Король О.Д.
Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту.
2009. - Випуск 3. - С.188-198.

Порівняльний аналіз розвитку міжнародного (іноземного) туризму в Україні та Польщі

У даній статті, за результатами дослідження, охарактеризовані основні показники іноземного туризму в Україні та Польщі, а саме: туристські потоки (прибуття), доходи від іноземного туризму. З метою виявлення тенденцій була проаналізована динаміка цих показників за період 1995, 2000–2006 рр. Якщо казати про вартісні показники (доходи), то вони були відкоректовані на розмір інфляції, для чого використовувався індекс цін (СРІ). Вищевказані показники зіставлялись між собою, що дозволило визначити дохідність іноземного туризму.

The inbound tourism in Poland and Ukraine against the background of WTO European region is researched in this article. The number and structure of tourist arrivals to Poland and Ukraine in 1995, 2000–2006 are described. The receipts from inbound tourism in above-mentioned countries during the same period of time are estimated. By applying of Consumer Price Index (CPI), the tourism receipts are recalculated for the prices of 1995. The profitability of inbound tourism in Poland and Ukraine in 2005 is calculated.

За оцінками експертів Всесвітньої туристської організації (ВТО) міжнародний туризм був і залишається домінуючою і розквітаючою галуззю економіки у багатьох країнах. При цьому експерти ВТО особливо підкреслюють, що це відбувається, незважаючи на існуючу політичну нестабільність у світі і локальні військові конфлікти Більше того, на початку XXI ст. міжнародний туризм за економічною ефективністю вийшов на перше місце в світі, значно випередивши лідерів світової торгівлі – автомобільну і нафтогазову сфери економіки.

Зважаючи на великий вплив цієї галузі на світову економіку, надзвичайно актуальними є дослідження показників розвитку міжнародного туризму в Україні та Польщі, їх зіставлення з аналогічними показниками Європейського туристичного регіону.

Метою дослідження є оцінка основних показників розвитку міжнародного (іноземного) туризму в Україні та Польщі на тлі Європейського туристичного регіону, який згідно з ВТО, окрім Європейських країн, включає всі республіки колишнього Радянського Союзу, а також Кіпр, Ізраїль і Туреччину. Відповідно до мети та згідно зі стандартами ВТО були охарактеризовані основні показники, за якими здійснювалась оцінка міжнародного туризму в Україні та Польщі, а саме: туристські потоки (прибуття), доходи від іноземного туризму. З метою виявлення тенденцій була проаналізована динаміка цих показників за період 1995, 2000-2006 рр. Якщо казати про вартісні показники (доходи), то вони були відкоректовані на розмір інфляції, для чого використовувався індекс цін (СРІ). Вищевказані показники зіставлялись між собою, що дозволило визначити дохідність іноземного туризму.

Дане дослідження розглядає туризм як форму міграції населення, що визначає його географічну сутність. Тому саме географам належить значний доробок у дослідженнях туризму, який відображений у працях В.С.Преображенського, Ю.О.Вєдєніна, І.В.Зорина, М.А.Ананьєва, Н.П.Зачиняєва, Н.С.Фальковича, Є.А.Котлярова та інших дослідників радянських часів, а в Україні – М.П.Крачила.

Серед останніх досліджень, присвячених міжнародному туризму, можна виділити праці Г.М.Долматового (2001 р.) [3], А.Ю.Александрової (2002 р.) [1], О.О.Любіцевої (2003 р.) [6]. Особливо цікавою серед них є праця А.Я.Александрової, яка побудована на стандартах та інформаційні базі ВТО. У ній охарактеризовані основні поняття міжнародного туризму, проаналізована географія туристського попиту за регіонами світу, відображені останні тенденції та процеси глобалізації в цій галузі. Проте, оскільки А.Я.Александрова є московським автором, Україна та Польща не відображені у цій праці. Киянка О.О.Любіцева у своїх дослідженнях охопила геопросторові аспекти розвитку ринку туристичних послуг, механізми та закономірності його функціонування і територіальної організації на різних ієрархічних рівнях. В її праці відображені проблеми розвитку та територіальної організації національного ринку туристичних послуг України. О.О.Любіцева показала динаміку міжнародних туристичних потоків і доходів в Україні за 1995–2000 рр. на тлі центрально-східного європейського регіону, до якого входять колишні республіки СРСР і країни колишнього соціалістичного табору. Проте в її дослідженнях не відображене місце України у європейському регіоні в цілому та не розглянуті показники іноземного туризму в Польщі. Також відсутні дані, які показують розвиток міжнародного туризму після 2000 р., а вартісні показники не враховують інфляції, що спотворює реальну динаміку явища.

