Кисельова Олена Володимирівна
Російське підприємництво. - 2012. - №6(204). - С.124-132.

Аналіз стратегій фінансування компаній в індустрії туризму

Анотація. У статті розглядаються основні напрями та способи залучення фінансування для розвитку малого і середнього підприємництва в галузі туристичного бізнесу. Показано переваги і недоліки різних видів стратегій при формуванні портфеля джерел залучених коштів та структури фінансування.

Ключові слова: стратегії фінансування, туризм, оптимізація витрат, оптимізація активів, IPO, позиковий капітал, партнерство, спонсорство.

Туризм, як жодна інша галузь, сприяє розвитку малого і середнього підприємництва, оскільки саме на невеликі компанії припадає в середньому понад 70% всіх зайнятих в туризмі. Розвинена індустрія туризму може бути створена за відносно короткі терміни (3-5 років) та суттєво вплинути на економічні процеси в Росії за рахунок:

- високого мультиплікативного ефекту, що стимулює зростання суміжних секторів економіки (харчової промисловості і сільського господарства, будівництва, освіти, транспорту та ін). Наприклад, в середньому на 1 руб. випуску в туризмі припадає близько 1,8 руб. в інших, суміжних секторах економіки. Аналогічний ефект туризм впливає на збільшення числа робочих місць в суміжних галузях;
- зростання інвестиційної привабливості регіону внаслідок поліпшення умов для життя і відпочинку населення;
- створення значної кількості нових робочих місць, що не вимагають високого рівня підготовки кадрів.

Будь-який розвиток вимагає значних інвестицій, але в ситуації, коли під ударом виявляються найбільші галузі, на яких тримається вся економіка країни, такі як металургія, видобувна галузь і машинобудування, а ресурси країни дуже обмежені, розраховувати на серйозну державну підтримку сектора в найближчому періоді не доводиться. Однак і глибоко песимістичним настроям, все частіше демонстрованим представниками індустрії туризму, піддаватися не варто. Пошук фінансових ресурсів задача важка, але вирішуване.

Першим і, мабуть, найочевиднішим рішенням, в ситуації, коли зовнішні ресурси виявляються недоступні, стає пошук туристичними компаніями внутрішніх областей, де можлива відносно швидка оптимізація для вивільнення завязнувшіх в них фінансових надлишків.

У кожної компанії такими галузями можуть бути окремі продукти і функціональні підрозділи, цілі напрями діяльності та індивідуальні активи. Звичайно, розглянути в рамках статті кожен з можливих джерел оптимізації і підвищення внутрішньої ефективності не представляється можливим. І, тим не менш, варто зупинитися на областях, які найбільш часто позначаються експертами туріндустрії, як потребують оптимізації.

Оптимізація витрат

Одним з найбільш швидко реалізуються інструментів скорочення витрат і вивільнення фінансових ресурсів у туристичному бізнесі є оптимізація чисельності персоналу і перегляд системи оплати праці і мотивації. У ситуації падаючого попиту для готелів, наприклад, стає неефективним підтримувати колишнє докризовий співвідношення обслуговуючого персоналу і гостей, що призводить до заморожування процесу найму нових співробітників і скорочення штату.

Недоцільною стає і система повного робочого дня: багато учасників туріндустрії, і особливо це стосується готельних операторів, переходять на погодинну оплату праці і скорочений робочий день. Стратегії вивільнення фінансових ресурсів за рахунок кадрового потенціалу, згідно з проведеним опитуванням, застосовується практично усіма компаніями в секторі гостинності [1].

Оперативно досягти бажаного результату можливо і за рахунок оптимізації інших елементів робочого капіталу: дебіторської заборгованості, запасів, кредиторської заборгованості. Даний механізм вивільнення капіталу несе в собі певні ризики. Зокрема, необхідно оцінити, як скорочення персоналу і запасів позначиться на якості надаваних послуг, адже туристичний бізнес - це бізнес, в якому дохід в значній мірі визначається якістю обслуговування. Будь-які спроби збільшити кредиторську заборгованість повинні в свою чергу супроводжуватися оцінкою того, як подібні дії вплинуть на ділову репутацію і вартість позикових коштів у майбутньому. Те ж саме відноситься і до скорочення дебіторської заборгованості - необхідний детальний аналіз можливостей компанії вплинути на своїх дебіторів без подальших прямих та непрямих витрат для бізнесу.

Не слід при пошуку шляхів скорочення витрат обходити увагою і такий, здавалося б, слабо керований параметр, як податки. Спільними діями представників туріндустрії можна досягти тимчасових податкових послаблень. Особливо це стосується податку на нерухомість, рішення по якому можуть прийматися на місцях і не вимагають залучення федеральних властей.

До інших джерел оптимізації витрат можна віднести зміну банку з метою зниження вартості позикових коштів.

Оптимізація активів

Набір механізмів, що дозволяють вивільнити капітал в рамках ініціатив щодо оптимізації активів, також досить широкий. Найпростішим є перегляд окремих напрямів бізнесу і прийняття рішення про передачу частини напрямів або функцій на аутсорсинг зовнішнім організаціям або, навпаки, можлива організація внутрішнього виробництва закупалися раніше на зовнішньому ринку послуг.

