Ісаєва О.В.
Туризм і культурну спадщину.
Міжвузівський збірник наукових праць.

Особливості організації та розвитку курорту Кисловодськ в XIX столітті

Курорт Кисловодськ - одне з найбільш значущих місць відпочинку Росії вже більше двох століть. Кисловодськ, поряд з П'ятигорськом, Ессентуками і Железноводском, належить до групи Кавказьких Мінеральних Вод.

В XIX ст. відбувалося офіційне відкриття більшості сучасних європейських курортів, які все більше набували вигляду не стільки лікувальних комплексів, скільки місць відпочинку і туризму. У зв'язку з цим дуже важливо простежити характер перших кроків курортної справи в Росії і за кордоном, дали початок великої сучасної індустрії оздоровлення.

Розвиток курортного відпочинку зумовило появу різних типів курортів в XIX столітті. По-перше, це курорти, здебільшого спочатку пов'язані з лікування мінеральними водами і лікувальними грязями, до яких відноситься Кисловодськ. По-друге, курорти для відпочинку - так звані місця купань на морських узбережжях, на яких додатково могли пропонувати послуги оздоровлення морською водою і привізними водами і грязями.

Курорти з мінеральними водами були самими популярними в XIX столітті, а Кисловодськ був одним з найбільш відвідуваних курортів країни. До того ж саме Кисловодськ конкурував з європейськими курортами, які часто відвідувалися росіянами. Кількість курортів з мінеральними водами стрімко збільшувалося завдяки відкриттю та дослідженню нових ресурсів, їх інфраструктура змінювалася на протягом століття, слідуючи запитам споживачів.

Географічно-статистичний словник XIX ст. визначав як Кисловодськ «скасоване зміцнення і козачу станицю другого Волгского полку, Терського війська, Ставропольської губернії, П'ятигорського повіту»¹. Перша згадка про Кисловодську відноситься до 1803 р., коли на місці майбутнього міста було побудовано зміцнення. Ця дата правомірно вважається початком офіційної історії Кисловодська, незважаючи на те що мінеральні джерела тут були відомі і використовувалися задовго до появи поселень.

Кисловодськ вже з першої половини XIX ст. називали курортом, але питання про істинність цього найменування майже не порушувалося. Дослідник среднерусских курортів XIX століття допоміг розібратися в тому, що саме сучасники вважали курортом: «Курорт - німецьке слово, що в перекладі означає лікувальне місце. В широкому значенні позначає місце лікування мінеральними водами, кліматом, повітрям, присутністю моря. Для курорту необхідні: відповідний клімат, хороші місцеві умови (здорова, без боліт місцевість), багато зелені, хороші приміщення, доброякісні життєві припаси і зручне сполучення. Все це приймається до уваги при створенні сучасних курортів»². Таким чином, наявність лікуючого фактора - мінеральних вод та благоустрою станиці, про що йтиметься далі, є підтвердженням правомірності назви Кисловодська курортом.

Що стосується клімату, то помірний клімат Кисловодська і повітря гірській місцевості був корисний, але велика кількість опадів виключало відвідування цього міста для груп з захворюваннями легень і серця - така довідка надана в словнику Брокгауза і Евфрона³, але багато дослідників пишуть, що ці хвороби також лікувалися в Кисловодську. Пояснити це можна непослідовністю дій курортних лікарів, що внесло плутанину у літературу і створив неминучість відчуття, що усі води лікують всі хвороби. Часто лікування в Кисловодську рекомендувалося комплексі з іншими курортами Кавказьких Мінеральних Вод, а саме в літературі зазначено відвідування Кисловодська після інтенсивного лікування з метою відпочинку і підтримки лікувальної дієти. Тому за Кисловодськом довго зберігалося назва Nachkur (Nachcur⁴) («після курорту»).⁵ Приклад такого використання вод міститься в романі «Герой нашого часу М. Ю. Лермонтова, і більш того Кисловодськ неодноразово тут називається раєм земним, саме як місце, відвідуване після Залізноводська: «Після розслаблення людського організму необхідна підтримка тіла, що можна вирішити з допомогою холодних ключів Кисловодська, які б'ються з землі з шумом, піною, швидкістю. Це видовище красиво. Особливо ключі рятували в жаркий час»⁶.

Позитивним фактором була також захищеність курорту від вітрів, що відрізняло його від від середньоросійських курортів.

Якими були критерії вибору відпочиваючими курорту? Полеміка на тему де краще відпочивати і лікуватися розвивалася протягом століть. У першій половині XIX ст. вважали за краще їздити відпочивати і лікуватися на європейські курорти через більш комфортних умов розміщення, адже інфраструктура там раніше початку розвиватися. Вважалося навіть, що життя за кордоном дешевше, зручніше їхати, та й розваг там більше. Мандрівник і дослідник Я. Сабуров в 1835 р. писав: «З-за віддаленості Кавказу від центру Імперії тутешнє суспільство, під час курсу, складається з істинно хворих, а шукачів задоволень і пригод, і приїжджають на води як в село для благорастворенного повітря не багато. Сюди їм їхати і далеко, і нудно, і дорого; не те, що в Німеччині, де кожні води оточені півдюжиною столиць».⁷ Дозвілля на Кавказі відрізнявся від дозвілля на європейських мінеральних водах. На Кавказі звучали дві скарги: що життя коротке і що нудно⁸, а на європейські мінеральні води їздили для приємного дозвілля⁹.

