<<< тому | зміст | вперед >>>

Калиничева Г.І. Економічна історія

Тема 3. Економічний розвиток країн Західної Європи та Азії в період розкладання феодалізму (XVI-XVII ст.)

2. Розкладання феодальних відносин і утвердження капіталізму в Нідерландах

У XVI ст. Нідерланди займали виключно важливе економічне становище. Маленька по території, але густо населена країна мала понад 200 міст. Економічна могутність Нідерландів трималася в основному на розвиток промисловості і торгівлі центральних і північних провінцій країни.

У період свого найвищого розквіту (XVI ст.) Нідерланди представляли собою князівство, що входило до складу Іспанії і охоплює територію таких сучасних держав, як Голландія, Бельгія, Люксембург і частина північної Франції.

Товарно-грошові відносини поширилися тут порівняно рано, зачатки капіталістичної ремісничої мануфактури відносяться ще до XIV ст. ДО XVI ст. цеховий лад знаменитих фламандських міст хилився до занепаду. Вирішальне значення набула капіталістична мануфактура (виробництво вовняних, шовкових, бавовняних тканин, килимових виробів, мережив, металевих, шкіряних та інших товарів). Пануючою формою у Франції і Брабанті була розсіяна мануфактура.

Розвивалися капіталістичні мануфактури і в північних провінціях, головним чином в Голландії і Зеландії (вовняні і лляні тканини, качка). Особливо були розвинені тут суднобудування, рибальський промисел. У XVI ст. вже помітно вплив (особливо в північноєвропейській торгівлі) найбільшого порту Голландії - Амстердама.

Процес первісного нагромадження капіталу відбувався в різних областях Нідерландів по-різному, що і визначило різні історичні долі провінцій.

Завдяки високому рівню економічного розвитку Нідерланди в XVI ст. були не тільки найбільш багатою областю іспанських володінь, але і центром світової торгівлі.

Найбільш розвиненими були центральні провінції, особливо Фландрія і Брабант, здавна славилися сукняним виробництвом і торгівлею. Головне місто Брабанта - Антверпен у XVI ст. перетворився в загальноєвропейський центр торгівлі та кредиту. В ньому розміщувалися контори всіх банкірських домів Європи. На товарній біржі Антверпена обсяг торговельних операцій був в 1,5 рази більше, ніж у Венеції. В Антверпені була розвинена і промисловість: обробка сукон, виробництво мила, цукру, скляних виробів. Розвиток мануфактури було прискорено революцією цін, внаслідок якої заробітна плата зменшилася приблизно в 2 рази і застосування найманої праці стало дуже вигідним.

Розвиток капіталізму в місті призвело до змін у аграрному ладі Фландрії і Брабанта. Селяни тут були особисто вільні і орендували землі на основі феодального права, але за грошову ренту, яка поступово трансформувалася в капіталістичну. У XVI ст. в голландській селі вже було наявне соціальне розшарування і не було й сліду натурального господарства: збуваючи свої продукти в місто, село закуповувала там потрібні їй товари. Зубожіння значної частини селянства створювало широку базу для розвитку капіталістичної промисловості, розширювало внутрішній ринок. Дворянство частково розорилося з-за революції цін, і їх землі потрапили в руки заможних селян або бюргерів. В сільському господарстві почав застосовуватися найману праця, впроваджувалися більш прогресивні сівозміни замість трипілля. Однак в XVI ст. ці капіталістичні господарства були ще дуже нечисленні. Головними ж землевласниками залишались ще дворяни і церква.

У сільському господарстві північних провінцій (Голландія, Зеландія та ін) на відміну від центральних районів розвиток капіталізму було більш значним, а поміщики і церква володіли тут тільки 25% землі. Частина поміщиків і обуржуазилась переходила до капіталістичних методів експлуатації. У північних провінціях розвивалося високоінтенсивне господарство тваринницького напряму, який давав м'ясо, високоякісний сир, масло і т. п.

Третій район - аграрний, феодальний південь. Тут безроздільно панували феодальні відносини, що панували засилля іспанських властей, інквізиції і побори католицької церкви.

Зростання промислового виробництва, посилення економічних взаємозв'язків окремих провінцій і формування внутрішнього ринку, процес розвитку капіталізму і національної консолідації взагалі призвели нідерландську буржуазію до зіткнення з феодальною Іспанією, яка прагнула консервувати феодальні порядки в Нідерландах. Почалися антииспанские і антикатолицькі виступи вилилися в буржуазну революцію, яка за своєю формою була національно-визвольної антииспанской війною. Перша в історії буржуазна революція, що відбувалася в Нідерландах з 1565 по 1609 р., закінчилася компромісом: відокремилися від Іспанії і утворили незалежну державу лише 7 північних провінцій, і по імені найбільш розвиненою з них це держава було названо Голландією. Південні і центральні провінції залишилися під владою Іспанії; Фландрія і Брабант поступово перетворилися в аграрні глушини, де знову відновився цехової буд.

