Гречаник В.П.
Матеріали доповідей ІІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною
економікою". - Бердянськ: АУІТ "АРІУ", 2007.

Проблеми інформаційного забезпечення і менеджменту регіонального туристичного розвитку

Туристична галузь сьогодні стає лідером світової економіки. На частку туризму припадає близько 12% світового валового продукту, понад 30% обсягів послуг світової торгівлі, 11% світових споживчих витрат, 7% загального обсягу інвестицій та 5% податкових надходжень. У сфері туристичних послуг зайнятий кожен десятий працівник, це понад 260 млн. осіб [1, с. 7]. За прогнозами ВТО до 2010 р. очікується збільшення туристів до 1006,4 млн. осіб (кожний шостий мешканець планети), а до 2020 р. ця цифра досягне 1561,1 млн. осіб. Прибутки від туризму в 2010 р. становитимуть 922 млрд. дол., а до 2020 р. прогнозується збільшення до 2,0 трлн. дол. США. Витрати туристів на одну подорож зростуть з 675 дол. (2002) до 1248 дол. в 2020 р. [2, с. 15].

Світовий досвід засвідчує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, оскільки витрати на створення одного робочого тут у 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4,2 рази вища ніж в інших галузях господарства [3, с. 702].

Україна, як незалежна держава, також заявила про себе як про самостійного, перспективного партнера туристичної індустрії. Для сприяння і цілеспрямованості розвитку туризму в Україні і її регіонах створена законодавча, нормативна та правова база. На сьогодні в країні діє понад 600 законів, Указів Президента, Постанов Кабінету Міністрів, відомчих нормативних актів, що стосуються туристичної сфери [4, с. 82]. Значна кількість постанов, рішень, ухвал, програм приймається на регіональному рівні.

Візуальний аналіз показників існуючих форм звітності засвідчує, що вона не дозволяє сформувати належну, всеохоплюючу, достовірну інформацію про туристичну діяльність. Тому в офіційних статистичних довідниках на основі поданої звітності можна знайти тільки обсяги вироблених та реалізованих послуг туристичними агентствами та бюро подорожей. Послуги надані туристам іншими закладами "ховаються" ними в загальні показники і відображаються статистичними органами як "діяльність у сфері відпочинку та розваг, культури та спорту", "індивідуальні послуги", "готелі та інші місця для короткотермінового проживання" тощо.

Відносно показників зайнятості, середньомісячної заробітної плати працівників статистика об'єднує їх в економічну діяльність під видом "Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту" з виділенням " з них у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг" Стосовно показників про фінансові результати, то вони відображаються однією позицією як "Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту". Про сільський, зелений, молодіжний та інші новітні види туризму взагалі поточна статистика відомостей не подає. (див. річні та місячні статистичні довідники). Деяка інформація про туризм концентрується в Держтурадміністрації та Держприкордонслужбі України, але їх дані також є неоднозначні. Про наявність розбіжностей показників в туристичній діяльності в працях окремих авторів, які посилаються в своїх дослідженнях на різні інформаційні джерела вже відзначалося [5, c. 165].

Враховуючи регіональні особливості, проблеми зайнятості сільського населення та екології доцільно активізувати розвиток зеленого туризму. На жаль, сьогодні статистика також не має інформації щодо розвитку сільського зеленого туризму, його інфраструктури та їх впливу на формування та розвиток споживчого ринку. З метою вивчення даної проблеми та отримання більш повної інформації щодо перспективного розвитку, пропонуємо розробити та впровадити на рівні Держкомстату України систематичне (через кожні 2-3 роки) вибіркове обстеження домогосподарств, що надають або планують надавати послуги з сільського зеленого туризму. Розробити методику, згідно якої включати результати обстеження, в період його проведення, до обсягу наданих туристичних в цілому послуг по регіону.

Таким чином, наявна статистична інформація про туризм в регіонах, а відповідно і Україні ні за змістом, ні за формою та термінами надходження не задовольняє сьогоднішні вимоги щодо потреб менеджменту та розвитку туризму. Враховуючи позитивні тенденції розвитку світового та національного внутрішнього туризму, потрібна окрема всеохоплююча статистична (квартальна і річна) звітність, яку повинні подавати усі суб'єкти, що надають туристичні послуги, включаючи сільський та зелений. Гальмом розвитку туризму є також відсутність цілісної системи державного управління ним в регіонах. Заклади, які надають туристичні послуги, як правило, підпорядковані різним відомствам, що утруднює їх координацію. Тому структура регіонального управління туризмом потребує індивідуального підходу та подальшого удосконалення.

Література

1. Охріменко О.О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіка безпеки (туристське підприємництво). - К.: Міжнародна агенція "Bec Zone", 2005. - 414 с.
2. Стан та перспективи розвитку туризму в Україні за 2003 рік. - К.: Державна туристична адміністрація України, Науковий центр розвитку туризму, 2004. - 182 с.
3. Економічна енциклопедія: У трьох томах. - Т. 3. - К. - 952 с.
4. Цибух В.І. Державне регулювання у сфері туризму в Україні // Статистика України. - 2005. - № 1. - С.80-85.
5. Гречаник В.П. та інші. До проблем розвитку туризму: світ і Україна // Вісник ДІТБ. - 2006. - № 10. - С. 160-168.