Казахова М.Г.
Праці молодих учених. - 2010. - №1. - С.11-15.

Рекреаційне використання гірських територій

Розглянуто актуальні питання вивчення територіальних рекреаційних систем гірського типу. Висвітлено основні рекреаційні функції в горах і можливість використання ресурсів гір для цілей рекреації.

Вивчення природного середовища, населення та господарства гірських країн представляє одну з найважливіших проблем географічної науки. У гірських районах більшою мірою, ніж на рівнинах, виявляється безпосередній зв'язок між природними умовами, з одного боку, і розвитком, розміщення продуктивних сил і розселенням, з іншого.

Серйозною причиною, що змушує звернути особливу увагу на гірські райони, є їх відносна відсталість по багатьом економічних питань. Тут проблеми, що стоять перед рівнинними регіонами (трудові ресурси, розвиток соціальної інфраструктури, вирівнювання рівня життя тощо) стоять ще гостріше.

Разом з тим є широкі об'єктивні передумови для інтенсивного розвитку цих територій і очевидна необхідність такого розвитку в сьогоднішніх умовах ринкової економіки. 40 % території СНД зайнята горами, причому значна їх частина розташована на півдні, тобто в найкращих за природно-кліматичних умов зони. У гірських районах СНД зосереджені значні мінерально-сировинні, енергетичні, лісові, пасовищні й інші ресурси.

Велику цінність представляють в горах рекреаційні ресурси. Відзначимо, що, незважаючи на зазначену поширеність гір, в рекреаційному відношенні досить сильно розвинені чотири гірських району: Карпати, Крим, Кавказ і Середня Азія. Причому провідне значення цих гірських районів збережеться ще протягом тривалого часу. І ось чому.

Розвиток рекреаційної діяльності визначається характером рекреаційних потреб населення, їх соціальними, фізіологічними і економічним змістом. Що стосується форми територіальної організації рекреаційної діяльності, то розвиток територіальних рекреаційних систем (ТРС) визначається, насамперед, просторовою диференціацією рекреаційних потреб, а економіко-географічне положення по відношенню до основних ареалів попиту на рекреаційну діяльність у цих південних регіонів - видатне.

Крім того, розвиток рекреації в специфічних гірських умовах визначається впливом цілого комплексу соціально-економічних і природних факторів, які беруть своєрідну порівняно з рівнинними районами форму. Багато дослідників, що займаються проблемою господарського і рекреаційного освоєння гірських країн, відзначають відносно слабкий розвиток соціальної інфраструктури в цих районах, більш низький рівень життєвого комфорту, специфічні труднощі з використанням трудових ресурсів, відносно слабку заселеність і господарську освоєність, досить низьку механізацію праці. За цими формами Крим, Кавказ, Карпати і Середня Азія виглядають значно краще інших гірських країн. Освоєння інших гірських регіонів більшою мірою стримувалося за багатьма фізико - та економіко-географічних причин.

Актуальність вивчення територіальних рекреаційних систем гірського типу сьогодні диктується важливими причинами.

По-перше, необхідно пов'язати проблеми розвитку рекреації у горах з більш загальною проблемою актуальності розвитку рекреації в епоху науково-технічної революції. В даний час склалося неузгодженість між механізмами витрат сил людини та механізмами їх відновлення. Якщо витрати сил носять все більш інтенсивний характер, то форма їх відновлення досі екстенсивна, пов'язана з поданням про спокій, а це тягне за собою «хвороби століття» - гіпертонію, склероз, а також позначається на всіх параметрах розвитку людини: смертність, захворюваність, слабкий фізичний розвиток. Головне ліки проти цих недуг - рух, рекреації - активні її форми: спортивний туризм, альпінізм, гірсько-лижний спорт, водний слалом, спелеотуризм, дельтапланеризм і т.д.

По-друге, як відзначають багато економістів, розвиток рекреації веде до перерозподілу національного доходу і стимулює розвиток всього народно-господарського комплексу в районі, де розвивається гірська рекреація.

По-третє, є специфічні види рекреаційної діяльності і потреба нас в них, які ніде не можуть бути реалізовані, крім як у гірських районах: альпінізм, гону туризм, гірські лижі, водний слалом і т.д.

Нарешті, по-четверте, гори являють особливу форму комплексування рекреаційних ресурсів, представлених на рівнині комплексування. Цю форму комплексування можна назвати мозаїчної компактністю.

Принципово відмінний формотворний елемент рекреаційного ресурсу в горах - вертикаль, створює особливу рекреаційну ситуацію, коли основні компоненти рекреаційного ресурсу (чисте повітря, рослинність, тваринний світ, льодовики і т.д.) представлені на відносно невеликій відстані один від одного, зі значною різноманітністю природних ландшафтів. З-за такого розмаїття з'являється можливість організувати практично всі види рекреаційної діяльності.

З'являється також можливість дати дуже широку програму рекреаційної діяльності на відносно невеликій території і тому за незначний проміжок часу в гірських районах можливе значно інтенсифікувати рекреаційну діяльність.

Разом з тим велике значення набуває і естетична сторона в гірській рекреаційної діяльності. Дійсно, якщо на рівнині пейзажне різноманіття створюється за рахунок елементів ландшафту, в горах - за рахунок самих ландшафтів з'являється можливість одночасно спостерігати кілька таких ландшафтів, розглядаючи їх по сторонах горизонту.

В силу особливої соціокультурної історії горян, їхні звичаї, архітектура, кухня тощо, також стають частиною гірського рекреаційного ресурсу.

При вивченні гірської територіальної рекреаційної діяльності, особливо важливо звернути увагу на властивості територіальних систем: різноманітність, динамічність, надійність, ієрархічність, ефективність. Саме вони дозволяють оцінювати відповідність ТРС характером рекреаційних потреб.

Оцінюючи якийсь гірський район для формування рекреаційної діяльності, слід розглядати такі першочергові питання:

- основні етапи розвитку рекреації з минулих історичних часів і до сьогоднішнього дня;
- аналізуються основні функції з обслуговування рекреантів, з якими район може виступати на місцевому, українському або міжнародному рівні;
- з використанням методів статистичного моделювання, аналізується діючий у даний час механізм рекреаційного освоєння території та рівень її рекреаційної освоєності;
- дається коротка характеристика формування рекреаційних районів як територіальних рекреаційних систем;
- аналізується вплив господарської діяльності на рекреаційні ресурси та комфортність рекреації;
- проводиться естетична оцінка рекреаційних ресурсів, і реалізуються деякі підходи до вимірювання аттрактивности екскурсійних об'єктів;
- на прикладі вже функціонуючих ТРС вирішується задача порівняння приватних та інтегральної оцінок споживача рекреаційного обслуговування, та пропонуються рекомендації по поліпшенню якості відпочинку в рекреаційних закладах.

Основні рекреаційні функції в горах наступні:

- гірничо-пішохідний туризм;
- альпінізм і скелелазіння;
- гірсько-лижний спорт і гірськолижний туризм;
- водний туризм і водний слалом;
- гірничо-екскурсійна діяльність;
- дельтапланеризм;
- лікування гірським кліматом і мінеральними водами;
- аматорська форма рибної ловлі;
- полювання на гірську дичину;
- збір лікарських трав, плодів та ягід;
- спелеотуризм;
- відпочинок на лоні гірської природи;
- дитячі види рекреації в горах і т.д.