Карташевського І.Ф.
Культура народів Причорномор'я. - 2012. - №221. - С.47-49.
Роль інфраструктури у регіональному розвитку туризму
Актуальність наукової публікації пов'язана з тим, що у формуванні сталого розвитку туризму інфраструктура відіграє вирішальну роль.
Постановка проблеми. У 2010 році Указом Президента №1080/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" було ліквідовано Міністерство культури і туризму та сформовано Державне агентство України з туризму та курортів в структурі Міністерства інфраструктури.
Наші дослідження показали, що в міжнародній практиці аналогічної структури державного управління в туризмі не зустрічається (таблиця 1.)
Таблиця 1.
Державні структури управління туристською галуззю у світовій практиці.
Назва держави
Державні виконавчі органи в сфері туризму
1.
Франція
Міністерство транспорту та громадських робіт
2.
Великобританія
Міністерство культури, видовищ і спорту
3.
Іспанія
Міністерство торгівлі і туризму
4.
Кенія
Міністерство туризму і природи
5.
ПАР
Міністерство екології та туризму
6.
США
Національна Організація Туризму (у 1997 році ліквідована)
7.
Італія
Департамент з туризму при Міністерстві виробничої діяльності
8.
Ізраїль
Міністерство туризму
9.
Швейцарія
Центральне відомство по туризму (ЦВТ)
10.
Австрія
Міністерство економіки
Однак якщо врахувати економічні особливості держав, можна простежити певну закономірність у назвах і відповідно функції державних структур управління туризмом. Цією галуззю займаються міністерства, вирішальні найбільш гострі проблеми держави, пов'язані з туризмом, наприклад, екологічні, збереження культурної спадщини, активізації підприємницької діяльності. З цієї точки зору створена в Україні структура управління покликана вирішити найбільш гостру проблему, що перешкоджає розвитку туризму.
Предмет дослідження - показати роль інфраструктури у регіональному розвитку туризму.
Об'єкт дослідження. Процеси формування туристичного комплексу в якому створення інфраструктури займає провідне місце.
Мета. Розглянути роль інфраструктури в туристському комплексі України.
Завдання:
- дати визначення основним термінам, пов'язаних з туристською інфраструктурою,
- навести приклади ефективного використання туристських доріг у міжнародній практиці;
- запропонувати шляхи підвищення ефективності використання інфраструктури у вітчизняній практиці.
Пропонуємо розділити смислові значення двох основних понять: інфраструктура підприємств індустрії туризму та інфраструктура туристичної галузі. До
інфраструктурі підприємств індустрії туризму відноситься робота підприємств, що створюють комфортні умови відпочинку: зручні під'їзні шляхи плавальні басейни, атракціони, душові кабіни та біотуалети на території пляжу, автостоянки, обмінні пункти валют, перукарні і так далі.
Туристська інфраструктура - сукупність допоміжних галузей та установ, які організовують і обслуговують індустрію туризму, туристську діяльність в цілому. Узята по країні або в межах регіонів, інфраструктура набуває складний і масштабний характер. Вона включає в себе різноманітні транспортно-комунікаційні мережі, системи гостинності і комунального обслуговування, а також навколишнє їх соціальне середовище. При наявності в країні необхідних складових інфраструктура туризму і гостинності забезпечує стабільні потоки туристів. Якщо в країні немає необхідної для мандрівників інфраструктури, то вона ніколи не стане популярною серед туристів [2].
Існуюча система управління у вітчизняному туризмі не дозволяє вирішувати проблеми туристської галузі як цілісної системи. Це відноситься до туристичної інфраструктури в першу чергу. Міністерство курортів і туризму АР Крим не має важелів навіть оперативного управління розвитком транспортної системи, необхідної для розвитку туризму. Фахівці уряду та міністерств, у віданні яких перебувають транспортні магістралі і сам транспорт вважають, що їх завдання полягає в поліпшенні стану доріг загальнодержавного, республіканського значення, стимулювання появи численних автозаправних та сервісних станцій, будівництво нових терміналів в аеропорту, реконструкції вокзалів. Так, все це вкрай необхідно, але такий підхід не вирішує проблем поліпшення сервісного обслуговування туристів. Для розвитку, наприклад, залізничного туризму необхідні нові моделі самих потягів, швидкісні прямі лінії, які сполучать львів з європейськими столицями без пересадок у Київі або Чопі.
