Механізми та фактори стабілізації туристичної індустрії України в період світової економічної кризи

Кретиніна Л.В.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2009. - №13. - С.212-219.

Механизмы и факторы стабилизации туристической индустрии Украины в период мирового экономического кризиса

Стаття присвячена дослідженню механізмів та чинників стабілізації туристичної індустрії України в період світової економічної кризи. Розглянуто інструменти державної підтримки просування національного туристичного продукту та антикризова стратегія і тактика самих суб'єктів туристичного ринку.

Ключові слова: туристична індустрія, світова економічна криза, антикризова стратегія, державні механізми, фактори стабілізації, готельний сектор.

Постановка проблеми. Обговорення актуальних проблем та вироблення концептуальних пропозицій подальшого удосконалення державної політики в туристичній сфері особливо актуально в умовах загострення економічної кризи, а також у контексті підготовки туристичної інфраструктури до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу в 2012 р.

Подолання кризи потребує глибинної структурної перебудови основ світової економіки і зміни технологічного укладу глобалізованого суспільства, оскільки на перший план виходить розвиток сфери послуг, у тому числі туристичних. На думку аналітиків World Economic Forum, туризм є однією з найважливіших галузей світової економіки. У валовому внутрішньому продукті більшості країн світу відзначається значне зростання частки туристичних послуг.

В країнах з трансформаційною економікою, до яких належить і Україна, світова економічна криза створює серйозні загрози туристичним галузям, що обумовлено більш низькою конкурентоспроможністю національних підприємств, несформованістю ринкових механізмів та недосконалою державною туристичною політикою.

Протидія глобальній ринковій стихії в Україні можливе через реалізацію її туристичного потенціалу, підтримання конкурентоспроможності українського туризму та його туристичного продукту як на зарубіжних, так і внутрішніх ринках через механізм довготривалої співпраці бізнесу і держави.

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Методи оцінки конкурентоспроможності туристичних підприємств розглядає С.П. Гаврилюк [1, 4]. Економічним основам дослідження туристичних ринків присвячені роботи В.Ф. Данильчука [2, 3]. Ткаченко Т.І. вивчає проблеми розвитку конкуренції на туристичному ринку [4], І.В. Черніна досліджує основні напрямки розвитку міжнародного туризму в Україні [5]. Але світова економічна криза внесла свої корективи в вивчаються проблеми і в останні місяці з'явилося безліч аналітичних статей у фахових виданнях, присвячених кризі в вітчизняної туристичної галузі [6-16]. Новизна досліджуваної проблеми стосується розробки макроекономічної стратегії і тактики виживання національних туристичних підприємств в умовах світової фінансової кризи, обґрунтування конкретних заходів щодо стабілізації розвитку туристичної галузі, які ще недостатньо досліджені і чекають свого подальшого розгляду і дискусій.

Метою дослідження є аналіз шляхів мінімізації наслідків світової економічної кризи і ефективних антикризових заходів в туристичній галузі України через механізм взаємодії державного та недержавного секторів економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження. В Україні туризм в числі державних пріоритетів знаходиться на одному з останніх місць, що підтверджується катастрофічно малими обсягами його державної фінансової підтримки. Таке ставлення держави до туризму призвело до сумного результату - за оцінками експертів Давоського форуму, бренд України як туристичної держави у світовому рейтингу (брали участь 132 країни) знаходиться на 113 місці, втративши в 2009 р. кілька пунктів порівняно з минулим роком [15, с.29].

Сьогодні необхідно прийняти ефективні державні антикризові заходи у сфері туризму, щоб вивести країну на більш високі місця в туристичному табелі про ранги. Імідж України як туристичного напряму залежить від комплексу дій по створенню національного туристичного продукту і вихід його на якісно новий рівень конкурентоспроможності.