Ясно, що «нудно» - це суб'єктивне поняття. Наприклад, дружини Федора Михайловича Достоєвського було нудно й у Баден-Бадені¹⁰. Про те, що в Кисловодськ теж їхали переважно розважитися, пише дослідник XIX ст.: «Велика частина суспільства приїжджих Кисловодська - це абсолютно здорові люди, які потрапили сюди тільки для того, щоб відволіктися від міського життя на лоні природи. Дія кисловодского повітря дійсно чудове, він розташовує до товариськості і рухливості»¹¹.

Бажання збільшення кількості розваг висловлювалося відпочиваючими, лікарі ж відзначали, що за правильним лікуванням краще їхати в Кисловодськ, а не в Баден-Баден. Головне, з їхньої точки зору - точне виконання правил застосування мінеральних вод. Один з дослідників XIX ст., підходячи до цього питання з медичної точки зору, не тільки не заохочував заходи щодо розвитку розважальної інфраструктури на курорті, але, навпаки, вважав, що необхідний спокійний режим: води, сон, їжа, сон, води, їжа і т.д. Причому якщо лікування виявлявся невдалим, то причиною оголошувалося недотримання правил¹².

До кінця XIX ст. уподобання росіян їздити за кордон на води пояснювалися наявністю упередження відставання вітчизняних курортів від закордонних, а також особливою пристрастю росіян до всього закордонного. «Це думка не зовсім справедливо, так як є закордонні курорти гірше наших і наші краще закордонних», - вважав дослідник рубежу століть П. П. Орлов¹³. На його думку, у чому винна сама суспільство, адже чим більше відвідувачів на курорті, тим великими коштами він володіє. Зарубіжні курорти з'явилися раніше за наших і за час свого існування поглинули чимало російських грошей. Російські курорти брали на рік до декількох тисяч відвідувачів, а закордонні - десятки тисяч. Доказом було безбідне існування і вдосконалення лише тих курортів Росії, які становили власність казни або, принаймні, субсидувалися нею, ті курорти, які створювалися приватними особами, швидко приходили в занепад¹⁴.

Ще однією причиною для рішення лікуватися за кордоном було перевагу російських лікарів направляти пацієнтів саме на європейські води. Більше того, багато хто з них краще знали європейські курорти, ніж свої вітчизняні. Література того часу робила наголос на негативні сторони російських курортів, іноді навіть перебільшуючи їх. В результаті Росія постійно виплачувала Європі кошти на розвиток курортів, а російські курорти приносили постійні збитки¹⁵.

Сучасне поняття курорту включає наявність готелів або інших місць розміщення та підприємств харчування; певний рівень лікування (структура та оснащення джерел); послуги транспорту; екскурсії - точніше, в той час місця прогулянок; розваги і додаткові послуги. Візьмемо цю структуру для аналізу стану та розвитку курорту Кисловодськ протягом XIX століття.

Перші два казенних будинку в Кисловодську були побудовані в 1819 році¹⁶. Будівництво першої казенної готелю було завершено в 1823 році¹⁷. У словнику за 1865 р. згадувалася та ж готель «зручні будинки для приміщення»¹⁸. Через двадцять років вже зовсім інша картина: біля джерела Нарзан перебувала «готель Зипалова», далі готель «Парк» і «Казенна» готель. В будівлі «Казенної» проходили бали і танцювальні вечора, тут цінувалися номери і харчування вважалося хорошим¹⁹. Існувала думка, що Кисловодськ з усіх Кавказьких Мінеральних Вод відрізнявся великим числом готелів та кращим їх пристроєм²⁰.

В кінці XIX ст. згадувалися нові готелі:²¹ «Бештау», «Нарзан», «Централь». Кращим готелем в той час була готель «Парк», в якій розташовувалося чотири десятки дуже хороших номерів. Як правило, номери розрізнялися по площі кімнат, комфортабельності, освітленості, меблюванню. Ціна номера залежала від місяця відвідування курорту, а також від кількості приїжджих та суб'єктивності господаря, особливо при наймі в мебльованих кімнат будинках. Мінімальна ціна кращою готелі за номер в добу дорівнювала двом рублям. Цей готель розташовувалася на пагорбі, біля парку, за галереєю. Готелі «Бештау», «Зипалова» і «Смирнова» розташовувалися перед галереєю на одній площі, що з сьогоднішньої точки зору дуже зручно для приїжджих. Ці готелі в описах називалися «пристойними зовні і всередині». Тридцять шість номерів - місткість готелі «Зипалова», ціна номера від двох до п'яти рублів на добу, в «Бештау» - від одного рубля, а в готелі «Смирнова», яка називалася «Нарзан» - від одного до восьми рублів. Найдешевшою вважалася готель «Централь», місткість якої становила десять номерів, а ціна їх варіювалася від сімдесяти п'яти копійок до двох карбованців.

В Кисловодську і інших курортах Мінеральних Вод для казенних готелів міська влада встановили правила, відображені в контракті: з семи годин ранку до дванадцятої ночі двері готелів повинні були бути відкритими, а опівночі обов'язково закриватися. Лише в дні танцювальних вечорів двері закривалися на годину пізніше²².

Крім готелів у Кисловодську здавалися кімнати в мебльованих будинках:²³ Коханова, Наутика, Попандопуло, Топалова, Винкгейзера, Бондаревої, братів Зипаловых та інших домовласників. Тут кімнати знімалися подобово і помісячно з мінімальними цінами на добу один рубль і в місяць двадцять п'ять рублів. Таким чином, дешевше було знімати кімнату в мебльованому будинку, ніж номер у готелі. Часто приїжджі перші добу залишалися у готелі, знаходили собі підходящу кімнату в одному з мебльованих будинків і переїжджали. Кімнати можливо було зняти «дачах». Здавалися також квартири з трьох-чотирьох кімнат за ціною від сорока до дев'яноста рублів на місяць за кімнату. Для тих, хто мав у своєму розпорядженні достатніми коштами, путівники вказували на кращі квартири на дачах пані Барановської, які були розташовані за парком і оснащені електрикою, водопроводом і паркетом. Ціни на ці квартири були високими, а кількість кімнат можна було зняти від трьох до десяти.

