Кулаковська Ірина Миколаївна
Вісник Державної академії керівних кадрів
культури і мистецтв. - 2010. - №3. - С.73-76.

Етнокультурний потенціал як чинник підвищення екскурсійної привабливості регіону

У статті розглянуто етнокультурний рекреаційний потенціал Полісся, його вплив та значення на розвиток туристично привабливого регіону.

Ключові слова: етнотуризм, рекреаційні ресурси, ресурсний потенціал.

Проблема раціонального використання культурного потенціалу туристичних ресурсів завжди була актуальною. Оскільки при правильному та раціональному їх використанні можливо розвивати власну туристичну індустрію. Адже туристично-привабливим регіон вважається лише тоді, коли має наявний потенціал: історично-культурний, археологічний, архітектурний, туристичний, рекреаційний та інші ресурси. Їх наявність слугує єдиним джерелом розвитку туризму не тільки оздоровчого, лікувального, пізнавального, екскурсійного, а й етнотуризму.

Як українські, так і зарубіжні дослідники розглядали проблеми привабливості регіону, його туристичного ресурсу (В. Попов, В. Федорченко, Л. Давиденко, Л. Мухіна). Але не менш важливою є проблема етнотуризму в контексті підвищення екскурсійної привабливості Поліського регіону. Розкриття саме цього аспекту і є основною метою статті.

Участь нашої країни в ЄВРО-2012 дає можливість заявити на весь світ про себе, тим самим привернути увагу до країни не тільки як розвиненої європейської, а й туристично-привабливої.

Значне послаблення туризму, пов’язане з економічною кризою, призвело до втрати туристичного потоку і загальмувало розвиток туристичної індустрії. Україна важко переживає часи кризи, яка торкнулась всіх сфер життєдіяльності країни і населення зокрема. Хоча це саме той час, коли є всі можливості завоювати прихильність вітчизняного туриста та відпочиваючого. Подорожуючі, не маючи значних коштів, намагаються провести свої відпустки не закордоном, а на теренах рідної держави. Саме це має дати поштовх для подальшого розвитку і удосконалення вітчизняного туризму і приваблення іноземних туристів.

Україна посідає одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості цінними природними та історико-культурними ресурсами, здатними генерувати значний інтерес у вітчизняних та іноземних туристів. Розвиток сфери туризму і діяльності курортів України в цілому характеризується позитивною динамікою, зростанням кількісних та якісних параметрів в’їзного та внутрішнього туристичного потоку.

Проте на тлі загострення конкуренції на міжнародному туристичному ринку, загальносвітової тенденції до посилення ролі держав у забезпеченні сталого розвитку туризму, вітчизняний національний туристичний продукт стає більш привабливим, але менш конкурентоспроможним. Сфера туризму і діяльності курортів в Україні сьогодні не спроможна забезпечити повноцінного виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій, не сприяє збереженню довкілля та культурної спадщини, наповненню бюджетів усіх рівнів, створенню робочих місць, збільшенню питомої ваги сфери послуг у структурі валового внутрішнього продукту.

Туристично-рекреаційне господарство належить до галузей, що мають яскраво виражену етноресурсну орієнтацію. Рекреаційні ресурси впливають на територіальну організацію туристичного комплексу, формування рекреаційних районів, їх експлуатацію та економічну ефективність.

Природно-антропогенні РТР – геосистеми, до складу яких входять як природні, так і антропогенні об’єкти, що використовуються в туристсько-рекреаційному господарстві. До складу їх входять національні природні парки, біосферні та природні заповідники, заказники, пам’ятки природи, регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, лісо-, гідро-, зоологічні, дендро-, лукопарки, печерні міста [1].

Розвиток етнотуризму має важливе значення для розвитку економіки України, зокрема для областей Полісся. Ця галузь господарства придатна для нових форм власності й здатна принести найбільшу віддачу. Процес прискореного розвитку етнотуризму відбуватиметься в нерозривному зв’язку з розширенням сфери дії ринкових відносин. Туристична галузь і підприємства, що до неї входять, орієнтуючись безпосередньо на споживача, покликані відіграти активну роль у формуванні ринкового середовища.

Туристично-відпочинкова складова має стати важливою компонентою розвитку регіональних культурних центрів з історико-етнографічними назвами.

Розроблені туристично-екскурсійні напрями та маршрути передбачають вивчення першопочаткової державності на прикладі унікальних історико-культурних пам’яток. Вони спрямовані на повернення культурно-історичних і туристично-оздоровчих цінностей України для користування всіх громадян держави, створення Всеукраїнської системи туризму та відпочинку для народу, а відтак і сприяння засобами туризму формуванню, поглибленню та втіленню у життя загальноцивілізаційних цінностей: свободи, толерантності, відповідальності, справедливості, поваги, творчості та самореалізації [4].

Саме ознайомлення з неповторним багатовіковим національно-культурним розмаїттям цих територій не тільки сприятиме розширенню знань про окремі етапи та сторінки становлення й розвитку окремих етнографічних груп чи народностей на території України, а й цілком закономірно призведе до створення реального наукового підґрунтя, спрямованого на об’єднання нації. Кожний тематичний на-прям має свою структуру, водночас у розробці враховується принцип модульності та комплексності, що дає можливість створення розгалуженої мережі туристичних маршрутів та екскурсій.

