Ковальов В.І.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. - 2009. - №10 (173). - С.79-85.

Шляхи підвищення рівня комунікативної компетенції студентів у системі професійної підготовки спеціалістів у галузі туристичної індустрії

Автор виявляє актуальні питання професійної підготовки в туристичній галузі, доводить необхідність субстанціонального комунікативного навчання. Більш того автор робить аналіз посібників з цього аспекту і розглядає конкретні шляхи підвищення рівня комунікативної компетенції студентів.

Ключові слова: комунікативна компетенція, туристична індустрія, професійна підготовка.

Старовинне китайське прислів’я говорить: неусміхнена людина не повинна відкривати готель.

У цій простій, на перший погляд, фразі афористично викладено цілий кодекс професійної поведінки працівника будь-якої ланки туристичної індустрії. Дійсно, він повинен бути провідником гарного настрою, викликати довіру та бажання спілкуватися й насолоджуватися життям. А для цього усмішка є, умовно кажучи, першоелементом.

Проте для стабільної успішної роботи однієї усмішки замало. У туристичній індустрії майже безперервно відбувається різноманітне спілкування: усне й письмове, офіційне й неофіційне, особисте й публічне, міжособистісне й групове, вербальне й невербальне, контактне й дистантне, одномовне й полімовне, безпосереднє та із застосуванням технічних засобів… Можна без перебільшення стверджувати, що в цій галузі комунікативна діяльність є найважливішим складником професійної діяльності і вирішальною з точки зору загального успіху. Тому кваліфікованому працівнику туристичної індустрії потрібно володіти цілісним комплексом комунікативних знань і вмінь.

Розуміння цього надихнуло на включення до навчальних планів відповідних спеціальностей предметів комунікативної спрямованості. А науковці й освітяни повинні забезпечити навчально-пізнавальний процес оптимальними підручниками й посібниками.

Проте наскільки зміст цих предметів і підручників відповідає нагальним потребам сучасної туристичної індустрії?

Перше, що впадає в очі при аналізі цієї проблеми, - це очевидний брак вітчизняних підручників. У таких умовах стають актуальними нижченазвані завдання.

1. Проаналізувати наявні підручники на предмет представленості в них того комплексу комунікативних знань і вмінь, що є необхідним для успішної роботи в сучасній туристичній індустрії.
2. Окреслити конкретні пропозиції стосовно складу комунікативного компоненту професійних знань і вмінь фахівців відповідної спеціальності, а також стосовно практичних шляхів підвищення рівня комунікативної компетенції студентів, котрі оволодівають цією спеціальністю.

Наведені актуальні завдання й визначають зміст нашої статті.

Показово, що і в Росії, незважаючи на стрімкий розвиток туристичного бізнесу й величезний ринок сервісних послуг, навчально-методичне забезпечення процесу професійної підготовки відповідних спеціалістів є недостатнім.

Нам вдалося знайти лише два підручники, що, згідно з їхніми анотаціями, можна використовувати саме для комунікативної підготовки студентів за вищезгаданим фаховим спрямуванням. [1, 2] Ці видання подібні за змістом і методичною системою, тому їх можна аналізувати разом.

Отже, в обох підручниках представлено такі мовленнєві жанри:

- анотація,
- конспект,
- реферат,
- протокол,
- договір,
- діловий лист,
- супровідний лист,
- лист-запрошення,
- ораторський монолог (у дусі Дейла Карнегі і з численними посиланнями на нього).

Крім того, у “Додатку” наведено, до того ж без будь-яких коментарів і практичних вправ, невеличкий список усталених формул мовленнєвого етикету, котрі використовуються в таких комунікативних ситуаціях:

- вибачення,
- прохання,
- подяка,
- відповідь на подяку,
- згода,
- незгода,
- вітання,
- прощання,
- перепитування,
- поздоровлення,
- співчуття,
- знайомство-представлення,
- прохання поговорити.

Поза сумнівом, це дуже корисна інформація, але вона має, так би мовити, загальне значення й може стати в нагоді фахівцю з будь-якої галузі. Особливості комунікативної діяльності в туристичній індустрії тут враховано відверто недостатньо.

