Клейменов А.М., Сергєєв Б.І.
Культура народів Причорномор'я. - 2004. - №52, Т.2. - С.62-66.

Інноваційні процеси в розвитку туризму

В останні десятиліття в більшості розвинених країн зростаючими темпами розвивається сфера послуг, перевищуючи зростання промислового виробництва. Доходи від міжнародного туризму в 1999р. склали 500 млрд. дол., що становить 12 % світового валового продукту. До 2020 року доходи від туризму досягнутий 3 трлн. дол. [1. с. 191]. В 40 країнах миру туризм є головним джерелом бюджету, а ще в 70 країнах - однієї з трьох складових частин.

Крим, володіючи великим туристичним потенціалом, є невід'ємною складовою частиною світового туристичного процесу. По висловленню Н.В. Багрова [2. с. 157] Крим повинен стати Причорноморською Швейцарією, а саме високорозвиненим курортно-рекреаційним, торгово-фінансовим регіоном міжнародного значення, забезпеченим сучасною інфраструктурою з розвиненим морехозяй-тимент комплексом, ефективним, екологічно чистим сільським господарством і переробною промисловістю.

Однак, що склалася в Криму організація рекреаційного господарства зовсім неконкурентоспроможна на світовому ринку: слабка матеріально-технічна база, на 70 % має потребу в реконструкції або в новому будівництві привабливих для туристів об'єктів, низький рівень сервісу, відсутність необхідної індустрії розваг, занедбаність пам'ятників історії й культури, екологічні проблеми й т.д.

Подолання цих негативних тенденцій можливе шляхом впровадження нововведень. Обгрунтування і розробка інноваційних процесів в туризмі тісно пов'язані з рішеннями Верховної Ради Криму з розвитку туризму.

Дослідження інноваційних процесів в різних галузях народного господарства присвячено велику кількість робіт. Так А.С. Слепокуров у своїй роботі [3. с. 79] пропонує розглянути сучасні тенденції в науково-технічної і інноваційної діяльності в світі, країнах СНД і в Україні, сформулювати поняття суті інноваційної політики країни. По суті мова йде про інтеграції науки, виробництва і споживання. Результатом інноваційної діяльності є виробництво нового продукту або продукту з якісно новими властивостями; впровадження нових засобів виробництва; освоєння нового ринку; залучення нових джерел сировини, комплектуючих та напівфабрикатів; впровадження нових організаційних форм.

Низька національна інноваційна здатність - ось корінь усіх наших бід і проблем, пов'язаних з перетворенням результатів наукових досліджень у комерційний продукт [4]. Доводи скептиків про несвоєчасність інноваційних процесів в Україні не спроможні. Саме в даний час в Україні склалася сприятлива обстановка для створення інноваційних структур. Цей висновок підтверджується досвідом багатьох розвинених країн миру, що вступили на інноваційний шлях розвитку, починаючи зі США в післявоєнний період, потім Англія, Франція, Німеччина та ін. країни, а в даний час - Китай.

Важливим аспектом керування інноваційною діяльністю є розвиток інноваційної інфраструктури. Інноваційна інфраструктура - галузі економіки, науково-технічних знань, обслуговування, які безпосередньо забезпечують розвиток інноваційних процесів в виробництві. Вона включає комплекс інноваційних, інформаційних, консультаційних, обчислювальних, навчальних та інших центрів, інвестиційних, науково-технічних бірж, організаційних та інших послуг з супроводу всіх специфічних етапів інноваційної діяльності [5].

Вивчення опублікованих з проблеми розвитку туризму наукових праць, методичних розробок і практичних рекомендацій підтверджує, що питання розробки і впровадження нововведень в туризмі досліджені недостатньо, що негативно позначається на розвитку туризму. Тому вирішення даної проблеми в туризмі в даний час має особливу актуальність.

Метою даної статті є розробка науково-методичних основ обґрунтування і використання рекреаційно-туристичних ресурсів, об'єктивної необхідності законодавчих нововведень туристичної діяльності, зародження нових для Криму видів туризму.