У кожному напрямі закладаються основи, що визначають роль, місце і значення тієї чи іншої теми у вітчизняній та світовій історії. Створення туристично-екскурсійних маршрутів проводиться за побудовою траси, способом пересування, за змістом, часом функціонування, за принципом формування групи, тривалістю та за формою організації.

З вищесказаного зрозуміло, що Полісся має можливості для розвитку етнотуризму, особливо їх коротко- та середньотривалого різновидів. Різноманітні рекреаційні ресурси, їх вдале поєднання і компактне розміщення урізноманітнюють види рекреаційних занять, якими могли б займатись відпочиваючі (лікувальні, оздоровчі, екскурсійно-пізнавальні, культурно-розважальні тощо). В регіоні є можливості для розвитку масових і, особливо, альтернативних видів туризму (сільського, екологічного, ремісницько-промислового), що характеризуються індивідуальністю та територіальною роззосередженістю [3].

Поєднання на незабруднених територіях Полісся сприятливих кліматичних умов та природних джерел мінеральних вод, що сприяють виведенню радіонуклідів з організму, дозволяють розгорнути тут діяльність з оздоровлення населення, що потерпає від наслідків аварії на ЧАЕС [2].

Проблема порятунку історичних, етнічних, культурних цінностей занапащеного краю, вперше порушена у 1989 р. групою фахівців-ентузіастів (Р. Омеляшко, Г. Гончаренко, О. Неживий), отримала розвиток у Постанові Верховної Ради України "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи" (01.08.1990 p.). На виконання цієї Постанови в структурі попередника МНС Мінчорнобиля України була створена історико-культурологічна експедиція, яка у 1992 році організувала розробку перспективної комплексної програми (що увійшла окремим розділом до Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи), а також залучила до її реалізації цілий ряд тимчасових творчих колективів, сформованих на базі профільних академічних інститутів, вузів, музеїв та громадських організацій України. З 2001 р. рятувальні роботи організовуються спеціально створеним в системі МНС України Центром захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій. Протягом 1993-2005 pp. було організовано понад 30 комплексних історико-етнографічних експедицій та близько 60 спеціалізованих експедиційних виїздів за профільними напрямками. Роботи спрямовувались на виявлення й як найповнішу фото-, фоно та відеофіксацію різних аспектів традиційної народної культури поліщуків, запис місцевих говірок, збір антропологічних матеріалів та історико-краєзнавчої інформації про кожне зникаюче село, суцільну інвентаризацію нерухомих пам’яток історії та культури, а також пошук на відселених територіях покинутої документальної спадщини та предметів музейного значення.

Нині Центр захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій працює над створенням спеціального Музею-архіву народної культури уражених районів Полісся. Запланована історико-етнографічна виставка "Врятовані скарби Української Атлантиди" є своєрідним підсумком багаторічної діяльності історико-культурологічної експедиції та Центру захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій МНС України.

На базі соціально-економічних рекреаційних ресурсів можливий розвиток екскурсійної справи та історико-археологічного, етнографічно-краєзнавчого та архітектурно-історичного різновидів туризму. Увага до формування рекреаційної господарської діяльності в цьому регіоні сприятиме економічному розвитку Полісся, оскільки він стимулює виробництво у суміжних галузях, участь у них підприємств малого і середнього бізнесу.

Але туристична діяльність проявляється не скрізь однаково. В історичних містах України існує проблема, пов’язана з напливом неорганізованих туристів, які можуть зробити шкоду або спричинити знищення історико-культурного середовища, заради якого вони сюди приїхали. Основна увага у розвитку етнотуризму в історичних містах акцентується на трьох компонентах. По-перше, вона має бути спрямована на збереження та охорону історико-культурних місць і об’єктів. По-друге, потрібно максимально використовувати призначені для туристів вже діючі служби сервісу замість того, щоб розбудовувати нові. І, по-третє, в деяких випадках потрібне обмеження чисельності туристів, які оглядають об’єкти та споруди, що мають особливу історичну та художню цінність. Головним для туристичної політики є пошук нових шляхів і засобів для спрямування одержаних прибутків на збереження історичних міст і визначних пам’яток.

Організація етнотуризму в цілях рекреаційних в рамках установлених норм і правил природокористування та ресурсоспоживання, забруднення навколишнього природного середовища обумовлює необхідність розглядати цю сферу господарювання як ресурсно й екологічно сумісну.

Для Поліського регіону пропонується оптимальний варіант, який забезпечує сталий розвиток туризму і курортів через встановлення і підтримання рівноваги між збереженням етнічних, природних і історико-культурних ресурсів, економічними інтересами і соціальними потребами розвитку регіону, що створить сприятливі умов для формування якісного національного етнотуристичного продукту. При цьому захист соціальних інтересів населення у сфері туризму і діяльності курортів забезпечується через запровадження мінімальних соціальних стандартів в туризмі. Інфраструктурний характер туризму, його безпосередній вплив на значну кількість видів економічної діяльності та якість життя населення зумовлює необхідність встановлення таких стандартів. Водночас, наявність мінімальних соціальних стандартів у туризмі, створює сприятливі передумови для розвитку соціального туризму на принципах адресної допомоги.

