< тому | зміст | вперед >>>

Зеленський Н.М. Джерела здоров'я - Березовські мінеральні води

Історичний нарис розвитку курорту

Часто доводиться чути, що "Березівські мінеральні води" - молодий курорт. Думка це помилково, але воно виникло не випадково. Тільки за Радянської влади курорт став справді народною здравницею, хоча відкритий він був ще в 1862 році. Втім, це лише офіційна дата народження курорту. У переказах жителів навколишніх сіл ми зустрічаємо згадки про джерелі, який називали теплими водами і користувалися ними як цілющим засобом. Курорт "Березівські мінеральні води" до Великої Жовтневої соціалістичної революції пройшов довгий і важкий шлях і в радянський час перетворився в народну здравницю, розвиваючись не ізольовано, а разом із зростанням і вдосконаленням всіх наших здравниць.

Вікова дата існування курорту свідчить про те, що курорт "Березівські мінеральні води" є старим курортом і старим санаторієм. Відомо, що перший санаторій в Росії був відкритий в 1858 році лікарем Н. Ст. Постниковим, але вже в 70-х роках минулого століття хворі і в "Березовських мінеральних водах" жили в окремих дачах, отримували лікування, харчування і т. д.

У 1862 році на засіданні Харківського наукового медичного товариства доктор Гурвіч робить перше повідомлення про відкриття ним в хуторі Березово лужно-земельно-залізистого джерела. Повідомлення Гурвича викликало великий інтерес серед харківських лікарів.

"Починаючи з 1862 року "Березівські води" вже відвідувалися хворими, хоча число їх було нечисленне. Але дуже важливо те, що всі ці хворі від вживання березовських вод або зовсім видужували, або отримували помітне полегшення".

У 1863 році властивості березовської води вивчали такі великі вчені, як Н. Н. Бекетов, Н. Д. Борисяк, Д. П. Лямбль і лікар Ф. В. Ланг.

Хімічний аналіз, зроблений професором Харківського університету Н, Н. Бекетовим, привів до несподіваних і дуже цікавих висновків: кількість вміст заліза в головному джерелі березовських мінеральних вод є великим.

А ще через рік медичний факультет Харківського університету направляє в Березово для вивчення умов місцевості і лікувальних властивостей води авторитетну комісію. До складу її, крім медиків, увійшли геологи, гідрологи і хіміки. Про результати дослідження комісія писала: "Хутір Березово розташований в приємній і красивій місцевості, досить мальовничій долині, оточеній майже з усіх сторін покритими молодим лісом пагорбами.

Височина місцевості над рівнем моря простягається тут до 504 футів. Вода головного мінерального джерела, судячи по аналізах професора Н. Н. Бекетова, виявляє найближчим схожість як за змістом заліза, так і за кількістю інших складових частин з водою джерела Спа (бельгія), яка вважається типу так званих железостальных вод. По такій подібності складу води можна укласти, що джерела Березовського хутора можуть бути використані при тих же захворюваннях, при яких корисні води Спа".

У перші роки хворі, які лікувалися на курорті "Березівські мінеральні води", розміщувалися головним чином у навколишніх селах, а гідропатія була представлена двома ваннами в нашвидкуруч спорудженому курені біля самого джерела (П. П. Бобін).

Трохи кращими були умови і на інших курортах на початку їх виникнення, а кількість хворих, які відвідували ці курорти, було вкрай незначним.

У царській Росії курортне справа так і не отримало належного розвитку. Воно "гальмувалося байдужим ставленням до нього царського уряду і схилянням придворної знаті, поміщиків і буржуазії перед усім закордонним". Це викликало великий витік золотої валюти. Їдучи на закордонні курорти, російські дворяни і купці витрачали там в окремі роки до 200 млн. рублів золотом - надзвичайні, величезні суми грошей, яких з лишком вистачило б на створення багатьох благо-влаштованих курортів в Росії. На ці мільйони народних грошей, штучно які направляються за кордон, можна було і створити нові, розширити і привести в зразковий стан наявні курорти. Кількість виїжджаючих з Росії на закордонні курорти становила в окремі роки до 200 000 і більше чоловік. "Російськими сповнені всі закордонні, і особливо німецькі курорти і санаторії. Всюди було чути російська мова і дзвін російських грошей. Росіяни везли туди пудами золото і щорічно платили таким чином багату данину німцям...".

Вивіз золота за кордон, писав один із сучасників, "це вимушена контрибуція - особливо образлива тому, що вона виплачується нашим конкурентам тільки за невміння дати належний благоустрій власним вітчизняним курортів".

На відкритті з'їзду щодо поліпшення вітчизняних лікувальних місцевостей (1915) сказано акад. Рейном: "ця Данина за одне десятиліття могла б дати Росії величезні заощадження - понад мільярд рублів".

Ставлення царського уряду до курортів, його турботу про них може ілюструвати і факт передачі Управління Владикавказької залізниці чверті дебіту Юцкого джерела для живлення паровозів. Російське бальнеологічне суспільство в П'ятигорську представило начальника Терської області з цього питання свою думку. "До очевидності ясно, що віддача залізниці 250 000 відер води на вічні часи з джерела, дебіт якого має схильність знижуватися, представляється справою абсолютно неприпустимим".

Для характеристики благоустрою курортів царської Росії наводимо оцінку, дану І. А, Стрілецьким: "В Сергиевске, поблизу Самари, прекрасний сірчаний джерело і міцна за хімічним складом бруд. Але це місце, яке налічує у своїй історії близько 150 років, являє собою звичайне російське село, по краях вулиці мосточки на дві дощечки. Щоб перейти після дощу через вулицю, треба надягати мисливські чоботи".

Характеризуючи стан благоустрою Ялти, той же автор писав; "Скажіть, будь ласка, де в Ялті погуляти, не дихаючи пилом і бензином? Адже, не в палісаднику ж, званому міським садом?".

А ось висновок санітарної комісії, яка обстежила санітарний стан кавказьких мінеральних вод в 1914 році: "Становище міст в санітарному відносно - потворне, каналізації немає, і в багатьох будинках немає ні вигрібних, ні помийних ям, і нечистоти розливаються по дворах, виробляючи нетерпиме зловонье".

Надзвичайно поширена малярія в Росії і на курортах, зокрема, була "однією з причин, що заважали розвитку і процвітанню курортів". "Що малярія на багатьох курортах є, треба відкрито визнати, а аж ніяк не замовчувати її або заспокоювати публіку неправдивими заявами, що малярії в цих курортах немає. Такі заяви друкуються і розповсюджуються, наприклад, сочинськими лікарями-підприємцями".

Поганий санітарний стан на курортах царської Росії стало приводом до спеціальним рішенням з'їзду про поліпшення вітчизняних лікувальних місцевостей, який відбувся в 1915 році. У рішенні було зазначено, що "покращення санітарних умов вітчизняних лікувальних місцевостей є справою, не терпить зволікання". -

Якщо така неприваблива картина з благоустроєм та санітарним станом була у той час на курортах Криму і Кавказу, то неважко уявити картину "благоустрою та санітарного стану в хуторі курорті "Бермінводи", яким він був у той період. І на цьому курорті не було ніякого благоустрою, але і тут була малярія, як і на багатьох курортах колишньої царської Росії.

