Горенкова О.М., Игнасюк Е.А.
Культура народів Причорномор'я. - 2012. - №232. - С.236-238.

Варіативна моделювання освітньої діяльності музею «нового типу» у Внз

Оновлення системи вітчизняної освіти виходить із завдань збереження, поширення і розвитку національної культури, виховання дбайливого ставлення до вітчизняного історичної та культурної спадщини, розвитку творчих здібностей дітей та молоді. Особлива роль тут відводиться актуалізації взаємодії системи освіти, в тому числі вузівського, і музею. У зв'язку з цим музей «нового типу» розглядається як своєрідний «контекст» певного історичного періоду в динаміці політичного, економічного і соціального вибору. Тобто музей здатний дати цілісне уявлення про людину, світ і явища, розвитку науки, техніки, художньої творчості. Досить значна його роль і грамотної соціалізації візуальної культури та креативності, затребуваною процесами розвитку глобальної економіки, і, звичайно, освітніми процесами.

Взаємодія музею і Вузу надає позитивний вплив на продуктивну орієнтацію «людини інформаційного суспільства» в міжкультурної, міжгруповий та міжособистісної комунікації. Ціннісні позиції музею в даному випадку особливо значущі для формування загальної системи освіти в сучасному глобальному суспільстві.

Сукупність цих позицій у процесі освоєння різних освітніх дисциплін можна визначити наступними положеннями:

- формування на основі візуальної культури і художнього смаку більш повної картини світу (дисципліни історичного, філософського, соціально-економічного спрямування та ін);
- розвиток міжособистісної комунікації, в тому числі і на основі сучасних інформаційних технологій;
- можливості осягнення дійсності через досвід особистого переживання як акту формування і розвитку креативного мислення (інноваційні здібності).

В умовах модернізації системи вищої і післядипломної освіти, коли на перший план виходять принципи неперервності, гуманізації освіти, сучасний музей, зокрема музей «нового типу», стоїть перед необхідністю формування своєї діяльності на абсолютно нових моделях. Все частіше звучить думка про те, що ці моделі повинні включати в себе:

- оптимізацію сполучення принципових положень, традицій світової та вітчизняної музейної справи та інноваційну мобільність,
- поєднання науково-дослідного, методичного та практичного аспектів діяльності,
- взаємодія з системою освіти і опору на педагогічну самодостатність музею.

Досвід показує, що побудова такої моделі буде ефективним лише при відповідності компонентів моделі має спиратися на пріоритет освітньої діяльності сучасного музею. Концентрація діяльності освітніх служб музею в роботі як студентської, так і з професорсько-викладацької аудиторією є найбільш продуктивною. Природно, такий підхід вимагає актуалізації специфіки вікового сприйняття образотворчого мистецтва, музейної об'єкта та їх контекстного значення. Освітній потенціал музейного об'єкта закладений в його суті, в його здатності до комплексного впливу на інтелектуальну, емоційну, етичну сферу особистості. Окремо хочеться відзначити величезну роль музейного об'єкта в міждисциплінарних взаємозв'язках. У зв'язку з цим не варто нехтувати увагою, інтересом викладача, який в музейному середовищі вирішує цілком конкретні навчальні завдання. Саме це призвело останнім часом до постановки зовсім нових завдань перед освітніми службами музеїв, у взаємодії з вищими навчальними закладами. Так, у презентаційному матеріалі візуальна складова зайняла рівні позиції з наукової, методи розважального характеру стають допоміжними для методів наукового дослідження. Навчання в музеї передбачає, таким чином, освоєння додаткових або альтернативних (по відношенню до базових дисциплін) знань, а також для більш ефективного закріплення пройденого матеріалу.

Фахівці висловлюють думку, що XXI століття обіцяє бути століттям розквіту музейної справи. Вже сьогодні важко уявити собі утворення або соціально-досугову діяльність без музейного компонента.¹

На початку 90-х років позначилася проблема інтеграції музею в освітнє середовище. Ініціатором цілеспрямованої розробки науково-обґрунтованої системи взаємодії культури (музей) і освіти (дошкільні заклади, школа, ВУЗ, послевузовское освіту) виступив Російський центр музейної педагогіки та дитячої творчості, що відкрився при Державному Російському Музеї. Програми музейної педагогіки цього Центру також лягли в основу міжнародного проекту «Російський музей: віртуальний філіал». Вперше в музейній практиці відбулася трансформація одного з найбільших музеїв світу в музейно-освітній комплекс. Основні напрями інноваційної системи практичної діяльності музею «нового типу» та її домінанти розглянемо детальніше на прикладі ВОЦ в Севастополі.