Багато видів туризму в нашій країні - пішохідний, кінний, автобусний, спелеотуризм спортивне скелелазіння зародилися в Криму, а перша в Росії туристична організація була створена в 1890 році і носила назву «Кримський гірський клуб», а пізніше «Кримсько-Кавказький».

Туризм як активний вид відпочинку і спорту одержав загальне визнання й став масовим і доступним, а Крим перетворився в курортний і туристичний центр.

В даний час Крим являє собою складний багатогалузевий територіально-господарський регіон, провідною ланкою якого є рекреаційний комплекс, що включає 636 санаторно-куроротных і туристичних установ, загальною ємністю 115 тис. місць, 11,5 тисяч пам'ятників історії, культури і архітектури, 300 музеїв, 6 державних заповідників, 33 заказника, 87 пам'ятників природи, близько 900 карстових печер тощо [6. с. 199].

Із природними, археологічними, художньо-історичними пам'ятниками Криму курортників і відпочиваючих знайомлять численні бюро подорожей та екскурсій. Вони проводять одне - і дводенні пішохідні й автобусні групові екскурсії, а також організують захоплюючі подорожі по Чорному морю. У Крим приїжджають численні спортивні групи туристів, спелеологів, скелелазів, що здійснюють походи і сходження. По гірському Криму прокладені маршрути I і II категорій складності, проходження яких надає право на одержання спортивного розряду по туризму. У Криму відомо більше 800 печер і шахт, що робить дуже популярним подорож по підземних лабіринтах.

Скелі Головної гряди Кримських гір з технічним труднощам і перешкодам задовольняють найрізноманітніші серйозні запити спортсменів. Тому в Криму проводяться республіканські і міжнародні змагання зі скелелазіння. Щорічно по лінії туристичних клубів у походах вихідного дня і багатоденних подорожах беруть участь понад 500 тис. кримчан. В останні роки В Криму стають популярними зимові види відпочинку і спорту: катання на лижах, санях. Центрами такого відпочинку стали Ангарський перевал і Ай-Петрі.

Крим володіє величезними рекреаційно-туристичними ресурсами. Туристичними ресурсами є пропоновані або такі можливі до пропозиції, туристичні послуги на основі та з використанням об'єктів державної, комунальної та приватної власності.

За загальною величиною рекреаційного потенціалу Крим займає лідируючі позиції. За різноманітності рекреаційно-туристичних ресурсів у Криму практично немає конкурентів. Унікальність Криму полягає в тому, що тут є море, ріки, гори, луки, степи, історичні і культурні пам'ятники, гірські і гірничо-лісові ландшафти та природні заповідники, включають водоспади, печери, каньйони. Крим багате бальнеологічними ресурсами. Запаси лікувальних грязей, ропи та мулу в Криму значні. Крим також багатий мінеральними джерелами різних видів: сульфатными, хлоридними, гідрокарбонатними, які поки освоєні в невеликих обсягах.

Напрями освоєння і розвитку туристичних ресурсів визначаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування відповідно до програмами розвитку туризму.

Класифікація та оцінка туристичних ресурсів, режиму їх охорони, порядок використання з обліком гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля, порядок збереження цілісності туристичних ресурсів, заходи для їх відновлення визначаються відповідно до законами України.

Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися на особливому режимі охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження доступу до туристичних ресурсів визначається їх реальною пропускною спроможністю, рівнем припустимого антропогенного навантаження та іншими умовами.

При містобудівному плануванні, проектуванні, розміщенні, будівництві і реконструкції об'єктів туризму на територіях рекреаційних зон органи виконавчої влади, власники об'єктів туризму повинні передбачати максимальну інтеграцію споруджуваних об'єктів до місцевого соціально-економічного, природної і історико-культурним середовищем.