Російські лікарі були мало знайомі з вітчизняними курортами, мінеральними водами; .бальнеология, де вони могли б почерпнути ці знання, майже не викладалася, надзвичайно мало було і відповідних довідників. Це була одна з причин того, що російські лікарі направляли хворих на курорти за кордон.

"Наші лікарі в масі своїй про російських курортах тепер знають трохи більше публіки. Залежить це від тієї причини, що їм нізвідки отримувати про них знання. Адже курси бальнеології поставлені у нас дуже несерйозно... вони читаються тільки в вигляді придатка до фармакології та й то не у всіх університетах

"Якщо багато хто з російських лікарів усіх своїх пацієнтів до останнього часу відправляли за кордон, то в значній більшості випадків вони це робили за повною необізнаністю про те, яке з російських лікувальних місць можна послати хворого".

"Довідників у нас так мало видається, вони так погано і недбало складені, що до них в буквальному сенсі небезпечно вдаватися".

Заслужений професор В. Ф. Грубе писав, що хімічний склад березовських мінеральних вод, цілюща дія їх та близькість до Харкова роблять Березово прекрасної "цілющою станцією", але чомусь лікарі, ігноруючи це в збиток інтересам хворих, посилають їх за кордон.

Доля курортів - залежала від випадкових примх їх власників. Вони ж змінювалися досить часто, і кожен з них зводив нанівець починання свого попередника. Не випадково Терапевтичне товариство в Москві констатувало у свій час, що історія кавказьких Мінеральних вод - "сумна і важка історія". Ще більш сумною була історія курорту "Березовські мінеральні води".

Сприятливий відгук комісії про березовських мінеральних водах (1863 р.) дав привід власнику хутора Березово, титулярному раднику, клопотати перед урядом про надання йому субсидії для подальшого розвитку справи (П. П. Бобін). Однак, як і слід було очікувати, субсидії було відмовлено. Витративши свої кошти на пристрій готелі на 12 номе" рів, будівлі для ванн на 8 номерів, будівництво 2 будиночків, власник вдається до складання "Акціонерного товариства мінеральних вод поблизу Харкова в хуторі Березово". І хоча статут цього товариства "височайше" був затверджений в 1869 році, однак суспільство скоро припинило своє існування, і хутір Березово - родовий маєток титулярного радника - за борги був проданий з аукціону.

Новий власник приділив велику увагу облаштуванню парку. Не шкодуючи коштів на посадку дерев, він виписував їх з*за кордону і платив по 5 рублів за одну липку.

У 70-х роках було побудовано дерев'яне двоповерхова будівля з кімнатами двадцятьма і коридорами-так звана нова готель, і п'ять окремих дач або будиночків з трьох, сім і вісім кімнат.

Про постановку лікувальної допомоги в цей час можна судити з такого факту. Ванна будівля з його дерев'яними трубами і залізними ваннами зовсім не було гарантовано щодо чистоти і тотожності складу води головного залізного джерела, снабжавшего ванни; вода застоювалася в збірному неприкритому колодязі, доходила до ванн абсолютно разложившейся.

Новий власник не звертав ніякої уваги на зручності хворих, на медичне обслуговування. Це призвело до того, що кількість хворих, які приїздили в Березово, з кожним роком зменшувалася.

У 1877 році Березово у зв'язку з хворобою нового власника було передано під опіку, а в 1880 році-у відання конкурсного управління. Наводимо оцінку стану справ у цей період, дану П. П. Бовиным: "За час опіки та конкурсного управління Березове справа, як завжди це буває, не могло піти вперед; підтримувалося тільки вже існуюче, не проводилося ні капітальних будівель, ні ґрунтовного ремонту, а тому все поступово приходило в занепад, навіть руйнування".

У 1881 році хутір Березово набуває новий власник, поміщиця - особа енергійна і з комерційної натурою. Створивши мінімально задовільні умови перебування хворих, вона зуміла через кілька років знову прийняти досить велика їх кількість.

Як приклад, що свідчить про "великі досягнення", наводиться, що у 1883 році "старі .железные ванни замінені новими цинковими, дерев'яні водопровідні труби - залізними. У ванних кімнатах влаштовані печі для опалювання їх в холодну і сиру погоду" (П. П. Бобін). За тих часів це було великим досягненням, зрушенням у справі курортного обслуговування. Адже в "Березовських мінеральних водах" у цей час ще практикувався відпуск прохолодних ванй. "Багато починали з 27°, поволі спускалися до 26°, а під кінець лікування і до 25°. Головна скарга при цьому була на те, що при температурі 25° вони примушені тремтіти в самій ванні і довго відчувати щось на зразок гарячкового стану після ванни" (П, П. Бобін).

А в Кисловодську був навіть розроблений спеціальний метод" - як сідати в холодну ванну.

Перш ніж сісти в холодну ванну, рекомендувалося за вказівкою професора Савенко "занурившись з головою в воду, вийти з води і відпочивши трохи, знову зануритися у воду. Повторюючи кілька разів можна звикнути до холодних ваннам, залишатися в них тривалий час".

Прийом холодних ванн тривав до 80-х років минулого сторіччя.

"Воістину це було суворе випробування, так як навіть у спекотне літо витримати купання в нарзане з темпера^ турою в 13° могли тільки молоді, загартовані люди, які, мабуть, і без того мали богатирським здоров'ям!"

Такі ванни не завжди закінчувалися благополучно, проте в останній чверті минулого століття купання в холодній воді все ще тривало, але тільки за письмовим дозволом лікаря. Для прийому теплих ванн в Кисловодську були приватні кибитки, де вода нагрівалася розжареним ядрами або в спеціальних самоварах. Але вони були доступні для небагатьох. За підігрів води стягувалася висока плата - від 4 до 7 крб. Дещо пізніше були встановлені казенні кибитки для підігріву води, де o стягувалася плата 1 руб. 50 коп.

Нова власниця курорту "Березовські мінеральні води" ввела ряд нововведень. Так, у 80-х роках тут почали виготовляти кумис для хворих. Організація кумисолікування при наявності джерела мінеральної води частково пояснювалася своєрідним складом хворих в той час (недокрів'я), але в основному переслідувала комерційні мети, про що свідчить і виключно висока ціна на кумис. Так, 0,5 літра кумису продавався за ціною 40 Коп.

В результаті деяких нововведень і поліпшень на курорті кількість хворих повільно, але неухильно зростала. Якщо за 6 років (1863-1868) на курорті лікувалося 212 хворих, то з 1882 по 1884 рік - близько 300 хворих.

Незначна кількість хворих в той період було і на інших курортах. Так, на курорті Моршин в 1877 році лікувалося 39 хворих (2-й рік існування курорту - 31). До кінця 60-х років минулого століття і на південному березі Криму, як писав відомий клініцист Ст. Н. Дмитрієв, "приїзд п'яти-шести десятків хворих вже іменувався сезоном".

