Кочкуров А.М.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2009. - №13. - С.208-212.
Методичні підходи до діагностики трудоресурсного потенціалу рекреаційних регіонів
У статті розглядаються поняття, роль та методичні підходи до соціально-економічної діагностики трудоресурсного потенціалу рекреаційних регіонів, обґрунтовується необхідність проведення оцінки трудоресурсного потенціалу з урахуванням особливостей туристичної індустрії.
Постановка проблеми. Соціально-економічний розвиток територій рекреаційної спрямованості в чому визначається тим, наскільки ефективно функціонують органи державної влади, реалізуючи свої функції. Об'єктивною основою ефективної реалізації цих функцій є використання якісної інформаційної бази про тенденції регіонального розвитку. При цьому основним інструментом отримання відомостей, необхідних для формування системи соціально-економічних індикаторів, виступає діагностика регіону в цілому та окремих аспектів регіонального розвитку, зокрема діагностика трудоресурсного потенціалу рекреаційних регіонів, рекреаційних районів і рекреаційних зон.
Виходячи з сказаного, метою даного дослідження є розробка методики регіональної діагностики трудоресурсного потенціалу територіально-рекреаційної системи регіону Велика Ялта, має яскраво виражену туристичну спрямованість.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам економічної діагностики регіонів присвячено досить багато досліджень, наприклад роботи таких вчених, як В.М. Василенко, О.Г. Дмитрієва, В.І Клисторин, М.М. Паламарчук та ін Однак питання діагностики трудоресурсного потенціалу рекреаційних регіонів і районів розглянуті недостатньо повно, що не дозволяє всебічно досліджувати адаптивність і ефективність функціонування регіональної системи в цілому.
Так, наприклад, О.Г. Дмитрієва розглядає діагностику в тісному зв'язку з аналізом, вказуючи при цьому, що дані поняття не ідентичні, оскільки розрізняються за цілями, завданнями і використовуваного інструментарію. У той же час А. Мурах зазначає, що економічна діагностика - це спосіб встановлення характеру порушень нормального ходу господарського процесу на основі типових ознак, властивих даному порушенню [1].
Сучасний підхід до розуміння механізму економічної діагностики розвитку територій полягає у проведенні оцінки наявності та стану елементів продуктивних сил, визначенні освоєності території, ступеня стійкості і життєздатності регіону [2, с. 5]. Різні ж підходи до розуміння регіону і нерівномірність регіонального розвитку не враховують і не конкретизують особливості рекреаційної спрямованості регіонального господарства окремих територій.
Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасне суспільно-територіальне комплексоформирование не тільки розглядається з позицій виробничих зв'язків, але і базується на необхідності систематичного обліку і розвитку всіх елементів територіально-виробничого комплексу (як першо-, так і другорядних), у тому числі населення, трудових ресурсів, трудового потенціалу. Зміст двох останніх елементів, їх роль і місце визначаються спеціалізацією конкретної територіально-виробничого комплексу, а в більш широкому масштабі дослідження - спеціалізацією суспільно-територіального комплексу. З цих позицій в економічній літературі висунуто поняття «територіальна рекреаційна система», яке пов'язане з локальної та регіональної системою розселення, при цьому її специфічні внутрішні взаємозв'язки зумовлені безпосереднім споживанням рекреаційних ресурсів [3, с. 41].
На наш погляд, територіальна рекреаційна система включає не тільки природні об'єкти і ресурси, заклади обслуговування споживачів, але і підприємства допоміжних галузей національного господарства [4]. Звідси випливає, що в рамках територіально-рекреаційної системи формування, розподіл (перерозподіл) і використання трудового потенціалу обумовлені не тільки системою розселення, але і в більшій мірі конкретними міжгалузевими зв'язками.
Основними елементами у структурі рекреаційних утворень є рекреаційні регіони, рекреаційні райони і рекреаційні зони. Під рекреаційним регіоном слід розуміти значні за площею рекреаційні райони групової системи розселення та відокремлені рекреаційні райони, райони заміського відпочинку, рекреаційні зони, рекреаційні парки. Рекреаційний район включає значні території рекреаційних агломерацій, зон, рекреаційних центрів і комплексів, рекреаційних ресурсів, об'єднаних провідною функцією і соціально-економічним розвитком.
Межі рекреаційного регіону умовні і визначаються кордонами рекреаційних природних умов та адміністративно-економічних одиниць [5]. Так, наприклад, у складі Кримського рекреаційного регіону виділяють чотири рекреаційних району, в тому числі і Південний берег Криму з центром у р. Ялта.
