Гуменюк Ю.П.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація і управління підприємствами
(в туристичній сфері). - 2006. - №10. - С.118-123.

Активізація туристичного процесу як один із шляхів вирішення проблем регіонального розвитку

Обґрунтовано, що в умовах ринкової економіки конкурентоспроможність є вирішальним чинником, запорукою комерційного успіху, а головним досягненням конкурентних переваг, у свою чергу, є швидкість аналізу та застосування інформації. Такі потреби диктують людині нові умови проживання та необхідність підвищення інтенсивності праці у всіх сферах діяльності, що також вимагає від неї регулярно споживати рекреаційно-туристичний продукт. Тим більше, що здійснення туристичного процесу приносить чималу вигоду та сприяє соціально-економічному розвитку країни.

Протікання процесів системної трансформації охоплює глибокі зміни економічного характеру, вимагає від науковців нового погляду на всі прояви суспільно-економічної діяльності. Стратегічною проблемою, що порушується останніми роками, все частіше стає зростання конкурентоспроможності національної економіки в аспекті структурних змін. Проблема конкурентоспроможності, що початково стосувалася суб’єктів господарювання, останнім часом вимагає свого вирішення на регіональному рівні. Конкурентоспроможність регіонів нині стає головною метою політики регіонального розвитку.

Визнання цієї мети як основної означає комплексну зміну політики регіонального розвитку, тобто відхід від традиційного домінування дій, спрямованих на вирівнювання на користь розвитку діяльності, що сприяє зміцненню ендогенних чинників розвитку у всіх регіонах країни. Це має величезне значення для економічних перспектив національної економіки й протікання розпочатого процесу інтеграції з країнами Європейської Спільноти.

Перед регіональною політикою, яку ми розуміємо як сукупність дій, що спонукають до ефективного використання суспільно-економічних можливостей даного регіону, повстають нові завдання. Вироблена спільно центральною і обласними владами за співпраці з органами місцевого самоврядування, науковими та підприємницькими колами, регіональна політика повинна стати основою економічного розвитку місцевих громад. Проведення активної політики регіонального розвитку і дотримання довготривалої соціально-економічної регіональної стратегії полягає в добре усвідомленому інтересі регіонів, а отже нації в цілому.

Наше дослідження стосується конкурентоспроможності Тернопільщини щодо рекреації та туризму як сектора національної економіки. До порушення цієї проблеми нас спонукало декілька чинників.

По-перше, рекреація й туризм – це сектор світового господарства, що нині найбільш динамічно розвивається, а також середовище для активної діяльності інших видів господарювання, місцевостей і цілих регіонів, що позитивно впливає на зростання бюджетних доходів, платіжний баланс країни, а також активно протидіє безробіттю.

По-друге, конкурентоспроможність Тернопільщини на фоні країни є низькою, на що впливає відповідний рівень соціально-економічного розвитку області, низький рівень життя населення, а також його низька інвестиційна атракційність.

По-третє, шанси піднесення конкурентоспроможності регіону можна вбачати в його туристичній привабливості та задовільному стані навколишнього середовища.

Туризм – це планомірна діяльність людини, що спрямована на певні вартості, перед усім він є складним суспільним процесом, перебіг якого, причини і наслідки мають психологічний, економічний, правовий, політичний та етичний характер.

На всіх територіях, де розвивається туризм, відбуваються в основному позитивні явища: збільшуються доходи мешканців туристичних територій, надходження до місцевих бюджетів, відбувається економічне зростання регіону, а також надходження значних інвестицій, поліпшується фінансовий стан регіону. Туристичний процес здійснюється завжди там, де має місце прояв суспільного і технічного прогресу. Туризм підносить рівень життя суспільства і тим самим спричиняє власний розвиток.

Тернопіль – місто із населенням близько 240 тис. осіб. З першого погляду таких в Україні близько двох десятків, але воно унікальне тим, що в ньому розташовано чотири державних та національних ВНЗ із загальною чисельністю більше 60 тис. студентів різних форм навчання. Додати сюди недержавні навчальні заклади і чисельність студентів перевищить 70 тис. осіб, що становить майже третину жителів. І тут перед містом та керівництвом вищезазначених закладів постає проблема – чим зайняти їх у вільний, а особливо в канікулярний, час, як сприяти створенню умов для гармонійного і змістовного проведення відпочинку, де їх працевлаштувати, накінець. Проблема ускладнюється тим фактом, що в місті на повну потужність не працює жодне промислове підприємство, отже, можливості працевлаштуватися, навіть тимчасово, практично немає, рівень же безробіття, реально, один із найвищих у країні.

