Костюкова О.М.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. Частина І. - 2011. - №14 (225). - С.211-218.
Концептуальні аспекти удосконалення викладання основ екскурсійної справи у вищих навчальних закладах для студентів спеціальності «Туризм»
В статті розглянуто сучасні концептуальні напрями удосконалення викладання основ екскурсійної справи, як важливої складової професійної підготовки спеціалістів для сфери туризму.
Постановка проблеми. В сучасних умовах глобалізації та інтегрованості України у світовий туристський освітньо-ринковий простір, інтенсивної підготовки до Євро-2012, вимогливо ставиться питання якісного екскурсійного обслуговування, тематичної багатовекторності екскурсійних програм внутрішнього та міжнародного в’їзного туризму. Особливого значення також набуває організація молодіжних, зокрема шкільних екскурсій, які є важливим фактором освіти та виховання і забезпечують здійснення багатьох навчально-пізнавальних функціональних процесів. В зв’язку з цим, необхідно підкреслити, що ефективне управління екскурсійною діяльністю стає можливим за умови забезпечення високопрофесійними менеджерами – спеціалістами, підготовленими на основі поглиблених і, відповідно до вимог часу, удосконалених навчальних програмах.
Актуальність дослідження обумовлюється мотивованою необхідністю вироблення нових концептуальних підходів до викладання основ екскурсійної справи у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації для студентів спеціальності «Туризм». Аналітичний огляд навчальної літератури показує вагомий внесок у педагогічний процес підготовки фахівців з екскурсійної справи визначних науковців: Б. Ємельянова, І. Чагайди, В. Бабарицької, А. Короткової, О. Малиновської [1], О. Любіцевої, Ю. Яценка, В. Федорченко, В. Пазенка, с.Поповича, Т. Ткаченко. Але питання створення нової концепції викладання основ екскурсійної справи окремо не розглядалося.
Мета дослідження: проаналізувати сучасні напрями викладання основ екскурсійної справи і розробити нову структурну концепцію.
Результати дослідження. Прогнозування та визначення шляхів перспективного розвитку туристської освіти будується на основі еволюційного процесу як базових усталених понять так і порівняно нових категорій. Важливого значення набуває науково-теоретичне осмислення, обґрунтування та узагальнення різних складових наукових знань туризму, серед яких чільне місце займає екскурсійна справа, яка потребує системного підходу до пізнання її сутності, структури, зовнішніх та внутрішніх зв’язків, загальної динаміки. Характерним явищем для наукового процесу являється постійне оновлення, зміна парадигми на основі часткового, або повного перегляду його змісту та структури.
Інновації є актуальними для екскурсійної справи як науки і навчальної дисципліни. В першу чергу для вирішення такого проблемного питання як співвідношення термінів «екскурсійна справа», «екскурсознавство». Сучасні навчальні посібники, оновлені і доповнені науковцями, в своїй основі зберігають структуру, розроблену теоретиком Б. В. Ємельяновим в період 70-х-2000-х років і визначаються назвою, в основі якої закладено термін «екскурсознавство». А дане поняття значно вужче, ніж «екскурсійна справа» і первісно є її невід’ємною складовою, що підтверджується Б. Ємельяновим у «Вступі» до його навчального посібника «Основи екскурсознавства» 1985 року видання. Автор відзначав: «Це лише одна частина курсу «Теорія і практика екскурсійної справи». [2, с.3] Посібник, як і інші чотири частини: «Методика підготовки і проведення екскурсій», «Організація роботи екскурсійного підприємства», «Екскурсійне обслуговування населення», «Екскурсія – невід’ємна частина ідейно-виховної роботи», виданих у період з 1979 по 1984 рр., став змістовною основою екскурсійної підготовки у теоретичному, методичному і практичному напрямах.
В «Основах екскурсознавства» викладені питання екскурсійної теорії, ознаки функції та класифікації екскурсій, вимоги екскурсійної методики, визначення екскурсії як процес пізнання і як педагогічний процес. Використано термін «методологія» екскурсійної справи як теоретичне обґрунтування обумовлених методів досягнення мети. Але автор вводить його у площину практичної діяльності туристсько-екскурсійних підприємств і розкриває у формі нормативної та описової методології, на основі яких виконуються накази, інструкції, методичні рекомендації щодо правильного проведення екскурсій та готуються звіти про фактично здійснену роботу. Розкрито також питання про диференційний підхід до організації та змісту екскурсійного обслуговування різних груп населення. В навчальному посібнику «Методика підготовки і проведення екскурсій» конкретизовано використання методичних прийомів показу та розповіді, на основі теорії та змісту екскурсійної методики. А також проаналізовано основні етапи підготовки нової екскурсії та її документаційне забезпечення, техніка проведення екскурсії. Необхідно відмітити, що деякі питання екскурсійної теорії і методики повторюються у навчальному посібнику «Екскурсія – невід’ємна частина ідейно-виховної роботи» і саме до нього включено пояснення основних екскурсійних термінів, а це – прерогатива теорії. На початковому етапі навчального процесу підготовки екскурсійних кадрів в системі Центральної Ради з туризму і екскурсій питання теорії, методики і практики екскурсійної справи ще не набули чіткого окреслення і розділення.
