Гусєва О.В.
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції
"Індустрія гостинності у країнах Європи". - 4-6 грудня 2009 р.
Сімферополь: ВиТроПринт, 2009. - 176 с. - С.143-149.

Встановлення категорії готелям та іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з тимчасового розміщення, як фактор трансформації готельного ринку України

Постановка проблеми у загальному вигляді. Для виходу туристичної галузі України з кризи необхідно створити умови для поліпшення роботи підприємств готельного бізнесу, що є основою індустрії туризму. Запорукою успішної роботи готелів України можна вважати дієздатний Державний стандарт класифікації готелів, який дозволить ліквідувати білі плями готельної класифікації на карті України. Введення нової постанови про обов'язковій класифікації готелів і інших об'єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення, можна розцінювати як форсування подій без наявності належного результату. Для вирішення поставленої проблеми необхідно розробити докладний алгоритм, а не намагатися наскоком вирішити її.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Питаннями класифікації та сертифікації готелів займаються українські та зарубіжні вчені - Любіцева О.О., Пуцентейло П.Р., Школа І.М., Сенін В.С, Markus Luthe, але неоціненним для українського ринку є внесок Людмили Мещерських.

Невирішені частини загальної проблеми. Рішення невідповідності нормативно-правової бази країни в галузі сертифікації та класифікації готелів і інших об'єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення.

Метою статті є висвітлення подій, що відбуваються на даному етапі в сфері готельного ринку України, пошук шляхів виходу зі сформованої ситуації.

Виклад основного матеріалу. Одним із способів регулювання якості готельних послуг прийнято вважати сертифікацію. Сертифікація готельних послуг застосовується в усьому цивілізованому світі для забезпечення високої якості надаваних послуг. Існують різні підходи до сертифікації, які залежать від моделі державного регулювання, прийнятої в тій чи іншій країні:

- так, в одних державах сертифікація на отримання розряду засобами розміщення та підприємствами харчування проводиться в обов'язковому порядку, а в інших країнах ця процедура здійснюється виключно на добровільній основі;
- крім того, питання сертифікації можуть вирішуватися на різних державних рівнях управління - у Франції, наприклад, це прерогатива центральних органів у сфері туризму, а в сусідній Іспанії - регіональних; також сертифікація може проводитись і недержавними організаціями, якщо в країні відсутній механізм державного регулювання в цій області. Так, наприклад, в Швейцарії, сертифікація готельних послуг не є предметом нормативно-правових актів, тобто не носить офіційного характеру, а запроваджується за ініціативою представників готельного бізнесу, або за домовленістю між власниками готелів.

Крім того, багато готельні ланцюги вводять свої власні стандарти обслуговування, на основі яких добровільно сертифікують свої послуги та визначають розрядність готельних підприємств.

Правила сертифікації готельних послуг і вимоги до процедури її проведення вперше були розроблені та затверджені наказом Держстандарту України від 27.01.99 №37, розробленим на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93 №46-93, Закону України "Про туризм" (324/95-ВРВР), постанов Кабінету Міністрів України від 28.07.97 №702 (97-пп.) "Про Програму розвитку туризму в Україні до 2005 року" та від 07.12.98 №1931 (98-пп.), "Про заходи щодо реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України" [1].

Об'єктами обов'язкової сертифікації є послуги з розміщення, що надаються суб'єктами туристичної діяльності в колективних або індивідуальних засобах розміщення.

Обов'язкова сертифікація послуг розміщення здійснюється на відповідність послуг обов'язковим вимогам нормативних документів та нормативно-правових актів, включених до Переліку продукції, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за №466/10746 [2, с.4].

В Україні питаннями сертифікації засобів розміщення займаються два органу виконавчої влади: Державна служба туризму і курортів Міністерства культури і туризму України та Держспоживстандарт.

Роботи проводять органи з сертифікації, акредитовані в системі Держстандарту України УкрСЕПРО. Ці ж органи проводять і добровільну сертифікацію на присвоєння категорії підприємству [3].