У той же час Тернопільщина унікальна своїм історичним минулим: на її території географічно межує Західне Поділля та Східна Галичина, межували Австрійська і Російська Імперії, а за кількістю руїн середньовічних укріплень (їх 37) посідає перше місце в Україні. Тут розташовані святині православ’я – Свято-Успенська Почаївська Лавра та греко-католиків – Зарваницький Духовний Центр. Таким чином, у Тернопільщині переплелися історичні, духовні, освітянські та наукові зв’язки сучасної України. Отже, маємо ситуацію, коли на історично унікальній території існує унікальний соціум із третиною студентської молоді, перед якою постає проблема її гармонійного розвитку.

З точки зору суспільства студентська молодь має більше вільного часу, ніж пересічна доросла людина, що працює, та проявляє більше творчості й активності в його використанні. Такий образ і надалі залишатиметься актуальним, однак останнього часу з’явилися нові тенденції в розвитку студентського стилю життя, пов’язані з використанням вільного часу, в тому числі канікулярного. На такі зміни найперше впливають економічні чинники та реальні можливості зробити кар’єру, оскільки багато студентів мусять заробляти на своє утримання та навчання. Фінансова незалежність в ієрархії вартостей серед молоді виділяється як один із найважливіших елементів і може здатися, що вона стоїть на перешкоді раціонального та корисного для здоров’я використання свого вільного часу.

Іншим чинником, який впливає на поведінку і вибір у сфері дозвілля, є глибоко визначений індивідуалізм. Попереднє покоління студентів вирізняло колективний спосіб життя, нині серед студентів домінує твердження типу: «Я, для себе, моє, мій вільний час і т.п.». Колись на вибір стилю життя та типи проведення вільного часу мали вплив студентські організації, клуби чи наукові кола. Сучасне життя проходить в переважній більшості поза межами існуючих груп. Студенти не репрезентують монолітне середовище, а швидше є сукупністю незалежних осередків, які самотужки організовують свій вільний час. Це має безпосередній вплив на планування та напрямки поїздок під час канікул.

Доцільно розрізняти такі тенденції в канікулярних подорожах:

- виїзди на стажування та практику в іноземних фірмах;
- участь в студентських програмах з метою працювання і подорожування;
- мовна практика за кордоном; волонтерська праця;
- самостійно організовані поїздки в далекі екзотичні країни.

Кількість студентів у світі, що проходять практику, стажуються і просто працюють під час канікул за кордоном щорічно зростає. Це специфічна форма подорожування, що робить можливою відвідування визначних місць особами, які самотужки не мали б шансів опинитись у декількох місцях протягом однієї поїздки. Студенти попри працю та заробіток шукають екзотику та незабутні враження. Щоразу більше осіб вибирає місцем свого перебування Австралію, Нову Зеландію чи Аляску замість Лондона чи Німеччини. Студентська організація AIESEC все частіше відзначає випадки бажання студентів практикуватися в Індії, Бразилії чи на Мальті. На туристичному ринку, окрім Work & Travel, студенти можуть вибирати серед інших такі програми, як Resort America, Camp America, Intership, Au Pair а також програми практик різних студентських міжнародних організацій.

Найбільшу популярність серед охочих працювати на канікулах має програма Work & Travel, яка дозволяє легально працевлаштуватися в Сполучених Штатах Америки на 4 місяці і ще додатково передбачається 30 днів на подорожування. Іноді подібні програми також дають можливість практикуватися на мовних курсах. Мода на такі типи поїздок є реальною відповіддю студентства на наявні потреби. Беручи до уваги велику конкуренцію на ринку праці, набуття нових професійних навичок у найближчому майбутньому буде значною конкурентною перевагою претендента на вакантну посаду. Отже, такий тип подорожі для студента видається оптимальним розв’язанням проблеми використання канікулярного часу.

Іншою можливістю подорожувати світом для студентів є участь у волонтерських програмах. Працювати на благо місцевих громад та природного середовища можна на теренах Європи та інших континентів. Це можливість для подорожування бажаною частиною світу, знайомства із різними людьми, їх традиціями, культурою. Волонтерська поїздка сприяє також вдосконаленню мови за час тривалого перебування в групі молоді, учасників програми з інших країн. Волонтерська праця зазвичай не є важкою і носить швидше символічний характер. Її метою є усвідомлення певних загроз, що насуваються на людство, наприклад екологічних, інтеграція молоді та ознайомлення із культурними особливостями різних країн.