В Кисловодську кращими вважалися місця, що знаходяться поблизу центру станиці і тим більше Нарзану, а навпаки, чим вище й далі від Нарзану, тим краще. Це пояснювалося вогкістю поблизу джерела²⁴. Таким чином, найкращим розміщенням були приватні дачі і приватний готель «Парк», адже, як вже було раніше сказано, перебували вони на височини. Хоча пізніше, в 1904 р., будівля готелю комплекс нарзанных ванн об'єдналися під дахом казенної готелі «Гранд-Готель», в цоколі якої помістили відділення нарзанных ванн з дев'ятьма кабінами²⁵. На наш погляд, цю будівлю можна назвати прототипом санаторіїв, офіційне будівництво яких починається саме в першій чверті XX століття. І дійсно, коли XX ст. набрав повну силу, готель був ре-організований в санаторій «Нарзан»²⁶.

У «Правилах для лікувального сезону на Кавказьких Мінеральних Водах», затверджених міністром державних маєтностей 12 лютого 1892 р.²⁷, регламентовано необхідну кількість страв у меню ресторанів казенних готелів - вісім: два гарячих, два соусу або холодних страви, два жарких і два солодких по 25 копійок за кожне. Кожен день меню повинно бути затверджено місцевим лікарем, список страв повинен був бути вивішений на видному місці в їдальні і розкладений на всіх столах. Наскільки можна судити з описів очевидців, ціна дотримувалася, вибирали страви по меню, хоча загальний відгук про харчуванні один - годують у всіх ресторанах погано²⁸. Тут необхідно зробити застереження - погане харчування могло означати не різноманітне. Лікарі багато забороняли, і системи в їх заборони не існувало. Наприклад, в різний час існували заборони на чай і каву, м'ясну їжу, іноді забороняли жирну їжу, тютюн. Але це повною мірою не вирішувало проблеми, адже в порівнянні з європейськими курортами наявності було невідповідність рівня і якості харчування.

Харчування можна було замовляти в кімнату чи є в готельному ресторані, в приватних ресторанах, кафе та у місцевих жителів. В готелі харчування з легкого вечері і обіду в три страви варто було 30-40 рублів на місяць. У казенному в ресторані парку обід з чотирьох страв коштував один карбованець, здешевлений 25 копійок. В ресторані в якості додаткової послуги для гри відпочиваючих здавався рояль по 60 копійок в годину. Приватні ресторани тримали брати Зипаловы, Читаева, Подбургинаго, Скаржинський. В парку знаходилися дві кав'ярні²⁹. Навпроти галереї знаходився ресторан «Нарзан» - великий, світлий, чистий зал з гарною кухнею і столичної сервіровкою³⁰.

Страви місцевої кухні пропонувалися в невеликому квадратному садку, який можна було знайти, пройшовши парк, повз ставок, де розкинувся ряд наметів. В одній з наметів, за розмірами більше інших, була розміщена кухня кисловодского «Ермітажу». Готували тут шашлик, осетинський сир, тархун, чурек³¹. Чурек - це «тонка прісна і суха коржик з пшеничного борошна, яка замінює хліб». Є ще один сорт хліба - «леваш» (лаваш), ще більш тонка коржик. «Східні люди їли їх звичайно з сиром, а так як в більшості випадків їжа відбувалася без допомогою ножа і вилки, то про леваши витиралися і сальні пальці»³². Таким чином, місць, які пропонували послуги харчування, в Кисловодську було достатньо, вони були різноманітні і розраховані на різний гаманець, хоча цілком природно ціни в сезон на курорті були вище, ніж на решті території імперії.

Індустрія розваг в Кисловодську XIX ст. була представлена безліччю місць для прогулянок, залами для різних концертів, бібліотекою, відпочиваючі захоплювалися азартними іграми; гімнастикою, верховою їздою; часто запрошувалися під час сезону театральні трупи, окремі артисти (наприклад, фокусники), в наявності був оркестр. Але всі ці розваги з'являлися поступово з 1830-х рр.., а до цього часу дозвілля проводили за знайомствами і спілкуванням; грали в карти; свята танцювали - був привід показати вбрання; полювали на кабана, оленя, кози, зайця, лисицю, вовка і навіть ведмедя, стріляли птахів; решта часу здійснювали прогулянки³³.

Кожен, хто приїжджає на курорт повинен був відразу, після того як зняв номер у готелі, придбати сезонний квиток». Цей квиток був єдиним на всіх курортах Кавказьких Мінеральних Вод і його висували при переїзді в межах кавказької групи. Квиток давав право відвідувати парки, сади, бульвари, готелі та інші казенні місця відпочинку, а також користуватися за певну плату консультаціями лікарів, приймати ванни, використовувати воду з джерел, відвідувати бібліотеку і читати книги, журнали і газети з її фонду³⁴. Вартість сезонного квитка для однієї людини дорівнювала трьом рублям, для сім'ї з двох осіб - шести гривень, а для місцевих жителів, які теж були зобов'язані його набувати, половину дешевше³⁵. Сім'я з трьох осіб платила вісім рублів, сімейство великих розмірів (від чотирьох до шести осіб) - десять рублів. Якщо сім'я була більше, то додаткові квитки коштували по три карбованці за людину. Ця ціна була незмінною, принаймні, протягом останніх двох десятиліть XIX ст., що можна простежити з повторенням в описах дослідників і даними джерел. Сезонний квиток завжди необхідно було носити з собою.