Дане дослідження покликане заповнити прогалини у знаннях про міжнародний (іноземний) туризм в Україні та Польщі, показати його розвиток у новому тисячолітті на тлі європейського регіону. Воно ґрунтується на теоретичній базі міжнародного туризму, розробленій експертами ВТО, та методиці розрахунку обсягів туристичної діяльності Державної служби туризму і курортів України та Держкомстату України.

Туризм, згідно зі стандартами Всесвітньої туристської організації, – це діяльність осіб, які здійснюють поїздки і перебувають у місцях, що знаходяться за межами їх звичного середовища на термін до одного року, з будь-якою метою, але без зайняття діяльністю, що оплачується з джерел у дестинації.

Таке визначення, очевидно, відрізняється від традиційного розуміння туризму як поїздки винятково з пізнавальною метою, або на відпочинок.

Необхідність розширити поняття туризму за межі його традиційного розуміння було викликано зростаючими міжнародними туристськими потоками і збільшенням їхнього впливу на міжнародну торгівлю та світову економіку.

Одне з перших визначень туриста належало Комітету експертів з питань статистики Ліги Націй (1937 р.). Воно одержало міжнародне визнання і в основному дійшло до наших днів з деякими пізнішими поправками. Сьогодні у міжнародній практиці широко використовується визначення, вироблене на Міжнародній конференції зі статистики подорожей і туризму (Оттава, 1991 р.) і схвалене Всесвітньою туристською організацією (ВТО) і Статистичною комісією ООН. Відповідно до нього, турист – це відвідувач, тобто «особа, яка подорожує і здійснює перебування в місцях, що знаходяться за межами її звичного середовища, на термін не більше 12 місяців з будь-якою метою, окрім зайняття діяльністю, що оплачується з джерел у місцях, які відвідуються» [1, с. 6].

Запропонована дефініція дозволила чіткіше окреслити ту частину подорожуючих осіб, яка виступає об'єктом статистичних досліджень у туризмі. У підсумкових документах Оттавської конференції і технічних посібниках ВТО турист визначається як відвідувач. Це поняття рекомендується використовувати як основне в статистиці туризму. Воно поширюється разом з туристами і на одноденних відвідувачів. Очевидно, з цієї причини в Оттавському визначенні відсутня мінімальна тривалість перебування за межами звичного середовища (24 години), яка присутня у багатьох національних туристських законодавствах.

Туризм не є однорідними явищем. Передусім його можна поділити на внутрішній і міжнародний (international tourism).

Міжнародний туризм, на відміну від внутрішнього, передбачає поїздки за межі країни. Він охоплює відвідувачів, які не є резидентами країни призначення (country of destination).

Міжнародний туризм поділяється на дві форми – іноземний (inbound) і зарубіжний (outbound), які різняться за напрямками туристського потоку. Той самий турист може бути класифікований як іноземний і зарубіжний одночасно залежно від того, стосовно якої країни описується його поїздка. Розрізняють країну походження, де він є зарубіжним туристом, і країну призначення, де він – іноземний турист.

Статистика міжнародного туризму складається з двох основних розділів: статистика туристських потоків і статистика туристських доходів і витрат. Для кожного з них ВТО розробила перелік основних показників, інформативних і таких, що відносно легко вимірюються. Найважливішим показником туристських потоків є кількість прибуттів (arrivals).

Міжнародні туристські прибуття до України та Польщі

Під кількістю прибуттів розуміється число зареєстрованих відвідувачів тієї чи іншої країни, які не є її резидентами, за певний проміжок часу, зазвичай за рік. Усіх їх можна поділити на одноденних відвідувачів і туристів (відвідувачів, що перебувають у країні призначення понад одну ніч).

Всі показники вимірювання прибуттів у міжнародному туризмі поділяються на такі категорії [12]:

- TF – прибуття міжнародних туристів, що обліковуються на кордоні (за винятком одноденних відвідувачів);
- VF – прибуття міжнародних відвідувачів, що обліковуються на кордоні (враховуючи туристів та одноденних відвідувачів);
- TCE – прибуття міжнародних туристів, що обраховуються в колективних туристичних закладах;
- THS – прибуття міжнародних туристів, що обліковуються в готелях і подібних закладах.

При вимірюванні прибуттів у міжнародному туризмі надається перевага обліку на кордоні. Однак не всі країни можуть збирати такі дані. Тоді замість цих показників можуть бути використані інші.

Оскільки турист може за рік здійснити декілька подорожей або протягом однієї поїздки відвідати декілька країн, фактичне число туристів менше за кількість прибуттів.

За даними ВТО прибуття до Європи, України та Польщі розподілились так (табл. 1) [12]:

Таблиця 1