Самостійно організовані поїздки популярні і поширені серед студентів давно, однак сучасна географія таких поїздок значно розширилася. Колись студента із рюкзаком за плечима можна було зустріти лише в Карпатах чи інших гірських місцевостях. Сьогодні ж більшість вибирається на трекінг у Гімалаї чи Анди. Самостійна поїздка на Вогняну Землю чи на велосипеді Новою Зеландією не виглядає зараз нездійсненним бажанням. Віддаленість вже перестала бути перешкодою, чим більш віддалене та більш екзотичне місце, тим краще. Бажання подорожувати тягне молодь щоразу далі.

Такий спосіб подорожувати має багато спільних рис з так званим софт-туризмом, який в перспективі має значні можливості розвитку. Спільні риси полягають у:

- чітко вираженому індивідуалізмі, який проявляється як в самостійному плануванні, так і під час реалізації задуманого;
- спонтанності та еластичності в прийнятті рішень щодо маршруту та відсутності програми подорожі;
- необхідності застосовувати працю та бути активним під час подорожі;
- наголос робиться на якість, а не на кількість місць для відвідування, пошук швидше ґрунтовного, а не поверхневого досвіду;
- тяжінні до контактів із місцевим населенням та пристосуванні до їх поглядів та ритму життя, а з іншого боку іноді цілковите уникання контактів з іншими мандрівниками;
- свідомому позбавленні комфорту на користь ближчого контакту з природою і культурою та особиста мотивація, щоб отримати від контакту якнайбільше, одночасно не порушуючи місцевих правил і порядку.

Більшість із вищезазначених рис не мали б місця, якби не найважливіший детермінант такого типу поїздок – час. Студенти, будучи нечисельною суспільною групою, можуть дозволити собі довготривалі поїздки. Володіння вільним часом сприяє у свою чергу вільнішому вибору ритму переміщення, тобто студенти відмовляються від швидкісних видів транспортних засобів на користь, наприклад, велосипеду чи прогулянок пішки. Все це дозволяє здобути глибший і багатший досвід, який не можна пережити будучи споживачем, що користується масовою туристичною послугою.

Отже, студенти є специфічними клієнтами сектору надання туристичних послуг, які меншою мірою шукають сприятливих умов відпочинку, пляжу чи сонця та натомість відчувають потребу знайомства із новими людьми, іншими культурами та в пригодах.

Вони схильні більше вкласти сил в організацію поїздки та можуть приділити більше часу на її реалізацію. Студентські канікулярні поїздки – це не лише досвід і відпочинок, але часто й праця, набуття потрібного досвіду в майбутньому професійному житті студента і вивчення мови. Специфіка студентських потреб та очікувань становить виклик для організаторів туризму. Складно, не будучи професіоналом, кваліфіковано задовольнити всі поставлені умови, наприклад, у зв’язку із студентськими програмами.

З іншого боку, студенти, самостійно організовуючи свої подорожі, стають творцями та учасниками нестандартних подій, спрямованих на індивідуального клієнта та на самих себе. Ці самостійно сплановані поїздки від фірмових відрізняє низька ціна. Група споживачів з подібними потребами і вимогами повинна бути задоволена. Поворот від масового туризму до туризму, зорієнтованого на індивідуального клієнта, – це чітко виражена світова тенденція. Тому досвід організаторів туризму, отриманий завдяки співпраці із студентами, однозначно знадобиться в майбутньому.

Таким чином, ми визначили чинники, що впливають на попит студентства стосовно туристичного продукту, який наділений дещо специфічними рисами, оскільки не завжди є тур-продуктом у загальноприйнятому розумінні. Перш за все це стосується ціни. Всі вищезазначені студентські програми є безкоштовні, і якщо в Україні участь у них пропонується за гроші, то це недогляд правоохоронних органів. По-друге, студенти стають своєрідними туроператорами, організовуючи свої подорожі, що дещо знижує пізнавальну цінність мандрівки, оскільки професійно вони менш підготовлені.