День починався в Кисловодську музикою, розважаючої і закликає в галерею нарзану³⁶, яка була побудована в мавританському стилі³⁷ у 1848-1851 рр.³⁸ і добре вписувалася в місцевий ландшафт. За деякими даними будівництво продовжувалося до 1858 року³⁹. Будівля галереї грандіозно і солідно, а вибудовано воно з мармуру в середньовічному англійському стилі. З того боку, де стояли готелі, галерея була відкрита поруч арок. Вона з'єднувала два величезних флігеля: один з боку алеї тополь, де розмістилися контора, поштове відділення і приміщення для продажу мінеральних вод, інший в парку - південний. У південному флігелі знаходилося приміщення з вісімнадцятьма кімнатами для ванн, окремо для жінок і чоловіків, і трьома загальними басейнами для купання, причому кожен мав басейн кімнату для раздеваний з двосторонніми виходами⁴⁰.

Потім починалося час прогулянок. Гуляли по парку, який виводила галерея. Парк посаджений у середині XIX ст., але за п'ятдесят років, до початку ХХ ст., завдяки особливостям місцевості досяг грандіозних розмірів і дивовижної краси⁴¹. Розкішний і густий парк був красою Кисловодська. У різних куточках парку були побудовані затишні альтанки і криті лавки. У парку ніколи не бувало жарко, постійно відчувалася приємна прохолода.⁴² Після прогулянки відвідувачі курорту відправлялися пити чай. Вдень і вечорами ошатні дами показували свої туалети. В десять-одинадцять годин дня в парку збирались картярі, так звані любителі «гвинта». Гравців в сезон в Кисловодську було чимало, що зумовило поява на курорті шулерів, про яких містилися попередження путівниках того часу. Цікавий факт що шулером могла виявитися і жінка⁴³. Менш азартні відпочиваючі відправлялися на прогулянки пішки, кавалькадами верхи або в екіпажах. Хтось відкладав прогулянку до п'яти годин вечора.

Гуляли по берегах р. Вільхівка, по алеї з гігантських пірамідальних тополь при в'їзді в Кисловодськ. Між двома річками, Ольховкой і Березовкой, був розташований бульвар з буфетом, де ввечері грала національна українська музика. Прогулянки верхи в кінці XIX ст. увійшли в звичай. Якщо раніше було можливо отримати відмову в екіпажі через брак возів, то в цей період, як ми зараз говоримо, поїздки були поставлені на потік. Оренда верхової коня з сідлом обходилася один рубль у годину, за три-чотири години ввечері брали з відпочиваючих два-три рубля⁴⁴.

Обідній час в Кисловодську тривало з дванадцяти до п'ятнадцяти годин дня. Після обіду всі виходили на вулицю. На курортах Кавказьких Мінеральних Вод грав оркестр два рази в день, причому досить тривалий час. «Годинник та місця гри зазначаються урядовим комісаром або доглядачем курорту. Крім цього музика могла грати на запрошення власників казенних готелів під час обіду і танцювального вечора - з дев'ятої години до півночі»⁴⁵.

Поїздки по околицях займали помітне місце серед розваг приїжджих. Безліч гір, вершин з назвами, даними з-за химерних їх обрисів (наприклад, скала-Кільце в ущелину, де протікає Подкумок, яка представляла собою ворота, утворені природою⁴⁶), відвідували приїжджі, вбиваючи тим самим вільний від процедур час⁴⁷. У екскурсантів був популярний джерело, який перебував в кінці Березової балки і називався Очним. Біля нього була побудовано млин. Особливість цього джерела полягала в тому, що він перед дощем ставав каламутним, а коли негода закінчувалося, знову светлел, тому для місцевих жителів він виконував функції барометра. Температура його води не піднімалася вище восьми градусів⁴⁸. Як екскурсій відпочиваючі влаштовували собі поїздки до Замку Підступності - ряду скель, розташованих так, що при наближенні вони здаються руїнами нібито дійсно існував замку. До водоспаду на Горіховою балці зазвичай їхали в екіпажі до самої гори, з якої він випливав, але спуск з гори здійснювався пішки. Любили Рим-гору п'ятнадцяти верстах від Кисловодська: тут відкривалася «абсолютно пасторальна ідилія», під'їжджали до Лермонтовой скелі, дуель на якій описана в главі романа «Княжна Мері». Але обов'язковою поїздкою путівники називали подорож на Бермамут. Необхідно було проїхати близько п'ятдесяти верст від Кисловодська, щоб побачити схід сонця на Ельбрусі з Бермамута. Бермамут - це обрив, щось начебто тераси висотою в 2 612,14 м над рівнем моря, спускається в Карачаевское ущелині. Одна поїздка в обидві сторони обходилася в двадцять п'ять карбованців. Незважаючи на те що ця поїздка була популярна серед відпочиваючих, не існувало яких-небудь зручностей, дозволяли комфортно зустріти світанок - розміщувались прямо на траві. Вже в путівниках XIX ст., говорилося про необхідність по-будівництва будинку для туристів в цьому місці і про безсумнівною його окупності. С.Филиппов приводив порівняння з Німеччиною, де, за його словами, бук-вально у кожній скелі, печери чи яру є можливість для розміщення, відпочинку і харчування⁴⁹.

Таким чином, краса природи дозволяла туристам забезпечити собі приємне проведення часу, скрасити дозвілля, відволікти від проблем зі здоров'ям.