У 1884 році на курорт "Березівські мінеральні води" знову була направлена комісія. Заслужений професор В. Ф. Грубе висловив в цій комісії наступне думка: "Березівські мінеральні води" мають широке майбутнє... Наплив хворих з кожним роком збільшується і вже такі депозити до сезону, як я чув, досяг такої цифри, яка позбавила "Березово" можливості задовольнити всіх бажаючих". Комісія зробила наступний висновок: "Не підлягає ніякому сумніву, що березовські залізисті мінеральні води як за хімічним складом, так і, безумовно, корисного їх дії при відомих хворобливих станах безперечно повинні бути віднесені до числа цілющих джерел, що володіють цим властивість значною мірою".

Хороші результати лікування на "Березовських мінеральних водах" створили їм репутацію і за межами Харкова. Все частіше почали приїжджати хворі з один гих міст. Наплив був настільки великий, що розміщувати хворих доводилося з великою працею.

Цим вміло користувалася власниця курорту. Вона до межі накрутила ціни буквально на все. У медичному відділі Харківського календаря за 1886 рік Н. А. Смирнитський наводить цікаві факти про курорті в Березово: "Ціна квартирних приміщень визначається їх розмірами. Окремі дачі здаються від 80 до 300 рублів за сезон, дивлячись за розміром дачі. Ці дачники найчастіше використовують свій стіл... Особи, що вміщуються в готелях, платять - в старій від 25 до 50 руб., у новій - від 75 до 150 рублів за номер. Крім того, були окремі дачі, число яких було у різні роки -6, 8, 10.

Дачники скаржаться на те, що стіл недостатній і поганий. Продукти продаються дорого адміністрацією закладу, селянські ж жінки, що з'являються з продуктами виганяються, кефір порівняно доріг - Ш коп. пляшка і притому не завжди однакового гідності". Про те ж читаємо у збірнику "Березівські залізні мінеральні води", виданому в Харкові в -1883 році;

"Ціна квитка за разовий прийом ванни 50 копійок. Сезонна книжка на 100 квитків коштує 40 рублів. З осіб, які не жили в Березово, за ванну стягувалося 75 копійок. Ціна сезонним квитками (з 15 травня до 1 вересня) на право користування бібліотекою, газетами, купальнею на ставку, лодкою і мінеральною водою з джерел для пиття склянками сімейним - 6 рублів, для однієї особи - 1 рубль".

У ті роки в Березово, як і на інших курортах, існувала дивна, нинішнім медичним поглядам, тенденція: приймати якомога більше ванн, але вже ніяк не менше двох на день. Ймовірно, цим і пояснюється продаж абонементів на 100 ванн. Відзначимо, до речі, що навіть на такій передовій, з тим часи, курорті, як Кисловодськ, лише в кінці минулого століття перейшли до відпустки однієї ванни в день замість двох.

Досить нагадати, що у свій час нарзан ванни приймалися після лікування сірчаними ваннами в П'ятигорську і залозистими ваннами в Железновод-ську. Такий метод прийому ванн відповідав існував думку горян, за яким гарячі сірчані пятигорские води, звані горцями "мертвою водою", расслабляли тіло людини, теплі железноводские води, звані "живою водою", оживляли тіло, а кисловодський нарзан повідомляв організму богатирську силу" [18].

Постановка лікувальної допомоги в санаторії "Березовські мінеральні води" була низькою. Існував каптаж був абсолютно відкритим, що значною мірою сприяло розкладанню мінеральної води.

Такий рівень лікувальної допомоги на курорті "Бермінводи" не був винятком. В Мацесте навіть у 1902 році прийом ванн відбувався наступним чином: "...поза-великому дерев'яному бараці на каменях була встановлена жерстяна ванна. Хворий сам підносив воду, збирав у лісі дрова і, розклавши під ванною вогонь, сідав в неї. У спекотні дні ванни брали під відкритим небом. За хворим ніхто не спостерігав. І лише "у 1906 році біля джерела були встановлені 4 ванни і споруджений невеликий басейн".

А. В. Романів у доповіді про-пристрої курорту в районі Уиской губи (узбережжя Білого моря) повідомляв, що в 1910 році "ванни і пристосування для підігрівання води пацієнти привозять з собою".

Про прийняття грязьових ванн на Одеському Куяльнйцком лимані в 1912 році І. А, Стрільців повідомляв: "При призначенні досить інтенсивного лікування... грязьовий ванни, немає постійного спостереження лікаря під час перебування хворого в багнюці. В коридорі сидить лише фельдшер. Хворі самі собі призначають температуру грязі, час лежання у ванні, обов'язково потім чомусь потіння і т. д.".

Постановку лікувальної допомоги на курорті "Кемері" яскраво характеризують "вироблені" показання до лікування на курорті: "В Кемері лікують від ломоти живота і ломоти кісток".

Даючи оцінку лікування в Кисловодську, Ст. Броневський писав: "Тут лікують і лікуються так, що виліковуються випадково", а лікар Малиновський повідомляє наступне: "В Кисловодськ приїжджають лікуватися незалежно від результатів лікування на інших курортах, причому хворі, які виліковувалися, брали нарзан і пили його від радості; хворі, які не виліковувалися на інших курортах, робили те ж саме з горя, а здорові відвідувачі пруш і купалися в нарзане від нічого робити".

Курорт "Березівські мінеральні води", незважаючи на відсутність благоустрою і погану постановку лікувального процесу, в силу дорожнечі був недоступний для трудящих, як і інші курорти царської Росії. І тут курортом користувалися тільки заможні люди: дворяни, купці, духовенство та високооплачувані чиновники. Трудящим було не до курортів. Вони не були забезпечені самими необхідними засобами до життя. Злидні пролетаріату, так правдиво описана Ф. Енгельсом ще в 1845 році, існувала в не меншій мірі і в цей період.

"Всюди, куди б ми не подивилися, ми знаходимо постійну або тимчасову злидні, хвороби, викликані цим положенням або характером самої праці, деморалізацію; скрізь ми знаходимо повільне, але неухильне руйнування фізичних і духовних сил людства, що в цьому положенні людина або цілий клас людей не може по-людськи жити, відчувати і мислити" .

"Буржуазія дає їм жити лише остільки, оскільки це їй необхідно".

Пролетаріату не була доступна елементарна медична допомога, не кажучи вже про курортної допомоги.

Передові люди російської медичної науки добре розуміли і часом висловлювали свій протест з приводу недоступності курортів. Так, найбільший клініцист С. П. проф. Боткін говорив: "Як кліматична станція Крим, по-моєму, має велику майбутність, лише б з'явилися ті необхідні умови, без яких неможливо ще посилати хворих з гаманцем середнього розміру".

Незважаючи на цінні лікувальні властивості мінеральної води і хороші кліматичні умови, курорт розвивався слабо і до 90-х років прийшов у повний занепад.

