Зміни у відносних рівнях соціально-економічного розвитку країн світу

Анотація. У статті наводяться результати розрахунку індексів (коефіцієнтів) соціально-економічного розвитку країн світу на 2003 рік. Виділено 9 соціально-економічних груп країн (типів), дається опис змін у класифікації, що відбулися за 20 років.

Ключові слова: рівень економічного і соціального розвитку, соціально-економічні типи країн, класифікація країн світу.

В цілях оцінки підсумків минулого двадцятирічного періоду проведено перерахунок індексів (коефіцієнтів) соціально-економічного розвитку країн світу. Розрахунок виконувався аналогічно попередньому [1] за даними міжнародної статистики [2-5]. Індекс соціально-економічного розвитку країни (ИСЭР) по відношенню до базової країні визначається як середнє з двох коефіцієнтів - економічного і соціального розвитку.

Для визначення рівня економічного розвитку країни застосовуються вісім показників: валовий внутрішній продукт (ВВП); продуктивність праці в сільському господарстві; продуктивність праці у промисловості; продуктивність праці у сфері послуг; рівень енергоспоживання (кг умовного палива на 1 чол.); рівень електроспоживання (квт-год/чол.); забезпеченість легковими автомобілями; експорт товарів (в дол. на 1 жителя).

Використання для розрахунку тільки показника ВВП, на якому заснована класифікація країн в ООН (розподіл в порядку спадання на країни з високим доходом, з доходом вищим за середній, з доходом нижче середнього, з низьким доходом і з дуже низьким доходом), є недостатнім. Один лише ВВП не враховує якість і технічний рівень економіки країни, у результаті різні за рівнем розвитку країни опиняються в одній групі (наприклад, Чехія, Габон і Ботсвана).

Взяті ж додатково показники продуктивності праці враховують особливості структур ВВП і зайнятості, величини споживання і економії палива та електроенергії характеризують технічний рівень, забезпеченість легковими автомобілями - якість життя, а експорт - конкурентоспроможність національної економіки і ступінь її інтеграції в світове господарство.

За валовими показниками розраховуються показники на душу населення, потім обчислюються індекси кожної країни по відношенню до базової країні. За базовий рівень з індексом 1,0 приймається економічно найрозвинутіша країна світу - США. За сукупністю отриманих восьми індексів визначається середня геометрична величина, яку приймаємо за шуканий індекс рівня економічного розвитку країни.

У століття інформатики смішно продовжувати порівнювати народи тільки за рівнем грамотності, як у розрахунку Індексу людського розвитку (ІЛР) або Індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Тому рівень соціального розвитку визначається за такими п'ятьма показниками: частка сільськогосподарської робочої сили у всій зайнятості; чисельність дорослих з середньою освітою; чисельність дорослих з вищою освітою; чисельність інженерів і наукових співробітників; чисельність студентів внз, або охоплення молоді навчанням у вузах. Ступінь освіченості характеризує соціальний розвиток, загальний рівень свідомості та кваліфікацію народу. Три ступені освіти - це три різних рівня мислення, інтересів і потреб людей, три різних рівня їх продуктивності.

За абсолютним соціальним показниками розраховуються показники душові, а за ним - індекси по відношенню до базової країні. Обчислений за сукупністю п'яти приватних індексів середній індекс можна вважати шуканим індексом рівня соціального розвитку країни.

Отримані індекси соціально-економічного розвитку країн світу розташовуються в інтервалі від >0 до 1. Якщо весь цей інтервал розбити на частини в геометричній прогресії з кроком 2, то виділяються групи, кожна з яких відстає в розвитку від вищестоящої групи в два рази. При фактично спостережуваних середньорічних темпах зростання в 3% розрив у два рази - це відставання за рівнем розвитку на 30 років, або одне покоління; розрив у 4 рази - відставання на 60 років і т.д.

Виділені групи можна називати типами країн. Проаналізовані 180 країн світу розподілилися на 7 основних типів з однорідними рядами приватних індексів:

- Тип 1. З індексами більше 0,6. Дуже багаті країни, найбільш розвинені;
- Тип 2. З індексами 0,3-0,6. Багаті країни, високорозвинені;
- Тип 3. З індексами 0,2-0,4. Середньорозвинені країни, середній дохід;
- Тип 4. З індексами 0,1-0,2. Країни помірно розвинені, нижче середнього;
- Тип 5. З індексами 0,05-0,1. Бідні країни, слаборозвинені;
- Тип 6. З індексами 0,25-0,05. Дуже бідні країни;
- Тип 7. З індексами менше 0,25. Найменш розвинені, найбідніші країни.