Щодо інформації про структуру процесу комунікації та головні чинники ефективності спілкування, то вищезгадані підручники містять такі відомості:

- основні типи комунікабельності людей,
- характеристика психологічних станів комунікантів,
- коментований перелік невербальних засобів спілкування,
- мовленнєва стратегія та мовленнєві тактики,
- різновиди дистанцій, котрих дотримуються люди при спілкуванні,
- засоби мовного впливу в процесі полеміки (на жаль, приклади до них обмежуються правничою сферою).

Безумовно, така інформація також дуже корисна, але навряд можна вважати її системною та достатньою для плідної професійної підготовки висококваліфікованого фахівця в галузі саме туристичної індустрії, тим більше, що задля ефективного навчання потрібен комплекс практичних завдань і тренінгів. А це є, мабуть, найбільш вразливе місце аналізованих підручників, причому за декількома позиціями.

По-перше, кількість практичних завдань явно недостатня: співвідношення між “теорією” і “вправами” в обох підручниках майже однакове й дорівнює приблизно 14,5:1, якщо брати до уваги об’єм друкованого тексту.

Показово, що, наприклад, у підручнику з педагогічної риторики [3], присвяченому професійно-комунікативній підготовці майбутніх учителів, таке співвідношення становить 11:1. А головне – він супроводжується двома збірниками практичних завдань і тренінгів, котрі разом перевищують за об’ємом підручник [4, 5]!

І це не випадково; якщо метою навчання є не тільки ознайомлення студентів з певною інформацією а й формування комплексу умінь, пов’язаних із використанням цієї інформації в професійно значущих ситуаціях, тоді необхідно, щоб засвоєння інформації якомога більше поєднувалось із практичною діяльністю. Як свідчить один мудрий давньокитайский афоризм, “я чую – і забуваю, я бачу – і запам’ятовую, я роблю – і розумію”.

По-друге, велике значення має зміст практичних завдань і вправ. Ми поділяємо думку розробника технології контекстного навчання А. Вербицького про те, що навчальна діяльність повинна відтворювати важливі елементи майбутньої професійної роботи, якщо на меті є оволодіння не лише знаннями, а й засобами їхнього фахового використовування. [6]

Проаналізувавши з цього боку зміст практичних завдань наших підручників, ми виявили, що вони націлені на розвиток таких умінь:

- використання прийомів активного читання,
- фіксація прочитаного,
- розширення поля зору,
- концентрація уваги ,
- аналіз комунікативної ситуації,
- виразне читання віршів,
- аналіз усного мовлення,
- тренінг артикуляційних органів.

Крім того, цілій розділ присвячено опису ділової гри “Переговори”, котра, як і попередні завдання, жодним чином на пов’язана з майбутньою професійною діяльністю в галузі туристичної індустрії.

Як бачимо, ці, безумовно, корисні вміння не можна вважати системою, необхідною саме для фахівців нашого профілю.

У цілому аналіз підручників, присвячених комунікативній підготовці майбутніх працівників у галузі туристичної індустрії, дає підстави для таких висновків.

Використання таких підручників, поза сумнівом, підвищує рівень загальної комунікативної компетенції студентів. Але це підвищення має дуже слабке професійне спрямування. До того ж у цих виданнях немає дидактичної гармонії між теорією та практикою. Крім того, зовсім не враховано особливості міжкультурної комунікації, а це дуже важливо для роботи у сфері туризму.

Щодо останнього зауваження, то слід відзначити, що є чимало видань, у яких розглядаються актуальні проблеми міжкультурної комунікації [наприклад, 7,8], але потрібна нам комунікативно-дидактична лінія відсутня й там.

Ось чому ми вважаємо, що нагальним і дуже важливим заходом на шляху оптимізації комунікативної компетенції студентів у системі професійної підготовки спеціалістів у галузі туристичної індустрії є створення принципово нового підручника. А засади цього видання повинні бути такими.

Однаковою мірою треба подати три рівноцінних блоки інформації.

1. Найважливіші для туристичної індустрії мовленнєві жанри. На наш погляд, до їхнього складу входять:

- доповідь,
- привітальний монолог,
- усний рекламно-інформаційний монолог,
- рекламне оголошення (усне та письмове),
- екскурсійний монолог,
- виступ у дискусії,
- договір,
- лист-запрошення,
- діловий лист,
- особистий лист,
- вибачення,
- комплімент,
- привітання,
- побажання,
- прощання,
- поздоровлення,
- знайомство-самопредставлення,
- подяка,
- анекдот,
- тост…

Поза сумнівом, цей перелік можна й потрібно уточнити й продовжити.