До найважливішим антикризовим заходам можна віднести наступні:

1. Створення ефективного законодавства і сильного органу влади. Ефективне державне управління можливо лише при ефективному законодавстві, створення чіткої та зрозумілої кожному учаснику турбізнесу нормативно-правової бази, яка сприяла б прибуткової діяльності вітчизняних турфірм, а значить, призводила б до появи нових робочих місць, збільшенню податкових надходжень та інших соціальних благ для держави. В Україні лобіюються законопроекти, здатні завдати шкоди галузі. «В профільних комітетах Верховної Ради з'явилося відразу кілька законопроектів, які, в разі їх прийняття, приведуть до істотного зростання витрат туристичних компаній» [13, с.38]. До цих витрат можна віднести збільшення орендної плати за землю, на якій розташовані здравниці, і введення туристичного збору, запропонованого у зв'язку з наступившим фінансовою кризою восени 2008 р., що по суті здатне призвести до знищення пріоритетних для держави в'їзного і внутрішнього видів туризму. Ініціатори законопроекту підрахували, що введення даного збору призведе до збільшення надходжень до бюджету у розмірі 573,9 млн. грн. [13, с.39]. В реальності ж, туроператори швидше за все «підуть у тінь», припинивши офіційне оформлення туристів. Прийняття даного законопроекту створить серйозні проблеми для турфірм у зв'язку з додатковими податковими перевірками.

У той час як уряди інших країн всіма шляхами підтримують туристичний бізнес зважаючи на його важливість у вирішенні загальнонаціональних завдань та у зв'язку з прибутковістю цієї статті бюджету, наша держава збільшує податковий тиск на суб'єктів туристичної підприємницької діяльності та не виділяє належного фінансування на участь країни у великих міжнародних виставках. Так, міністр культури і туризму не рекомендував Криму брати участь у московській Mitt, хоча турпотік з Росії життєво необхідний курортів автономії [7, с.6].

Більш того, Київ, на який лягає основне навантаження по прийому учасників та вболівальників «Євро-2012», може опинитися на туристичних задвірках. Цьому сприяють непродумані дії міської влади. У верстающемся бюджеті столиці на 2009 р. не передбачається участь ні в одній туристичній виставці. Навіть щорічний внесок Києва у фонди Всесвітньої туристичної організації в майбутньому бюджеті не закладено. А деякий час тому міська влада Києва прирівняли готелі до казино і стрип-барах, підвищивши тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і забезпечення їх холодною і гарячою водою в 3,5-9,5 рази. Створюється враження, що державні структури не розуміють ролі туризму як важливого важеля у накопиченні державного та міського бюджетів.

У той же час уряди інших країн прагнуть підтримати туристичний бізнес. Так, в Єгипті готелі звільнені від виплати туристичних зборів. У Таїланді для посилення припливу туристів в країну на деякий час скасували плату за в'їзні візи, скоротили виплати авіакомпаній за паркування лайнерів, а організатори конференцій будуть звільнені від сплати податків. Також уряд виділив в рамках спеціального антикризового плану для реклами та просування туристичних можливостей Таїланду в інших країнах додатковий бюджет у розмірі 12,85 млн. дол. США. Завдяки цим заходам держава стане лідером серед екзотичних напрямків [7, с.6].

У Росії участь у найбільших міжнародних виставках є найважливішим інструментом державної підтримки просування національного туристичного продукту. «Планується формування забудови та експозиції єдиного національного російського стенду на щорічних найбільших міжнародних виставках в Лондоні, Берліні, Мадриді, Гельсінкі, Познані, Токіо, Пекіні, Шанхаї, Сеулі і ряді інших виставок у країнах, які є перспективними напрямками світового туристського ринку» [17, с.13].