Основні економічні й соціальні показники отриманих типів країн показані в таблиці 1.

ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ Й СОЦІАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ТИПІВ КРАЇН

№	Соціально-економі-чеський тип	Частка в населенні світу, %	Частка в світовому ВВП, %	ВВП душовою, $/особа	Вироблення ВВП на 1 працівника, $/особа	Вироблення на 1 раб в сільському господарстві, $/особа
1	Тип 1	12,9	73,4/49,7	27700/29600	65220/60920	38390/35860
2	Тип 2	2,8	7,5/6,8	11070/18310	28290/40370	10190/14990
3	Тип 3	9,8	6,1/10,0	2810/7160	7850/18580	4770/11280
4	Тип 4	12,5	4,3/8,6	1480/4100	3880/10530	1730/4700
5	Тип 5	47,0	6,8/21,7	700/2260	2010/5500	770/2120
6	Тип 6	7,8	0,6/1,4	430/1520	1170/3900	550/1830
7	Тип 7	6,4	0,2/0,8	200/870	490/2120	250/1140
8	Тип 8	0,6	1,0/1,0	11190/14390	29070/37770	10940/14220
9	Тип 9	0,1	0,1/0,1	5760/11310	17240/33240	6570/14140
№	Вироблення на 1 раб промислових промисловості, $/особа	Вироблення на 1 раб у сфері послуг, $/особа	Енерго-споживання, у вугільному еквіваленті, кг ут/чол.	Електро-споживання, квт-год/чол.	Експорт товарів, $/особа	Кількість легкових автомобілів на 100 жит.
1	77500/72390	63060/58900	5820	9060	8295	36,7
2	33430/47700	28730/41000	2930	4970	4920	14,3
3	9590/22690	7920/18740	1560	2440	880	8,1
4	6320/17150	4500/12210	820	1140	390	2,8
5	4820/13220	2850/7800	280	310	230	0,8
6	3080/10270	2450/8160	85	110	100	0,4
7	1310/6080	1420/6590	40	40	20	0,1
8	59320/77080	19310/25080	6990	6350	6960	13,5
9	19270/37120	18510/35310	1550	2210	900	14,7
№	Частка робочої сили у сільському господарстві, %	Кількість студентів на 1000 жит.	Доросле населення з середньою освітою, %	Доросле населення з вищою освітою, %	Число вчених і інженерів на 1000 жит.	Рівень освіти населення, індекс (100 = школа 1 ступеня)
1	3,8	18,4	51,0	16,3	2,86	490
2	9,0	14,7	39,9	10,7	1,18	390
3	12,7	14,9	30,6	9,3	0,64	340
4	32,4	8,5	25,7	5,8	0,34	300
5	48,8	3,1	12,0	2,3	0,15	200
6	66,8	1,0	8,1	0,7	0,07	170
7	78,5	0,4	3,4	0,5	0,03	140
8	5,5	5,2	21,1	7,1	0,20	280
9	13,0	7,4	33,5	7,0	0,20	340

Примітка. В чисельнику - розрахунок у цінах 2003 р. за обмінним курсом валют; у знаменнику - розрахунок за паритетом купівельної спроможності.

У 1-у групу найбільш розвинених, найбільш багатих країн з ИСЭР від 0,67 до 1,24 потрапляє 21 країна - Люксембург, Норвегія, Швеція, Канада, США, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Данія, Великобританія, Австрія, Фінляндія, Ірландія, Ісландія, Франція, Німеччина, Італія, Ізраїль, Австралія, Японія, Нова Зеландія (спадаючому порядку). Новачками у цій групі «передовиків» є Ірландія та Ізраїль, різко поліпшили свої показники в порівнянні з 1980-ми роками.

Розрив між європейськими країнами та США помітно скоротився: середній ИСЭР групи за 20 років збільшився на 15% і тепер дорівнює 0,865. Індекси економічного розвитку за ППП та обмінним курсом практично однакові. Індекси соціального розвитку коливаються від 0,37 до Ісландії і 0,43 в Австралії до 1,10 в Швеції та Ізраїлі. ИСЭР Японії зменшився на 10%, і країна зайняла останнє місце в групі.

У 2-у групу з ИСЭР від 0,35 до 0,55 увійшли 11 країн - Пуерто-Ріко, Іспанія, Кіпр, Тайвань, Чехія, Словенія, Мальта, Південна Корея, Угорщина, Словаччина, Естонія, Португалія, Греція, а також міста-держави Гонконг і Сінгапур. Порівняно з 1980-ми роками різко покращилися показники Тайваню, Південної Кореї, Кіпру і особливо Португалії. Сильно знизився індекс у Естонії, трохи менше - у Чехії, Словаччині, Угорщині.