Увечері зазвичай відпочиваючі пили чай в парку під музику. Адміністрація курорту влаштовувала симфонічні концерти в Курзалі, вистави, танцювальні вечори в казенному ресторані або галереї, спільні обіди, пікніки⁵⁰. Курзал в Кисловодську за витонченості, комфорту не поступався курзалам на закордонних курортах. Будівля Курзалу було побудовано в 1896 р. і вміщало в себе театральний зал, зали для музичних і танцювальних вечорів. Освітлення в курзалі електричне, ресторан завжди був запол-нен публікою і вважався «першокласним»⁵¹. Зараз в будівлі Курзалу розташована Філармонія з Великим і Малим залами, готелем для гастролюючих колективів. Порівняно вузькі вікна, їх обрамлення, асиметричність частин будівлі, солідний цоколь нагадують стиль французького неоренесансу. Кількість ліпнини у Великому залі: вінки, орнамент, амурчики - збереглися з XIX століття⁵². У XIX ст. на курортах Курзал був невід'ємною частиною розваг. Так як в Кисловодську на-стоїть, конкурентний Курзал був побудований лише за кілька років до закінчення століття, то стає зрозумілим, чому більш рання література не ставила Кисловодськ в один ряд з європейськими курортами.

Розваги в Кисловодську, як і на інших курортах, були на підйомі тільки в період сезону, який починався за одними даними з першого травня і закінчувався першим жовтня⁵³, а за іншим з дев'ятого червня по п'ятнадцяте вересня⁵⁴. В цей час успіхом користувалися кегельбан, крокет, серсо і гімнастика⁵⁵. Ціни за гімнастику за інформацією з різних джерел в день становили від десяти до двадцяти копійок, абонемент на сезон - три рубля. Ціна входу в бібліотеку дорівнювала десяти копійок, абонент на місяць - трьома рублям, на сезон - п'яти рублям⁵⁶.

Однією з перших курортних газет в Росії був «Листок» для відвідувачів Мінеральних Вод, періодичне видання якого почалося в 1863 році⁵⁷.

В Кисловодську було розташоване знамените на всі Кавказькі Води фотоательє Енгеля. Кавказькі Мінеральні Води представлені двома фотографами: Энгелем і Патваканом. Вони постійно робили знімки відпочиваючих та природних композицій, а фотографії продавали по п'ятдесят копійок за штуку⁵⁸. Дана послуга і по сей день залишається популярною на курортах, а ціни так само завищені.

Коли в місті виступали приїжджі артисти, то з'являлися цікаві афіші. Звичайно, в той час не було надлишку гастролерів і така реклама носила лише інформативний характер. Так, у романі «Герой нашого часу» Михайло Юрійович Лермонтов описував афішу, возвещавшую про приїзд в Кисловодськ фокусника: афіша з'явилася на двері Ресторації і була досить довгою - фокусник називався дивною, одночасно він був акробатом, хіміком і оптиком, який давав ввечері чудове уявлення. Зазначена ціна, два з половиною рубля⁵⁹, була досить пристойною сумою по тим часам.

Сучасної пам'яткою Кисловодська є залишки фортеці, побудованої в 1803 р., і перебудованої в середині XIX століття. Зараз про неї нагадує однойменний санаторій Кисловодська «Фортеця»⁶⁰.

У 1803 р. Кавминводы були оголошені курортною місцевістю загальнодержавного значення⁶¹. Кисловодські джерела були віднесені до залізних і тому схожі з росіян з водами в Желєзноводську, з європейських з Вісбаденської, Егерської, Мариенбадской, Киссингенской, Пирмонтской водами⁶². На початку XIX ст. хворі Купалися в кисловодську проточною ямі, виритій трохи нижче джерела і обгородженій Камышевым тином. Ця яма була єдиною, тому нею по черзі користувалися жінки і чоловіки. Люди з коштами ставили поблизу джерела кибитки, встановлювали в них дерев'яні або кам'яні ванни, підводили до них воду з джерела по жолобах або підносили її відра-ми. Лише у 1812 р. були побудовані перші дерев'яні купальні - одна для чоловіків, інша для жінок⁶³. Офіційний сайт Кавказьких Мінеральних Вод дає відомості, що в цьому році були побудовані вже ванни кам'яної кладки - кілька для чоловіків і для жінок. Можливо, що самі ванни були кам'яні, а навіс над ними дерев'яний. За підігрів розжареним ядрами або самоварами-нагрівачами стягувалася досить висока плата - від чотирьох до семи рублів за ванну. Пізніше встановлено дві казенні кибитки з відпусткою підігрітих ванн за ціною півтора рубля за ванну⁶⁴. У 1813 р. облаштовано місце навколо колодязя з нарзаном, побудовані дві кам'яні ванни для простого народу, а над ними поставлені кибитки. Вже тоді нарзан ванни Кисловодська приймалися хворими після лікування сірчаними ваннами в П'ятигорську і залозистими в Желєзноводську. У 1826 р. для захисту від негоди публіки, яка п'є нарзан, було побудовано щось, на кшталт галереї, обтягнутих полотном і відкритої з одного боку. У 1828 р. побудована містка купальня у вигляді двох величезних калмицьких кибиток, вміщуючих 12 ванн. Для нагрівання холодного нарзану раніше використовували величезні самовари⁶⁵. Користувачами вод були місцеві жителі і приїжджі з Росії, люди з великими коштами. Дорожнеча відвідування курорту пояснювалася далеким переїздом, до того ж лікуватися приїжджали з цілої свитою: домашній доктор, родичі, слуги. Жили в мазанках або кибитках. Розважали себе пирушками і балами⁶⁶.