У 1986 р. вийшов новий навчальний посібник Б. Ємельянова, рекомендований Міністерством Освіти СРСР для факультетів громадських професій педінститутів, а також інші його посібники і підручники в назві яких почав домінувати термін «екскурсознавство». Вважалося, що з’явилися передумови для розвитку нової науки за аналогією з такими як краєзнавство, музеєзнавство, книгознавство. [3, с.8] В підручнику «Екскурсознавство», видання 2003 р. означено, що в ньому найбільш об’ємно відображено теорію, методику і практику екскурсійної справи. І цим було підкреслено, що всю її основу згрупували в одній частині. В підрозділі підручника «Екскурсознавство як наука» розділу «Основи екскурсознавства», автор робить висновок: екскурсійна теорія – це загальна сумарність теоретичних положень, що являються основою екскурсійної справи, хоча логічно повинен був відмітити: «основою екскурсознавства». Такі зміщення термінологічних понять знаходимо і в навчальних посібниках сучасних науковців, які одностайно закріпили в назвах своїх праць означення «екскурсознавство».
Пропонуємо розробку нової моделі змістової структури перспективного підручника, якому надаємо первинну закономірну назву «Основи екскурсійної справи» і розподіляємо його на три частини:
1. Екскурсологія (Теорія і методологія);
2. Екскурсознавство (Методика);
3. Практика екскурсійної справи.
Акцентуємо увагу на застосуванні нового терміну для означення теоретико-методологічних основ екскурсійної справи «екскурсологія», як складової туризмології – теорії туризму. В першій частині подаємо новий розроблений термінологічний апарат основних положень, визначень і понять екскурсійної справи. Екскурсійна справа – це окрема наука, структурована багатофункціональна система інтегрованих наукових знань про концептуальні основи та причинно-наслідкові зв’язки екскурсійної теорії, методології, методики і практики (екскурсології, екскурсознавства і практики). Екскурсійна справа, як наука має свій предмет, об’єкт і суб’єкт вивчення, систему професійних дослідницьких методів. Предмет екскурсійної справи – загальні закономірності розвитку, принципи, функції, види і форми екскурсології, екскурсознавства і практики. Об’єкт екскурсійної справи – екскурсія як теоретична і практична субстанція. Суб’єкти екскурсійної справи – екскурсолог, екскурсовод, екскурсант.
Екскурсологія – спеціальна галузь наукових знань, яка на основі комплексного підходу до екскурсійної справи, як до предмету наукового пізнання, вивчає і узагальнює основи її теорії та методології. Предмет екскурсології – теорія і методологія екскурсійної справи, об’єкт – екскурсія як теоретична субстанція, суб’єкт – екскурсолог – науковець-теоретик, який досліджує і розробляє основи теорії екскурсійної справи, а також викладає основи екскурсології у вищих навчальних закладах для магістрантів та аспірантів.
Теорія екскурсійної справи – це система спеціальних наукових знань і узагальнених положень широкого спектру понять і визначень, які розкривають термінологію, структуризацію, функціональність, класифікацію екскурсійної справи та її зв’язок з суспільно-гуманітарними та природничими науками.
Методологія екскурсійної справи – це система спеціальних наукових знань, узагальнених положень, понять і визначень, які розкривають сутність і теоретичні основи методів пізнання екскурсійної справи, а також взаємозв’язок методики показу і розповіді.
Екскурсознавство – це спеціальна галузь наукових знань, яка досліджує, розробляє і узагальнює основи методики екскурсійної справи.
Методика екскурсійної справи – сума знань про технологічні процеси практичного впровадження екскурсій в діяльності туристських підприємств (практичне впровадження екскурсійного обслуговування в загальній системі надання туристських послуг).
Одним із нових концептуальних аспектів розробки змістової структурної схеми лекційних тем в процесі використання запропонованого підручника для викладання є включення до його першої частини «Екскурсологія» підрозділу про взаємозв’язок екскурсійної справи з іншими науками, зокрема філософією, культурологією, педагогікою, літературою тощо. Особливість викладу цієї теми полягає у подачі матеріалу з точки зору науковця-екскурсолога – знавця екскурсійної справи. Подаємо приклад філософсько-світоглядного аспекту культурологічної парадигми екскурсійної справи на сучасному етапі.