В Україні серйозна помилка в організації державного управління була допущена ще в 2005 році, коли був ліквідований окремий орган влади в сфері туризму. Нелогічність об'єднання культури і туризму в системі державного управління проявилася в тому, що в більшості регіонів, системно розвивають туризм, сформували відповідні структури у складі головних управлінь економіки. Так, в Криму діє окреме Міністерство курортів і туризму. Сьогодні практично всі професійні асоціації активно пропонують ідею відновлення центрального органу влади в цій сфері і розширення його діяльності та повноважень. У 2009 р. потрібно відродити центральний орган влади, одночасно створивши окремі структурні підрозділи з питань туризму і курортів у всіх регіонах. «Таким чином, буде сформована вертикаль, що дозволяє ефективно взаємодіяти від етапу стратегічного планування до оперативного вирішення питань про рекламно-інформаційної підтримки національного продукту» [14, с.13].

Всі перераховані недоліки свідчать про те, що законотворчістю в Україні займаються люди, які мають досить приблизне уявлення про туристичному бізнесі, а їх мета - просування інтересів окремих державних структур для створення нових механізмів податкових вилучень у операторів туристичного ринку.

2. Розвиток готельного сектору. Основні організаційні та економічні процеси функціонування готельної індустрії відбуваються на мезорівні і являє собою взаємодію підприємств різних сфер діяльності, розробку і реалізацію різних цільових інвестиційних програм, які утворюють туристично-готельний кластер і є основою структурних та інституційних перетворень [18, с.37].

Відсутність державної підтримки у розвитку готельного бізнесу призвело до того, що в перерахунку на душу населення Україна має готелів у 5-10 разів менше, ніж країни Східної і Центральної Європи, не кажучи вже про країни Західної Європи. Більше того, за роки незалежності в Україні значно скоротилася кількість підприємств готельного типу, так і номерів (табл. 1) [19].

Динаміка кількості готелів і номерів у них за роки незалежності в Україні

Роки	Кількість підприємств готельного типу	Кількість номерів
1995	1396	62360
1996	1368	60601
1997	1375	58464
1998	1328	55487
1999	1326	51450
2000	1308	51012
2001	1258	49966
2002	1254	51107
2003	1212	50412
2004	1192	50414
2005	1232	51686
2006	1269	53645

В даний час в країні існує значний дефіцит готелів усіх категорій, причому в регіонах дефіцит їх пропозиції значно вище столичного. У Києві, в свою чергу, обсяг пропозиції готелів є вкрай низьким у порівнянні з іншими європейськими столицями. Імпульсом до будівництва нових готелів послужила програма підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу: «Очікувані до відкриття в 2009-2010 рр. готелі скоротять дисбаланс між попитом і пропозицією, однак рівень насиченості ринку готелями верхнього сегмента може збільшитися тільки до 2011-2012 рр. за умови своєчасного введення в експлуатацію всіх анонсованих проектів» [10, с.25].

Щоб задовольнити поточні вимоги УЄФА, Київ повинен значно збільшити номерний фонд чотирьох - і п'ятизіркових готелів. У той же час основна маса гостей, які зможуть відвідати Київ улітку 2012 р. (а це приблизно 200-300 тис. чол.), буде селитися в дешевих готелях. Виходячи із загальних тенденцій уповільнення темпів розвитку ринку готельних послуг і зниження цін і заповнюваності готелів у 2009 - 2011 рр., необхідно будувати, оновлювати і модернізувати готелі бюджетного класу (1-2 зірки) і економ-класу (3 зірки), оскільки в періоди економічної рецесії вони в меншій мірі страждають від кризи, ніж готелі чотирьох і п'яти зірок.

3. Розвиток внутрішнього туризму, насамперед саноторно-курортного спрямування. Мова йде про відновлення бренду України як «всесоюзної здравниці» і «всесоюзного піонертабору» (бренд Артеку"), а також про формування пакету пропозицій для ринку медичного та оздоровчого туризму, який набуває все більшого значення в кризових умовах, як основний мотив подорожі [14, с.10].