Цільове будівництво туристських доріг у вітчизняній практиці не використовується. Наприклад в США, туристські дороги отримали виключно специфічний вид рекреаційних об'єктів. З туристської дорозі заборонено рух вантажного транспорту, а вздовж неї розміщуються різні об'єкти по обслуговуванню туристів. Таким чином, дорога і навколишній її простір одночасно служать об'єктом відпочинку та місцем розташування підприємств обслуговування екскурсантів, туристів. Дорога дозволяє займатися бізнесом численним підприємцям, які без допомоги держави створюють численні підприємства індустрії туризму. Серед них: кемпінги, мотелі, готелі, ресторани, кафе, басейни, майданчики для пікніків, бензозаправні станції, невеликі музеї, сувенірні магазини. Організацією заміського відпочинку населення США зайнято Бюро державних доріг Міністерства транспорту. На асигнування конгресу Бюро надає допомогу штатам з контролю за встановленням вздовж автомагістралей рекламних щитів (вони значною мірою заважають огляду місцевості), надає штатами, округами і муніципалітетам фінансову допомогу в справі організації придорожнього простору в рекреаційних цілях, беруть участь у створенні дорожньої мережі на території національних парків, лісів та рекреаційних зон. Загалом у США велика увага приділяється розвитку ландшафтної архітектури (фахівців цього профілю готують 50 навчальних закладів), участь ландшафтного архітектора обов'язково при розробці будь-якого проекту рекреаційного об'єкта.
Туристська дорога являє собою автомагістраль, прокладену по мальовничій місцевості або сполучає райони, що представляють історичний інтерес [3, 4]. В колишньому Радянському Союзі і у вітчизняній практиці дороги завжди були у віданні державних структур. За двадцять років радикальних змін не відбулося на основних магістралях, які мають загальнодержавне значення. Що стосується доріг і під'їзних шляхів до туристично-екскурсійних об'єктів, то статистичні дані дають більш об'єктивну картину про повній бездіяльності державних структур в вирішенні цього важливого питання.
Таблиця 2.
Протяжність автомобільних доріг загального користування (км) [5].
2005
2007
2008
2009
Дороги - всього
6248,6
6260,5
6262,9
6264,5
у тому числі:
з твердим покриттям
6248,8
6260,5
6262,9
6264,5
з них за типами покриття:
цементобетонне
47,7
47,1
47,1
48,2
асфальтобетонноее
2828,4
2839,2
2843,2
2844,7
Наведені цифри підтверджують, що протяжність доріг з твердим покриттям не збільшується, їх облаштування завмерло на мертвій точці.
Таблиця 3.
Благоустрій доріг загального користування (одиниць).
2005
2007
2008
2009
Автопавільйони
1271
1318
1334
1342
Майданчики:
зупинки автобусів автобусів
2013
2022
2025
2028
стоянок для відпочинку учасників дорожнього руху
357
357
357
357
Туалети
392
400
400
400
Придорожні криниці та джерела питної води
19
19
19
19
З наведеної вище таблиці видно, що останні три роки в АР Крим не з'явилося жодної додаткової стоянки для відпочинку учасників дорожнього руху, жодного нового туалету.
Висновки.
1. Траси туристських доріг повинні проектуватися відповідно до вимог ландшафтної архітектури. Розвиток подібних доріг сприятиме активізації туристських потоків, розвитку автотуризму, а отже поповненню місцевих бюджетів.
2. Туристський бізнес є однією із форм підприємницької діяльності, а туристський комплекс в свою чергу - саморозвивається система. З боку держави для розвитку інфраструктури туризму потрібно:
- розробити цільові програми розвитку транспортного туризму (авіаційного, морського, залізничного, автомобільного), забезпечивши програми фінансовою підтримкою;
- залучити інвестиції для будівництва вітчизняних заводів з виробництва нових моделей поїздів, круїзних лайнерів, нових марок туристських автобусів,
- змінити існуючу нормативно-правову базу і дати можливість підприємцям будувати приватні, а отже, платні дороги до важкодоступних туристським об'єктам, наприклад, печер, пам'яток історії та природи.
Джерела та література
1. Карташевського В. Ф. Роль інфраструктури у регіональному розвитку туризму / В. Ф. Карташевського // Опрежающее управління розвитком економіки: матеріали сороковий навч. конф. проф.-викл. складу, аспірантів і студ. ТНУ, секція факультету управління. - Сімферополь: ДИАЙПИ, 2011. - С.219-221.
2. Туризм, гостинність, сервіс: словник-довідник / Г.А. Аванесова, Л.П. Воронкова, В.І. Маслов, А.І. Фролов; під ред. Л.П. Воронкової. - М: Аспект Прес, 2002.- 367 с.
3. Карташевського І.Ф. Методичні засади статистики та первинного обліку складових блоків територіальної рекреаційної системи / І.Ф. Карташевського // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Серія: Економіка. - 2002. - Т. 15 [54], № 1. - С.38-43.
4. Карташевського І.Ф. Географічні аспекти пізнавального туризму. Ринок екскурсійних послуг / І.Ф. Карташевського. - Сімферополь: Піраміда-Крим, 2000. - 146 с.
5. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок в АР Крим у 2009-2010році / за ред. Н.О. Полонської; Держкомстат України, Гол. управління статистики в АРК. - Сімферополь, 2010. - 150 с. - (Статистичний збірник).
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.