Отже, перед рекреаційно-туристичним комплексом Тернопільської області стоїть проблема, як на основі рекреаційно-туристичних ресурсів краю створити турпродукт, який би зацікавив студентів, що навчаються не лише в Тернополі чи інших містах України, але й студентство з усього світу, тобто налагодити процес створення пропозиції інноваційного регіонального туристичного продукту. Із вищезазначеного переліку тенденцій у канікулярних подорожах українські рекреаційно-туристичні комплекси можуть зосередити свою увагу лише на мовній практиці. Сюди перш за все доцільно віднести створення студентських програм для країн, які виявляють зацікавленість у фахівцях із знанням української мови. Оскільки Україна не входить у перелік країн, де міжнародні організації застосовують волонтерську працю, можливо її слід запровадити самим для консолідації молоді Заходу і Сходу України та взаємного ознайомлення з культурними особливостями різних регіонів. Практична реалізація дасть змогу скористатися повною мірою з вигод, що їх отримують підприємці, які займаються туристичним бізнесом у межах рекреаційно-туристичного комплексу.

Дослідження причин, за якими люди подорожують, дало результат, що вони можуть бути різні. Ефект, який отримують туристи в закладах готельного господарства, є не завжди позитивний. Американські вчені Доксі та Плог описали моделі, що демонструють симбіотичне ставлення до відвідувачів гостьових закладів. Разом моделі відображають остаточне позбавлення від ілюзій відвідувачів щодо нічлігових закладів і припинення ними їх відвідування. Це дало привід сумніватися у визнаному призначенні туризму, що можливо, його мета не зустрічі, а бути «силою миру» [1, с.65].

Стосовно самостійно організованих поїздок, то поле діяльності на Тернопільщині необмежене. Природні та антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси краю роблять можливою будь-яку комбінацію при плануванні туристичної подорожі.

Одним із найцінніших природних рекреаційних ресурсів регіону й України загалом є Дністровська долина, що разом із своїми ландшафтами має неповторну красу. Найпривабливішою, наймальовничішою ділянкою Дністра є відрізок у 250 км від гирла Золотої Липи до гирла Збруча. Тут Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи меандри. Це наслідок геологічної будови регіону, тектонічних рухів та водної і вітрової ерозії. Тут збереглися унікальні відслонення силуру та девону, а високі ліві береги вкриті рідкісною рослинністю.

До унікальних пам’яток неживої природи належать також моховатково-голкошкірі вапняки та пісковики, що утворились у крейдяний період. На правому березі Дністра знаходяться печери з наскельними малюнками первісних людей. Північніше каньйону циркуляція підземних вод по тріщинах гіпсів призвела до утворення печер, їх в області налічується понад 90, найбільші з них Оптимістична (201 км), Озерна (115 км), Млинки (25 км), Кришталева (22 км) та Вертеба (7,8 км). Печери – унікальні природні утворення є предметом зацікавлення спелеологів, дослідників та туристів. Середовище печер сприятливе для лікування та профілактики захворювань на бронхіт, астму тощо [2, с.5-11].

Суспільний характер туризму полягає в основному в тому, що туризм, у розумінні подорожі, сприяє певним суспільним контактам і зв’язкам. Вплив туризму на суспільне і культурне середовище не однобічний, маємо тут проблеми із взаємовпливами. В процесі туристичної інтеракції переглядаються життєві вартості та погляди. Туризм мусить виправдовувати очікування туристів і пристосовуватися до вартісних змін в особливостях їх стилю життя та зміни сприйняття дійсності. Однак варто пам’ятати, що туризм здійснює не лише позитивні функції, такі як запевнення комфорту подорожі та проживання, створення умов для відпочинку, дозвілля, покращення здоров’я, знайомство із світом, участь у культурних заходах, але й виконує негативні функції, які можна вважати за дисфункцію сучасного туризму.

Зміни, що відбуваються в суспільних відносинах, культурі та манерах місцевого населення під впливом туризму, не завжди позитивні. Можна стверджувати, що умови життя мешканців рекреаційних місцевостей відповідні до їх діяльності, що спричинює подекуди зростання рівня цін, викуплення туристами продуктів харчування тощо. Комерційний успіх і багатство може прийти лише до обмеженої групи тих «відкритих» для туристів підприємців, що модернізують свої господарства і помешкання для візитерів. Варто також звернути увагу на так звану комерціалізацію місцевої культури, коли на заміну автентичній культурі прихо-дить так звана «халява» місцевих виконавців. Об’єкти, що становлять для місцевого населення релігійну чи ідеологічну цінність та їх звичаї, нівелюються, коли перетворюються, перед усім, в «туристичний атракціон».