Головна проблема полягає в тому, що з розвалом Радянського Союзу Україні дістався у спадок близько 3,5 тис. санаторно-курортних підприємств, частина яких виявилася незатребуваною через різке зменшення майже на 200 млн. чол. споживачів даного виду послуг. Тим не менш, 2008 р. в Україні налічувалося від 3073 до 3110 санаторно-курортних і оздоровчих закладів [8, 9]. У регіональному розрізі найбільше даних закладів налічується в АР Крим - 551 одиниця (17,8%), Одеської - 420 (13,5%), Донецькій - 367 (11,8%) та Херсонській - 235 (7,6%) областях.

У 2008 р. понад 25 млн. гостей України її санаторно-курортні заклади відвідали понад 412,5 тис. чол. З них 58,2% припадає на АР Крим, 11,8% - на Одеську та 8,8% - Львівську області. Це свідчить про великий обізнаності іноземних громадян про наявних природних лікувальних ресурсах і досить високому рівні розвитку інфраструктури курортної сфери в нашій країні. У структурі оздоровлених найбільшу частину складають громадяни Російської Федерації - 75%, Білорусі - 10,1%, Молдови - 10%, а з країн далекого зарубіжжя громадяни Німеччини - 1,3% та Польщі - 1,2% [9, с.8]. У цій ситуації держава повинна сприяти просуванню національного оздоровчого туризму не лише на традиційних ринках СНД, але й активно працювати з пострадянської діаспорою в Європі, США, з арабськими країнами, використовуючи при цьому весь арсенал доступних засобів - від національних телевізійних каналів і мережі дипломатичних представництв за кордоном до великих авіаперевізників. Обсяг ринку послуг медичного в'їзного туризму міг би в найближчі роки скласти 4-5 млрд. дол. США [14, с.10].

Разом з тим в курортній сфері існує цілий ряд проблем, які потребують негайного комплексному їх вирішенні не дозволяють збільшити обсяги не тільки зовнішніх, але і внутрішніх турпотоків: застаріла інфраструктура, невідповідність ціни та якості та ін. Це негативно впливає на діяльність санаторно-курортних і оздоровчих установ. Так, за прогнозами, в 2009 р. курорти України втратять від 15 до 40 % туристів [8, с.9]. Центральним органам разом з місцевими органами влади необхідно розробити перспективний план заходів щодо модернізації вітчизняного санаторно-курортного комплексу в цілому як найважливішої експортної галузі економіки, а також забезпечити підготовку якісних інформаційних матеріалів, популяризують природний і культурний потенціал регіонів. Пріоритетними державними методами формування образу країни та процесу просування національного продукту повинні бути обрані наступні:

- участь у відомих міжнародних виставках, організація роботи загальнонаціонального стенду і присутність на них представників регіонів, які мають туристичний ресурсний потенціал;
- допомога в організації рекламних турів для закордонних туроператорів в забезпеченні останніх друкованої рекламної продукцією, а також в організації прес-турів в Україну для представників ЗМІ;
- вивчення кон'юнктури туристичного ринку і збір необхідних статистичних даних про розвиток туризму в Україні та за кордоном.

Розглянувши механізми виходу туристичної галузі з кризи, які передбачають державну допомогу і підтримку, слід коротко зупинитися на факторах, які передбачають реалізацію антикризової стратегії і тактики самими суб'єктами туристичного ринку: туроператорами і турагентствами. Тут простежуються декілька основних напрямків: входження на національний туристичний ринок великих міжнародних туроператорів, кооперація дій національних туроператорів і посилення розвитку ділового туризму, так званого MICE-туризму.

