Роль інфраструктури у регіональному розвитку туризму

Державні структури управління туристською галуззю у світовій практиці.

	Назва держави	Державні виконавчі органи в сфері туризму
1.	Франція	Міністерство транспорту та громадських робіт
2.	Великобританія	Міністерство культури, видовищ і спорту
3.	Іспанія	Міністерство торгівлі і туризму
4.	Кенія	Міністерство туризму і природи
5.	ПАР	Міністерство екології та туризму
6.	США	Національна Організація Туризму (у 1997 році ліквідована)
7.	Італія	Департамент з туризму при Міністерстві виробничої діяльності
8.	Ізраїль	Міністерство туризму
9.	Швейцарія	Центральне відомство по туризму (ЦВТ)
10.	Австрія	Міністерство економіки

Однак якщо врахувати економічні особливості держав, можна простежити певну закономірність у назвах і відповідно функції державних структур управління туризмом. Цією галуззю займаються міністерства, вирішальні найбільш гострі проблеми держави, пов'язані з туризмом, наприклад, екологічні, збереження культурної спадщини, активізації підприємницької діяльності. З цієї точки зору створена в Україні структура управління покликана вирішити найбільш гостру проблему, що перешкоджає розвитку туризму.

Предмет дослідження - показати роль інфраструктури у регіональному розвитку туризму.

Об'єкт дослідження. Процеси формування туристичного комплексу в якому створення інфраструктури займає провідне місце.

Мета. Розглянути роль інфраструктури в туристському комплексі України.

Завдання:

- дати визначення основним термінам, пов'язаних з туристською інфраструктурою,
- навести приклади ефективного використання туристських доріг у міжнародній практиці;
- запропонувати шляхи підвищення ефективності використання інфраструктури у вітчизняній практиці.

Пропонуємо розділити смислові значення двох основних понять: інфраструктура підприємств індустрії туризму та інфраструктура туристичної галузі. До інфраструктурі підприємств індустрії туризму відноситься робота підприємств, що створюють комфортні умови відпочинку: зручні під'їзні шляхи плавальні басейни, атракціони, душові кабіни та біотуалети на території пляжу, автостоянки, обмінні пункти валют, перукарні і так далі.

Туристська інфраструктура - сукупність допоміжних галузей та установ, які організовують і обслуговують індустрію туризму, туристську діяльність в цілому. Узята по країні або в межах регіонів, інфраструктура набуває складний і масштабний характер. Вона включає в себе різноманітні транспортно-комунікаційні мережі, системи гостинності і комунального обслуговування, а також навколишнє їх соціальне середовище. При наявності в країні необхідних складових інфраструктура туризму і гостинності забезпечує стабільні потоки туристів. Якщо в країні немає необхідної для мандрівників інфраструктури, то вона ніколи не стане популярною серед туристів [2].

Існуюча система управління у вітчизняному туризмі не дозволяє вирішувати проблеми туристської галузі як цілісної системи. Це відноситься до туристичної інфраструктури в першу чергу. Міністерство курортів і туризму АР Крим не має важелів навіть оперативного управління розвитком транспортної системи, необхідної для розвитку туризму. Фахівці уряду та міністерств, у віданні яких перебувають транспортні магістралі і сам транспорт вважають, що їх завдання полягає в поліпшенні стану доріг загальнодержавного, республіканського значення, стимулювання появи численних автозаправних та сервісних станцій, будівництво нових терміналів в аеропорту, реконструкції вокзалів. Так, все це вкрай необхідно, але такий підхід не вирішує проблем поліпшення сервісного обслуговування туристів. Для розвитку, наприклад, залізничного туризму необхідні нові моделі самих потягів, швидкісні прямі лінії, які сполучать львів з європейськими столицями без пересадок у Київі або Чопі.

Цільове будівництво туристських доріг у вітчизняній практиці не використовується. Наприклад в США, туристські дороги отримали виключно специфічний вид рекреаційних об'єктів. З туристської дорозі заборонено рух вантажного транспорту, а вздовж неї розміщуються різні об'єкти по обслуговуванню туристів. Таким чином, дорога і навколишній її простір одночасно служать об'єктом відпочинку та місцем розташування підприємств обслуговування екскурсантів, туристів. Дорога дозволяє займатися бізнесом численним підприємцям, які без допомоги держави створюють численні підприємства індустрії туризму. Серед них: кемпінги, мотелі, готелі, ресторани, кафе, басейни, майданчики для пікніків, бензозаправні станції, невеликі музеї, сувенірні магазини. Організацією заміського відпочинку населення США зайнято Бюро державних доріг Міністерства транспорту. На асигнування конгресу Бюро надає допомогу штатам з контролю за встановленням вздовж автомагістралей рекламних щитів (вони значною мірою заважають огляду місцевості), надає штатами, округами і муніципалітетам фінансову допомогу в справі організації придорожнього простору в рекреаційних цілях, беруть участь у створенні дорожньої мережі на території національних парків, лісів та рекреаційних зон. Загалом у США велика увага приділяється розвитку ландшафтної архітектури (фахівців цього профілю готують 50 навчальних закладів), участь ландшафтного архітектора обов'язково при розробці будь-якого проекту рекреаційного об'єкта.

Туристська дорога являє собою автомагістраль, прокладену по мальовничій місцевості або сполучає райони, що представляють історичний інтерес [3, 4]. В колишньому Радянському Союзі і у вітчизняній практиці дороги завжди були у віданні державних структур. За двадцять років радикальних змін не відбулося на основних магістралях, які мають загальнодержавне значення. Що стосується доріг і під'їзних шляхів до туристично-екскурсійних об'єктів, то статистичні дані дають більш об'єктивну картину про повній бездіяльності державних структур в вирішенні цього важливого питання.

Таблиця 2.