Інформація, яку отримують місцеві жителі завдяки туристам про світ, країни, регіони, з яких вони походять, у більшості випадків буває фальшивою. Турист загалом не уявляє пересічного мешканця країни, з якої приїхав, його поведінка не є типовою. То є, так звана, вакаційна поведінка, яка часто пов’язана з порушенням певних моральних норм та устоїв, а також із зайвою витратою грошей.

За останні роки спостерігається чергова негативна тенденція: туристичні поїздки втрачають свою першопричину – відпочинково-пізнавальну. Їх основною метою стає торгівля та працевлаштування, про що свідчить кількість товару, яка перетинає кордон, відсутність зацікавленості туристичними програмами. Біля 70-80% туристів трактують поїздки лише як джерело значних прибутків. Кількість туристів, що залишилися за кордоном на рік і більше, за різними підрахунками, перевищує мільйон осіб.

Багато країн світу характеризуються великою туристичною атракційністю. Це спричинено величезним багатством та унікальністю природних ресурсів, флори і фауни, доступність до моря, гірських масивів, культурним багатством та пам’ятниками старовини.

Туристично атракційні території приcтосовані для прийняття значної кількості туристів, а тим самим мають більше шансів на динамічний суспільно-економічний розвиток завдяки дуже високому рівню прибутковості інвестиції в розвиток цього виду діяльності. Звичайно, надінтенсивний туристичний рух може спричинити надмірну експлуатацію природного середовища. Перевантаження екосистеми з боку людської діяльності може бути припустимим лише до певних меж. Показник рекреаційної місткості території виражається за допомогою величини допустимого навантаження на одиницю площі, де туристу гарантований комфортний відпочинок і водночас не відбувається деградація довкілля.

Туристична ж місткість – це місткість нічлігової, гастрономічної і допоміжної баз, яка обмежена максимальною кількістю учасників туристичного руху, що можуть одночасно скористатися ними, не спричиняючи зниження рівня якості туристичних послуг та дезорганізації суспільно-господарського життя місцевої громади [3, с.21].

Згадана дисфункція – це також пониження якості рекреаційної території, коли зменшення натовпу в містах парадоксальним чином призводить до його збільшення в туристичних місцевостях. Стосовно цього у світі є гідний наслідування приклад. Уряд Республіки Кіпр, незважаючи на мільярдні прибутки від туризму, оголосив мораторій на будівництво готелів у береговій зоні. Він стосується всіх учасників кіпрського туристичного бізнесу.

Не можна забувати про негативний вплив розвитку туризму на сфери господарського життя регіону. Присутність інвесторів із багатьох країн спричиняє зростання інфляції та безробіття через сезонність туристичного руху. Можна спостерігати зникнення рідкісних видів рослин і тварин. Дуже часто шкода навколишньому середовищу стає непоправною.

Таким чином, керівництво регіонального рекреаційно-туристичного комплексу повинно розвивати на своїй території туристичний процес у таких межах, в яких би максимізувалося споживання туристичного продукту за умови дотримання норм антропонавантаження з врахуванням екогомологічної компоненти.

Література

1. Susan A. Weston. Commercial Recreation & Tourism. Montclair State University, 1996. – 134 р.
2. Чайковський М.П. Дністровський каньйон. – Львів: Каменяр, 1981. – 64 с.
3. Gaworecki W. Turystyka. – Warszawa: PWE, 1997. – 306 s.

Обосновано, что в условиях рыночной экономики конкурентоспособность является решающим фактором коммерческого успеха, а главным достижением конкурентных преимуществ, в свою оче-редь, является быстрота анализа и обработки информации. Такие потребности диктуют человеку новые условия проживания и необходимость повышения интенсивности труда во всех сферах дея-тельности, что также требует от него, регулярно потреблять рекреационный продукт. Тем более, что осуществление туристического процесса приносит существенную прибыль и содействует со-циально-экономическому развитию регионов страны.

In the condition of market economy competitiveness is a main advantage, guaranty of commercial success. The key factor of achieving competitive advantages, in their part, are the analysis rapidity and information use. Such challenges dictate to individuals new living condition and generate a need for increase the labor intensity in all spheres of activity. It enforces individual to consume regularly recreational and tourist product. Tourism brings considerable economic gains and favor social-economic development of regions.