Середній індекс 2-ї групи дорівнює 0,46 і за 20 років не змінився, тобто група «встигає за передовиками». Проте вже утворюється розрив у 10% між індексами за ППП та обмінним курсом. Індекси соціального розвитку в групі змінюються від 0,27 до Португалії і Греції до 0,66 у Кіпрі і Гонконзі (при середньому 0,47). Частка промисловості у ВВП також зменшилася: обробної - до 30,3%, добувної - до 1,4%.

У 3-й групі (ИСЭР від 0,18 до 0,35) виявляється 21 країна - Хорватія, Литва, Аргентина, Росія, Малайзія, Польща, Мексика, Чилі, Болгарія, Латвія, ПАР, Венесуела, Уругвай, Македонія, Казахстан, Білорусія, Коста-Ріка, Боснія, Україна, Сербія і Румунія.

Раніше вони представляли типи 2-й (індустріальні середньорозвинені країни) або 3-ї (нові індустріальні країни). За 20 років середній індекс групи зменшився на 30%, причому по всіх країнах. Особливо сильно впав індекс у постсоціалістичних країн, і вони «випали» з 2-ї групи. На колишньому відносному рівні втрималися лише Аргентина, Уругвай і Хорватія, а Малайзія піднялася «знизу» з групи «країн із середнім доходом».

Розрив між індексами за ППП та обмінним курсом сягає вже 20%. Частка обробної промисловості у ВВП зростає до 31,2%, добувної промисловості - в середньому до 5,5%, в тому числі в Росії, Малайзії, південній африці, Казахстані та Венесуелі перевищуючи 10%. Індекс соціального розвитку країн змінюється від 0,24 до Румунії до 0,45 в Росії (середній = 0,34).

В 4-ю групу з індексами від 0,080 до 0,160 увійшли 35 країн - Ліван, Іран, Алжир, Йорданія, Перу, Туркменія, Фіджі, Туніс, Бразилія, Росія, Туреччина, Габон, Еквадор, Беліз, Таїланд, Ямайка, Колумбія, Домініканська республіка, Намібія, Вірменія, Азербайджан, Ірак, Сирія, Грузія, Сальвадор, Єгипет, Гайана, Філіппіни, Молдова, Монголія, Парагвай, Албанія, Куба, Північна Корея, Узбекистан.

Більшість з них - колишні «країни, що розвиваються із середнім доходом» 1980-х років. «Зверху» сюди впали колишні «нові індустріальні» Бразилія, Вірменія, Грузія, Молдова, а «знизу» підтяглися Таїланд і Філіппіни. Нинішній середній ИСЭР групи становить лише 60% від колишнього. Найбільший «обвал» - більш ніж удвічі - відбувся в Узбекистані, Північної Кореї, Куби, Монголії, Молдови, Грузії, Іраку.

Індекси соціального розвитку країн змінюються від 0,12 в Маврикії і 0,15 в Туреччині до 0,34 в Грузії та Алжирі (середній = 0,25). Цікаво, але в Габоні індекс соціального розвитку вище, ніж в арабських країнах. Частка обробної промисловості у ВВП зменшується до 17,9%, частка добувної промисловості дорівнює 8,0%. Розрив між індексами за ППП та обмінним курсом становить 10%.

В 5-ю групу з індексами 0,04-0,08 входять 20 країн, які раніше були «розвиваються з низьким доходом» - Свазіленд, Палестина, Гватемала, Болівія, Марокко, Зімбабве, Киргизія, Китай, Таджикистан, Нікарагуа, Індонезія, Гондурас, Шрі-Ланка, Мавританія, Кот-Д'івуар, Конго, Папуа-Нова Гвінея, Пакистан, Індія, В'єтнам. З цієї групи випали, пішовши вниз, практично всі африканські країни. Середній індекс 5-ї групи за 20 років зменшився майже вдвічі - з 0,134 до 0,074, причому по всіх країнах, включаючи Китай. Особливо сильно «впали» Палестина, Киргизія, Таджикистан і Пакистан.

Індекси соціального розвитку країн змінюються від 0,07 у Марокко і 0,09 у Свазіленді до 0,25 у Палестині та Киргизії (середній = 0,15). Частка обробної промисловості у ВВП зросла до 19%, частка добувної знизилася до 5%. Розрив між індексами за ППП та обмінним курсом досягає 25%.