Додатковим рішенням може бути і скорочення масштабів операцій з метою вивільнення активів і зниження постійних витрат внаслідок фокусування на певній ринковій ніші, наприклад, преміальному або економ-сегментах.

Продаж непрофільних активів також можна розглядати як інструмент залучення фінансових коштів, однак такі рішення вимагають детального аналізу економічної ситуації та домінуючих трендів.

Крім внутрішніх джерел вивільнення фінансових коштів, які можна використовувати для підтримки і розвитку бізнесу, перед туристичною галуззю відкрито і досить широкий спектр зовнішніх джерел капіталу. До таких джерел можна віднести як традиційні IPO і залучення позикових коштів, так і менш поширені серед вітчизняних представників туріндустрії партнерства і роботу зі спонсорськими організаціями.

IPO і Private placement і позиковий капітал

Первинне розміщення цінних паперів на фондовій біржі (IPO-Initial Public Offering) або Private Placement - непублічне розміщення акцій серед вузького кола інвесторів, для туристичного бізнесу має ряд обмежень. До них можна віднести високі витрати на розміщення акцій, окупити які можуть тільки великі компанії, які мають на ринку туристичних послуг вагомим брендом або якимось унікальним активом, що гарантує високі доходи і інтерес інвесторів у майбутньому¹.

Банківські кредити в сформованій економічній ситуації приблизно також мало доступні і слабо привабливі, як і розміщення акцій. Туристичний бізнес в посткризовий період та в період очікування нової хвилі світової кризи, не може розраховувати на значний обсяг довгострокових позик, а високі відсоткові ставки банківських кредитів значно знижують ефективність банківських позикових коштів.

Однак джерелами фінансування можуть бути не тільки банки або інші фінансові інститути, але і потенційні споживачі. Реалізація даного механізму залучення коштів може мати кілька форм, до найбільш поширених з яких відносяться угода про пайову використанні туристичного об'єкта, що досить поширене у світовій практиці готельного бізнесу під назвою timesharing або fractional [2]. Подібна угода передбачає залучення коштів майбутніх користувачів туристичного об'єкта в обмін на гарантовані права використання. Наприклад, частина готельних номерів може бути продана потенційним мешканцям, які хотіли б мати можливість приїжджати в готель в певний час року. Така схема, наприклад, була використана операторами готелю університету Техасу в Остіні, коли частина коштів на будівництво вдалося зібрати з випускників в обмін на право багаторічного використання частини номерів готелю у вихідні, в які проходять найбільш популярні футбольні матчі. Така ж система застосовується і найбільшими операторами готельних мереж Marriott і Intercontinental. Слід зазначити, що ці представники туристичної галузі пішли далі. Вони отримують кредит на будівництво туристичних об'єктів під заставу майбутніх платежів постояльців ще недобудованих готелів. Платежі гарантуються підписанням відповідної угоди з майбутніми постояльцями.

При прийнятті рішення про використання подібної схеми залучення позикових коштів не варто обмежуватися розглядом лише приватних осіб.

Потенційними користувачами туристичних об'єктів можуть бути і компанії, часто організують виїзні заходи для своїх співробітників, держава при організації літнього відпочинку для певних категорій громадян та медичні установи.

Партнерство

Партнерство в сформованих економічних умовах для більшості туристичних фірм представляється однією з найбільш привабливих схем залучення коштів. В даному випадку мова йде не тільки про державно-приватне партнерство, але й про партнерство між кількома приватними компаніями, причому не обов'язково з індустрії туризму.

Як приватно-державні, так і приватно-приватні партнерства в рамках реалізації проектів співфінансування орієнтовані на досягнення взаємних вигод. Наприклад, держава, фінансуючи будівництво інженерної і транспортної інфраструктури в рамках реалізації проекту зі зведення туристичного об'єкта приватною компанією, сприяє формуванню нових робочих місць і додатковою податкової бази. Головна трудність більшості компаній туристичної галузі при роботі з державою полягає в обґрунтуванні вигод для держави від подібного співробітництва.

Дещо легше йдуть справи з залученням приватних співінвесторів. Зацікавлені в такому співробітництві можуть бути представники супутніх послуг індустрії розваг² - представники індустрії громадського харчування, оператори парків розваг і навіть девелоперські компанії, які мають право на сусідню з туристичним об'єктом землю. Адже розвиток туристичних об'єктів, як правило, робить сусідні ділянки привабливими для їх забудови об'єктами нерухомості - як комерційними, так і житловими³. Подібні партнерства можуть бути використані для спільного лобіювання інтересів у місцевої влади, спільної розробки земельних ділянок і маркетингової активності. Можливо, що для великих гравців таке партнерство і не критично, але для представників малого та середнього бізнесу воно може стати необхідною підмогою і запорукою успіху.