«Культурологічні процеси, які відбуваються на сучасному етапі, викликають зацікавленість такими філософськими категоріями як буття, пізнання світу, світогляд, культурні цінності, стосунки між особистістю і суспільством, духовність, вірування, естетичне сприйняття, людські вчинки тощо. Їхній зміст та значення для людської діяльності розкривають культурологічні екскурсійні програми, які мають філософсько-світоглядне спрямування. Вони впроваджуються на основі культурної спадщини українського народу: пам’ятках історії та культури, архітектури, сакрального мистецтва, творчості визначних діячів української літератури. Відбувається процес вироблення нових орієнтирів та концептуальних підходів до культурного розвитку держави, невід’ємною складовою якого є екскурсійна справа. В її основу закладено багатофункціональність, яка визначається пізнавальними, освітніми, комунікативними, соціокультурними, естетичними, рекреаційними та соціально-духовними параметрами.
Філософське осмислення екскурсійної справи відбувається як важливої компоненти філософії туризму. Розгляд явища туризму з точки зору філософського досвіду зумовив його значення в загальному розвитку суспільства, як соціально-філософська феноменологія. Основна її ідея полягає у нерозривності свідомості і людського буття, особистості і духовної культури. Екскурсійна практика дозволяє людині осягнути навколишню дійсність і розшифрувати смислові компоненти культури.
Праксеологічний аспект екскурсійної справи, полягає у створенні та впровадженні спеціалізованих культурологічних екскурсійних програм. Вони відзначаються гуманістичним спрямуванням і відіграють важливу роль у формуванні культури міжлюдських відносин, які є багатоплановими і формуються на основі суспільних цінностей. Культурологічні екскурсійні програми активізують пізнавальний інтерес індивідума, потяг до освоєння невідомого, допомагають визначити духовно-моральні орієнтири, надають можливість глибокого філософського пізнання світу. Українська національна культура відкриває високий ступінь досягнень українського народу в архітектурі, мистецтві, самобутній народній творчості. Програми створюються на основі значного культурного потенціалу України, який становлять музеї, національні та державні заповідники, пам’ятники історії та культури, пам’ятки містобудування та архітектури, меморіальні культурні комплекси, постійно-діючі виставки народної творчості. В Україні діє 422 музеї. З них 20 – національні, 36 – державних. Найбільше краєзнавчих – 142, історичних музеїв – 130, мистецьких – 71, літературних – 13.
Мистецькі музеї широко представлені в Києві, Одеській, Вінницькій, Львівські областях.
Загальна кількість предметів основного фонду музеїв України складає 11 510 900 одиниць. Серед них образотворчих – 721 289 одиниць, декоративно-ужиткових – 432 776 одиниць. Аналітичний огляд показав, що значним попитом користуються краєзнавчі та історичні музеї. Тому художні потребують більшого впровадження екскурсій з метою підвищення зального культурного розвитку екскурсантів. Це обумовлено естетичними запитами людини, яка за допомогою естетичних категорій: прекрасне, піднесене, комічне, трагічне, освоює світ у художньому вимірі. Від сприйняття краси предметів, що містять як об’єктивну так і суб’єктивну доцільність, відбувається поєднання естетичного задоволення з інтелектуальним.
В культурологічних екскурсійних програмах задіяні визначні пам’ятки України. Кількість пам’яток історії, культури, містобудування та архітектури, що перебувають на державному обліку – 127 579 одиниць. В тому числі пам’яток монументального мистецтва – 5587.
Пам’ятки сакрального мистецтва складають основу культурологічно-релігійних програм. Змістовними в цьому аспекті є екскурсійні програми у Львові з відвідуванням Собору св. Юра, Латинського Собору, Синагоги «Золота роза». Вони поєднують християнську монокультуру з поліконфесійною культурою. Такі екскурсії збагачують духовний світ людини.
Філософсько-освітнє спрямування мають культурологічно-літературні екскурсійні програми. На прикладі життя і творчості літературних діячів вони розкривають сутність антропологічного пізнання, моральні цінності людини, соціокультурне у людських відношеннях, свободу, творчість. В таких екскурсіях письменники, поети постають як особистості у своїх мислительних пізнавальних виявах. Яскравим прикладом означених філософських аспектів є літературні екскурсії по Шевченківських місцях Черкащини. Вони охоплюють міста Канів, Черкаси, Звенигородка, Городище, Умань, Сміла і села Моринці, Шевченкове, Будище, Мошни тощо. Основою світогляду Т. Шевченка були його філософські погляди. По-різному визначають світогляд поета відомі культурологічні діячі, історики. Зокрема І. Крип’якевич виводить його із сутності всіх умов, в яких він жив і творив. І саме екскурсії створюють ефект причетності до світогляду поета в тих місцях, де він перебував. Поет звертався до сучасників і до майбутніх поколінь із закликом вирішувати не тільки поточні, але й вічні проблеми, сягаючи основ раціонального буття. Саме такою вічною темою була концепція Тараса Шевченка про утвердження нової вільної держави. Він трактує Україну в космічному аспекті, поєднуючи поняття її добра із загальнолюдським добром».
