Ібрагімов Э.И.
Матеріали конференції "Актуальні питання підвищення
конкурентоспроможності держави, бізнесу та освіти
в сучасних економічних умовах" (14-15.02.2013 р.)

Актуальні питання розвитку рекреаційного бізнесу та підвищення його конкурентоспроможності в ринкових умовах

Принциповим моментом формування стратегії розвитку рекреації в регіоні є питання офіційного визнання місця і ролі цієї галузі в економічній структурі, відповідно, визначення курсу практичних дій на різних рівнях державної влади. Розрахунки вчених підтверджують, що доцільність прискореного використання рекреаційного потенціалу свідчить про те, що дана галузь повинна стати рівноправною сферою впливу та сприяння органів державної влади, як і будь-яка інша галузь виробництва.

В такому разі вирішується кардинальне питання - встановлюється баланс інтересів державних та представницьких органів влади, з одного боку; об'єктів, фірм та організацій - з іншого. При цьому завдання перше - встановити єдині для всіх правила розвитку; визначити загальну стратегію дій в залежності від кон'юнктури ринку та відповідний режим економічного сприяння діяльності фірм і організацій; встановлювати територіально екологічні регламенти розвитку.

Державна політика повинна бути спрямована на формування сприятливого ринкового середовища, соціально ефективної, економічно вигідних та екологічно допустимого для розвитку територій рекреаційного бізнесу.

Наступний принциповий момент - визначення місця і ролі рекреаційної сфери в системі соціально-економічних пріоритетів територіального розвитку: з усіх потенційно можливих варіантів заслуговують на увагу два.

Перший варіант - рекреаційна сфера залишається в полі зору державних та представницьких органів влади, розвивається як другорядна галузь соціальної інфраструктури, в основному функціонуючи за залишковим принципом фінансування. Рівень сервісу та обслуговування при цьому визначається фінансовими можливостями колективів, які в умовах економічної кризи обмежені в коштах. Різні форми тиску на органи державної влади можуть дати фрагменті фінансові та ресурсні ін'єкції в ці об'єкти, що не знімає проблему як таку.

Отже, на основі досліджених факторів слід висловити думку, що ігри такому підході до справи досягнення світових стандартів рекреаційного обслуговування віддаляється в часі, а значить, ринок послуг звужується, за рахунок зростання диспропорцій між наявним ресурсним потенціалом і ефективністю його використання втрачається пряма економічна вигода для території.

Другий варіант - рекреаційна галузь визнається як пріоритетна сфера перспективного розвитку регіону з чітко визначеною політикою по відношенню до неї і займає відповідне місце на всіх рівнях державного управління, яке через різні форми сприяння стимулює підприємницьку активність у сфері рекреаційного бізнесу. У таких випадках рекреація дала б своєрідний поштовх практичних дій в інших сферах, безпосередньо з нею не пов'язаних.

Таким чином, можна стверджувати, що рекреація, крім прямої економічної вигоди і соціальних зрушень, зробить регіон привабливим для іноземних інвесторів, що в нинішніх умовах дуже важливо.

Даний варіант, на нашу думку, і повинен стати основною стратегічною лінією державної політики рекреаційного освоєння Карпатського регіону.

Очевидно, що при такому підході до справи стоїть питання вибору цільового орієнтиру, основного критерію формування рекреаційної індустрії. Тут може бути два основних критерії вибору.

Перший критерій - соціальний, коли вся система рекреаційного обслуговування спрямовується на задоволення внутрішніх потреб держави щодо оздоровлення та відпочинку населення. Такий підхід не вписується в запропоновану стратегічну лінію рекреаційного освоєння і відведеним цій галузі місцем в перспективній економічній структурі.

Другий критерій - економічний, коли в основу всіх практичних дій і планів закладаються принципи економічної вигоди як на рівні території, так і на рівні об'єктів рекреаційного господарювання. Виняткова орієнтація на прибутковість цієї галузі несе загрозу в першу чергу природного потенціалу, може викликати тимчасову ескалацію ділової активності, коли чисто фінансові інтереси домінуватимуть над соціальними цілями території.

Безперечно, що між тими варіантами необхідно вибирати середнє з екологічною безпекою і помірно зростаючими прибутками для регіону і держави.

Виходячи з основних стратегічних завдань і очікуваних результатів, політика перспективного розвитку рекреаційної сфери в регіоні повинна будуватися на таких основних принципах, а саме:

- організація і формування індустрії відпочинку як специфічного виду товару - рекреаційних послуг, який діє у відповідності з законами ринкової економіки;
- створення багатопрофільних рекреаційних центрів та об'єктів з поєднанням у них оздоровлення, відпочинку, туризму і спорту;
- локалізація лікувально оздоровчих санаторно-курортних установ і центрів як монофункціональних рекреаційних територій;
- максимальне розширення спектра оздоровчих, культурно-пізнавальних, спортивних і туристичних послуг, які надаються рекреаційними установами;
- пріоритетний розвиток сервісних служб і підвищення комфортності умов на існуючих рекреаційних об'єктах;
- формування рекреаційних центрів середньої та малої місткості відповідно до природної і соціально-економічною специфікою території;
- стимулювання розміщення рекреаційних об'єктів невеликої місткості з необхідним інфраструктурним забезпеченням поза межами населених пунктів;
- обмеження росту існуючих великих рекреаційних центрів та забезпечення їх комплексного розвитку без збільшення місткості рекреаційних установ.

Прискорення темпів рекреаційного освоєння регіону та активізація ділової активності в цій сфері можуть викликати небажані соціально-економічні процеси та екологічні наслідки. Зокрема, швидкий розвиток подій може призвести до надмірної перевантаження території рекреаційними об'єктами, що відіб'ється на економічній вигоді території. Може виникнути проблема виснаження природних ресурсів. Для їх попередження і усунення небажаних наслідків необхідно:

- провести комплексну оцінку ландшафту;
- встановити науково обґрунтовані норми антропогенного навантаження;
- встановити екологічно і соціально-економічні обгрунтовані норми допустимої місткості рекреаційних центрів;
- визначити зони обмеженого розвитку рекреації, резервні території, а також території заповідного фонду, встановити правила та умови їх використання;
- встановити адміністративні та економічні бар'єри з метою недопущення експлуатації рекреаційних об'єктів без відповідних природоохоронних споруд, інженерної підготовки території.

Можна стверджувати, що спеціалізація Карпатського регіону на рекреаційної індустрії є одночасно спеціалізацією для регіону на виробництві сфери послуг та виробництві продуктів сфери послуг для світового ринку. Як результат - спеціалізація Карпатського регіону рекреаційної індустрії є також предметом укладення багатьох угод з різними країнами для надання послуг у рекреаційній індустрії, яка в свою чергу зміцнює вигоди України на міжнародному ринку рекреаційної індустрії. Таким чином, перевага розвитку рекреації в регіоні перед усіма іншими галузями діяльності очевидна, вона дає перевагу і можливі прибутки і зайнятості населення в процесі трудової діяльності.