Котенко Галина Степанівна
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції
"Індустрія гостинності в країнах Європи". - 4-6 грудня 2009 р.
Сімферополь: ВіТроПринт, 2009. - 176 с. - С.120-123.

Транскордонне співробітництво в туризмі – шлях до євроінтеграції України (на прикладі Карпатського регіону)

Ключові слова: транскордонне співробітництво, євроінтеграція, рекреаційний регіон, зростання, лібералізація, сталий розвиток туризму.

Жодна країна світу, на якому б рівні економічного розвитку вона не знаходилась, не може нормального розвиватись поза світовим господарством, без тісних економічних зв’язків з іншими країнами світу.

Основною метою розвитку зв’язків із країнами Європейського Союзу є забезпечення економічної інтеграції у загальноєвропейський економічний простір, що полягає в розширенні доступу українських товарів та послуг на європейські ринки, поглибленні виробничих кооперацій, гармонізації економічного законодавства до стандартів ЄС та світової системи торгівлі [1, ст.329].

Одним із головних завдань державної регіональної економічної політики є облаштування державних кордонів і налагодження зв’язків між прикордонними регіонами. Особливе місце в регіональній економічній політиці відводиться різним формам прикордонного співробітництва. Створюються зони спрощеного перетину кордону, взаємовигідної торгівлі, добросусідства. Одним із основних напрямків продуктивних сил України на перспективу є „ ...формування ефективних рекреаційно-туристичних та лікувально-оздоровчих комплексів, які б сприяли перетворенню України у всесвітньовідому зону відпочинку і оздоровлення людей [1, ст.323]”.

Тому актуальним та необхідним є дослідження проблем пов’язаних із стимулюванням розвитку сфери рекреаційних послуг в умовах транскордонного співробітництва, зокрема в Карпатському Єврорегіоні.

Зростання уваги до прикордонних регіонів Європейського Співтовариства відзначається підписанням Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво в 1979 році.

Необхідно зазначити, що кількість публікацій з цієї тематики зросла протягом останніх років, але більшість з них присвячена загальнонаціональним або суто місцевим проблемам розвитку. В наукових дослідженнях Свиди І.В., Мандюка Н.Л., Морана О.І., Календи Н.В. та інших.

Розвитку сфери рекреаційних послуг регіону в умовах транскордонного співробітництва (на прикладі Єврорегіону „Верхній прут”) присвячена робота Кифяка О.В.

Питанням регіональної політики та проблемами ліквідації суттєвих диспропорцій соціально-економічного розвитку українських регіонів присвячені праці таких вчених: М.Долішній, З.Варналій, В.Євдокименко, М.Кравців, В.Пила, Д.Стеченко, І.Школа та інші.

Але, зважаючи на сучасні глобалізаційні процеси та інноваційну спрямованість регіональної економіки особливого значення набувають дослідження розвитку сфери рекреаційних послуг в прикордонних регіонах.

Важливого значення набуває участь українських територій у різних формах транскордонного співробітництва, що враховуючи глобальні інтеграційні процеси та сусідство з Євросоюзом, може виступати рушійною передумовою прискорення темпів зростання обсягів рекреаційних послуг.

Транскордонне співробітництво полягає у вдосконаленні його організаційного, інвестиційного та інформаційного забезпечення для посилення конкурентоспроможності регіону, є одним із шляхів розширення чи налагодження нових ринків збуту. Країни центральної Європи, розвиваючи зв’язки з Україною мають можливість отримати додаткові кошти з фондів та програм ЄС, що є важливим для розвитку традиційно депресивних територій східного прикордоння [3, ст.107].

За останні 50 років туризм як індустрія відпочинку став потужним чинником економічного розвитку країн Європи та Північної Америки, які мали тривалі традиції промислового розвитку. Азіатські, близькосхідні, латиноамериканські та деякі африканські країни, що розвиваються у свою чергу зазнали позитивного впливу туризму і виявилося, що там, де наступає туризм, бідність відступає [4, ст.7]. Тому настав час і Україні приєднатись до глобальної тенденції розвитку туризму, який став чинником соціальної і культурної інтеграції. ”Зростання, глобалізація та інтеграція – це три поняття, які ми, без сумніву, можемо пов’язувати з сучасним туризмом 21 століття [4, ст.7]”.

За своєю природою туризм є багатостороннім. Складовими частинами якого є: інфраструктура, гостинність, свобода перетину кордонів, якість товарів та послуг, стан природного середовища, підготовка персоналу, транспорт, здатність бізнесу адаптуватися до вимог мандрівників, ефективна система управління та забезпечення безпеки туристів.