У зв'язку з цим під соціально-економічною діагностикою трудоресурсного потенціалу рекреаційного регіону слід розуміти систему комплексних заходів, спрямованих на якісне і кількісне опис трудоресурсного потенціалу рекреаційного освіти на основі сформованої системи соціально-економічних індикаторів, визначення ефективності його використання та оцінку резервів розвитку. Алгоритм діагностики трудоресурсного потенціалу рекреаційного регіону, на наш погляд, можна представити наступним чином (рис. 1).
Рис. 1. Алгоритм діагностики трудоресурсного потенціалу рекреаційного регіону
Специфіка національного господарства курортно-рекреаційних регіонів і районів, таких, наприклад, як Велика Ялта, багато в чому обумовлена сезонністю функціонування підприємств курортно-рекреаційної галузі, а отже, і всіх супутніх галузей [6]. Тому, на наш погляд, трудоресурсний потенціал такого монорегиона доцільно розглядати з позицій побудови трирівневого, яке включає постійну, змінну та цільову висококваліфіковану складові, що представлено у вигляді формули
ТРП = ТРПпост + ТРПпер + ТРПцілий (1)
де ТРП - трудоресурсний потенціал моноэкономических регіонів з курортно-рекреаційної спеціалізації;
ТРПпост - постійна складова трудоресурсного потенціалу, яка забезпечує пропозицію робочої сили без обліку сезонних змін обсягів виробництва та безпосередньо прив'язана до того регіону, де реалізує свою здатність до праці;
ТРПпер - змінна складова трудоресурсного потенціалу, наявність якої зумовлене впливом сезонної хвилі в курортно-рекреаційному комплексі, з урахуванням регіональних переливів робочої сили через нерівномірності розвитку окремих регіональних ринків праці;
ТРПціл - цільова висококваліфікована частина трудоресурсного потенціалу, представлена кваліфікованими ресурсами праці, що залучаються з інших регіонів в рамках трудової міграції для виконання робіт, що потребують специфічних знань та навичок, наприклад фахівців у галузі національної кухні або антикризового управління.
Застосування трирівневого підходу при вивченні трудоресурсного потенціалу рекреаційного освіти дозволяє більш чітко визначити пріоритети та конкретні інструменти управління трудоресурсным потенціалом регіонів і районів з моноструктурой економіки, до яких належить регіон Велика Ялта. Це значно підвищує цільову спрямованість регіонального управління та забезпечує соціально-економічну стійкість регіонального розвитку.
Зайнятість в туристичному секторі характеризується високою еластичністю робочого часу. Це виявляється насамперед у прагненні туристичного підприємства мати велику кількість працівників, що не входять в постійний штат, залучення яких буде залежати від потреб клієнтів туристичного підприємства, тобто туристів. Особливо такий підхід характерний для готелів, підприємств громадського харчування, пасажирського транспорту і т.п. Це відноситься і до іншої важливою формою зайнятості на туристичних підприємствах, а саме до тимчасової роботи, особливо використовуваної турбізнесом у зв'язку з сезонним характером туристичного руху.
Досліджуючи процеси регіональної діагностики рекреаційних регіонів, необхідно враховувати особливості персоналу, зайнятого в туристичній галузі. Вони проявляються у високій плинності кадрів, у переважанні сезонної і тимчасової форм зайнятості. Все це обумовлює необхідність постійного моніторингу трудоресурсного потенціалу на регіональному рівні, оскільки, наприклад, для регіону Велика Ялта характерно:
- переважання жіночого праці (понад 50% усіх працюючих в галузі);
- більш низька порівняно з іншими галузями заробітна плата;
- висока частка ручної і відносно некваліфікованої праці;
- перевагу рекреантів обслуговуючому персоналу молодих і середніх віків і т.д.
