Корнєва Т.С.
Матеріали доповідей ІІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною
економікою". - Бердянськ: АУІТ "АРІУ", 2007.

Проблеми розвитку рекреаційного регіону

Розвиток курортно-туристичної галузі має суттєвий вплив на рівень національної економіки в сучасних умовах становлення України як незалежної держави. Але порівняно з промислово розвиненими країнами вклад цієї галузі в національний доход незначний, хоча є необхідні передумови для зміни існуючої ситуації.

Курортно-туристична галузь має в основі ділення території на рекреаційні регіони (РР), питання володіння і використання ресурсів яких вирішуються на державному рівні. Для вирішення рекреаційних задач створена територіальна рекреаційна система(ТРС), яка містить природні та культурно-інфраструктурні комплекси. Вперше комплексне рекреаційне ділення відносно всіх видів туризму було розроблене ще в 70-х роках в СРСР під керівництвом проф. В.С. Преображенського, засновника рекреаційної географії та рекреалогії [1]. Виділення рекреаційних регіонів на території України повинно сприяти раціональному використанню природних ресурсів і більш повній реалізації рекреаційних потреб суспільства.

Кожен РР займає визначену територію, має комплекс ресурсів, які можна оцінювати як з географічної точки зору, так і відносно рівня засвоюваності та доступності для застосування. Курортно-рекреаційні ресурси – це поєднання природно-кліматичних факторів і штучно створеної інфраструктури, які використовуються в лікувально-оздоровчої та рекреаційної діяльності для зміцнення здоров’я людей. Туристичні ресурси умовно діляться на природні, інфраструктурні та історико-культурні.

Вказані ресурси мають такі властивості як кліматично-ландшафтні характеристики; потенційний запас природних ресурсів; доступність для використання; екологічні характеристики; естетичну привабливість природних та пізнавальну цінність історичних об’єктів для організації екскурсій; соціально-демографічні характеристики.

Зокрема, в Приазовському рекреаційному районі, розташованому на території трьох областей: Херсонської, Запорізької та Донецької, який входить до складу Азово-Чорноморського РР, використовуються такі природні ресурси:

- узбережжя Азовського моря;
- родовища мінеральних вод та лікувальних грязей;
- сприятливі кліматичні умови;
- екологічно чисте природне середовище;
- багаті культурно-історичні пам’ятки.

Розвиток курортно-туристичної галузі здійснює вплив на господарчу діяльність даного регіону тим, що сприяє збільшенню надходжень у місцеві бюджети; розвитку суміжних галузей(будівництво, торгівля, сільське господарство, транспорт, народні промисли та ін.); відкриттю нових робочих місць для населення; розвитку соціальної та культурної сфери.

Все це забезпечує економіко-соціальний розвиток району, підвищення життєвого рівня місцевого населення.

Для розвитку туристичної індустрії необхідна наявність таких складових: інвестиції, кадри, рекреаційні ресурси.

Курортно-туристична галузь приваблива для інвесторів тим, що стартові інвестиції відносно невеликі; попит на туристичні послуги постійно зростає; забезпечується високий рівень рентабельності і мінімальний термін окупності витрат [2]. Остання складова найбільш дешева, але може забезпечити високу рентабельність туристичної діяльності.

Ефективне використання багатих ресурсів будь-якого рекреаційного району потребує розв’язання великої кількості проблем, зокрема таких, як забезпечення мережі комунікацій, засобів зв’язку, комунальної інфраструктури, переробка побутового сміття та ін. При цьому ефективне впровадження в туристичну індустрію комп’ютерних технологій і застосування засобів математичного моделювання для розв’язання, наприклад, таких задач: оптимального розміщення туристичних комплексів на заданій території; організації оптимального використання рекреаційних ресурсів; оптимального розподілу інвестицій.

Треба враховувати, що пошук рішення вказаних проблем неможливий без дослідження таких важливих аспектів, як вивчення туристичних потоків в регіон та особливостей туризму в даному регіоні (сезонні особливості, види і форми відпочинку та оздоровлення); екологічні проблеми, пов’язані із збереженням природних ресурсів; боротьба із забрудненням природного середовища побутовим сміттям; перспективи розвитку курортно-туристичної індустрії в даному районі.

При створенні математичних моделей для розв’язання вищевказаних завдань виникають труднощі, зумовлені складністю ТРС як реальної економічної системи. Необхідно враховувати непростий характер структурних, економічних, соціальних зв’язків між об’єктами системи, вплив на неї зовнішніх чинників, все це не просто адекватно записати на математичній мові, тому виникають ускладнення при побудові моделі формалізованими методами. Тому доцільно застосовувати методи імітаційного моделювання, тобто проведення комп’ютерного експерименту, який відтворює реальне функціонування системи [3–6]. Після отримання результатів імітаційного моделювання за допомогою спеціальних методів приймаються рішення відносно управління реальною ТРС.

Література

1. География рекреационных систем СССР. – М.: Наука, 1980.
2. Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник / За ред. проф. І.М. Школи. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2005. – 596 с.
3. Лемешев М.Я., Щербина О.А. Оптимизация рекреационной деятельности. – М.: Экономика, 1985. – 160 с.
4. Менеджмент закладів оздоровлення та відпочинку в рекреації: Навчально-методичний посібник /За ред. проф. В.І. Пономаренка. –К.: ”Денеб”, 2005. – 416 с.
5. Менеджмент туризма: Основы менеджмента: Учебник. – М.:Финансы и статистика, 2002. – 352 с.
6. Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты: Монографія / В.К. Мамутов, А.И. Амоша, Т.Н. Дементьева и др. – К.: Наукова думка, 1992. – 143 с.