Кочерженко І.В.
Культура народів Причорномор'я. - 2010. - №179. - С.69-71.

Фінансове забезпечення туристичної галузі України

Постановка проблеми. В сучасних умовах господарювання, а особливо в умовах кризи, необхідно приділяти особливу увагу аналізу фінансового забезпечення туризму як галузі національної економіки, що репрезентує суб'єкти господарювання різних видів суспільно-економічної діяльності, які здійснюють виробничо-збутові та координаційно-управлінські функції в економіці України.

В сучасних умовах господарювання виникає необхідність вивчення впливу механізму фінансового забезпечення (нормативно-правової бази, методів, джерел фінансового забезпечення, фінансових інструментів, стимулів, санкцій) та його адаптації з урахуванням специфіки об'єкта управління. Реалізації механізму фінансового забезпечення суб'єктів господарювання туристичної галузі в вітчизняних умовах перешкоджає ряд певних факторів. По-перше, існує проблема організації фінансового забезпечення розвитку суб'єктів господарювання туристичної галузі, обумовлена тимчасовими обмеженнями враховуючи зростання експортного туристичного потенціалу країн з розвиненою ринковою економікою. По-друге, організація фінансового забезпечення відбувається в умовах дефіциту фінансових ресурсів, високої вартості залучення капіталу, а також в умовах державної політики, яка не відзначається системністю і; поступовістю в реалізації повноважень у сфері регулювання фінансового забезпечення.

Вагомий внесок у теорію дослідження забезпечення туристичної галузі, методику оцінки туристичного потенціалу та визначення соціально-економічної ефективності його використання, мотивації іноземних інвесторів, факторів, які слід брати до уваги під час моделювання сприятливого інвестиційного клімату, формування та реалізацію інвестиційних процесів, зробили відомі зарубіжні та вітчизняні вчені О. Адаменко, І. Балабанов, О. Балацький, В. Беренс, В. Бланк, Е. Брігхем, М. Герасимчук, Л. Гитман, Б. Губський, В. Дергачов, Д. Джонк, М. Долішний, В. Євдокименко, О. Живицький, Ст. Квартальнов, В. Кифяк, Ст. Кравців, М. Крачило, О. Кузьмін, Л. Лазебник, А. Махмудов, Н. Недашковський, Ї. Петрович, І. Продіус, М. Прокопенко, П. Рогожин, М. Тарганів, С. Трохимчук, М. Чумаченко, О. Шаблій, Ст. Шевчук, А. Яковлєв та інші.

Мета. Метою статті є аналіз функціонування туристичної галузі, розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання розвитку туризму та стимулювання його фінансово-ресурсного забезпечення в регіонах України для прискореного подальшого розвитку і трансформації, пропозиції щодо збільшення інвестиційної привабливості України.

Виклад основного матеріалу. Статистика дає точну характеристику, що сьогодні туризм у всьому світі є однією з найбільш високодохідних галузей господарювання, яка в сучасних умовах постійно і динамічно розвивається, сприяючи вирішенню цілого комплексу життєво важливих соціально-економічних проблем.

Туристична галузь набуває велике значення для розвитку економіки та соціальної сфери України. Пріоритетний напрям розвитку в'їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, утворення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та збільшення дохідної частини держбюджету країни.

За оцінками вітчизняних і зарубіжних фахівців надходження від туризму в бюджети всіх рівнів можуть становити стільки ж, скільки отримують нині країни, співмірні з Україною з туристичного потенціалу, - щонайменше 10 млрд. доларів. Однак на сьогоднішній день частка туристичної індустрії становить 14,9 мільярдів гривень, або 1,6% ВВП. (Рис. 1) Частка туристичної індустрії з супутніми галузями становить 9,3%. Це 85,1 мільярд гривень.

Рис. 1. Структура ВВП України в 2009 році (у відсотках)

В туристичній сфері працює значна кількість людей. Це стосується не тільки турагентів і туроператорів, але і сфер, які займаються розміщенням, розселенням людей, в сільському туризмі. Зайнятість населення в туристичній сфері на сьогоднішній день становить 7,6%. Це і внутрішні, і зовнішні інвестиції. Розвиток туристичної галузі вирішує й чимало інших актуальних завдань: забезпечує виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій держави, сприяє створенню робочих місць, зменшення рівня безробіття, збільшення міжнародного іміджу України, збільшення питомої ваги сфери послуг у структурі ВВП.

В економіці України існує певне протиріччя, туристична галузь протягом останніх років характеризується позитивною та сталою динамікою зростання кількості туристів (Рис. 2) та обсягів наданих їм послуг, однак доходи бюджету не збільшуються в обсязі, еквівалентному розвитку галузі.