Враховуючи зазначені особливості, пропонуємо при діагностиці трудоресурсного потенціалу рекреаційних регіонів застосовувати індикатори, які доцільно об'єднані в кілька груп:
1) демографічні - відображають вплив демографічних тенденцій розвитку суспільства на трудоресурсний потенціал рекреаційних регіонів. При цьому необхідно враховувати, що:
- кількісні параметри трудового потенціалу визначаються державою, яка в законодавчому порядку встановлює і змінює вікові межі працездатності населення;
- верхня межа працездатного віку в регіоні може визначатися психофізіологічними параметрами населення даного регіону, його здатністю до трудової діяльності на прийнятному соціально-економічному рівні;
- від демографічних характеристик працездатного населення і показників демографічного розвитку залежить динаміка чисельності трудових ресурсів, що в кінцевому рахунку впливає на рівень регіонального доходу;
- територіальні демографічні відмінності визначають диференціацію регіонів за рівнем розвитку трудових ресурсів, а отже, і за рівнем соціально-економічного розвитку регіонів;
2) соціально-економічні - відображають рівень соціально-економічного розвитку окремих категорій трудових ресурсів, визначають необхідність участі в суспільно-корисній діяльності та оцінюють рівень соціально-економічного розвитку трудового потенціалу. Сюди можна віднести рівень добробуту, якість життя, мотивацію до праці, ефективність праці зайнятого населення тощо;
3) освітні - визначають якісний стан населення в цілому і його працездатної частини. Саме рівень освіти, поряд із демографічними зрушеннями, в даний час стає ключовою складовою відтворення трудоресурсного потенціалу. Тому підготовка робочої сили повинна не тільки бути спрямованою на забезпечення відповідності між рівнем освіти і технічними можливостями виробництва, але і формувати основу для випереджальних темпів розвитку трудових ресурсів у цілому порівняно з темпами розвитку матеріально-речових факторів виробництва;
4) професійно-кваліфікаційні - забезпечують кількісне і якісне відповідність використовуваних ресурсів праці потребам суспільного виробництва з урахуванням раціоналізації туристичної діяльності і пов'язані з первинною кооперацією по професіях та кваліфікації.
Використовуючи перераховані індикатори, можна істотно підвищити рівень якісної та кількісної оцінки трудоресурсного потенціалу рекреаційного регіону в цілому. Їх також можна застосовувати на стадії відтворювального циклу розвитку трудоресурсного потенціалу регіону з метою підвищення його ефективного формування, розподілу (перерозподілу) та використання [7]. З урахуванням міжрегіональних та міжрайонних зв'язків інструмент діагностики трудоресурсного потенціалу буде сприяти ефективному управлінню рекреаційним регіоном у цілому.
Висновки:
1. Сукупність запропонованих індикаторів дозволяє істотно підвищити рівень якісної та кількісної оцінки трудоресурсного потенціалу рекреаційного регіону.
2. Реалізацію на практиці механізму соціально-економічної діагностики трудоресурсного потенціалу рекреаційних регіонів необхідно розглядати як невід'ємний елемент регіонального управління.
3. Використання механізму соціально-економічної діагностики трудоресурсного потенціалу дозволяє визначити і усунути вплив деструктивних елементів в управлінні регіональною системою національного господарства, забезпечивши тим самим об'єктивні передумови для сталого розвитку рекреаційних територій.
Список використаних джерел
1. Загорна ТАКИМ чином, Економічна діагностика: навч. посіб. / Т.Ч. Загорна. - К: Центр навчальної літератури, 2007. - 400 с.
2. Василенко В.М. Методологія економічної діагностики регіонів / В.М. Василенко // Економіка України. - 2008. - №9. - С.4-17.
3. Паламарчук М.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: посіб. / М.М. Паламарчук, Паламарчук О.М.. - К: Знання, 1998. - 416 с.
4. Горячева ТОМУ Розвиток регіональної системи професійної підготовки туристських кадрів у відкритому освітньому середовищі: монографія / ТОМУ Горячева. - Красноярськ: ВСИТ - філія РМАТ, 2007. - 520 з.
5. Страчкова Н.В Конкурентні позиції Кримського регіону на національному ринку рекреаційних послуг / Н.В. Страчкова // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. - К: Знання, 2001. - С.111-112.
6. Єрмоленко А.Г. ПРО розвиток малого підприємництва в Автономній Республіці Крим / А.Г. Єрмоленко // Теорія і практика економіки і підприємництва: всеукр. наук.-практ. конф. - Сімферополь, 2004. - С. 49-51.
7. Федорченко В.К. Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму: монографія / Федорченко В.К.. - К: Слово, 2004. - 465 с.
У статті розглядаються визначення, роль і методичні підходи до соціально-економічної діагностики трудоресурсного потенціалу рекреаційних регіонів, обґрунтовується необхідність проведення оцінки трудоресурсного потенціалу з урахуванням особливостей туристичної індустрії.
The article focuses on the concept, role and methodic approaches towards social and economic diagnostics of labor potential in resort and recreational regions. The necessity of labor potential estimation with focuses on the features of tourist industry is substantiated.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