Ефективне використання наявного етнічного ресурсного потенціалу забезпечується через за-провадження комплексного управління туристичними ресурсами, туристичне районування, встановлення системи пріоритетів як за видами туризму, так і територіальних, максимального рівня розвитку туризму в межах, визначених територій через аналіз їх несучої ємності, гранично припустимих навантажень на об’єкти туристичних відвідувань та оцінки впливу туристичної діяльності на навколишнє середовище.

Впровадження оптимального варіанту створює сприятливі передумови для концентрації наявних організаційно-фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів на розв’язанні найгостріших проблем у сфері туризму і діяльності курортів, розвитку найцінніших природних територій та об’єктів культурної спадщини, забезпеченні захисту економічних інтересів держави від реальних і потенційних загроз у сфері туризму на внутрішньому та міжнародних туристичних ринках.

Характер поєднання ресурсів і параметри компонентів природного середовища визначають можливу спеціалізацію або профіль рекреаційного використання території. У той же час одна й та ж сама територія може розглядатися як потенційні ресурси для різних видів відпочинку, які здійснюються окремо, послідовно або в комбінації один з одним, питання про надання переваги окремим видам відпочинку або їх сполученням вирішується, виходячи з технологічної сумісності окремих видів відпочинку та цінності ресурсів для кожного з них. Підсумовуючи, зауважимо, що головним завданням розвитку туризму Полісся є використання етнокультурного потенціалу даного регіону.

Основу туристично-рекреаційної політики повинні складати такі пріоритети:

1. Державна підтримка туристично-рекреаційної галузі як однієї з економічно вигідних.
2. Концентрація коштів і ресурсів для створення об’єктів інфраструктури: шляхи, системи водопостачання, каналізація, зв’язок, служби сервісу.
3. Створення пільгових умов для залучення іноземних інвестицій у туристичну індустрію.
4. Підготовка висококваліфікованого кадрового потенціалу в сфері рекреаційно-туристичної діяльності.
5. Налагодження потужної реклами, випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу.

Реалізація вищеприведених пріоритетів створить необхідні стартові передумови для цілеспрямованого розвитку етнотуристичної індустрії в Поліському регіоні.

Важливим заходом на шляху розвитку етнотуризму є рекламна діяльність. Для рекламування необхідні як кошти, так і наявність відповідних структурних підрозділів. Усі країни світу, особливо країни з традиційно високим рівнем розвитку туризму, витрачають значний обсяг бюджетних коштів. Багато країн здійснює рекламну діяльність завдяки спеціалізованим комерційним організаціям.

Україна, бюджетні кошти якої обмежені, має можливість використати для туристичної реклами мережу закордонних представництв Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків. Для цього цим структурам необхідно перебрати на себе функції рекламно-інформаційних агентств.

Побудова сучасної індустрії туризму залежить від реалізації у цій сфері програмно-цільового підходу. Він має зводитися до розроблення програм розвитку як туристичних, так і рекреаційних об’єктів: санаторно-курортних закладів, пансіонатів, будинків відпочину. На основі програми необхідно розробити Генеральну схему розвитку і розміщення зон і об’єктів етнотуризму. Розроблення зазначених документів стимулюватиметься активніше, якщо поєднуватиметься з розробленням регіональних програм: інвестиційних, зайнятості, освітніх, оздоровчих. Взаємодія програм різного рівня дасть додатковий поштовх позитивному розвитку місцевого самоврядування і забезпечить економічний розвиток територій.

Розвиток рекреаційного господарства Полісся мав би певний вплив на рівень його економічного розвитку в цілому і зміг би вирішити певні соціально-економічні проблеми, наприклад, проблему залучення в суспільне виробництво трудових ресурсів, незайнятих або зайнятих в особистому домашньому господарстві. Тому вивчення природного та культурно-історичного, етнічного потенціалу регіону, позитивна оцінка її придатності для розвитку туристичної діяльності, сприятиме приверненню уваги туристично-екскурсійних організацій до цього регіону.

Використані джерела

1. Бейдик О.О. Рекреаційні ресурси України: навч. посібн. / О.О. Бейдик. – К.: Альтерпрес, 2009. – 400 с.
2. Куценко В.І. Соціальна сфера регіону / В.І. Куценко, Л. Г.Богуш. – К., 1997. – 252 с.
3. Туризм і охорона культурної спадщини: український та польський досвід / Ю. Лебединський та ін. – К.: К.І.С., 2003. – 176 с.
4. Туристично-краєзнавчі дослідження. – К.: ЧП Кармаліта, 1999. – Вип. 2. – 569 с.

In the article is considered etnocoultural, recreation potential of Polissya, his influencing and value on development tourist of attractive region.

Keywords: etnotourism, recreation resources, resource potential.