Туризм сьогодення характеризується такими ключовими поняттями, як зростання інтеграція, багатосторонність, вразливість, стійкість. Потенціал зростання туризму на фоні глобальної ринкової економіки та вільної торгівлі гарантує ліквідацію перешкод, що гальмують його поширенню. Однак, суспільство в цілому страждає від не контрольованого розвитку туризму. А саме анархічного розвитку елементів туристської інфраструктури та не виваженої експлуатації туристських центрів. „Непосильний тиск на природне середовище, не захищені берегові та гірські ділянки, величезне перенаселення міських центрів і перевантаження головних місць туристського інтересу та історичних пам’яток, не відповідні транспортна інфраструктура, громадські служби та сфера послуг, підвищення попиту на водні та енергетичні ресурси, що суперечить потребам місцевого населення, застарілі системи навчання, загроза для місцевих культур та традицій – ось можливі наслідки [4, ст.11]”.

У відповідності до прогнозів ВТО передбачається потрійне зростання потоків перевезень за період 1995-2020 років, а обсяг міжнародних відвідувань у 2020 році перевищить 1,5 млрд. [4, ст.11].

Головною ідеєю розвитку туризму є ідея лібералізації. Концепція розвитку туризму і філософія, на якій вона базується, лягли в основу Глобального етичного кодексу туризму. Закономірним наслідком зростання лібералізації треба розглядати сталий розвиток туризму. „Сталий розвиток являє собою майбутнє всесвітнього туризму – не межу його зростання, а швидше гарантію тривалого успіху” [4, ст.13]. Пошук шляхів до стабільності постає у трьох вимірах: перший – потреба у сталому економічному розвитку; другий – прагнення до більшої соціальної справедливості у всьому світі; третій – необхідність у захисті та відновленні навколишнього середовища у світі з нестримно зростаючим населенням та з ресурсами, що вичерпуються [4, ст.16]. ВТО запропоновано ряд заходів з метою забезпечення сталого розвитку туризму, включно з туризмом, що не завдає шкоди навколишньому середовищу, а саме екотуризму. Екотуризм є вирішальним чинником збалансованості, стабільності та відповідальності туристського сектору, що разом із спортом, природним та культурним туризмом, дає можливість задовольнити безмежну потребу відкриття та подорожі, не призводячи до неприйнятних та невиправних наслідків[4, ст.21].

Концепція сталого розвитку туризму стосується не лише економічного зростання, соціального прогресу та охорони навколишнього середовища, вона має також етичний та культурні виміри. Приватизація, співробітництво державного та приватного секторів та децентралізація на користь місцевих та регіональних органів влади стоять на порядку денному туристської індустрії особливо у розвинутих країнах Європи та Північної Америки а також таких великих країн як Китай чи Індія. Франції вдалося подвоїти свій бюджет розвитку завдяки поєднанню зусиль установ трьох інституцій – центрального уряду, приватного сектору та місцевих туристських органів [4, ст.23].

Зробивши вибір на користь сталого розвитку туризму Україна не лише гарантує майбутнє цієї вагомої сфери індустрії, вона також обирає шлях розвитку суспільства і культури.

Проблема яка розглядається в даній статті стосується розвитку транскордонного співробітництва Карпатського регіону. Вигідний геополітичний фактор зможе активізувати інтеграцію рекреаційної системи регіону в Європейський рекреаційний простір. Варто відзначити, що необхідно вже вибрати правильний стратегічний курс розвитку регіону, взявши до уваги те, що Карпати є географічним центром Європи, а в природному відношенні – унікальною екологічною системою на заході України, отже при формуванні політики освоєння цього краю необхідно розумно використати його геополітичні переваги і зберегти екологічний феномен території. Майбутня соціально-економічна модель Карпат має бути економічно вигідною для України і екологічно сумісною з природними територіями сусідніх країн. Через Карпатський регіон проходять усі сполучення з країнами Заходу, що робить сприятливі умови інтеграції України в таких напрямах:

- координація діяльності з формування та розвитку інфраструктури міжнародних транспортних коридорів з урядовими інститутами;
- доцільність приєднання України до міжнародних конвенцій і угод, що регламентують перевезення в міждержавному співробітництві;
- удосконалення податкової та митної політики при забезпеченні перевезень по міжнародних транспортних коридорах і розвиток виробничо-технічної бази підприємств транспорту;
- регулювання тарифів на перевезення при обов’язковому виконанні умов охорони навколишнього середовища [4, ст.23].

Першочергове розв’язання цих питань є основою зростання інвестиційних потоків для розвитку транскордонного співробітництва Карпатського регіону.

Література

1. Лишиленко В.І. Регіональна економіка: підр. / Лишиленко В.І. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 383с.
2. Школа І.М. Стратегія розвитку підприємств невиробничої сфери регіону: Навч. посіб. – Чернівці, 2008. – 288с.
3. Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами / Інститут регіональних та Євро інтеграційних досліджень „Єврорегіон Україна”. – Київ, 2004.
4. Франжіаллі Ф. Тенденції розвитку міжнародного туризму / Франжіаллі Франческо. – К.: КУТЕП, 2002. - 25 с.
5. Кифяк О.В. Розвиток сфери рекреаційних послуг регіону в умовах транскордонного співробітництва: дис. ...канд. екон. наук: 08.00.05 / Кифяк Олександр Васильович. – Л., 2007 . – 192с .
6. Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Карпатського регіону): навч. посіб. / Мазур Ф.Ф. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 95 с.