Григор’єв О.Ю., Пущак Я.Я.
Опубліковано: Матеріали доповідей ІІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною
економікою". - Бердянськ: АУІТ "АРІУ", 2007.

Проблеми впровадження інформаційних систем

Будь-яка діяльність в сфері менеджменту має дві сторони: натурально-енергетичну (трудову) та інформаційну, в якій відображаються натуральні процеси, що відбуваються у просторі та часі. Управлінська інформація – це сукупність категорій, показників, документів, процедур, регламентів – все те, що служить засобом оформлення, фіксації даних про реальні (трудові, енергетичні, речові) процеси в галузі менеджменту.

Управління в будь-якій організації виділяється в особливу функцію, на виконання якої орієнтуються певні підрозділи організації. Це органи управління. Всі дії органів управління при здійсненні своїх функції можна визначити як управлінську діяльність. Таким чином, в організації можна виділити керований процес (об’єкт управління) і керовану частину (органи управління). Їх сукупність визначається як система управління.

Органи управління здійснюють на керований процес певні дії, що оформлені у вигляді певних рішень. Щоб це відбувалося, їх необхідно спів ставити фактичний стан керованого процесу з необхідним станом, досягнення якого є метою управління. Для цього необхідно отримувати інформацію про керований процес. Іншими словами, керована і керуюча частини взаємодіють одна з одною, причому така взаємодія реалізується у вигляді передачі інформації по інформаційному контуру, який створюють джерела і споживачі інформації, а також інформаційні канали для передачі цієї інформації.

В інформаційному контурі є, а також передається інформація про цілі управління, інформація про стан керованого процесу, інформація про керуючі дії. Інформаційний контур разом із засобами збору, передачі, обробки і зберігання інформації, а також персоналом, що здійснює ці дії з інформацією, створює інформаційну систему даної організації.

Головним моментом в економічній оцінці заходів створення інформаційної системи підприємства є визначення ефектів, що виникають при її використанні. З цією метою необхідно насамперед уявити і відобразити механізм створення ефекту, що отримується при впровадженні інформаційної системи. При цьому мають бути виявлені всі фактори і джерела, що обумовлюють виникнення ефекту.

Очевидно, що основні джерела ефективності ІС треба шукати не у сфері управління, а у системі “управління-виробництво”.

Дія ІС на результати виробничо-господарської діяльності керованого об’єкта далеко не завжди виражається безпосередньо у зміні показників виробничо-господарської діяльності підприємства. Це пов’язано з тим, що діючі в даний час ІС є в основному інформаційно-довідковими і інформаційно-радчими, а не керуючими системами, тобто це системи автоматизованого збору, обробки і передачі техніко-економічної інформації, необхідної для управління.

Управління – це творчий процес, що включає вибір цілей і критеріїв розвитку підприємства, прийняття рішень і запуск механізмів для їх здійснення. Створення ІС для управління підприємством показників виробничо-господарської діяльності не покращує і покращити не може. Вона призводить до виникнення в першу чергу до так званого “технічного” ефекту, тобто до корисного ефекту у натуральному виразі.

“Технічний” ефект у свою чергу призводить до покращання якості управління підприємством. І як наслідок виникають різноманітні економічні ефекти як у сфері управління, так і у сфері виробництва даного підприємства.

Перехід від “технічного” ефекту у сфері управління до економічного ефекту у сфері як управління так і виробництва досить складний, оскільки він здійснюється через людей, які приймають і реалізують управлінські рішення, а також через невідому математичну модель виробництва, що пов’язує управлінські рішення х показниками виробничо-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, ІС, в основі якої знаходиться широке застосування ЕОМ, призводить до істотної зміни змісту процесу управління виробництвом, створює сприятливі передумови для підвищення якості рішень, скорочує строки їх виробітки, покращує системи контролю виконання, знижує витрати праці управлінського персоналу і покращує використання якостей висококваліфікованих керівників.

Це у кінцевому результаті підвищує ефективність виробництва, що виражається у виникненні ефектів різного порядку. Вони виникають на різних етапах управлінської діяльності в умовах впровадження ІС, можна охарактеризувати наступним чином: ефект 1-го порядку – це ефект інформаційний (іноді його називають технічний), прийняття рішення здійснюється дії (у виробника продукції у сфері управління); ефект 2-го порядку – ресурсний і вартісний (у виробника продукції у сфері управління); ефект 3-го порядку – ресурсний і вартісний (у споживача продукції).

Ресурсні ефекти призводять до зміни (покращання) показників виробничо-господарської діяльності підприємства-виробника продукції, на якому впроваджується ІС. Ця зміна, яка може бути оцінена у грошовому еквіваленті, представляє собою основний вид економічного ефекту за рахунок використання ІС. Крім того, у вартісному вираженні можуть бути оцінені ефекти 1-го порядку (за рахунок зміни вартості “рішення”). Очевидно, що у більшості випадків це буде від’ємна величина.