<<< тому | зміст | вперед >>>

Калиничева Г.І. Економічна історія

Тема 1. Господарство первісної доби і перших цивілізацій

2. Особливості стародавнього рабовласництва

2.2. Економіка Стародавнього Вавилона

Дворіччі (Месопотамія) також відносилося до району східного рабства. Найбільш розвиненими державами Дворіччя в IV-III тисячоліттях до н. е. були Шумер, Ур і Ніппур. У кінці III тисячоліття до н. е. в Месопотамії утворилося могутнє централізоване Вавилонське царство, що досягло найбільшого розквіту за царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н. е.).

Вавилон був примітивним рабовласницькою державою стародавнього типу. Населення жило осіло. Розвивалися ремесла, кам'яні знаряддя поступово змінювалися на мідні і бронзові. Провідною галуззю народного господарства було землеробство, засноване на штучному зрошенні. Техніка землеробства у Вавилоні була примітивною, однак іригаційна система - досконалою. Належала ця система державі, найважливішими функціями якого були її утримання і ремонт, спорудження нових каналів та інших споруд. Земля належала царю, тобто державі. Значна частина землі знаходилася в користуванні сільських громад і оброблялася вільними селянами. З часом общинні землі стали передаватися царем вельможам, чиновникам і воєначальникам, виникало приватне землеволодіння. В ході загарбницьких воєн землі приєднувалися до царської власності.

Селяни орендували землю за плату у вигляді частки врожаю (1/3 зернових культур і 2/3 садових). Поряд з вільним населенням працювали і раби. Однак рабство в Вавилоні носило патріархальний характер.

Основною виробничою одиницею вавилонського суспільства була патріархальна родина, де влада батька над дружинами і дітьми була необмеженою, аж до права продажу.

Джерелами поповнення рабів були війни і боргова кабала, в яку потрапляли розорені селяни і ремісники.

У вавилонському суспільстві була створена складна соціальна структура. Численні зводи законів охороняли недоторканність всіх видів земельної власності.

Значного розвитку у Вавилоні досягла торгівля. У кодексі законів царя Хаммурапі в якості предметів торгівлі перераховуються хліб, шерсть, олія, фініки, раби, металеві вироби, тканини. Велику зовнішню (оптову) торгівлю вели багаті купці (дамкары), але в основному вона була монополією держави.

В цілому господарство Вавилона було глибоко натуральним. Його основа - дрібні, замкнуті сільські громади, які ведуть примітивне натуральне господарство.

<<< тому | зміст | вперед >>>