Туристическая библиотека
  Главная Книги Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы Каталог
Теорія туризму
Філософія туризму
Рекреація та курортологія
Види туризму
Економіка туризму
Менеджмент в туризмі
Маркетинг в туризмі
Інновації в туризмі
Транспорт в туризмі
Право і формальності в туризмі
Державне регулювання в туризмі
Туристичні кластери
Інформаційні технології в туризмі
Агро - і екотуризм
Туризм в Україні
Карпати, Західна Україна
Крим, Чорне та Азовське море
Туризм в Росії
Туризм в Білорусі
Міжнародний туризм
Туризм в Європі
Туризм в Азії
Туризм в Африці
Туризм в Америці
Туризм в Австралії
Краєзнавство, країнознавство і географія туризму
Музеєзнавство
Замки і фортеці
Історія туризму
Курортна нерухомість
Готельний сервіс
Ресторанний бізнес
Екскурсійна справа
Автостоп
Поради туристам
Туристське освіта
Менеджмент
Маркетинг
Економіка
Інші

Косинська Е.А.
Культура народів Причорномор'я. - 2009. - №161. - С.101-103.

Управління розвитком підприємств рекреаційної сфери як умова стійкості на ринку

Наука і практика менеджменту свідчать про необхідність управління, орієнтованого на розвиток. Це особливо актуально в умовах жорсткої конкуренції, так і в умовах кризи, оскільки дозволяє забезпечити виживання і конкурентоспроможність підприємства. Як показали дослідження, це актуально і в масштабах держави і кожного підприємства.

За останні роки функціонування підприємств рекреаційної сфери відбувалося нерівномірно - від кризи до відносної стабільності. Разом з тим, намітилася тенденція до зростання конкуренції. Щоб забезпечити стійкість на ринку, необхідні нові підходи до управління.

Розвиток - одне з фундаментальних філософських і наукових понять. Існує безліч різних його визначень. Так, у «Словнику російської мови» С.И.Ожегова розвиток визначено як «процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, більш досконалий; перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого» [4, с.641], що можливо лише за умови інноваційного підходу. По відношенню до соціальних об'єктів не втратило свого значення визначення розвитку в «Енциклопедичному словнику» Брокгауза і Ефрона, під яким мається на увазі «еволюція, зміна, що приводить до нового стану суб'єкта розвитку, підвищення його соціальної цінності» [2, с.135]. Так як рекреаційна галузь в цілому має, перш за все, соціальну значимість, підвищення соціальної цінності має бути сенсом управління, заснованого на розвитку. На наш погляд розвиток галузі в регіоні, окремо взятих її підприємств передбачає кількісні і якісні зміни. По відношенню до конкретного підприємства розвиток означає зміну всіх його частин так, щоб воно в більшій мірі відповідало вимогам динамічно розвивається навколишнього світу і завданням розширення його внутрішніх можливостей щодо вирішення поставлених проблем [3, с.560].

Управління розвитком передбачає поєднання індивідуальних та групових зусиль у досягненні поставлених цілей і включає визначення стратегічних результатів, факторів розвитку, окремі з них є визначальними на макро-та мікрорівні, моніторинг середовища і діагностику внутрішнього потенціалу і т.п. Розвиток підприємства рекреаційної сфери слід розглядати на трьох рівнях:

- організаційному, тобто підприємство - це система взаємозалежних частин, будь-які зміни однієї з них неминуче призведе до змін інших;
- груповому - це означає, що з персоналу підприємства можна створити ефективні групи, які будуть здатними задовольняти потреби окремих людей та організації в цілому;
- індивідуальному , тобто кожен член колективу здатний до розвитку особистісних і професійних якостей. В цілому це буде впливати на розвиток потенціалу персоналу та підприємства. Слід відзначити ту обставину, що розвиток окремо взятого підприємства необхідно розглядати у взаємозв'язку його з навколишнім середовищем, яка не тільки вимагає пристосування, але і володіє певним розвиваючим потенціалом.