Туризм в Криму володіє яскраво вираженою сезонністю, в основному з-за того, що в період міжсезоння більшість підприємств туристичної індустрії не готове повною мірою обслуговувати туристів і відпочиваючих і надавати їм той рівень комфорту і розваг, який можна отримати за кордоном Це в цілому значно знижує можливості використання потенціалу підприємств туристичної індустрії.

У туристичної діяльності учасниками відносин є юридичні і фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійне, курортне, спортивне, розважальне обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про туризм», прийнятим Верховною Радою в листопаді 2003 року, вводиться ряд нововведень. Туристичний ринок згідно з новим Законом, з 01 січня 2004 року зазнає ряд значних зміну, буде діяти за новими правилами [5].

Насамперед новий Закон вводить поділ понять суб'єктів туристичної діяльності - «туристичний оператор» і «туристичний агент».

Туристичні оператори (туроператори) - це юридичні особи, діяльністю яких є організація та забезпечення створення туристичного продукту (комплексу туристичних послуг), а туристичні агенти (турагенти) - це юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності.

Таким чином, новим Законом чітко визначено поняття суб'єктів туристичної діяльності. Хоча ці поняття вживалися і раніше, тепер їх значення закріплено на найвищому рівні.

У числі інших нововведень Законом передбачено зобов'язання фінансового забезпечення відповідальності суб'єктів туристичної діяльності перед туристами. Мінімальний розмір страхового внеску туроператорів, що займаються в'їзним і виїзним туризмом, має становити суму, еквівалентну не менше 20 тис. євро. Туроператори, що надають послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, будуть вносити 10 тис. євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента (посередника, перепродавца) - 2 тис. євро. Можливо, що кримські учасники туристичного ринку, будучи в більшості своїй фірмами дрібними або середніми не витримають такого фінансового пресингу і можуть покинути туристичний бізнес. Подібні гарантійні зобов'язання не дозволять багатьом дрібним фірмам стати туроператорами і переведуть їх в розряд продавців туристичних послуг. Може статися й інше - прискориться консолідація дрібних і середніх фірм. В даний час за даними Міністерства курортів і туризму Криму діють близько тисячі турфірм, а фінансово звітують тільки близько 600 з них. Страхові внески, еквівалентні 10 і 20 тис. євро можуть змінити подібну ситуацію.

Очевидно, що новий Закон прийнятий в інтересах великих фірм, які займаються виїзним туризмом. Підтримуючи інтереси великих туроператорів, він не закріплює ніяких пільг для внутрішнього туризму. Тому кримські фірми, так само як і інші українські, поставлені в такі умови, коли внутрішній туризм не є вигідніше виїзного.

Законом також передбачено, що турагент не має права продавати кримські путівки іншому туроператору, хоча дозволено продавати путівки підприємствам. Таким чином перепродаж кримських путівок, спекуляція ними Законом відтепер заборонена.

Крім в'їзного і виїзного туризму Закон залежно від цілей виділяє такі види туризму: дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, для інвалідів, культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, релігійний, екологічний (зелений), сільський, підводний, гірський, мисливський, автомобільний. Така класифікація туризму кілька дискуси-онна, але класифікація видів і процесів завжди надає їм науковість.

У новому законі окремим пунктом зазначені повноваження Верховної Ради і Ради міністрів Криму в галузі туризму. Верховна Рада АРК має право затверджувати регіональні програми розвитку туризму, а Рада міністрів має право стежити і контролювати виконання програм.

Па сесії Верховної Ради Криму (березень 2004р.) обговорена нова програма «Про основні напрямки розвитку санаторно-курортного і туристичного рекреаційного комплексу Автономної Республіки Крим». Для Криму ця програма має особливо важливе значення в розвитку туризму. Потенціал України і Криму галузі туризму величезний.