У 900-х роках хутір Березово знову переходить у руки нового і останнього власника. Новий власник спробував оживити діяльність курорту, який в цей період животів.

Не дивно, що в цей час виникає думка продати хутір Березово іноземцям. І якщо це н$ вдалося, то лише тому, що іноземці зовсім не були зацікавлені в поліпшенні російських курортів - їх цілком влаштовувало, коли росіяни бари "вивозили" свої хвороби, а головне гроші, за кордон.

Забігаючи вперед, згадаємо про такому цікавому факті. Під час недовгої німецької окупації України 1918 року знову відроджується ідея про можливість створення в Березово курорту за західними зразками. З цією метою робиться спроба створити акціонерне товариство. Складаються широкомовні проекти, запрошуються фахівці, навколо Березово створюється реклама. Але і на цей раз, як і в жовтні 1917 року, жадібним капіталістам "завадила" Радянська влада.

Важке становище Березово пояснюється виключно тим, що у колишніх приватних власників хутора Березово не вистачало коштів для того, щоб створити всі ті умови, які необхідні для існування і нормального розвитку будь-якого лікувального місця". Так пояснює причини тяжкого становища курорту М. І. Футран у книзі "Минуле і сьогодення Березовського курорту".

Справедливе твердження. Але повністю воно відображає справжній стан речей? Ми думаємо, що ні. Адже і на курортах, які належали земству, справа йшла не краще.

На розвиток санаторно-курортної справи земський період не казав жодного впливу.

Гонитва приватних власників за багатою прибутком, малий контингент хворих (лікарі більшості направляли хворих за кордон), незадовільно організована лікувально-діагностична допомога, погані санітарно-технічні і гігієнічні умови були і залишалися основними причинами слабкого розвитку російських курортів.

Незначна кількість хворих обмежувало можливості у створенні відповідного благоустрою і культурних умов на курортах. "Виходить зачароване коло: немає зручностей тому, що немає приїжджих і немає приїжджих тому, що немає зручностей!".

Земство не могло налагодити і по-новому організувати курортно-санаторне справу тому, що, як писав в. І. Ленін, ... "земство було засуджено на те, щоб бути п'ятим колесом у возі російського державного управління, колесом, типовим бюрократією лише остільки, оскільки її всевладдя не порушувалося"...

Таким чином, курорт "Березівські мінеральні води" в царський час жив жалюгідне існування і поділяв долю багатьох курортів царської Росії. Закордонні ж курорти процвітали за рахунок російських грошей.

Курортне будівництво в Росії розвивалося без усякого плану. Розкішні палаци, вілли, курзали поєднувалися з кричущими антисанітарними умовами і крайньою технічною відсталістю.

Курорти набували характер розважальних установ-ний з азартними іграми. За "розсуд начальства" в Кисловодську організовувалися місця гульб, пияцтва. Про характер розважальних розваг у Кисловодську писала газета "Кавказькі курорти" в 1912 році:

"Флірт і торг..., шашлик, пиятики, Замки "Різні підступності", Ночі, пісні, танці, трійки - Ось тут головні ліки".

А в Кемері, в глушині курортного парку, був відкритий ресторан з веселою назвою "Веселий комар".

3. П. Соловйов з приводу 50-річчя земської медицини писав: "Будівля земської медицини... стоїть недобудоване і чекає справжнього господаря, який завершить його гідним чином..., залучаючи всі живі, творчі сили".

Цим справжнім господарем Велика Жовтнева соціалістична революція зробила народ. Партія більшовиків мобілізувала всі сили країни на охорону здоров'я трудящих. Вона висунула гасло: "Курорти - трудящим!".

Основоположник Комуністичної партії і Радянського держави в. І. Ленін в 1919 року підписав історичний декрет "Про лікувальні місцевості загальнодержавного значення", про націоналізацію курортів і передачу їх в руки трудящих. Курорти і санаторії стали надбанням широких трудящих мас.

В. І. Ленін, проявляючи турботу про поранених і втомлених бійців, про пролетаріаті, ще 15 квітня 1919 року, до взяття Криму, дав вказівку про відправлення за його підписом і підписом першого наркома охорони здоров'я строкової військової телеграми на ім'я Голови Раднаркому України і копії наркомвоєн України про прийняття "суворих заходів "охорони від руйнування та розкрадання лікувальних засобів, будівель, інвентарю, насаджень, матеріалів і запасів на курортах Півдня Росії та Кримського півострова".

В грудні 1920 року, після звільнення Криму від білогвардійців, Ленін в. І. підписав декрет "Про використання Криму для лікування трудящих". У цьому декреті сказано: "Прекрасні дачі та маєтки, якими користувалися раніше великі поміщики і капіталісти, палаци колишніх царів та великих князів - повинні бути використані під санаторії і здравниці робітників і селян".

Цікаві спогади наркома охорони здоров'я РРФСР Н, А. Семашко. Після звільнення Криму, оглянувши всі курорти Криму і повернувшись до Москви з "розширеними зіницями", М. А. Семешко, доповідав в. І. Леніну про кримських принади. Володимир Ілліч, уважно вислухавши Н. А. Семашко, сказав: "Напишіть проект декрету Ради Народних Комісарів, але політичний, такий, щоб кожна фраза співала". В. І. Ленін схвалив представлений проект, однак запропонував додати, що кримські курорти повинні обслуговувати і революціонерів інших країн. І коли Н. А. Семашко спробував заперечувати, в. І. Ленін своєю рукою вписав: "а також для робітників інших країн, які направляються міжнародною радою профспілок".

Липня 1921 року в. І. Ленін підписує третій декрет, спрямований на створення умов для масового курортного лікування трудящих. Цей декрет зобов'язував звільнити всі приміщення в Криму і на Кавказі, придатні для розміщення в них здравниць, в тому числі й приміщення, зайняті радянськими і військовими установами. Таким чином, у важкі для молодої Радянської республіки роки (1919-1921) Комуністична партія і Радянський уряд проявили величезну турботу щодо оздоровлення трудящих.

Ці декрети зробили доступним для широких трудящих мас найефективніший вид лікування - курортний, створили основу для швидкого розвитку курортно-санаторної мережі. Починаючи з цього часу відкривається нова ера в житті курортів в нашій країні.

Минуло небагато часу, але вже в 1930 році німецьким журналістом (Вальден) газеті "Франкфуртер Цей-тунг" була дана цікава оцінка нашим курортам:

"Страшні більшовики створюють курорти досконало - з джерелами, читальним залом та італійською оперою. Колишні відвідувачі цих курортів живуть зараз в Парижі, Берліні, Ніцці, але не треба забувати, що в Радянському Союзі з населенням у 160 млн., є багато мільйонів нужденних і бажаючих лікуватися..." '..

"...Хворі робітники і службовці надсилаються на курорти за рахунок коштів страхових кас..."