В Україні систематизація засобів розміщення здійснюється в рамках наступних нормативно-правових документів: «Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг» (2004), «Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)» (2006 року), «Правила обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання)» (2007), а також на підставі трьох національних стандартів - ДСТУ 4268:2003 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги», ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів», ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення».

Розглянемо порядок обов'язкової сертифікації готельних послуг.

На даний момент існують дві схеми обов'язкової сертифікації послуг розміщення:

- перша схема - схема з обстеженням засобів розміщення, яке здійснюється згідно з вимогами ДСТУ 3957:2000 „Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок обстеження виробництва під час проведення сертифікації продукції", яке дає добро на надання послуг розміщення;
- друга схема - схема із сертифікацією системи управління якістю щодо надання послуг з розміщення, яка здійснюється на відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001-2001 „Системи управління якістю. Вимоги" на бажання виконавця послуг отримання категорії (зірки) [4].

Підсумком сертифікації в готельному бізнесі стає засобом отримання розміщення певного сертифікату про відповідність рівня наданих послуг. Крім того, різні засоби розміщення можуть отримувати сертифікат, що підтверджує їх розряд, який є складовою частиною прийнятої в країні системи категоризації.

Термін дії сертифіката відповідності, виданий за першою схемою, не може бути більше ніж три роки. Термін дії сертифіката відповідності, виданий за схемою, що передбачає сертифікацію системи управління якістю, не може бути більше п'яти років за умови наявності чинного сертифіката на систему управління якістю.

Відповідальність за порушення законодавства в сфері сертифікації за продаж чи використання в господарській діяльності продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не є носієм сертифіката відповідності, встановлений штраф для СПД - від 3 до 88 неоподатковуваних мінімумів (від 51 грн. до 1496 грн.).

29 липня 2009 року Кабінетом міністрів України було введено постанова про затвердження Порядку встановлення категорії готелями та іншими об'єктами, призначеними для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання). Слід зазначити основні положення даної постанови, які спричинять за собою ряд змін, як в нормативно-правових актах законодавства України у готельній індустрії, так і в практичній процедурі сертифікації.

Категорії готелям та іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), встановлюються за результатами обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення, що ними надаються, стосовно рівня безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони навколишнього природного середовища в державній системі сертифікації УкрСЕПРО та оцінювання відповідності готелів вимогам певної категорії.

Готелям встановлюються такі категорії: "п'ять зірок", "чотири зірки", "три зірки", "дві зірки" та "одна зірка".

Іншими об'єктами, призначеним для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), у тому числі мотелям, пансіонатам, будинкам відпочинку, туристичним базам, кемпінгах, категорія встановлюється за рівнем обслуговування в них (перший, другий, третій, четвертий та відповідно п'ятий рівні).

Роботи з оцінювання готелів виконуються згідно вимогам ДСТУ 4269 "Послуги туристичні. Класифікація готелів".

Комісія із встановлення категорій готелям оформлює та видає заявнику свідоцтво про встановлення готелю відповідної категорії у разі наявності позитивних результатів.

Зазначене свідоцтво видається не більш ніж на три роки або за наявності в готелі системи управління якістю не більш як на п'ять років [5].

Як видно з наведеного вище, у даному постанові існують кардинально нові пункти, що стосуються категоризації, а саме їх обов'язковий характер. Крім того категорію повинні привласнювати як готелям, так і іншими об'єктами, призначеним для надання послуг з тимчасового розміщення, про що раніше в правилах обов'язкової сертифікації не було мови.

З точки зору багатьох фахівців готельної індустрії, в даній постанові існують ряд недоробок, а саме Дмитром Зарубою, президентом Асоціації малих готелів та апартаментів України, відзначено відсутність стандартів для здійснення категоризації інших об'єктів, призначеним для надання послуг з тимчасового розміщення. Як було зазначено вище, даним засобам розміщення повинні бути присвоєні «рівні» [6, с.9].