Практика свідчить, що в однакових умовах існування різні організації рекреаційної сфери функціонують з різною економічною ефективністю. Це пов'язано з тим, наскільки точно керівництву вдалося вивчити фактори зовнішнього середовища, визначити сприятливі і несприятливі і прийняти ефективні рішення. Фахівці теорії організації вважають, що необхідно брати до увага фактори зовнішнього середовища, які становлять загрозу життєдіяльності підприємства. І виділяють такі їх групи:

а) міжнародні, які включають відносини між державами, діючі угоди, контакти, зв'язки, законодавство;
б) політичні - закони і правові норми, митна і кредитна політика;
в) економічні - інфляція, податкові ставки, доходи населення, управління фінансами;
г) технологічні - новації, засоби автоматизації, нові технології управління, інтернет;
д) ринкові - конкуренція, партнери і постачальники, ємність ринку, попит і пропозиція;
е) соціальні - менталітет, національні почуття, демографічні проблеми, рівень зайнятості населення.

Аналіз зовнішнього середовища підприємств рекреаційної сфери Криму дозволяє виділити провідні, жизнеопределящие фактори. Ступінь їхньої важливості визначається поставленими цілями і готівковим внутрішнім потенціалом. Вихідними положеннями при визначенні факторів, на наш погляд, слід вважати: визначення бажаної ніші і частки на ринку рекреаційних послуг; орієнтація на споживача (національного, з близького чи далекого зарубіжжя, рівень його добробуту і характер потреб); рівень конкурентоспроможності; політика підприємства у дотриманні правових норм та ін.

Як показує практика, найбільш суттєвими факторами зовнішньої середовища, визначальними розвиток підприємств рекреаційної сфери, є:

- законодавча база України, зокрема податкового законодавства, який за висновками Світового банку є складним і заплутаним, що призводить до тіньових схем діяльності;
- високі ставки кредитів;
- невисокий рівень життя вітчизняного споживача рекреаційних послуг;
- зростаюча конкуренція на внутрішньому і зовнішньому ринках рекреаційних послуг;
- значний рівень безробіття в державі, що відбивається на рівні життя і пріоритети витрат населення;
- розширення можливостей вибору споживачів, особливо з близького зарубіжжя, і орієнтація їх на нові ринки надання рекреаційних послуг;
- зростання конкуренції;
- недостатня увага органів державної влади до використання потенціалу засобів масової інформації з метою реалізації державної політики розвитку рекреаційних регіонів і пропаганди їх достоїнств і протидії антирекламі з боку конкурентів в сусідніх державах;
- надмірна заполітизованість частини населення, яка піддається на провокативні заклики і бере участь у політичних акціях, часто неактуальних, які підхоплюють відповідні засоби масової інформації і використовують як ілюстрацію уявної нестабільності в регіоні, що відлякує потенційних споживачів рекреаційних послуг, особливо з близького зарубіжжя та ін

По відношенню до конкретного підприємства перелік факторів, що негативно або позитивно впливають на його розвиток, буде більш конкретним і може доповнитися. Керівники повинні також враховувати, що фактори зовнішнього середовища, у тому числі і негативні, необхідно розглядати як потенціал розвитку підприємства, їх можна перетворити на ресурс при вмілому управлінні.

При цьому важливо створити баланс зовнішнього та внутрішнього потенціалу організації. Зовнішній потенціал включає доступність ресурсів, державну політику у сфері рекреації, рекреаційні ресурси та інфраструктуру регіону, положення на ринку конкурентів, потреби споживачів і т.д. Внутрішній потенціал включає як матеріалізовані фактори (фінансове, матеріально-технічний стан підприємства, використовувані технології тощо), так і соціально-психологічні (кадровий потенціал, професійна та психологічна придатність персоналу, організаційна культура; психологічний мікроклімат у колективі, здатність підприємства до розвитку тощо). Особливе місце серед внутрішніх факторів займає потенціал управлінського персоналу, який визначається рівнем його професіоналізму, заповзятливістю, готовністю працювати в ринкових умовах, прагненням і здатністю до саморозвитку і самовдосконалення, особистісними цінностями і якостями. Як свідчить вивчення роботи підприємств, що надають рекреаційні послуги, серйозним фактором, який підвищує внутрішній потенціал, є сучасні технології обслуговування рекреантів, які повинні забезпечити високий рівень якості - найбільш слабке місце більшості підприємств і галузі в цілому.

В управлінні розвитком підприємства важливо не лише досягти позитивного балансу сприятливих і несприятливих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, але і використовувати і нарощувати внутрішній потенціал, в тому числі і нематеріальний (якість і досвід персоналу, знання, розвиток особистості кожного працівника тощо).