2. Інформація про особливості комунікації в туристичній справі й головні чинники їхньої ефективності (у тому числі також психологічні та лінгвокультурологічні).

3. Програми тренування артикуляційних органів. Оскільки робота в туристичній галузі пов’язана з інтенсивним спілкуванням, фахівець повинен не тільки знати, але й регулярно застосовувати комплекси вправ для підтримання голосу в належному стані. Без перебільшення можна сказати, що артикуляційні тренінги потрібні йому так само, як ранкова фізична зарядка або чищення зубів.

Однак самої інформації, безумовно, недостатньо. Кожний розділ слід завершувати завданнями та діловими іграми. Співвідношення між теорією і практикою, на наш погляд, повинно бути 1:2 на користь практики.

Ще один важливий чинник – мовний. При створенні такого підручника слід врахувати сучасну мовну ситуацію і в Україні, і у світі. Тому, на наш погляд, підручник повинен мати два варіанти.

У першому теорія і формулювання завдань подаються російською мовою, а в другому – українською, а виконання завдань повинно передбачати послідовне використовування і російської, і української, і англійської мов.

І насамкінець про загальнодидактичні умови реалізації цього проекту. Чинні навчальні плани спеціальності “Туризм” передбачають тільки дві комунікативних дисципліни: “Рекламний дискурс” (61 година) і “Реклама в готельній індустрії” (44 години). А в навчальних планах спорідненої спеціальності “Готельно-ресторанна справа” їх взагалі немає. Лише в переліку вибіркових дисциплін можна знайти “Ділове спілкування” (54 години).

Цього явно замало. Для порівняння: вищезгадану педагогічну риторику викладають на всіх факультетах Московського педагогічного державного університету впродовж п’яти семестрів!

Терміново необхідно ввести до навчальних планів спеціальний навчальний предмет, який мав би на меті підготовку сильної в комунікативному відношенні особистості за професійним спрямуванням. Саме в цьому ми вбачаємо головну перспективу підвищення рівня комунікативної компетенції студентів у системі професійної підготовки спеціалістів у галузі туристичної індустрії.

Література

1. Гойхман О.Я. Основы речевой коммуникации: [учеб. для вузов, специализирующихся в обл. сервиса] / О.Я. Гойхман, Т.М. Надеина; под ред. О.Я. Гойхмана. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 271 с.
2. Гойхман О.Я. Речевая коммуникация: ученик / О.Я. Гойхман, Т.М. Надеина; под ред. проф. О.Я. Гойхмана. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 272 с.
3. Педагогическая риторика: учеб. пособие для вузов / под ред. H.A. Ипполитовой. - М.: Олимп, 2001. - 268 с.
4. Педагогическая риторика: практикум / З.С. Зюкина, Н.А. Ипполитова, З.И. Курцева и др.; под. общ. ред. Н.А. Ипполитовой. – М.: Олимп, 2003. – 448 с.
5. Педагогическая риторика: рабочая тетрадь / под ред. H.A. Ипполитовой. – М.: Олимп, 2004. - 361 с.
6. Вербицький А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный поход / А.А. Вербицький. - М.: Высш. шк., 1991. - 204 с.
7. Садохин А.П. Межкультурная коммуникация: учеб. для вузов / А.П. Садохин. - М.: Гнозис, 2000. - 142 с.
8. Цукатова Е.В. Психологические трудности межличностного общения / Е.В. Цукатова - К.: Вища шк., 1985. - 159 с.

Ковалев В.И. Пути повышения уровня коммуникативной компетенции студентов в системе профессиональной подготовки специалистов в отрасли туристической индустрии

Автор выделяет актуальные вопросы профессиональной подготовки в туристической отрасли, доказывает необходимость субстанционального коммуникативного обучения. Более того, автор делает анализ пособий по этому вопросу и рассматривает конкретные пути повышения коммуникативной компетенции студентов.

Ключевые слова: коммуникативная компетенция, туристическая индустрия, профессиональная подготовка.

Kovaloyv V.I. The ways to rise the level of communicative competence of students in the system of professional training in tourism industry

The autor reveals actual questions of professional personnel training in travel industry. He proves necessity of substantial communicative education. Furthermore the autor gives an analysis of manuals in this aspect and contemplates concrete ways to fill a want in communicative competence of students.

Key words: commucative compatation, travel industry, professional training.