<<< тому | зміст | вперед >>>

Калиничева Г.І. Економічна історія

Тема 4. Економічний розвиток в епоху промислового капіталізму

5. Економічний розвиток Японії в період домонополістичного капіталізму

Встановившись досить рано (у VII-VIII ст. н. е. в Японії в основному завершилося становлення феодального ладу), феодальні відносини у Японії існували досить довго. Тому Японія стала на капіталістичний шлях значно пізніше, ніж європейські держави і США.

Незважаючи на те що до середини XIX ст. Японія була справжньою аграрною країною, у низці її районів вже з XVIII ст. існували і зростали промислові підприємства капіталістичного спрямування. Як і у країнах Заходу, в селах Японії домашній промисел часто був базою розвитку капіталістичної промисловості, об'єднувала надомників (вироблення шовкових, бавовняних, гончарних, порцелянових, дерев'яних, лакованих та інших виробів). У Японії капіталістична мануфактура розвивалася в основному в сільських місцевостях.

У середині XIX ст. мануфактурну форма виробництва існувала в шовковій, харчової, гончарної та інших галузях японських промислів. Вона охоплювала також гірничорудна справа, металообробну промисловість і обробку морських продуктів. У 1854 р. у Японії налічувалося понад 300 промислових підприємств, мали більш 10 робітників, а в 1867 р. - понад 400. В цей час в японській промисловості вже застосовувалися машини (ткацькі верстати, машини по сучению шовку), приводяться в рух водяними двигунами.

У середині XIX ст. фабрично-заводської індустрії в Японії ще не було, а мануфактурну форма виробництва була ще відносно слабо розвинена.

Накопичення значних грошових багатств здійснювалося купецько-лихварською прошарком Японії (головним чином торговими будинками Міцуї, Коноике, Воно, Сімода і ін)- Японія не мала колоній і не брала участь в світової торгівлі.

Розвитку капіталістичного господарства в Японії заважало панування феодальних відносин, які перешкоджали створенню великої капіталістичної промисловості.

Політичний і суспільний устрій Японії середини XIX ст. базувався на феодальних засадах. Феодально-станова система отримала назву "сі-но-ко-се" (сі - феодальне дворянство, але - селяни, ко - ремісники, се - торговці). Політична роздробленість Японії була гальмом у розвитку єдиного всеяпонского ринку.

Таким чином, для економічного та політичного становища Японії в середині XIX ст. характерний насамперед далеко зайшов процес розкладання феодалізму. В країні вже були основні передумови розвитку капіталістичного способу виробництва.

Економічна і політична криза в Японії значною мірою посилювався проникненням в країну іноземного капіталу і насильницького залучення Японії в сферу світового ринку, що, в свою чергу, призвело до неминучого різкого зростання товарно-грошових відносин в економіці феодальної Японії і поглибило внутрішній криза всього феодального ладу.

У 1863 р. за активного втручання західних країн у Японії почалася громадянська війна, що призвела до падіння сьогунату. У січні 1868 р. було створено нове імператорська уряд, очолюване імператором Мицухито. Період його царювання називався "Мейдзі", тобто освічене правління.

До початку 70-х років ХІХ ст. уряд Мейдзі провів ряд важливих реформ, сприяли швидкому перетворенню Японії в капіталістичну державу. Серед них була і скасування феодальних прав князів (дайме) і самураїв. Аграрна реформа 1872-1873 рр. фактично зберігала існували в японській селі земельні відносини. Наслідком аграрної реформи була поява в японській селі поряд з самураями нових поміщиків з лихварів, купців, кулаков. Основна маса селян залишилася безземельною.

Після революції Мейдзі і пов'язаних з нею реформ та перетворень, які мали буржуазний характер, Японія стала на рейки порівняно швидкого капіталістичного розвитку. У Японії почалася індустріалізація, характерною особливістю якої було безпосередню участь держави у створенні японської фабричної промисловості. Джерелами фінансування промисловості були податки з селянства. Японський уряд приділяла головну увагу будівництву великих військових підприємств для модернізації та технічного оснащення японської армії.

Створені підприємства невійськового характеру уряд зазвичай передавало оренду або продавали в розстрочку промисловим фірмам ("Міцуї", "Міцубісі" і ін). Над військовими галузями уряд зберігало свій контроль.

Для розвитку капіталізму в Японії характерно збіг промислового перевороту з перехідним періодом до монополістичного капіталізму. Вже на ранньому етапі розвитку промислового капіталізму в Японії виникають капіталістичні монополії: у 1880 р. утворюється Японська паперова компанія, в 1883 р. була створена Осакская текстильна компанія, а в 1885 р. заснована Японська пароплавна компанія.

Передача державою багатьох великих промислових підприємств приватному капіталу прискорила процес концентрації промислового капіталу. В економічному житті Японії вже в той час вирішальну роль відігравали чотири найбільші торгово-промислові монополістичні компанії: "Міцуї", "Міцубісі", "Суми-томо" і "Ясуда".

Переважаючою галуззю індустрії довгі роки була легка промисловість. Індустріалізація Японії була закінчена в 20-ліття між I і II світовими війнами (1919-1939 рр).

Після революції Мейдзі проведені аграрні заходи не покінчили радикально з феодальними порядками на селі. Аграрна реформа 1872-1873 рр. створила умови для розвитку капіталістичних відносин у японській селі по прусському шляху.

До початку XX ст. основна маса японських селян втратила свої землі. Техніка в сільському господарстві Японії була примітивною, середньовічної. Панувало грядковое землеробство. Основними культурами були рис, ячмінь, соєві. Широко поширилося плодівництво (апельсини, лимони, культура тутового дерева). Основні злакові культури і скотарство були розвинуті слабо. Дуже велике значення в економіці Японії мало рибальство, відходи якого зазвичай застосовувалися для удобрення полів.

Внутрішній ринок Японії був дуже вузький. У зовнішній торгівлі переважав експорт предметів сільськогосподарського виробництва (шовк-сирець становив приблизно 50% японського експорту, чай - 25%). Ввозились переважно готові вироби - тканини, метал, машини. Нерозвиненість і однобічність власної промислово-сировинної бази ставили японське господарство в залежність від зовнішніх ринків сировини.

Політичний устрій Японії в період промислового капіталізму можна охарактеризувати як військово-феодальний імперіалізм. У 70-х роках XIX ст. під тиском самураїв японський правлячий блок став на шлях зовнішньої політичної експансії.

<<< тому | зміст | вперед >>>