Важливим концептуальним аспектом майбутнього підручника є поглиблення змісту тем курсу «Екскурсійна справа» і зміна послідовності їх викладання. Наприклад, питання «Тематичні екскурсії» підрозділу «Класифікація екскурсій» в першій теоретичній частині «Екскурсологія» потрібно подавати з термінологічним визначеннями, з широким розкриттям змісту і детальною інформацією про екскурсійні об’єкти історичних, літературних, мистецтвознавчих, архітектурно-будівних, природничих, музейних, виробничих екскурсій. Набуті знання студенти зможуть використати для конкретних прикладів застосування методичних прийомів показу і розповіді в екскурсіях. Тему «Методика підготовки нової екскурсії» пропонується вивчати після теми «Методика проведення екскурсій». Тоді студенти зможуть свідомо відбирати методичні прийоми показу і розповіді під час процесу підготовки екскурсії. А розробляючи «Технологічну карту екскурсії», у розділі «Методичні вказівки», вони будуть не механічно вписувати методичні прийоми, а глибоко розкривати методику їхнього застосування.
На основі логічного аналізу питання «Етапи розробки екскурсії» необхідно осмислити послідовність поетапних дій за традиційною схемою, яку розробив Б. Ємельянов. Спочатку визначається мета екскурсії, потім формується тема, далі йде відбір літератури до теми, без знання екскурсійних об’єктів. Але після виокремлення основних об’єктів, для їхнього опису необхідно буде знову повернутися до відбору літератури. І якщо одночасно не здійснюється виконання такого етапу, як складання маршруту екскурсії, то поза увагою залишаться додаткові екскурсійні об’єкти, довідка про які також складається на основі вивчення літератури і матеріалів з екскурсійних паспортів, які вже розроблені в туристському підприємстві. Тому пропонуємо скореговану схему етапів розробки екскурсії.
Традиційна схема етапів розробки нової екскурсії
Скорегована схема етапів розробки нової екскурсії
1. Визначення мети екскурсії. 2. Формулювання теми. 3. Відбір літератури і складання бібліографії. 4. Визначення інших джерел інформації. 5. Відбір і вивчення екскурсійних об’єктів. 6. Складання маршруту екскурсії. 7. Об’їзд, або обхід маршруту. 8. Підготовка контрольного тексту екскурсії. 9. Комплектування «Портфеля екскурсовода». 10. Визначення методичних прийомів проведення екскурсії. 11. Визначення техніки проведення екскурсії. 12. Складання технологічної карти. 13. Складання індивідуальних текстів. 14. Прийом (здача) екскурсії. 15. Затвердження екскурсії.
1. Формулювання теми і назви екскурсії. 2. Визначення мети екскурсії. 3. Відбір і вивчення екскурсійних об’єктів. 4. Складання маршруту екскурсії. 5. Відбір літератури і складання бібліографії. 6. Визначення інших джерел інформації. 7. Об’їзд, або обхід маршруту. 8. Підготовка контрольного тексту екскурсії. 9. Комплектування «Портфеля екскурсовода». 10. Визначення методичних прийомів проведення екскурсії. 11. Визначення техніки проведення екскурсії. 12. Складання технологічної карти. 13. Складання індивідуальних текстів. 14. Прийом (здача) екскурсії. 15. Затвердження екскурсії.
Висновок. Таким чином, удосконалення викладання основ екскурсійної справи ґрунтується на переосмисленні термінологічного апарату, глибокому аналізі діючих навчальних посібників з перспективним створенням підручника на основі концептуально нової структурної схеми і, відповідно, нових навчально-методичних комплексів.
Костюкова О.М. Концептуальные аспектыусовершенствования преподавания основ экскурсионного дела в высших учебных заведениях для студентов специальности «Туризм»
В статье рассмотрены современные концептуальные направления усовершенствования преподавания основ экскурсионного дела, как важной составляющей профессиональной подготовки специалистов для сферы туризма.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
В статті розглянуто сучасні концептуальні напрями удосконалення викладання основ екскурсійної справи, як важливої складової професійної підготовки спеціалістів для сфери туризму.