Першу половину XIX ст. курорт набував досвід викладання природних багатств відвідувачам в якості послуг, напрацьовувалися методи лікування мінеральними водами, вивчалися джерела, тобто в результаті місцевого лікування досвідченим шляхом відбувалася добірка відповідного джерела до кожного конкретного захворювання. Можливість вилікуватися була дорівнює можливості придбати нові хвороби. Найчастіше виліковувалися випадково. Дослідники методів лікування цілком виправдано давали рада звертатися до лікаря, який мав стаж роботи саме на цих водах і обов'язково довіряти йому історію своєї хвороби⁶⁷.

З 60-х рр. для обслуговування хворих діяла консультація лікарів-бальнеологів в П'ятигорську, де можна було отримати безкоштовну консультацію, на якому з курортів Кавминвод лікуватися, тобто старий спосіб самостійного лікування на всіх чотирьох курортах був замінений новим - системним. Штатним лікарям представлялися відрядження за кордон для ознайомлення з постановкою курортної справи. Приділялася увага благоустрою курортів. Все це робилося для залучення росіян на відпочинок в рідних землях, а не за кордоном. І більше того, щоб відвернути російське суспільство від поїздок на західно-європейські курорти ви-писывались мінеральні води з-за кордону для забезпечення нужденних у них⁶⁸. Хоча, звичайно, справа була не в цьому, виїжджали за комфортом, розвагами, за звичкою, за парадоксальною дешевизною.

В Кисловодську було три джерела: Нарзан, Семиградусный, Очної⁶⁹. В порівнянні з Баден-Баденом, де налічувалося більше дев'яти джерел, це кількість здавалося невеликим для головного російського курорту, але джерело Нарзан мав величезне визнання і велике значення. Семиградусный джерело не мав користі лікуванні, очної був прісним джерелом, з вапном.

Нарзан - гордість Кисловодська. У перекладі з кабардинського мови «Нарзан» означає «богатир», тому його часто називали «Богатирським джерелом». Температура його за різними даними варіювалася від 10,5 до 11,5 градусів. Нарзан перебував у кінці галереї і мав вигляд восьмикутного чана, вправленого в підлогу. Отвір обнесено високою залізною ре-шеткой, на стовпчиках якої були встановлено вази для квітів⁷⁰.

Нарзан ванни приймали тільки за вказівкою лікаря⁷¹, а пили нарзан за обідом, під час прогулянок, за приписом і без припису лікаря. Нарзан заміняв содову або зельтерську воду. В кінці століття почали продавати «газований нарзан». Але лікарі виступали проти такого годину-того пиття нарзану і призначали зазвичай його пити вранці натще, за годину до обіду та вечері в кількості від полустакана (120-240 грам) до шести склянок на день. Потім обов'язкове прогулянка. До нарзану дозволялося додавати сироп для смаку. Стандартний курс тривав три-чотири тижні. Часто призначалися повторні курси. Ті води, які псували зуби, пили через скляні або солом'яні трубочки⁷². Склянки для пиття опускали в джерело на довгій очеретяною палиці, які, стикаючись з водою, змушували її шипіти і пінитися⁷³.

Головне застосування нарзану - ванни, як підігріті, так і не підігріті. Ванни брали до чаю, після чаю, після сніданку через годину-два, перед обідом і ввечері. Нарзанная галерея в середині XIX ст. вміщала в собі вісімнадцять ванн для підігрітого нарзану, дві парові ванни, дві дощові або краплинні і три басейну для ванн з холодного нарзану⁷⁴. Це на шість більше, ніж у 1828 р., і на п'ятнадцять, ніж у 1812 році. Про-щий басейн нарзану являв собою великий зал з напівкруглим отвором, наповненим натуральної холодною водою з джерела. З одного боку перебувало кілька кімнат для перевдягань з виходами до басейну і в коридор. Для спуску в басейн пристосована маленька сходи, а над водою натягнута мотузка для того, щоб купається міг за неї триматися⁷⁵.

В кінці століття ванних номерів було вже п'ятдесят два, до того ж тепер вони були забезпечені необхідними приналежностями, а самі ванни тепер облицьовувалися кахлем. Вартість загальних ванн (повного занурення) становила 30 копійок за півгодини, а місцевих ванн (окремих частин тіла) - 15 копійок за той же проміжок часу. Для відвідувачів курорту була побудована купальня на р. Вільхівці, з басейном, облицьованим цементом. Розклад годин купань чоловіків і жінок складалося і стверджувалося курортної адміністрацією. Ціна купання становила 10 копійок дешевше в два рази, ніж в басейні біля джерела. За півгодинне прийняття ванн підігрітого нарзану стягувалося п'ятдесят копійок⁷⁶. Усі ціни вказуються за проміжок 30 хвилин, це пішло від загального правила прийому ванн, яке свідчить: тривалість прийому кожної ванни - півгодини. Природно, що за призначенням лікаря тривалість прийому могла бути збільшена або зменшена. З кожним роком з середини століття кількість відвідувачів росло і тому збільшення часу прийняття ванни не заохочувалося, адже можна було приймати ванни не весь день, а тільки в ранкові і вечірні години. У 1861 р. кількість відпочивальників становила 727 людей⁷⁷. У 1902 р. число постійних жителів у Кисловодську становило 7021 людина, а тимчасово приїхали на лікування за відомостями поліції і звітів контори групи - 7107 людина⁷⁸. За цим даними можна припустити, що більшість жителів курорту були зайняті в обслуговуванні приїжджих, і кількість відвідувачів курорту за сорок років, збільшилася в десять разів.