Треба зазначити, що великі міжнародні оператори цікавляться вітчизняним туристичним ринком поки тільки з нагоди проведення в Україні «Євро-2012». Це пояснюється безліччю причин: відсутністю цивілізованих умов для заробляння грошей, слабким розвитком в Україні ринку послуг індивідуального страхування, розмитість самого турринку, недосконалістю статистики і т.д. Тим не менш прецедент створено, і в середині квітня 2009 р. великим міжнародним туроператором «TUI Travel PLC» було куплено 75% активів українського національного туроператора «Вояж-Київ». Більшість експертів з туризму позитивно оцінюють цю купівлю, оскільки іноземний туроператор володіє дуже великими фінансовими і матеріальними активами, що посилить конкуренцію і піде на користь ринку. Вітчизняний ж туроператор матиме можливість впровадити в свій бізнес світову практику, стандарти обслуговування і сучасні технології бізнесу [11, с.81-82].

У період світової економічної кризи готельєрам та організаторам туристичних подорожей потрібно консолідуватися і знижувати ціни, проявивши необхідну в таких справах гнучкість. Так, виконавчий директор найбільшого європейського туроператора «Thomas Cook» Менні Фонтенла-Новоа першим закликав готелі до зниження вартості номерів в період економічного спаду. На заклики відразу ж відгукнулася британська мережа готелів, яка знизила в середньому ціни від 75 до 44 дол. США за ніч, а навесні 2009 р. - до 14 дол. за ніч. Сьогодні знижки пропонують мережі готелів і окремі готелі практично у всіх містах світу. Не став винятком і Київ, який разом з Москвою і Парижем є одним з найдорожчих міст світу з розміщення. Тому не дивно, що гості столиці воліють знімати квартири, а не готельні номери.

В умовах кризи світового та вітчизняного ринків туризму і падіння завантаження готелів такі столичні готелі «Hyatt», «Regency» і «Kiev Radisson», змушені знизити ціни на свої послуги більш ніж на третину, а готель «Предслава», розташована в центрі Києва, - більш ніж у два рази.

Об'єднавши зусилля, туроператори «Кагуа Тоиг» і «Anex Тоиг» здійснювали протягом 2008 р. чартерні рейси як з України, так і з Росії, Угорщини, Словаччини. Зараз «Кагуа Тоиг» і «Anex Тоиг» збираються стати найбільшою туроператорської групою в Україні і другою за масштабом в СНД. При цьому кожен туроператор збереже свої незалежні організаційну, управлінську та маркетингову структури.

В період економічної кризи все більше звертаються до туроператорів сфері бізнес - або MICE-туризму [12, 20].

Незважаючи на вплив кризи, проведення корпоративних заходів за кордоном стає все більш популярним у представників вітчизняного бізнесу. За даними останніх досліджень, кожен долар, вкладений в організацію інсентив-тури (заохочувального туру), окупається багаторазово. Діловий туризм виявився надзвичайно привабливим, оскільки, по-перше, вирішує проблему мертвого сезону, по-друге, приносить непогані доходи, оскільки ділові тури не менш ніж на 25% дорожче стандартних турпутівок. «За останні два роки обсяг послуг ділового туризму зріс на 20 - 25% у рік у грошовому виразі та у 2008 р. склав, за оцінками туркомпаній, не менше 300 млн. грн.» [12, с.84].

В сучасних кризових умовах більш конкурентоздатними будуть туроператори, які надають послуги з організації MICE-туризму в комплексі, починаючи від бронювання авіаквитків і закінчуючи проведенням офіційних і розважальних заходів.

Висновки:

1. Мінімізація наслідків світової економічної кризи можна подолати через комплекс ефективних антикризових заходів в туристичній галузі державного і недержавного секторів економіки.
2. До дієвих механізмів виходу туристичної галузі з кризи відносяться державна допомога і підтримка на законодавчому та виконавчому рівнях, а також створення вертикалі влади для стратегічного планування та оперативного вирішення питань щодо підтримки національного туристичного продукту.
3. Чинником виходу туристичної галузі з кризи є реалізація антикризової стратегії і тактики самими суб'єктами туристичного ринку.