6-ю групу складають 23 країни з індексами 0,02-0,04 і кілька країн з великим індексом, але з часткою промисловості в господарстві нижче 10%. Це Екваторіальна Гвінея (0,073), Мальдівські острови, Вануату, Джібуті, Кабо-Верде, Ангола, Соломонові острови, Ємен, Гана, Того, Камерун, Гвінея, Сенегал, Замбія, Судан, Лаос, Кенія, Гамбія, Нігерія, Лесото, Бенін, Бангладеш, Гаїті (0,022). Більшість цих країн з 1960 року віднесені ООН до категорії найменш розвинених країн, але сьогодні «новачками» тут стали раніше кращі в Тропічній Африці Ангола, Гана, Камерун, Сенегал, Замбія, Кенія, Нігерія, 20 років тому що значилися «розвиваються з низьким доходом».

Середній ИСЭР 6-ї групи впав удвічі - з 0,08 до 0,04. Середня частка обробної промисловості у ВВП дорівнює 8,7%, добувної - 6%. Індекси соціального розвитку країн змінюються від 0,05 в Камеруні і Джібуті до 0,13 в Бангладеш і Кабо-Верде (середній = 0,08). Розрив між індексами за ППП та обмінним курсом досягає 45%.

За 20 років серед найменш розвинутих країн утворився помітний розрив, і тепер чітко виділяється 7-я група аутсайдерів з ИСЭР менше 0,022. Тут 26 країн - Бутан (0,025), Коморські о-ва, Буркіна Фасо, Ліберія, ЦАР, Малі, М'янма, Непал, Мозамбік, Нігер, Уганда, Гвінея-Бісау, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Афганістан, Малаві, Конго ІН (Заїр), Мадагаскар, Камбоджа, Чад, Руанда, Бурунді, Еритрея, Ефіопія, Сомалі, Тімор-Лесте (0,007).

Середній ИСЭР 7-ї групи зменшився в 2,2 рази - з 0,046 до 0,021. Максимальні розміри падіння відзначені у воюючих країнах - Афганістані, Конго, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Сомалі. Розрив між індексами за ППП та обмінним курсом менше, ніж у 6-й групі, і становить 20%. Частка обробної промисловості у ВВП дорівнює 8,8%, добувної - 3%. Індекси соціального розвитку країн змінюються від 0,04 до Сомалі, Нігері, Мозамбіку та ін. до 0,10 в Афганістані (середній = 0,06).

В основні групи не включені 20 малих і дрібних країн з високим доходом, у яких структури економіки відхиляються від «нормальних», а їх частка в світі незначна (1%). Це «багаті острови» (Нова Каледонія, Багамські острови, Фр. Полінезія, Барбадос, Франц. Гвіана, Сурінам, Гваделупа, Мартініка, Панама, Реюньйон), «багаті нафтоекспортери» (Катар, Бруней, Бахрейн, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія, Тринідад, Оман, Лівія), Ботсвана (експортер алмазів з дуже низьким рівнем соціального розвитку). В табл. 1 вони показані як типи 8 і 9.

Розрахунок ИСЭР показує, що в даний час багато звичні терміни, уживані для класифікації країн, втратили сенс. Наприклад, середній по світу душовий ВВП у 2003 році склав 5800 дол. у поточних цінах, або 8200 - за паритетом купівельної спроможності (ППП). Тобто, групою «із середнім доходом» з натягом може бути названа лише 3-я.

«Нові індустріальні країни» не можуть бути вічно «новими», тим більше, що вони обігнали багато «старі». Постсоціалістичні країни з перехідною економікою» вже визнані країнами з ринковою економікою. Половина «індустріальних середньорозвинених країн» 1960-80-х років по рівню і структурі господарства не відрізняється від передових «країн» (див. табл. 1). Де тепер провести грань «розвинені-розвиваються»? І т.д.

Упорядкування термінології щодо класифікації країн необхідно для формування у населення правильного, об'єктивного світорозуміння. Орієнтиром для підбору нових термінів можуть служити запропоновані вище.

Література

1. Грицак Ю.П. Соціально-економічні типи країн. - Харків: ХНУ, 1998.
2. Europe in figures: Eurostat yearbook 2003-05.- http://europa.eu.int
3. Main Economic Indicators 2000-04.- www.oesd.org
4. World Bank Atlas 2000-04.- www.worldbank.org
5. World Development Indicators 2000-04.- www.worldbank.org