Ряд фахівців готельної індустрії Криму беруть на себе сміливість говорити про поспішність такого постанови. Незадовільний відсоток проходження категоризації, на їхню думку, обумовлений двома аспектами, а саме - по-перше, відсутністю бажання проходження категоризації власниками засобів розміщення (брак мотивації), по-друге, неможливістю осилити вимоги українських Гостів.

Перший заступник міністра курортів і туризму Криму Марина Слєсарєва виділяє кілька пунктів неоднозначності цієї постанови. Для проведення такої «масової» категоризації по всій Україні необхідний цілий штат фахівців у цій галузі, але у державного Центру стандартизації та метрології, який буде виконувати урядове рішення, такого немає в наявності. В законі «Про туризм» 19 ст. зазначено, що встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії здійснюється за заявою його власника, іншими словами здійснюється за власним рішенням [7, с.12; 8].

Враховуючи викладене, на даний час існує проблема невідповідності Правил чинним нормативно-правовим актам та нормативним документам у цій сфері, у сфері оцінювання засобу розміщення вимогам до певної категорії. Тому Держспоживстандарт України на виконання Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №803 підготував зміни до Правил обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання).

Механізмом, який забезпечить розв'язання визначеної проблеми, є внесення відповідних змін до наказу Держстандарту України від 27.01.99 №37, а саме в частині викладення Правил у новій редакції, де будуть враховані вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №803 «Про затвердження Порядку встановлення категорій готелям та іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)» [1].

В Україні у 2003 році були затверджені перші національні стандарти ДСТУ 4268:2003 "Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги" та ДСТУ 4269:2003 "Послуги туристичні. Класифікація готелів", розроблені Державним підприємством «Науково-дослідним інститутом метрології вимірювальних і управляючих систем» (ДП НДІ "Система") спільно з Гостурадминистрацией України. Розробники цих стандартів ставили перед собою завдання, по-перше: ввести в українському туризмі класифікацію Всесвітньої туристичної організації (UNWTO) засобів розміщення як дуже важливої категорії інфраструктури туризму, і, по-друге, гармонізувати вимоги до "зоряних" готелів з європейськими, особливу увагу, приділяючи якості будівель, технічного оснащення, інтер'єру, меблів, м'якого інвентарю, посуду і т.п. За 6 років, які минули з часу вступу в силу цих стандартів, вони виконали своє завдання щодо підвищення рівня якості та комфортності наших готелів, але на даний час нормативна база потребує актуалізації та приведення у відповідність з вимогами часу. Особливо гостро це питання стоїть в контексті підготовки до фінальної частини чемпіонату Європи з футболу „Євро-2012". Потребує термінового реформування і система класифікації готелів, в першу чергу з точки зору залучення до її функціонування центрального органу влади і фахівців у галузі туризму, забезпечення більшої довіри до самої процедури присвоєння категорій - „зірок".

З метою підвищення дієвості контролю та можливості впливу з боку центрального органу виконавчої влади в галузі туризму на існуючу процедуру класифікації готелів (у рамках обов'язкової сертифікації готельних послуг) виникає необхідність розробити та впровадити державну систему класифікації готелів та інших засобів розміщення при центральному органі виконавчої влади у сфері туризму [9].

Але поки ця проблема залишається не вирішеною існують прецеденти, створені громадськими асоціаціями. Так у Криму розробляється альтернативна методика визначення «зірковості» і вже були привласнені «орієнтовні» категорії чотирьомстам кримським готелів, готелів і пансіонатів. Деякі готелі отримали навіть більш високий бал, ніж отриманий за Держстандартом.

Система орієнтовною зірковості, розроблена комітетом Кримської асоціація туристичних агентств (КАТА) враховує комплекс параметрів, що, на думку її творців, дозволяє більш об'єктивно оцінити якість послуг в готелі, оскільки визначає зірковість не за найгіршим показником, а за якістю номери. Методика передбачає сім параметрів зірковості - місце розташування об'єкта, рівень номерного фонду, якість харчування, наявність озеленення, рівень сервісу і різноманітність об'єктів інфраструктури, клімат і рівень послуг оздоровлення і лікування. Система є авторською розробкою Олександра Бурдонова (2009) гол. редактора каталогу "Курорти Криму".