Рис. 2. Динаміка в'їзного туристичного потоку 2007-2008 років, млн. осіб

Комплексний підхід до розвитку туризму, готельного господарства та курортів на місцевому рівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері повинні були створити новий імідж українського продукту, конкурентоспроможного в нашій державі та за кордоном. Однак, незважаючи на оптимістичні прогнози і цілий ряд нормативних актів, що стосуються розвитку туризму, до яких відносяться: Указ Президента України "Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року", Указ Президента України "Про заходи розвитку туризму і курортів в Україні", Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки", та друга, реалізація яких практично не здійснюється належним чином, розвиток туристичної галузі, як пріоритетного напрямку розвитку економіки держави, стикається з цілим рядом проблем.

Неможливість своєчасної заміни застарілого адміністративного механізму на сучасний ринковий, економічну кризу, що супроводжувався падінням виробництва, зниженням рентабельності і банкрутством більшості туристичних підприємств, призвів до того, що підприємства виявилися не в змозі надалі фінансувати поточні витрати, розвивати їх матеріальну базу. Для виходу зі сформованої ситуації підприємства підняли ціни на путівки. Однак цей крок не виправдав себе, так як число споживачів скоротилася у зв'язку з тим що:

1. Доходи основної частини населення різко скоротилися.
2. Відкрилися нові закордонні туристичні ринки, де можливість вибору та якість послуг були на порядок вище.

В даний час в Україні немає достатньої наявності власних коштів, для повноцінного фінансування суб'єктів господарювання в туристичній галузі. Механізм бюджетного фінансування сфери туризму потребує серйозного вдосконалення. У 2003 році на розвиток туризму з Держбюджету виділили 36 млн. грн., у 2008 - 21, з яких половина залишилася неосвоєною. А, наприклад Іспанія тільки на рекламу свого туристичного продукту виділила понад 90 млн. євро, Туреччина - 70 млн. дол.

Щоб використовувати бюджетні гроші на туризм, причому в межах раніше затверджених програм, потрібно зібрати понад 10 дозволів у Державній службі туризму і курортів, а так само в Міністерстві культури і туризму, яке є розпорядником бюджетних коштів.

Відсутність кредитування з кінця 2008 року ще більше погіршили й без того хворобливий стан галузі. Перспективним джерелом фінансового забезпечення та удосконалення матеріально-технічної бази туризму може стати лізинг. Особливо це стосується придбання обладнання з метою подальшої організації виробництва товарів туристичного.

На сьогоднішній день найбільш реальним є фінансування за рахунок засобів іноземних інвесторів.

Політична нестабільність - один з головних факторів, що стримують приплив іноземних інвестицій в туристичну сферу. Ще один момент, який турбує інвесторів не менше, ніж політична ситуація - це нестабільність законодавчої бази, зокрема правил оподаткування. Адже почавши роботу за одними правилами, вже через рік інвестор може зіткнутися з чимось абсолютно протилежним. Для успішного розвитку галузі туристичного бізнесу, необхідно створити спеціальні умови, які стимулювали б приплив приватних інвестицій, зокрема з-за кордону.

Висновки і пропозиції. Необхідними заходами державної політики регулювання є зменшення податкового навантаження та використання податкових пільг з метою стимулювання приросту капіталу, створення сприятливих умов для активізації внутрішнього туризму та експорту туристичних послуг.

Так само ми пропонуємо звільнити від оподаткування ввезені на митну територію України матеріали, устаткування та комплектуючі, які використовуються для будівництва (реконструкції) об'єктів туристичної інфраструктури.

Також пропонується звільнити від зобов'язань по земельному податку власників ділянок і землекористувачів, що здійснюють будівництво та реконструкцію об'єктів туристичної інфраструктури.

Суб'єкти господарювання, які є власниками нових або реконструйованих готелів (якщо останні сертифіковані) повинні отримувати право на податкові пільги: зменшення суми податку на прибуток від надання готельних послуг - на 50%, зменшення суми ПДВ - на 50%, звільнення від податку на рекламу готелю.

Органи місцевого самоврядування повинні формувати фінансові ресурси і спрямовувати їх на розвиток туризму за рахунок коштів місцевих бюджетів, зокрема кредитні ресурси шляхом емісії муніципальних облігацій.

Страхове забезпечення туристичної діяльності має реалізуватись через механізм економічної взаємодії страхових компаній, суб'єктів господарювання туристичної галузі та споживачів туристичних продуктів, спрямованої на взаємне врахування інтересів і потреб названих учасників з приводу формування, розподілу і використання фінансових ресурсів.

Джерела та література

1. Указ Президента України від 10 серпня 1999 року N 973/99 «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року».
2. Дані Державної служби туризму і курортів України [електронний ресурс]: режим доступу www.tourism.gov.ua.
3. Дані сайту Міністерства Культури і Туризму України.
4. Інвестиції: зовнішньоекономічна діяльність: Стат. збірник. - К: Держкомстат України, 2007.
5. Довбенко О.М. Податкове стимулювання інвестицій в туристичний комплекс України // Електронна туристична бібліотека (www.infotour.in.ua).