"Курорти в СРСР служать могутнім засобом для підняття культурності. Цікаво спостерігати, як робітники і селяни Сибіру і Уралу, ніколи не покидали своїх сіл і заводів, ніколи не їздили по залізницях, звикають з курортним побутом. Хворі не тільки виліковуються, але повертаються в села і на заводи, вони стають носіями нової культури і нових навичок".

Кількість нових санаторіїв і ліжковий фонд в санаторіях з кожним роком збільшуються.

Однак справа не тільки в зростанні кількості ліжок. Не менш важливо і те обставина, що весь лікувальний процес, весь санаторний режим в наших здравницях побудовані на строго наукових засадах, розроблених спеціальними науково-дослідними інститутами курортології та медичними науковими товариствами.

Радянська наука об'єднала вчення про різних природних лікувальних факторів у єдину дисципліну - курортологию. Це значною мірою зумовило успіх у вирішенні багатьох наукових питань у галузі курортного лікування.

Перший Державний бальнеологічний інститут був заснований в П'ятигорську в 1920 році. В даний час проблеми курортології вивчаються 17 науково-дослідних інститутах країни: в П'ятигорську, Ялті, Сочі, Тбілісі, Баку, Єревані, Одесі, Томську, Свердловську, Ташкенті, Фрунзе та ін.

А в минулому, як і слід було очікувати, пропозиція створити бальнеологічний інститут на Кавказьких мінеральних водах царським урядом було відкинуто.

Науково-методичним центром є Державний центральний інститут курортології (Москва). Крім спеціальних інститутів, питаннями наукових досліджень в області курортології займаються кафедри фізіотерапії інститутів удосконалення лікарів. Значний внесок у розробку курортології вносить Академія наук СРСР.

У вивченні ефективності лікування у санаторії "Березівські мінеральні води" величезну роль зіграла діяльність Харківського медичного товариства.

Харківське наукове медичне товариство на своєму засіданні ще в 1862 році обговорювало питання про відкриття мінерального джерела на хуторі Березово.

Йому ж належить ініціатива виділення різних комісій по вивченню хімічного аналізу води, вивчення ефективності лікування у цьому санаторії.

На засіданнях ХМО заслуховувалися доповіді лікарів, що працюють в санаторії "Березівські мінеральні води". Так, у 1873 році було заслухано доповідь доктора Н. С. Туранского, у 1882-1884 рр.-доповіді П. П. Бобіна та ін.

І в даний час Харківське наукове медичне товариство, Харківське товариство курортологів і фізіотерапевтів проявляють увагу до санаторію. У 1960 році була заслухана інформація про діяльність та перспективи розвитку курорту, кілька інформації були заслухані в наступні роки.

Постійного друкованого органу, що висвітлює життя і потреби, курортів в дореволюційної Росії, не було. Нечисленні спроби видавати журнал, присвячений російським курортів, "закінчувалися невдачею подвійний: не було читачів, але не було і письменників".

З 1923 року видається друкований орган "Курортна справа". Цей журнал кілька разів змінював свою назву, з 1955 року виходить під назвою "Питання курортології, фізіотерапії та лікувальної фізкультури" і всебічно висвітлює різні питання курортології.

З 1920 року органами радянської охорони здоров'я були розпочаті роботи по відновлення забутого курорту в Березово.

У 1922 році Харківський облвиконком після доповіді одного з організаторів курорту професора М.І. Футрана вирішив ретельно досліджувати і заново відбудувати покинутий курорт. Для цього була створена спеціальна комісія, в яку увійшли відомий бальнеохимик Э.Э. Карстенс, гідрогеолог О.М. Огильві, професора І.С. Тєлєтов, І.І. Маклецов, М.І Футран та ін.

Комісія винятково високо оцінила лікувальні властивості мінеральних березовських вод. М. В. Футран підкреслював, що мінеральні води в Березово цінні не тільки вмістом в них заліза (на це звертали увагу дослідники курорту і раніше), але також багаті кальцієм, магнієм і містять значну кількість кремнезему.

Однак у той важкий для країни час відсутність коштів не дало можливості приступити до реорганізації курорту.

В 1926 році був організований під головуванням М. І. Футрана науковий рада курорту, в який увійшли В. В. Кудинцев, Р. М. Зорохович. В. М. Коган-Ясний, С. А. Кричевський, І. В. Маклецов, Е. А. Черніков, С. Я. Посіли : Якушевич, І. В. Файншмидт, А. М. Грінштейн, П. Ф. Фролов та ін

У 1926 році наукова рада при Харківській окружній инспектуре, заслухавши доповіді М. В. Футрана і професорів Е. Е. Карстенс, В. С. Тєлєтова, Б. З. Криму і ознайомившись з новим аналізом води і планом гідрогеологічних робіт, представленим професором А. Н. Огильві, визнав раціональним відновити в хуторі Березово забутий курорт.

Влітку 1927 року курорт "Березівські мінеральні води" на 100 ліжок був відкритий для прийому хворих.

У роки 1926-1932, коли країна здійснила ленінський план індустріалізації країни, санаторно-курортне будівництво отримало великий розмах. На курорті "Березівські мінеральні води" в 1929 році було закінчено будівництво двоповерхового корпусу (нині корпус № 1) на 60 ліжок, побудовані будівлю їдальні, лікувальний корпус, каптаж джерела, що представляє собою круглий цементований резервуар без дна, вкритий наметом.

В період завершення соціалістичної реконструкції, зміцнення та розвитку соціалістичного суспільства, широко розгорнулося санаторно-курортне будівництво. Це знайшло відображення і в розвитку курорту "Березовські мінеральні води".

У 1938 році курорт розширюється. Був побудований жіночий корпус № 3 на 50 ліжок. Ліжковий фонд в санаторії становив вже 125 ліжок взимку і 175 ліжок влітку. Курорт переходить на цілорічне обслуговування хворих, що дало можливість збільшити контингент лікуються на курорті більш ніж в два рази.

До Великої Жовтневої соціалістичної революції всі курорти були сезонними, то є працювали тільки влітку. Проте, як встановлено, ефективність лікування на курортах в зимовий період така сама, як і в літні місяці. Більш того, цілої ряду хворих, що страждають серцево-судинними захворюваннями та ін., лікування на курорті в літній період, у жаркі місяці, протипоказано. Відпочинок взимку має навіть ряд переваг, 20

Величезна більшість людей, що проживають в Радянському Союзі, звикли до свого клімату, часом до холодного, і досить часто сумують за гарної морозної погоди. "Здоров'ю мою корисний російський холод" (А. С. Пушкін),- повторюють багато відпочиваючі. В даний час більшість грязьових курортів працює протягом круглого року. "Багаторічний досвід свідчить, що взимку можна лікуватися на грязьових курортах з неменшим успіхом, ніж влітку... Для ряду хворих лікування взимку на грязьовому курорті має свої переваги. Спокійна обстановка, яка створюється взимку на курорті, дозволяє хворому зосередитися на правильно проведеному лікуванні". (В. Р. Дік). Крім того, грязелікування взимку є меншим навантаженням на серце, завдяки чому переноситься легше, ніж в жарку час. Сказане значною мірою стосується і курортів інших профілів. Переклад курортів на круглогодовую роботу в значній мірі поліпшив організацію як лікувальної, так і господарському житті, не кажучи вже про те, що це захід забезпечує лікування на курортах значно більшій кількості хворих, які потребують в цьому виді допомоги.