Для сільського туризму система обов'язкової зірковості для об'єктів розміщення за Державним стандартом України незастосовна, вважає голова правління Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Криму Наталія Городецька, оскільки в сільському зеленому туризмі клієнтам пропонуються приватні домоволодіння, до яких складно застосувати загальнопоширені критерії зірковості [10, с.9].

Недосконалість нормативно-правової бази країни і призводить до того, що велика кількість малоформатних готелів, які зобов'язані проходити процедуру сертифікації послуг розміщення, не можуть цього зробити, тому що не відповідають нормам та правилам, встановленим у державних стандартах виключно для середніх і великих засобів розміщення. В результаті наша країна за незбалансованої законодавчої бази втрачає більшу частину надходжень до бюджету, а малі готелі, в свою чергу, страждають від неможливості нормально функціонувати.

Асоціація малих готелів та апартаментів України розробила класифікаційну Систему мережі «Золотий ключ», яка є незалежною добровільною системою класифікації засобів розміщення з номерним фондом до 100 номерів або 200 місць [11].

Це система гарантує вітчизняним і зарубіжним гостям малих готелів та апартаментів, діючих в Україні і туристичним операторам, агентствам надійну інформацію про якість надаваних послуг через прийняття і використання єдиної системи оцінки будівель, номерного фонду, послуг, які надаються засобами розміщення. При цьому, малі готелі та апартаменти отримують суттєвий маркетинговий механізм для просування себе на внутрішньому і зарубіжних туристичних ринках

Висновок. Відсутність кадрів для проведення процедури присвоєння категорії, відсутність дієздатного Державного стандарту, відсутність модернізованої системи класифікації готелів і інших об'єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення, непродумані дії з боку уряду можуть призвести готельний ринок України в ще більш скрутне становище, ніж те, в якому він знаходиться в даний час. Криза - період акумуляції сил, кадрів, стратегій виходу зі стану дефолту. Необачні вчинки в даний момент є власноручним підписанням смертного вироку, як готельному бізнесу, так і всієї туристичної галузі України, адже не секрет, що одне без іншого не може існувати.

Література

1. Аналіз регуляторного впливу постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку класифікації за категорією готелів та аналогічних засобів розміщення" // Dokument HTML. - http://www.dssu.gov.ua.
2. Мещерських Л. Затверджена нова редакція Правил обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) // Новости Турбизнеса. - 2008. - №1. - с.4-5.
3. Готельний ринок України: стан, проблеми і перспективи. Ч.2 // Dokument HTML. - http://www.domik.net.
4. Правила обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання). Затверджено наказом Держстандарт України від 27.01.1999. - №37 (у редакції наказу Держспоживстандарту України від 03.09.2007 р. - №207) // Dokument HTML. - www.tourism.gov.ua.
5. Про затвердження Порядку встановлення категорій готелів та іншим об єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) від 29.07.2009. - №803 // Dokument HTML. - www.tourism.gov.ua.
6. Коментар до постанови про затвердження Порядку встановлення категорії готелями та іншими об'єктами, призначеними для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) // Новости Турбизнеса. - 2009. - №15. - с.8-9.
7. Крим до «звездопаду» не готовий // Новости Турбизнеса. - 2009. - №16. - с.12.
8. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 18.11.2003 р. - №1282-IV // Відомості Верховної Ради України, 2004 р. - №13.
9. Аналіз регулярного впливу проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку класифікації за категорією готелів та аналогічних засобів розміщення" // Dokument HTML. - www.tourism.gov.ua.
10. Крим до «звездопаду» не готовий. Ч 2 // Новости Турбизнеса. - 2009. - №17. - с.9.
11. Класифікаційна Система мережі «Золотий ключ» // Dokument HTML. - http://www.smallhotels.com.ua/goldenkey/standart.