На Кавказьких Мінеральних Водах можна було проходити лікування на пільгових умовах, тобто безкоштовно. Відвідувачі, безкоштовно користуються водами, були обмежені у виборі часу прийому ванн і двомісячним терміном лікування, який призначався менш завантажений період на курорті⁷⁹.

Для прийому ванн необхідно було постільна білизна, яке давалося тут же при ваннах в оренду. Свої приналежності теж можна використовувати, але це було менш зручним. За використання білизни бралася плата в наступному розмірі: за велику простирадло десять копійок і п'ять за малу, використання рушники оцінювалося теж п'ять копійок⁸⁰.

Натуральні холодні ванни брали небагато, адже температура була близько одинадцяти градусів тепла. Ми пам'ятаємо, що нарзан цієї температури допоміг повернути сили Печорину після безсонної ночі і підбадьорити перед дуеллю⁸¹.

У приміщенні для газових ванн були влаштовані пристосування для лікування розрядженою і згущеним повітрям. Загальна газова ванна коштувала 30 копійок за півгодини, місцева - 15 копійок.

Кумис і козяче молоко продавалися в двох місцях⁸². Одне з кумысных закладів було розташоване на Царській майданчику⁸³. Кумис пропонувався трьох сортів: слабкий, середній, слабкий. За півпляшки кумису брали 15 копійок за склянку козячого молока - 5 копійок.

Додатково лікували електричним масажем. Даний спосіб лише згадувалося в джерела XIX ст., і опису даного нововведення не наводилося.

Лікування водами нарзану призначали при захворюваннях сечостатевої системи, дихального апарату, загалом перевтомі, захворюваннях нервової системи і багатьох інших хворобах⁸⁴.

Лікування нарзаном допомагали прогулянки на свіжому повітрі, які призначалися кожним лікарем, особливо після пиття води з джерела. Але після заходу сонця Кисловодську прогулянки були небезпечні для здоров'я із-за сильних опадів роси⁸⁵, а також з-за великої різниці між температурою дня і ночі⁸⁶. Весна в Кисловодську наступала пізно: у травні-квітні часто йшли проливні дощі, подекуди град зі снігом. Суха погода була тільки в червні, липні, вересні та листопаді⁸⁷. Ці місяці відповідно і були самими сприятливими для відвідування курорту. Температура повітря в сезонні місяці була наступною: у другій половині червня температура коливалася від 9,1 до 23 градусів Цельсія, середня - 12,7 градуси; температура липня - від 12,2 до 30,3, середня - 19 градусів; у серпні 8 - 32,3, середня - 18 градусів; середня температура вересня дорівнювала 13,2 градуси Цельсія⁸⁸.

До появи залізничного сполучення відвідування курорту Кисловодськ було утруднено. Це пояснює малу кількість відпочиваючих, хоча навіть після проведення нової залізничної гілки дослідники відзначали, що більшість відпочиваючих воліли «приємну поїздку у відкритому екіпажі і більше тривалу, ніж по залізниці в задушливих вагонах»⁸⁹. У 1875 р. Владикавказьку залізницю довели до Мінеральних Вод⁹⁰. З 6 серпня 1893 р. потяги стали регулярно ходити між курортами Кавказьких Мінеральних Вод⁹¹. В 1894 р. Кисловодськ був пов'язаний з Москвою безпересадочним залізничним повідомленням⁹². Всередині курорту курсували візники: від вокзалу до місця розміщення, вартість проїзду становила 30 копійок, з багажем - п'ятдесят, п'ятдесят копійок брали і за годину їзди по Кисловодску⁹³. Існували правила проїзду по курорту: заборонялася швидка їзда як в екіпажах, так і верхи, їзда з дзвіночками теж заборонялася в цілях збереження тиші та курортного режиму⁹⁴.

Протягом XIX ст. відвідування Кисловодська було прив'язане до сезону, але якщо в на початку століття в зимові місяці на курорті не залишалося жодної відпочиває сім'ї, то наприкінці століття на курорті перебували постійні жителі і ті, хто приїжджав на курорт саме за лікуванням. Сезонність зберігається і донині, адже це пов'язано з багатьма факторами: кліматичними особливостями Росії, бажанням людей поєднати лікування та відпочинок в теплу пору року, сезоном відпусток і канікул. Тим не менш за час розвитку курорту здійснений великий прорив, курорт не порожніє навіть взимку і визнання його вийшло за межі Росії.

Хто ж відвідував Кисловодськ? В основному, на наш погляд, це були здорові люди, які їхали на курорт з метою відпочити від міської суєти, а заодно підтримати здоров'я. Ще в Кисловодськ їхали люди з середньою забезпеченістю: життя на цьому курорті було дорожче, ніж на інших курортах Кавказу, але дешевше (в наприкінці століття), ніж за кордоном. Інфраструктура була досить Кисловодська розвинена, що підтверджують історичні джерела, художні твори і дослідження.

Розвиток курорту Кисловодськ призвело до появи найпростішого сервісного обслуговування та організації перших санаторіїв. Питань організації санаторіїв багато уваги приділяли перші російські бальнеологічні з'їзди (в 1898 і 1903 рр..), а також медична періодична печатку, публікувала відомості про відкриваються санаторно-курортних установах⁹⁵. Санаторії раніше стали відкриватися в Центральній Росії, потім на Кавказьких Мінеральних Водах. Якщо перші санаторії були найчастіше філантропічними установами, по суті, були дешевими готелями зі столовими, то з часом в санаторіях стали здійснюватися і лікувальні процедури.