Управління розвитком підприємства неможливо без розробки програми, яка повинна виходити з таких основних принципів:

- реалізація інноваційного підходу до діяльності підприємства;
- формування, розвиток і використання творчого потенціалу колективу підприємства;
- оптимізація матеріальних ресурсів підприємства;
- реалізація нематеріальних ресурсів підприємства (репутація, образ, ім'я, корпоративна культура, креативність і компетентність персоналу, якість управління тощо).

Програма розвитку підприємства включає такі етапи:

- первісна діагностика зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, збір відповідної інформації;
- аналіз отриманих даних, визначення загроз та потенційних можливостей підприємства;
- планування діяльності з урахуванням змін зовнішнього середовища і досягнення визначених цілей;
- створення умов для оптимальної реалізації ресурсів;
- організація виконання плану;
- використання мотиваторів розвитку на всіх рівнях підприємства;
- здійснення контролю проміжних результатів, визначення динаміки розвитку;
- оцінка результатів і додаткові дослідження.

Наукові дослідження і практика управління свідчать, що процес управління має включати комплекс заходів, що забезпечують стійкість і розвиток підприємства, який складається з таких груп:

1) організаційні, що включають встановлення постійних партнерських відносин з організаціями-партнерами по бізнесу, у тому числі надають додаткові послуги; вдосконалення структури підприємств і структури управління, створення кадрової служби; використання ноу-хау та впровадження нових технологій обслуговування споживачів; введення в штат посад маркетологів і логістів;
2) економічні - створення резервного грошового фонду; збереження високоліквідних матеріальних фондів, наприклад територію, яка важлива як для рекреації і так і може знадобитися в разі розвитку для будівництва нових приміщень; використання низько дохідних, але досить стійких видів діяльності; активізація маркетингових досліджень з метою виявлення нових можливостей підприємства; забезпечення залежності доходів підприємства та фонду заробітної плати та заохочення персоналу;
3) соціально-психологічні - розробка системи підвищення професійного рівня персоналу; регулярна діагностика та оцінка рівня професійної та психологічної придатності персоналу; поліпшення соціально - побутових умов відпочиваючих та працівників; розробка системи мотивації персоналу з урахуванням актуальних потреб працівників; формування організаційної культури та сприятливого внутрішнього мікроклімату в колективі; формування у членів колективу почуття приналежності, корпоративного духу, особистої значущості, відданості підприємству; створення системи мотивації розвитку працівників підприємства та заохочення творчого підходу у виконанні посадових обов'язків тощо

Розвиток підприємств рекреаційної сфери можливо за умови орієнтації на якість надаваних послуг, розвитку і реалізації потенціалу персоналу, цей підхід повинен виходити з таких принципових установок:

- необхідність орієнтуватися на споживача і повним чином задовольняти його запити з урахуванням його вимог;
- командний принцип діяльності персоналу, який полягає у формуванні гармонійного колективу, здатного до спільної діяльності, колективного прийняття рішень та делегування відповідальності за роботу людям, які її виконують;
- постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища, вивчення ступеня задоволеності споживачів що надаються підприємством послугами;
- відкрите спілкування і зворотний зв'язок, як з зовнішнім середовищем, так і на рівні підприємства, що дозволить виявити і вчасно усунути проблеми, а також розвивати і використовувати організаційну культуру;
- постійне навчання і розвиток персоналу, в тому числі і управлінського.

Реалізація викладених положень забезпечить розвиток підприємства рекреаційного комплексу, підвищить його конкурентоспроможність, яка забезпечується: більш гнучкою реакцією на динамічні зміни зовнішнього середовища; співробітництвом і участю в управлінні всіх членів колективу, реалізацією їх творчого потенціалу; сприятливими умовами для розвитку персоналу, його професійного і посадового просування.

Джерела та література

1. Бабарицька В.К. Менеджмент туризму. Туроперейтинг / Бабарицька В.К., О.Ю. Малиновська. - К., 2004.
2. Блокгауз, Ефрон. Енциклопедичний словник. - СПб., 1904.
3. Мільнер Б.З. Теорія організації / Мільнер Б .З.: Підручник. - 5-е изд., перероб. і доп. - М, 2005.
4. Ожегов С.І. Словник російської мови. - М, 1990.
5. Рогожин С. В., Рогожин Т. В. Теорія організації / С. В. Рогожин, Т. В. Рогожин: Уч. посібник. - М., 2003.






Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.