Список використаних джерел

1. Гаврилюк С.П. Методи оцінки конкурентоспроможності туристичних підприємств / С.П. Гаврилюк // Вісник ДІТБ. - 2001. - №5. - С.19-28.
2. Данильчук В.Ф. Еволюційні процеси диверсифікації підприємств туристичного бізнесу в Україні та напрямки їх прискорення / В.Ф. Данильчук // Вісник ДІТБ. - 2007. - №11. - С.41-49.
3. Данильчук В.Ф. Особливості формування і розвитку туристичних підприємств: монографія / В.Ф. Данильчук. - Донецьк: Ін-т економіки промисловості НАН України, 2006. - 240 с.
4. Ткаченко Т.І. Проблеми розвитку конкуренції на туристичному ринку України: теоретичні та практичні аспекти / Т.І. Ткаченко, С.П. Гаврилюк // Громадське харчування і туристична індустрія у ринкових умовах: зб. наук. праць. - К: Київський нац. торговельно-економічний ун-т, 2001. - С.4-15.
5. Черніна І.В. Основні напрямки розвитку міжнародного туризму в Україні / І.В. Черніна // Менеджер. - 1998. - №2. - С.72-78.
6. Козлова Т. Ми не можемо здолати кризу. Але ми можемо до нього пристосуватися / Т. Козлова // Новости турбизнеса. - 2008. - №23-24. - С.5-7.
7. Козлова Т. Шлях виходу з великої кризи в туристичній галузі - у комплексному вирішенні / Т. Козлова // Новости турбизнеса. - 2009. - №2. - С.4-6.
8. Кропива С. Курорти України: між кризою і попитом / С. Кропива // Новости турбизнеса. - 2009. - №3-4. - С.9-11.
9. Круглий стіл "Стан та шляхи розвитку курортів України" // Новости турбизнеса. - 2009. - №3-4. - С.7-8.
10. Готельний сектор - 2009: ціни та тенденції // Новости турбизнеса. - 2009. - №3-4. - С.25.
11. Кропива С. Плата за вояж / С. Кропива // Бізнес. - 2009. - №17. - С.81-82.
12. Кропива С. Вже не МІСЕ / С. Кропива // Бізнес. - 2009. - №18-19. - С.84-86.
13. Коновалов Ст. Хотіли як краще / В. Коновалов // Український туризм - 2009. - №2. - С.38-41.
14. Він Е. Туризм: антикризові рецепти / Е. Самаров // Готельний і ресторанний бізнес. - 2009. - №1. - С.8-13.
15. Незмінний аутсайдер // Готельний і ресторанний бізнес. - 2009. - №1. - С.26-31.
16. Чи торкнулася криза туризму // Українська туристична газета. - 2009. - №12. - С.4.
17. Иевская Т.А. Інструменти державної підтримки в просуванні туристського національного продукту / Т.А. Иевская // Вісник національної академії туризму. - 2008. - №3. - С.13-14.
18. Голощапова Т.В. Сутність готельної індустрії та оцінка її кадрового потенціалу (на прикладі р. Тольятті) / Т.В. Голощапова // Вісник національної академії туризму. - 2008. - №2. - С.36-39.
19. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.
20. Сницарева Д. TEZ TOUR: діловий підхід до ділового туризму / Д. Сницарева // Дзеркало тижня. - 2009. - №19. - С.16.

Стаття присвячена дослідженню механізмів і чинників стабілізації туристичної індустрії України в період світової економічної кризи. Розглянуто інструменти державної підтримки просування національного туристичного продукту і антикризова стратегія і тактика самих суб'єктів туристичного ринку.

Ключові слова: туристична індустрія, світова економічна криза, антикризова стратегія, державні механізми, чинники стабілізації, готельний сектор.

The article is devoted to research of stabilization mechanisms and factors of Ukrainian tourist industry during the period of world economic crisis. The State support instruments for national tour product promotion and anti-crisis strategy and tactics for the tourist market entities are considered.

Keywords: tourist industry, world economic crisis, anti-crisis strategy, state mechanisms, stabilization factors, hotel sector.