Література

1. Географічно-статистичний словник Російської імперії / Упоряд. П.П. Семенов: У 5 т. СПб., 1865. Т. 2. С. 608.
2. Орлов П. П. Среднероссийские курорти (Стара Русса, Слов'янськ, Друскенікі, Липецьк): Нарис / Під ред. С. В. Залеського. СПб., 1900. С. 4.
3. Див.: Кисловодськ: Енцикл. словник / Під ред. В. Е. Андріївського: 43 т. СПб., 1895. Т. 15.
4. Там же.
5. Див.: Кавказькі Мінеральні Води: Путівник. М., 1987. С. 46.
6. Вітчизняні достопамятности. М., 1823. С. 165.
7. Сабуров Я. Поїздка в Саратов, Астрахань і на Кавказ // Московський спостерігач. М., 1835. Ч. III. С. 205.
8. Там же.
9. Див.: Достоєвська А. Р. Щоденник за 1867 рік. М., 1923.
10. Див.: Іванов А. Л. Кисловодськ: Нарис. Київ; Харків, 1899. C. 57.
11. Броневський Ст. Опис донський землі і Кавказьких Мінеральних Вод: У IV ч. СПб., 1834. Ч. IV. С. 74.
12. Опис мінеральних вод природних і штучних для лікують і врачующихся / Упоряд. Ф. Белявський. М., 1833. Ч.1.
13. Див.: Орлов П. П. Указ. соч. С. 5.
14. Там же. С. 6.
15. Див.: Зернов М. Сучасний стан Ессентукской групи Кавказьких Мінеральних Вод і невідкладні реформи і покращення. М., 1909. С. 3.
16. http://www.region.kmv.ru/admin-cmw/history.html
17. http://www.region.kmv.ru/admin-cmw/history.html
18. Див.: Географічно-статистичний словник Російської імперії. С. 608.
19. Див.: Філіппов С. Поволжя, Дон, Кавказ. М., 1887. С. 521, 537.
20. Див.: Вардзигулов А. Н. Курорт Кисловодськ. Ставрополь, 1958. С. 29.
21. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. C. 60.
22. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 399.
23. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 61.
24. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. C. 22.
25. Див.: Вардзигулов А. Н. Указ. соч. С. 31.
26. Див.: Кавказькі Мінеральні Води. С. 47.
27. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 64.
28. Там же. С. 58.
29. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 62.
30. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 537.
31. Там же. С. 534.
32. Там же. С. 537.
33. Див.: Сабуров Я. Указ. соч. С. 209.
34. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 394.
35. Філіппов С. Указ. соч. С. 401.
36. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. C. 57.
37. Там же. С. 20.
38. Див.: Кисловодськ: Енцикл. словник / Під ред. В. Е. Андріївського. СПб., 1895. Т. XV.
39. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 522.
40. Там же. С. 522.
41. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 21.
42. Див.: Філіппов С. Указ. соч. 530.
43. Див.: Філіппов С. Указ. соч. C. 60.
44. Там же. С. 530.
45. Там же. З 399.
46. Див.: Лермонтов М. Ю. - Герой нашого часу. М., 1977. С. 129.
47. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. C. 50.
48. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 533.
49. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 551.
50. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 59.
51. Там же. С. 62.
52. Див.: Кавказькі Мінеральні Води. С. 154.
53. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 37.
54. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 393.
55. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. C. 59.
56. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 402.
57. Див.: Кавказькі Мінеральні Води. С. 47.
58. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 453.
59. Див.: Лермонтов М. Ю. - Герой нашого часу. С. 134.
60. Див.: Кавказькі Мінеральні Води. С. 145.
61. Там же. С. 44.
62. Див.: Грум К. Повне систематичне, практичне опис мінеральних вод, лікувальних грязей і купань в Російській імперії, з додаванням короткого опису відомих закордонних мінеральних вод і патології хронічних хвороб: У VIII ч. СПб., 1855. Ч. I. С. 38.
63. Див.: Вардзигулов А. Н. Указ. соч. С. 11.
64. Там же. С. 12.
65. http://www.region.kmv.ru/admin-cmw/history.html
66. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 24.
67. Див.: Броневський Ст. Указ. соч. С. 72.
68. Див.: Вардзигулов А. Н. Указ. соч. С. 24.
69. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 31.
70. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 523.
71. Там же. С. 395.
72. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 34, 37.
73. Див.: Філіппов С. Указ. соч. 545.
74. Див.: Грум К. Указ. соч. С. 238.
75. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 546.
76. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 46.
77. Див.: Географічно-статистичний словник Російської імперії. С. 608.
78. http://www.region.kmv.ru/admin-cmw/history.html
79. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 70.
80. Див.: Філіппов С. Указ. соч. С. 402.
81. Див.: Лермонтов М. Ю. - Герой нашого часу. С. 142.
82. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 47.
83. Там же. С. 23.
84. Див.: Грум К. Указ. соч. С. 242.
85. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 24.
86. Див.: Путівник по лікувальним закладам, мінеральним водам і морським купання в Росії і за кордоном / Упоряд. А. Граге. СПб., 1887. С. 13.
87. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 24.
88. Див.: Путівник по лікувальним закладам, мінеральним водам і морським купання в Росії і за кордоном. С. 13
89. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 17.
90. Кавказькі Мінеральні Води. С. 47.
91. http://www.region.kmv.ru/admin-cmw/history.html
92. Див.: Вардзигулов А. Н. Указ. соч. С. 29.
93. Див.: Іванов А. Л. Указ. соч. С. 63.
94. Там же. С. 68.
95. Див.: З історії перших санаторно-курортних установ в дореволюційній Росії // охорона Здоров'я РФ. 2004. № 2. С. 53.