Помітно поліпшилося медичне обслуговування, умови для відпочинку в санаторії "Бермінводи".

Курорт зростав, а разом з ним зростало і його слава. Чудові цілющі якості березовської мінеральної води отримали заслужене визнання по всій країні. В молодий радянський санаторій охоче їхали лікуватися в загартовувати своє здоров'я трудящі.

Але вибухнула Велика Вітчизняна війна. Фашистські варвари палили та грабували міста і села Радянської України. Страшна доля спіткала і Березовський курорт/Майже нічого тут не вціліло після ворожої навали. Там, де раніше були спальні корпуси санаторію, їдальня, клуб, стирчали обгорілі дошки і почорнілі камені. Була підірвана електростанція, зруйновані метеорологічна станція і водолікарня. Шосейна дорога, міст і під'їзди до курорту були зруйновані авиабомбами. Фактично курорту, як такого, не стало.

Матеріальні збитки, завдані фашистськими загарбниками радянським курортів, визначено урядовою комісією в 1 млрд. рублів. Курорту "Березовські мінеральні води" завдано шкоди під час окупації та воєнних дій на суму 5347 тис. рублів.

Однак минуло лише кілька днів після звільнення Харкова від німецько-фашистських загарбників і почалися відновлювальні роботи на курорті.

Вже в червні 1944 року курорт зміг прийняти на лікування хворих і поранених фронтовиків.

Дуже скоро майже весь курорт був відновлений. З руїн та попелу піднялися до нової життя спальні корпуси, клуб. Величезну роль у відновленні курорту зіграли колективи санаторію "Бермінводи", заводів ім. Малишева, торговельного машинобудування та інші.

Комуністична партія і Радянський уряд, проявляючи невпинну турботу про здоров'я радянських громадян, вже у перші повоєнні роки приділили велику увага відновленню і розвитку санаторно-курортної справи в країні. Яскраве підтвердження цьому ми бачимо у законі про п'ятирічний план відновлення і розвитку народного господарства СРСР на 1946 - 1950 рр.: "Повністю відновити мережа будинків відпочинку і санаторіїв для робітників, селян та інтелігенції. Довести кількість місць одночасного перебування в санаторіях до 250000 чоловік і в будинках відпочинку до 200000 осіб".

Цей план був виконаний.

Збільшився ліжковий фонд за цей період і на курорті "Березівські мінеральні води". Він склав взимку 150, влітку 22.5 ліжок.

Як відомо, у прийнятому семирічному плані народного господарства СРСР передбачено збільшення санаторних ліжок на 51 тис., тобто в два рази більше, ніж за такий ж попередній період.

Але минуло небагато часу, і в 1960 році Урядом УРСР знову намічені заходи, спрямовані на подальше розширення ліжкового фонду в санаторіях, на будівництво нових спальних корпусів, на створення нових сезонних курортних містечок для організації масового відпочинку трудящих. "Намічено побудувати в республіці в 1960-1965 рр. близько 250 нових санаторно-курортних і оздоровчих установ на 64850 місць, у тому числі в санаторіях 10980 місць, головним чином для лікування шлунково-кишкових захворювань...".

А якими темпами піде подальший розвиток ліжкового фонду?

"До 1980 р. кількість місць у санаторіях, пансіонатах та будинках відпочинку профспілок досягне 1 млн. 955 тис., що майже в 8 разів перевищує рівень 1960 р.".

При ознайомленні з цими заходами пригадуються чудові слова М. І. Калініна про те, що у нас в соціалістичній країні здоров'я робітників, здоров'я селян - основне завдання держави.

У Радянському Союзі вивчені і описані "понад 4000 мінеральних джерел різного хімічного складу і температури, близько 700 родовищ лікувальної бруду і більше 450 кліматичних районів, особливо сприятливих для лікування і відпочинку".

В даний час в Радянському Союзі є 504 курорту і лікувальних місцевостей.

Бурхливий розвиток отримали курорти Української РСР. Зараз в республіці функціонують близько 600 санаторіїв на 73200 ліжок, санаторних пансіонатів на 7600 місць, будинків відпочинку на 25 500 місць, десятки курортних готелів, туристичних баз та інших оздоровчих закладів на 15000 місць.

На території України розташовано 24% всієї мережі курортних установ країни.

Цифри прийнято вважати нудною матерією, але є цифри, які звучать майже як пісня. Це сказано не для красного слівця. Судіть самі.

Напередодні революції в санаторіях було всього лише 3000 місць, в 1937 році їх було 102 тисячі, а в 1964 році кількість місць у санаторіях нашої країни склало більше 300 тисяч.

Ці цифри говорять самі за себе і коментувати їх не доводиться. Але варто згадати, як у царській Росії було із створенням санаторіїв в курортних місцевостях.

Будівництво санаторіїв в Росії почалося значно пізніше створення курортів. Тільки у другій половині XIX століття було відкрито перше установа санаторного типу поблизу Самари доктором медицини Н. Ст. Постниковим, в той час як перший курорт в Росії виник на початку XVII століття. Але санаторії погано прищеплювалися в Росії, і лікування на курортах проводилося в основному амбулаторно. За даними В. О. Штанзі,

в 1915 році в російських санаторіях лікувалися усього близько 1,5% хворих, які потребують у курортному лікуванні. І це, незважаючи на те, що передові російські вчені наполегливо пропагували саме санаторну форму лікування.

Відомо, що найстаріший бальнеолог професор А. А. Лозинський, ще в 1908 році пропагував ідею санаторизации хворих, однак вона була повністю здійснена тільки з приходом Радянської влади.

Понад 300 тисяч ліжок у санаторіях сьогодні - це ж сотні нових санаторіїв, цілі курортні міста, мільйони трудівників, щорічно отримують зцілення від своїх недуг. Однак курортно-санаторна допомога повинна і надалі розвиватися.

Наші санаторії значною мірою виконують функції профілактики, основного напрями радянської охорони здоров'я. "Немає сумніву, що профілактичне напрямок радянського охорони здоров'я .обусловит необхідність ще більш інтенсивного розгортання оздоровчих закладів - курортів, санаторіїв, будинків і містечок відпочинку - для попередження захворювань, загартовування і зміцнення здоров'я трудящих".

Широко відомо, що захворювання легше попередити, ніж лікувати". Це положення, висловлене М. Я. Мудровым, покладено в основу радянського охорони здоров'я.

Як пророчо звучать слова М. І. Пирогова, сказані ним ще в минулому столітті, про те, що "фунт профілактики варто пуда лікування".

Важливим досягненням у розвитку санаторно-курортної справи є спеціалізація санаторіїв. "Всі діючі санаторії спеціалізовані і призначені для лікування хворих з певними захворюваннями. Спеціалізація санаторіїв встановлюється з урахуванням наявності природних лікувальних факторів на даному курорті".