Використання туристичного потенціалу сприяє проведення ярмарків. В березні 2004 року в Ялті проведено традиційний ярмарок «Крим. Курорти. Туризм - 2004». Програмою ярмарку передбачено проведення презентацій, семінарів, тематичних засідань. Досвідом поділилися не тільки представники провідних туристичних фірм Криму, але й інших країн. Про організацію оздоровлення розповіли фахівці кримських здравниць, а працівники міністерств і відомств дали поради, як швидко і правильно оформити документацію з допомогою юристів. Адже туристичний бізнес потребує грамотному юридичному супроводі. Для учасників ярмарку складена екскурсійна програма по Південному березі Криму, передбачені гірські і лісові прогулянки, з тим, щоб турпродукт був широко представлений.

Туризм - поняття, що включає в себе безліч аспектів. У вузькому сенсі це форма активного відпочинку (подорожі, екскурсії, походи, спортивні заходи). В широкому-галузь економіки (забезпечення зайнятості населення, збільшення грошових надходжень, формування туристичного ринку).

У часи, коли існував плановий туризм (до розпаду СРСР), були розроблені цікаві пішохідні маршрути, розгорнуті стоянки. В той час по гірській частині і Південному березі Криму було прокладено 56 всесоюзних і республіканських пішохідних маршрутів, понад 400 екскурсійних. В перед-перебудовний період за спортивним пішохідним маршрутам проходило близько 300 тис. чоловік у рік і 50 тис. чоловік у складі самостійних спортивних груп. Ці цифри відображають потенційні можливості туристичної інфраструктури.

У період становлення ринкової економіки, після того як частина населення оговталася від постперебудовної розрухи, виник ряд факторів, що сприяють зародженню нових для Криму видів туризму і залучення в рекреаційну діяльність нових ресурсів. Насамперед, це фактор моди, тобто відступ від традиційного купально-пляжного відпочинку, перехід від регламентованого характеру організації відпочинку до самостійного, мода на екстремальні види туризму. Велику роль у становленні цього фактора зіграла безробіття, можливість самозайнятості населення. Другим фактором слід вважати необхідність залучення туристів з ближнього і далекого зарубіжжя, доступність використання в цілях рекреації гір, моря і повітряного простору для приватних осіб.

Розшарування суспільства потребує створення нових форм рекреаційної діяльності, розраховані на різні категорії людей з урахуванням їх потреб та фінансової забезпеченості (фактор 3). У Криму існують реальні можливості підняття рівня та ефективності туристичних послуг, є ряд прихованих рекреаційних ресурсів, але, через відсутність масовості, коли турпродукт себе комерційно виправдовує, на ринку туристичних послуг повільно впроваджуються не тільки нетрадиційні тури і відтворюються традиційні.

За останні кілька років доволі швидкими темпами розвивається активний туризм. В даний час активний туризм отримує розвиток у новій формі. Маршрут розробляється «під клієнта», коли в результаті індивідуального підходу до клієнта визначається вартість туристичних послуг.

Розвиток нових видів туризму наклало відбиток на зовнішній вигляд окремих населених пунктів і районів. Узбережжі Тарханкуту, Судака, Балаклави формується як центри розвитку підводного туризму, околиці Судака, Ялти, Фороса орієнтовані на скелелазіння, карстові масиви чатир-даг, Долгоруківська яйла, Айпетринская яйла - на спелеотуризм. Коктебель став місцем розвитку порівняно нового виду спорту-парапланеризму. Популярність парапланів перевершила всі інші повітряні види спорту. Все більшу популярність набуває відпочинок в Кирилівці.

У минулому столітті в Криму широко розвивався велосипедний туризм завдяки розвиненої мережі шосейних доріг. Нині у власників гірських велосипедів з дороги асфальтовим покриттям вже не користуються популярністю. Їх більше приваблюють простір високогірних луків, круті спуски, зарості, неприступні обриви. Стримує розвиток гірського велотуризму відсутність матеріальної бази - немає спеціалізованих майстернях зі стоянками. Але є інший вихід - розвивати велотуризм в рамках автономних груп, коли організовуються походи для груп з 6-7 людина з транспортним супроводом.