Пряма державна підтримка

У ситуації, коли держава розуміє реальну важливість туристичної галузі для економіки та соціально-економічні вигоди від її розвитку, бізнес туристичної сфери може використовувати різні механізми взаємодії з відповідними органами влади з метою залучення капіталу. Крім такого поширеного інструменту, як податкові пільги, вже описаного раніше, існують і більш складні механізми сприяння розвитку туристичного сектора. Так, наприклад, у світовій практиці існує механізм, згідно з яким адміністрація може створити некомерційну організацію, що сприяє розвитку туризму, чиї боргові зобов'язання будуть звільнені від податку на доходи фізичних, так і юридичних осіб [1]. Такі боргові інструменти будуть більш привабливими для потенційних інвесторів, так як доходи від операцій із ними не будуть обкладатися податком. Вони також зможуть служити формою більш дешевого кредиту для представників туристичної сфери, так як необхідна норма прибутковості по ним може бути значно нижче у вигляді того ж відсутність податку на доходи і за наявності державних гарантій.

Механізм роботи такого інструменту досить простий. Держава, найчастіше в особі регіональних або місцевих властей, створює некомерційну організацію, чия основна функція полягає у зборі заявок від представників туристичної галузі на залучення коштів для фінансування проектів у туристській сфері. Під весь обсяг заявок, які пройшли конкурсний відбір, створена некомерційна організація випускає боргові зобов'язання (облігації або векселя), гарантовані державою. Доходи від операцій з такими інструментами не оподатковуються податком на доходи, що в сукупності з державними гарантіями робить їх більш привабливими для потенційних інвесторів. Кошти, отримані в результаті розміщення емісії, розподіляються між пройшли конкурсний відбір компаніями туристичної сфери. Так як організація, що випустила боргові інструменти не є комерційною, вона не стягує з компаній, що використовують кошти, ніяких додаткових платежів, крім встановленої по борговим інструментам та обіцяної інвесторам норми прибутковості і невеликий оплати операційних витрат самої некомерційної організації. Цей механізм робить кошти, отримані в результаті розміщення, дешевими для компаній туристичної сфери.

Також формою прямої державної підтримки можуть виступати будь-які гарантії держави за кредитами, що видаються представникам туристичної галузі.

Спонсорство

Спонсорство досі залишається одним з найбільш рідко розглянутих інструментів залучення фінансових коштів у вітчизняну туристичну галузь. Звичайно, процедура отримання спонсорської підтримки вельми складна, а результат не гарантований, але, тим не менш, не варто повністю ігнорувати такий недорогий інструмент фінансування. Світовий Банк, наприклад, активно розвиває схему фінансової підтримки туристичних об'єктів, розвиток яких спрямована на збереження і примноження культурної та природної спадщини окремих країн і територій⁴.

Спонсорська підтримка не завжди носить характер прямого фінансування, але й непряму участь часто приносить непогані результати.

Існують організації, які, наприклад, дозволяють отримати довгостроковий кредит за ставкою значно нижче середньої по ринку операторів готельного бізнесу, будують об'єкти, які не шкодять екології (із застосуванням так званих «зелених технологій»). Важко не погодитися з тим фактом, що більшість спонсорських організацій є великими міжнародними організаціями, вихід на які може бути утруднений для представників вітчизняної туріндустрії, але подібні труднощі не є нездоланним бар'єром на шляху до джерела засобів розвитку.

Привабливість тих чи інших джерел коштів також широко варіюється в залежності від обсягу необхідних вкладень. Важливим моментом у залученні фінансування для розвитку туристичного бізнесу є формування портфеля джерел залучених коштів та структури фінансування.

Висновок

Процес вибору стратегії фінансування проектів у галузі розвитку туристичної сфери досить складний і в той же час простий. Складним він буде, насамперед, для компаній, які ніколи раніше не обращавших погляди на більшість із запропонованих джерел залучення капіталу. Простим - для компаній, що мають багатий досвід роботи в сфері залучення фінансування або володіють великим колом партнерів, так або інакше пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів, реструктуризацією компаній і оптимізацією операцій. Важливо пам'ятати, що успішна реалізації задуманих проектів та ініціатив багато в чому визначається цілеспрямованістю організатора і вірою в перемогу за умови точних оцінок ефективності проектів з урахуванням вартості залучених коштів фінансування.

Література

1. HVS (A global consulting and services organization focused on the hotel, restaurant, shared ownership, gaming and leisure industries), Jared M. Muenks, Narrowing the Financing Gap, March 2009.
2. Top 10 thoughts for the hospitality industry. - Ernst & Young's Global Real Estate Center, 2009.
3. Кисельова О.В. Маркетинг туристичного потенціалу регіону - ефективні підходи та інструменти маркетингової політики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.strategy.ru/publications/190.
4. Identifying opportunities in a changing market: Exceptional Enterprises survey results (hospitality companies). - Ernst&Young, 2009.

Elena V. Kiselyova. Analysis of Company Funding Strategies in Tourism

Abstract. The article analyzes the main ways of attracting funding for development of small and medium-scale business in tourism. It shows both advantagesand disadvantages of various kinds if strategies in making up portfolios of borrowed funds sources and structure of financing.

Keywords: funding strategy, tourism, cost optimization, optimization of assets, IPO, borrowed capital, partnership, sponsorship.