Ільїна М.В.
Економіка. Управління. Інновації. - 2011. - №2 (6).

Оцінка питомого природо-рекреаційного потенціалу регіонів України

У статті викладено основні проблеми розвитку вітчизняної туристично-рекреаційної галузі. Наведено і обґрунтовано результати групування адміністративних районів України за показником питомого природо-рекреаційного ресурсу; проаналізовано регіональні відмінності значень показника. Здійснено співставний аналіз забезпеченості регіонів України природо-рекреаційними ресурсами.

Ключові слова: туристично-рекреаційна галузь, природо-рекреаційний потенціал, питомий природо-рекреаційний ресурс, санаторно-курортний заклад.

Постановка проблеми. Туристичному сектору притаманні швидке та стабільне зростання економічних показників, значні обсяги інвестицій та стимулювання ринку праці. За даними Світової туристичної організації ООН, у 2010 році доходи від туризму склали 693 млрд. євро, а кількість туристичних подорожей досягла майже 940 мільйонів. Згідно з повоєнною статистикою, ці показники стабільно зростають на 5-6% щороку. Туристична галузь продукує 5% світового ВВП, їй належить 6-7% робочих місць [7]. У суспільному відношенні туризм і рекреація сприяють оздоровленню і відновленню трудового потенціалу людських ресурсів, раціоналізації вільного часу населення, його фізичному та емоційному збагаченню, зміцненню соціальних зв’язків, вихованню культурної та релігійної толерантності.

Україні притаманні низький рівень розвитку туристично-рекреаційної галузі та незначний відсоток туристів. Згідно з дослідженням Київського міжнародного інституту соціології, у 2011 році, як і у попередньому 2010, переважна більшість громадян (66%) не планувала відпочивати улітку взагалі. Лише 16% збиралися на відпочинок до Карпат, Криму та інших курортних місць, 1% – за кордон [4]. Відсутність попиту на туристично-рекреаційні послуги в Україні зумовлена низьким рівнем життя населення, незадовільною якістю послуг туристичної галузі, нерозвиненістю мережі ліцензованих санаторно-курортних закладів та супутньої інфраструктури (транспорту, торгівлі, системи охорони здоров’я та громадського харчування). Правова і соціальна незахищеність туристів, незадовільний екологічний стан природно-рекреаційних ресурсів, несправедливе співвідношення ціни та якості туристичних послуг утворюють цілий комплекс проблем розвитку вітчизняної туристичної галузі.

Туристично-рекреаційна галузь в Україні гостро потребує створення нових та оптимізації мереж і існуючих санаторно-курортних і оздоровчих закладів. У свій час більшість вітчизняних комплексів санаторно-курортних закладів було створено без належного врахування нерівно мірності розміщення природно-рекреаційних ресурсів. На практиці намагання максимізувати ренту і екстенсивно збільшувати прибуток від надання туристичних послуг призводить до перевикористання, виснаження і деградації природно-рекреаційних ресурсів в одних регіонах (узбережжя Криму, Одеської області) та недовикористання цих ресурсів в інших (Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Миколаївській, Закарпатській, Львівській) областях.

Аналіз останніх досліджень. Найбільш глибоко і системно теоретичні питання оцінки й розвитку рекреаційних ресурсів, планування і розміщення територіально-рекреаційних систем викладено у працях О. Берлянта, С. Генсірука, М. Долішнього, М. Ігнатенка, М. Нудельмана, М. Реймерса, В. Руденка, І. Синякевича, С. Харічкова, Л. Чернюк, Л. Черчик, О. Шаблія та багатьох інших.

Ціль статті. Метою дослідження є вимірювання питомого природо-рекреаційного ресурсу адміністративних регіонів України та його диференціації з метою подальшої оцінки економічної ефективності використання цього ресурсу. Для цього застосовано комплексний підхід В. Руденка до оцінювання природо-ресурсного потенціалу територій [1]. У працях цього автора природо-рекреаційний потенціал оцінено у грошовому вигляді на основі таких показників як площа курортно-рекреаційних територій, обсяги наданих послуг санаторно-курортних та оздоровчих закладів, потреби населення регіону в туристично-рекреаційних послугах, запаси та обсяги експлуатації мінеральних вод і лікувальних грязей.

Виклад основного матеріалу. Попередньо питомий природо-рекреаційний ресурс оцінювався за даними схем-прогнозів розвитку і розміщення продуктивних сил областей України на період до 2015 року (див. напр. [3]), де наведено компонентну структуру природо-ресурсного потенціалу територій та його продуктивність у грошовому вимірі. На основі цих даних природо-рекреаційний потенціал було обраховано у цінах 2011 року з урахуванням показника дефлятора ВВП за даними Держкомстату України. Оскільки продуктивність природно-ресурсного потенціалу напряму залежить від площі адміністративного району або області (коефіцієнт кореляції = 0,77), також було обраховано питомий природо-рекреаційний ресурс (природо-рекреаційний потенціал у розрахунку на 1 км² площі території). Перевірка надійності та уточнення статистичних даних [2] дозволили поліпшити оцінку природно-рекреаційного потенціалу областей на 6% (оцінено за допомогою коефіцієнта відтворюваності Гуттмана [6]).

Розраховані у такий спосіб показники питомого природо-рекреаційного ресурсу адміністративних районів України групувалися за показником коефіцієнта варіації ( ? 33%) всередині кожної частини (групи) попередньо впорядкованих об‘єктів. Перевагою цього методу групування є можливість застосування для великої кількості об’єктів та за відсутності попереднього знання про структуру даних і спеціальних вимог щодо кількості груп, їхніх меж та кількості об‘єктів у групах [5]) ністративних районів України наведено у таблиці 1.

Таблиця 1