Кожен курорт має свій профіль. Немає і не може бути універсального санаторію, такого санаторію, який був би корисний при всіх захворюваннях. У санаторіях працюють лікарі-фахівці, а не лікарі-універсали, як це мало місце раніше. Встановлено чіткий профіль з урахуванням наявності природних лікувальних факторів і в санаторії "Бермцнврдь!". Так, якщо раніше (до 1917 р.) основний контингент хворих був з традиційним діагнозом - недокрів'я, з 1927 року в санаторій "Березівські мінеральні води" направляються хворі за суворими показаннями: з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, печінки і жовчного міхура, нирок і сечовивідних шляхів, порушення обміну речовин, то є у відповідності з наявністю природних факторів: мінеральної води, торф'яної бруду, клімату та ін

Більш того, Центральним інститутом курортології і фізіотерапії (М.М. Мазур) встановлена потреба дорослого населення в санаторно-курортному лікуванні. Вона становить 655 осіб на 10000 жителів, пв тому числі хворих із захворюваннями: серцево-судинної системи 192 чол., туберкульозу легень 86 чол.,^рда[нЬв травного тракту і обміну 117 чол., органів руху і опори 64 чол., нервової системи 65 яел., гінекологічними 53 людини".

Встановлена також "річна ліжкова потреба на 1000 чоловік дорослого міського населення, обчислена згідно з термінами лікування за окремими нозологічних форм: для хворих із захворюваннями на туберкульоз органів дихання 1,70, серцево-судинної системи 1,07, органів травлення і обміну 0,66, нервової системи 0,33, органів руху і опори 0,33, гінекологічними 0,27, органів дихання нетуберкульозного характеру 0,27". За всіх профілів річна коеяная потреба на 1000 чол. дорослого міського населення становить 4,76.

Сьогодні ми ще не володіємо таким ліжковим фондом в санаторіях, але успіхи, досягнуті в нашій країні за роки Радянської влади (ліжковий фонд у санаторіях збільшено більш ніж у 100 разів), і особливо затверджена на XXII з'їзді партії Програма КПРС, передбачає значне розширення санаторної системи, вселяє повну впевненість в тому, що потреба в санаторних ліжках буде успішно здійснено.

Таким чином, ленінський принципо - курорти на службу народу - повністю втілений в життя. У Радянському Союзі курорти доступні всім верствам населення, мільйони робітників, колгоспників, робітників радгоспів, працівників розумової праці щороку користуються курортним лікуванням, причому величезна більшість оплачує путівку в розмірі 20-30% або отримує її зовсім безкоштовно.

У березні 1960 року з метою подальшого поліпшення організації лікування та відпочинку трудящих на курортах, підвищення ролі профспілок у цій важливій справі Радянське уряд прийняв рішення про передачу госпрозрахункових санаторіїв та будинків відпочинку у відання профспілок.

Минуло небагато часу, але профспілки вже багато зробили для поліпшення постановки лікувального процесу, так і для розширення ліжкової мережі в здравницях. Так, за допомогою Харківського обкому КПУ і Харківського облпрофради цінну ініціативу проявили Харківський раднаргосп, його промислові підприємства і Ново-Краматорський завод, які в доповнення до державного будують за планом рахунок своїх коштів нові спальні корпуси або роблять прибудови до існуючих будівлям для розгортання в них ліжкового фонду.

^На курорті "Бермінводи" за рахунок фондів підприємств зроблено кілька прибудов. Харківський тракторний завод зробив прибудову до спального корпусу № 1 на 16 ліжок, Харківська облспоживспілка у 1962 році здав в експлуатацію прибудову до того ж корпусу також на 1Ь ліжок. Харківський раднаргосп у 1962 році передав санаторію спальний корпус на 100 ліжок. У цей же період за рахунок внутрішніх ресурсів ліжковий фонд збіль-Нен на 25 ліжок.

За останні роки курорт "Березівські мінеральні води" розширився, виріс і докорінно змінився. Раніше було дуже тісно в лікувальному корпусі: "Маленькі кабінети, навіть повернутися ніде", - скаржилися лікарі і хворі.

Після реконструкції будівлі лікувального корпусу, проведеної в 1958 році, площа була збільшена в три-чотири рази, але в зв'язку з розширенням ліжкового фонду лікувальний корпус знову виявився тісним. У відповідності з наявним планом будівництво нового лікувального корпусу заплановано розпочати в 1965 році.

А їдальня? До 1956 року хворим доводилося харчуватися в дві зміни. Розширення їдальні, здійснене в 1956 році, дало можливість проводити харчування хворих в одну зміну. Однак у зв'язку з різким збільшенням ліжкового фонду в 1962 році розпочато будівництво будівлі клубу-їдальні з їдальнею на 600 посадочних місць. Це світле величезний будинок здано в експлуатацію у 1964 році. Харчоблок повністю обладнаний механічним, електричним, холодильним і лифтным обладнанням. Харчування організовано в одну зміну, значно покращено сервирозка столу. Тут також розміщуються зал їдальні, бібліотека, читальний зал, радіовузол, клуб на 530 місць та ін . ; .

Головне багатство курорту - мінеральна вода. Раніше хворі пили воду в вестибюлі лікувального корпусу, а тепер до їхніх послуг прекрасна будівля бювету. Тут п'ють цілющу воду в затишній обстановці, "як би з живих рук природи" (А. А. Лозинський). У просторому будинку завжди багато сонця, світла.

Нова насосна станція забезпечує лікувальний корпус мінеральною водою в потрібному кількості. В санаторії завжди була в надлишку мінеральна вода, але, як не дивно, зовсім не було прісної. Нещодавно закінчено буріння свердловини для прісною води і будівництво насосної станції. У 1964 році пробурено ще 2 свердловини для прісної води. Таким чином, вперше з моменту свого існування санаторій отримав прісну воду.

Все більше людей приїжджає в Березово на відпочинок і лікування. Нестача місць став відчутно позначатися. Тому довелося знову трохи збільшити спальні корпусу.

У Програмі Комуністичної партії, прийнятої на історичному XXII з'їзді КПРС, записано, що "в період побудови комунізму широкий розмах придбає будівництво медичних закладів, в тому числі лікарень і санаторіїв. Поряд з існуючим безкоштовним медичним обслуговуванням, безкоштовним стане користування санаторіями для хворих, а також відпуск медикаментів".

На курорті "Березівські мінеральні води" в 1964 році зданий в експлуатацію спальний корпус на 100 місць, збудований Ново-Краматорським заводом.

Таким чином, в 1964 році ліжковий фонд уже становив 425 ліжок взимку і в 475 річний період.

