так на неприступних гірських плато. Приклад тому - малюсіньке Цетине, історична столиця Чорногорії, що зуміла відстояти свою незалежність перед грізною Османською імперією. Саме тут відбувалися зйомки фільму Юрія Ільенка про найвідомішого правителя Монтенегро Петрі ІІ Негоше, якого грав Іван Миколайчук. Нігде в іншому місці так не відчуваються православно-слов'янські традиції Чорногорії, для відстоювання яких потрібні були безпрецедентні мужність і відвага її жителів. І реліквії розташованого високо в горах монастиря Острог підтверджують дивну цілісність і непохитність чорногорців.

Разом з тим, навіть суворі умови існування місцевих міст, підданих постійній погрозі нападу й століттями змушених ховатися за високими стінами фортець, завдяки життєрадісній золотистості кальцитних порід, з яких ці стіни побудовані, виглядають по-античному святково, у повній гармонії з нависаючими над ними скелями. Тут навіть бруківка викладена тим же каменем, підкоряючись загальному ритму забудови. Це відноситься і до Будви, і до Котору, і до Перасту. З давніх часів, активно бравши участь у торгівлі, вони увібрали риси як італійської готики та ренесансу, так і східних декоративних стилів, хоча їхні коріння сянають у глибоку античність. Так, наприклад, Будву перший раз згадує Софокл у V столітті до н.е. Звичайно, багато які із древніх споруджень не збереглися, але разюча загальна ансамблевість стародавніх міст, які хочеться вивчати як складений історією мудрий кросворд, і тоді стає зрозумілим знаходження на одній площі в Будві двох церков - православної початку XІ століття, присвяченої Святій Трійці, і римо-католицької Святого Стефана, побудованої чотирма століттями раніше. Таке переплетення культур тут природнє, тому що воно відбиває непрості історичні колізії тутешніх місць, які для наших сучасників особливо привабливі саме взаємодоповнюваністю... Монтенегро не може не скорити кожного, хто шукає гармонію злиття людини із природою. І навряд чи знайдеться хто-небудь, кому не схотілося б туди повернутися знову й знову.

Джерело: www.turpoisk.org.ua