Гулич О.І.
Матеріали доповідей ІІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною
економікою". - Бердянськ: АУІТ "АРІУ", 2007.

Методичні підходи до формування стратегій сталого розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів

Стратегічною метою державної політики у сфері розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів є створення умов для зміцнення здоров’я населення, збереження генофонду нації за одночасного росту добробуту та розвитку територіальної громади курортів і туристичних центрів при збереженні високих екологічних стандартів довкілля на основі екологічно збалансованого використання природних лікувальних і рекреаційних ресурсів та природних територій курортів. Це потребуватиме необхідності формування нової стратегії розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів, за якої досягнення оптимальної ефективності розвитку курортно-рекреаційної сфери та виробничих й інфраструктурних галузей при дотриманні їх екологічної збалансованості має стати економічною базою забезпечення високих стандартів розвитку територіальної громади та сталого розвитку курортно-рекреаційної території чи туристичного центру. Центральною ланкою цього процесу є питання забезпечення і підтримки його екологічної збалансованості.

Методологічною основою розробки стратегій сталого (екологічно збалансованого) розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів має стати дотримання умов збереження стійкості рекреаційного природного капіталу. Іншими словами, екологічної збалансованості розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів можна досягти лише за умови, якщо попит на економічну діяльність з використанням рекреаційних і туристичних ресурсів не буде перевищувати екологопропозиції цієї екосоціосистеми.

Сталого розвитку рекреації і туризму можна досягти лише за умов жорсткого контролю за темпами й інтенсивністю зростання їх параметрів на певних напрямках і, що особливо важливо, в межах окремих локальних територій.

На вибір найбільш прийнятного варіанту розвитку локальної курортно-рекреаційної території вплив, перш за все, матимуть: загальна стратегія державного та регіонального розвитку, прогнозні дані формування вітчизняного та світових ринків курортно-рекреаційних послуг, перспективи освоєння наявного природно-ресурсного потенціалу, інноваційно-інвестиційна, фінансово-кредитна, податкова, валютна, митна політики держави, умови та рівень розвитку підприємництва у курортно-рекреаційній сфері.

Вирішальне значення на вибір варіанту стратегічного розвитку курортно-оздоровчої території матимуть наявні реальні можливості та умови щодо його реалізації – внутрішніх резервів та зовнішніх запозичень, форм і масштабів державної підтримки, ступеня розвитку місцевих ініціатив тощо.

Реалізація концепції екологічно збалансованого розвитку курортно-рекреаційної території (туристичного центру) відбувається за умов використання певних організаційних форм. У цьому випадку найбільш доцільною формою реалізації концепції є розробка цільових комплексних програм відповідних рівнів: державної, регіональної (обласної), локальної (конкретної курортно-рекреаційної території чи туристичного центру).

Програма дає можливість комплексного і взаємно узгодженого підходу до вирішення завдань різних рівнів, характеру, масштабу, сфери прояву, терміну, а також фінансових і ресурсних потреб на її реалізацію. У межах одного програмного документа узгоджується виконання завдань на рівні координації дій між виконавцями, ресурсним, матеріальним і фінансовим забезпеченням, термінами реалізації, різними управлінськими рівнями в рамках окремих підпрограм та у їх взаємному поєднанні.