Голландія міцно стала на шлях капіталістичного розвитку. В XVII ст. вона була першою морською і торгівельною державою. Її флот становив 60% світового флоту і в 2 рази перевищував флот Англії і Франції разом узятих. Остаточно було витіснене цехове ремесло, виникли нові мануфактури, розвинулося виробництво всіляких тканин і виробів на експорт. За замовленнями інших країн будувалися і кораблі. Однак основне значення для Голландії мала все ж не промисловість, а торгівля. В торгівлю і морський транспорт були зроблені основні капіталовкладення. Голландці вели посередницьку торгівлю і були "світовими перевізниками" товарів.

Амстердам зайняв місце Антверпена, перетворившись на центр світової торгівлі і кредиту. У ньому утворилися великі страхові товариства, а в 1609 р. було засновано перший депозитний банк. У XVIII столітті амстердамська фондова біржа стала міжнародним ринком цінних паперів.

У промисловому розвитку Голландії велику роль грали іммігранти - буржуазні елементи з південних Нідерландів, а потім з Франції, які, переселившись до Голландію, вельми сприяли розвитку суконних, шовкових та інших мануфактур.

У голландських мануфактурах велику питому вагу мали централізовані мануфактури, з великою кількістю робітників. До середини XVII ст. найбільшого розвитку досягло виробництво різних тканин (сукно, полукамвольные і підкладкові тканини). Спостерігався відомий технічний прогрес в області фарбування, пресування, лачения, для чого стали застосовуватися механізми, що приводяться в рух людьми, а потім кінською тягою. В цей час голландська текстильна промисловість набула міжнародного значення. Таке ж значення мало голландське суднобудування, яке обслуговує багато країн Європи. Потреби суднобудування викликали розвиток виробництва будівельних матеріалів, парусини, компасів, блоків матч, човнів, канатів, якорів і т. д.

На початку XVIII ст. тільки в двох районах Голландії працювало 183 лісопилки. Однієї з найважливіших статей експорту Голландії була риба. Значним було виробництво паперових мануфактур.

Капітали Голландії були значніше, ніж сукупність капіталів решті Європи. Головним пунктом програми капіталу були зовнішня торгівля і морські перевезення. До XVII ст. Голландія зосереджувала у себе світову торговельну гегемонію. Найважливішу роль при цьому грала колоніальна експансія Голландії. З колишніх іспанських і португальських володінь Голландія створила велику колоніальну імперію. Для "обслуговування" колоній були утворені спеціальні торгові компанії, які поступово були поглинені двома: Ост-Індської (1600 р.) і Вест-Індської (1621 р.). Вест-Індська компанія займалася работоргівлею (неграми), піратством і грабежами. Економічний вплив її було невелике, і в 1674 р. вона була ліквідована.

Більш серйозну роль зіграла Ост-Індська компанія, яка проіснувала до 1797 р. За своєю організаційною структурою та формою це була акціонерна компанія. Керівництво компанії було близько до уряду, чия підтримка була досить вигідна. Ост-Індська компанія мала право монопольної торгівлі в басейнах Тихого та Індійського океанів, могла укладати договори з іншими державами, тримала свої війська, поліцію, військовий і торговий флот і навіть карбувала монету. У колоніях у неї були свої плантації на виробництва прянощів, безліч факторій. Найбільш важливими були колоніями Зондські і Молуккські острови і північноамериканські райони.

Утвердження капіталізму в Голландії було пов'язано з подальшим процесом експропріації селянства. У сільському господарстві були майже повністю ліквідовані і до цього дуже слабкі феодальні відносини. Землі дворян іспанської орієнтації і католицької церкви були конфісковані та розпродані буржуазії і фермерам. У найбільш розвинених провінцій (Голландія, Зеландія, Фрісландія) стверджувалося високотоварне фермерське капіталістичне сільське господарство, а маса селянства переходила на становище наймитів і найманих робочих міської промисловості.

Протягом першої половини XVII ст. у Голландії відбувалися процеси первісного нагромадження капіталу, важливу роль в яких відігравали державні борги. Голландія - найбагатша країна у XVII ст. мала в той водночас найбільший державний борг. Державна заборгованість сприяла накопиченню капіталу в руках фінансистів. Ні в одній країні в той час не було такої кількості прямих й непрямих податків, як у Голландії.

В кінці XVII ст. почалося падіння Голландії як країни-гегемона у світовій торгівлі, так як торгове панування Голландії не відповідало її промислового розвитку. На перший план у світовій торгівлі і колоніальної експансії висувається Англія, вже перевершує Голландію в зростанні мануфактурної промисловості. Англо-голландські торгові і колоніальні війни XVII-XVIII ст., закінчилися розгромом Голландії, звели її до положення другорядної країни. Голландський капітал все більше переходив з промисловості і торгівлі в сферу іноземних позик, приймаючи лихварський характер.

Серед причин занепаду Голландії можна назвати такі:

• розвиток капіталізму тут не досягло достатнього рівня, щоб протистояти Англії;
• вона була країною торгового капіталу зі слабкою промисловістю;
• торгівля була посередницькою.

Таким чином, перемога Англії над Голландією була перемогою промислового капіталу над торговим. Разом з тим історія Голландії - це історія першого зразкового капіталістичного держави.

<<< тому | зміст | вперед >>>