У 1965 році буде закінчено будівництво 2-го спального корпусу Харківського раднаргоспу на 100 місць і тоді ліжковий фонд складе до 525 ліжок взимку і 575 ліжок влітку. Якщо самий факт розширення ліжкового фонду в санаторії є важливим і втішним, розширення його в оздоровниці, розташованої поблизу від місця проживання хворих, наближаючи курортну допомогу до населення, позбавляє хворих від непотрібних поїздок на далекі курорти і непотрібних транспортних витрат. Крім того, відомо, що "найкращі результати лікування досягаються в звичних для хворого кліматичних умовах". Якщо хворий направляється в нові кліматичні умови, то він протягом певного часу після приїзду на курорт пристосовується до нових умов зовнішнього середовища; хворий повинен провести період акліматизації. Лікарям, які направляють на санаторно-курортне лікування, і хворим потрібно пам'ятати, що "підрозділ курортів на загальносоюзні, республіканські, місцеві проводиться не за результатами лікування" і не тому, що одні курорти краще впорядковано, а інші гірше. Це підрозділ ґрунтується виключно на принципі адміністративного підпорядкування та експлуатаційної потужності того чи іншого курорту".

Але адже недостатньо тільки збільшити кількість місць. Потрібно створити затишну обстановку для спокійного відпочинку. Про цьому теж проявляється турбота. Декілька років тому ряд палат санаторію був розрахований на 6-8 чоловік. Тепер палати перебудовані, і кожна з них розрахована на меншу кількість людей. Більше 50% палат в санаторії розрахована на двох осіб, понад 10% - на трьох осіб, є більше 15 палат на 1 людину. В санаторії забезпечені санітарні норми розміщення хворих в спальних корпусах, їдальні, клубі. В палатах сучасна меблі. В спальних корпусах з'явилися побутові кімнати. Взимку в спальних корпусах ів клубі тепло і затишно.

Невпізнанно змінилася територія санаторію. В мальовничому місці, в оточенні невеликого ліска розкинулося дзеркало нового ставу. Цей ставок доставить багато радості відпочиваючим.

Санаторій потопає в зелені. Красивий парк - улюблене місце для прогулянок. Десятки алей перетинають парк вздовж і впоперек. А навколо шумлять листям липи, берези, каштани, горобини. Алеї прикрашені скульптурними композиціями і вазами. Весело дзюрчать фонтани, буйно розрісся густий чагарник.

Величезні квіткові клумби утворюють чудовий запашний килим. Повітря чисте, насичене киснем. Взимку, коли вся територія парку покривається пухнастим снігом, оранжереях і раніше літо.

Після прогулянки по парку приємно відпочити в тіні дерев. Тут розташовані зручні паркові дивани, лавки і столики. Красиві альтанки, повиті зеленню,-найкраще місце для читання, різноманітних ігор. Тут зазвичай збираються любителі шашок та шахів. Трохи віддалік у павільйонах можна пограти в більярд.

Спортивний майданчик ніколи не пустує. Тут змагаються волейболісти, городошники та ін. А ввечері над парком звучить музика. На новій танцмайданчику кружляють у танці пари.

Як бачимо, для відпочиваючих в санаторії створені сприятливі умови. Багато зроблено для створення фону курортної обстановки, який забезпечує основу лікувального процесу.

"Березівські мінеральні води" - курорт комплексного лікування. Він забезпечений лікувально-діагностичною базою, має усіма необхідними лікувально-діагностичними кабінетами: функціональної діагностики, лікувальної фізкультури, фізіотерапевтичним, дуоденального зондування, кишкових і ректоманоскопиче-ським, рентгенологічним, зубоврачебным. Всі лікувально-діагностичні кабінети оснащені сучасною апаратурою.

Працюють клінічна, біохімічна лабораторії. В санаторії є інгаляторій. До послуг хворих добре обладнана аптека. У лікувальному корпусі розміщається також водолікарня, де організовано відпустку мінеральних, хвойних, перлинних, кисневих, вуглекислих і азотних ванн. Тут же працює грязелікарня і відділення субаквальних ванн. Після прийому ванн і бруду хворі можуть відпочити в кімнаті відпочинку.

На наших курортах з кожним роком підвищується якість лікувального процесу, впроваджуються нові методи лікування, створюються нові лікувальні кабінети, вводяться нові форми організаційної роботи.

Президія ВЦРПС від 7 квітня 1961 року виніс постанову про створення на курортах профспілок базових санаторіїв, які повинні бути методичним центром для інших здравниць певного профілю.

З липня 1964 року відповідним рішенням ВЦРПС санаторій "Березівські мінеральні води" затверджено базовим санаторієм з психотерапії та фізіотерапії. Санаторій стає базою кафедр психотерапії та фізіотерапії Українського інституту удосконалення лікарів. Створюється методичний центр по психотерапії для всіх здравниць Радянської України. У завдання методичного центру входить вироблення нових методик лікування та організація психотерапевтичної та фізіотерапевтичної допомоги у санаторіях.

Психотерапія як метод лікування відома давно, однак цілісне, строго наукове пояснення механізму дії психотерапії в широкому сенсі слова - досягнення останніх років.

Видатна роль у науковій розробці цієї складної проблеми належить акад. В. П. Павлову. Питань - психотерапії приділяли увагу великі представники російської клінічної медицини. Так, М. Я. Мудров вимагав, щоб що підносилось ліки супроводжувалося переконливим роз'ясненням його користі. "Тоді хворий прийматиме його з захопленням, а се захоплення, радість і впевненість хворому іноді корисніше самого ліки".

В. М. Бехтерев, надаючи величезне значення психотерапії і психотерапевтичному підходу до хворого, говорив, що "якщо хворому після розмови з лікарем не стає легше, то це не лікар". Одна зі східних прислів'їв говорить;"Три знаряддя є у лікаря - слово, рослина і ніж".1 *В нашій країні ми необмежено користуємося медикаментозної допомогою, широко користуємося хірургічною допомогою і зовсім мало застосовуємо наше потужне зброя, яким є слово, тобто психотерапію, так як в основі психотерапій закладено вплив словом, буде це в безсонному стані або в гіпнозі (штучний сон).

Були спроби систематичного впровадження наукової психотерапії і практику курортів (Д. А. Смирнов, В. Р. Дік, - В. Платонов, В. 3. Вельвовский та ін), але ці спроби не привели до того, "щоб на передував етапі наукова психотерапія стала в санаторно-курортному комплексі органічним елементом".

Маститий учений в області психотерапії проф. К - В. Платонов писав: "Психотерапія на курортах повинна носити не випадковий характер, а органічно входити в систему терапевтичних Заходів".

В даний час всі згодні з тим, що психотерапія є важливим і необхідним методом лікування і в тому числі в умовах санаторно-курортного лікування. Організований базовий санаторій повинен організаційно і методично забезпечити успішний розвиток психотерапевтичної допомоги в санаторно-курортній системі. .

"Включення наукової психотерапії в загальний комплекс лікувально-профілактичних заходів на курортах є новим важливим джерелом поліпшення курортній допомоги".

Таким чином, повний медичний комплекс, яким володіє санаторій, створює можливість для всебічного обстеження хворих та ефективного лікування.

< тому | зміст | вперед >>>