Залишається тільки шкодувати, що кількість відпочиваючих - близько 10 млн. осіб в радянський час-це вже «золота» історія, причому тривалість відпочинку становила 24 дні. Тепер умови змінилися. У 2003 році в Криму зареєстровано 4,5 млн. відпочиваючих, причому середня тривалість відпочинку скоротилася майже втричі, до 7, 8 і 10 днів.

Крим націлений на рекреаційно-туристичну діяльність, але організація рекреаційно-туристичної сфери така, що вона терпить збитки. І показник «кількість відпочиваючих» в даний час не можна порівняти з подібним показником 15-20 років тому. Очевидно, що сучасні реалії такі, що вимірювати результативність рекреаційно-туристичної сфери потрібно іншим показником -«ліжко-дні».

Соціальна, політична і економічна ситуація в країні потребує вирішення проблем адміністративно-управлінського характеру; нармативно-регуляторного характеру; матеріально-технічної бази туризму; інформаційного забезпечення галузі; фінансово-економічного характеру.

Що стосується інноваційних процесів у туризмі, то вони полягають у наступному:

1. Розробка та прийняття комплексу законодавчих актів і розпоряджень, забезпечують сприятливе правове середовище для розвитку інноваційної діяльності в туризмі.
2. Формування в Криму системи взаємодіючих інноваційних структур (інноваційні центри, технопарки, технополіси, інкубатори інноваційного бізнесу, центри оцінки технологій, агенції з трансферу технологій, регіональні центри інноваційного розвитку, біржі розробок і технологій, бізнес-центри, бюро патентного і юридичного захисту, інтелектуальної власності, бюро незалежної експертної оцінки проектів, відділи маркетингу і реклами продукції, центри міжнародного зв'язку та телекомунікації, лізингові та транспортні компанії, центри підготовки і підвищення кваліфікації кадрів і тощо).
3. Формування в Криму системи взаємопов'язаних з інноваційного циклу фінансових інститутів (програм, бюджетних і позабюджетних фондів, представництв зарубіжних фондів тощо), призначених для фінансування інфраструктури інноваційної діяльності та інноваційних проектів на поворотній та безповоротній основі.
4. Формування інноваційно-інвестиційних структур, що забезпечують єдність інноваційного циклу і логістику ресурсів у межах цього циклу.
5. Організація державної та регіональної підтримки процесу адаптації науково-технічного потенціалу до сучасних потреб Криму.
6. Подальший розвиток територій пріоритетного розвитку.

В якості висновків слід зазначити, що результати курортних сезонів за минулі кілька років поліпшуються. Так, у 2003 році реалізація заходів щодо організації курортного сезону дозволила збільшити надходження платежів від курортних районів на 10,8 %. Однак відновити рекреаційно-туристичну сферу до її колишніх масштабів - справа складна. Необхідні нововведення, інвестиції, треба розробити і налагодити механізм по розширенню кооперації у сфері надання туристичних послуг. Але найважливіше - підняти рівень життя населення.

Джерела та література

1. Л.І. Бороденко. Поліпшення якості готельних послуг // Культура народів Причорномор'я. - 2002. - № 34. - 191 с..
2. Н.В. Багров. Геополітична модель транскордонного регіону // культура народів Причорномор'я - 2002. - № 34. - с. 157.
3. А.С. Слепокуров. Геоекологічні та інноваційні аспекти розвитку туризму в Криму. - Сімферополь: СОНАТ, 2000. - с. 79.
4. В.Є. Шукшунов. Технопарки Росії. - М, 1996.
5. Особливості відпочинку на Федотовій косі // Стаття опублікована на сайті б/о "Гаваї".
6. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм», К., 18.11.2003г., № 1282-IV.
7. М.К. Ільясова. Основні напрямки розвитку туризму в Криму // Культура народів Причорномор'я - 2002. - № 34. - с. 199.