Інформаційно-освітній центр «Російський музей: віртуальний філіал» був відкритий в грудні 2008 року в Севастополі на базі Севастопольської філії Саратовського державного соціально-економічного університету. ІОЦ розвиває у своїй діяльності принцип неперервної освіти з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та інтегрування розробок Центру у навчально-виховний процес Внз, шкіл міста, а також у методичну роботу, зокрема роботу дошкільних і позашкільних установ. Ця робота охоплює соціально-культурний, гуманітарний, художньо-естетичний напрям.

Широкий спектр можливостей сучасних інформаційно-комунікаційних технологій ІОЦ визначає різноманітність форм і напрямків роботи:

- виставкова діяльність;
- соціокультурні проекти;
- дослідницька діяльність;
- методична діяльність;
- робота по проведенню презентацій і створення власних інформаційних ресурсів;
- конкурсні програми;
- інформаційна підтримка.

Комп'ютерні та інтернет-ресурси розкривають широке поле діяльності в освітній та музейному середовищі. ІКТ Центру в поєднанні зі звичними методами навчання і творчим підходом до освоєння навчальної інформації дають базу для формування у учня або слухача позитивної мотивації, стійкого інтересу до серйозної дослідницької роботи. Ще одним важливим прикладом мультимедіа-складової є можливість доступу дослідника будь-якого віку і будь-якого рівня підготовленості до єдиної бази наукового і методичного матеріалу різної гуманітарної спрямованості через ресурси Центру: бібліотека, медіатека, Інтернет-ресурси мережі ВОЦ та Державного Російського Музею, ресурсів партнерських музеїв і Центрів. Це дозволяє говорити не тільки про наявність альтернативного джерела інформації, але і про формування авторитетного джерела.

Комп'ютерні технології відкривають широке поле для роботи з аудіовізуальним супроводом. Великі обсяги інформації найкращим чином засвоюються за допомогою візуалізації об'єктів вивчення, у тому числі музейних об'єктів, творів мистецтва.

У цьому зв'язку відзначимо такі феномени сучасності, як медіа культура і медіаосвіта. Повсюдно отримали поширення медиатексты. Поєднуючи образотворчі, вербальні знаки і звуки, вони є основою медіакультури, яка розуміється як «сукупність інформаційно-комунікаційних засобів, матеріальних і інтелектуальних цінностей, вироблених людством у процесі культурно-історичного розвитку, що сприяють формуванню суспільної свідомості та соціалізації особистості» (М. Кирилова).²

У 2002 році медіаосвіта отримало офіційний статус в Росії. Медіаосвіта є невід'ємною частиною системи безперервної освіти і тісно пов'язана з педагогікою, андрогогикой, художньо-естетичним освітою і вихованням, мистецтвознавством, культурологією, історією, психологією, дисциплінами гуманітарного, природничо-наукового циклів та ін.

В область медіаосвіти входить навчання практичної діяльності - створення та поширення медиатекстов, а також розвиток здатності інтерпретації та оцінки їх змісту. У документах ЮНЕСКО медіаосвіта трактується як вивчення друкарських, графічних, звукових, екранних та інших технологій, засобів комунікації, способів їх застосування та використання суспільством. Одна з найважливіших завдань медіаосвіти - досягнення учнями медіаграмотності. ... Медіаосвіта збагачує та розвиває інформаційну культуру особистості, формуючи вміння визначати надійність джерела інформації, перевіряти достовірність повідомлень і аналізувати їх логіку. Медіаосвіта засноване на пізнанні мови медиатекстов, розвитку здатності їх сприйняття, усвідомлення і підтримки етичних норм в медиакультуре. Учень освоює способи захисту від прямолінійного впливу маніпулятивних стратегій реклами, піару, соціально-політичної боротьби і так далі. В цілому медіаосвіта, формуючи навички творчого освоєння медіакультури, сприяє вільному самовираженню людини, готує підростаюче покоління до життя в сучасних інформаційних умовах і підтримує в соціумі демократичні цінності.³

Медіаосвіта в СФ СГСЕУ включає і такий компонент, як конкурсні програми, організатором і куратором яких виступає мережа ІОЦ. Вони мають найрізноманітнішу спрямованість: краєзнавчі, мистецькі, історичні. Змагальний елемент, адекватне прагнення представити плоди своєї праці, а також привабливий статус сучасних комп'ютерних технологій відіграють свою значущу роль у формуванні позитивних мотивацій в учасників.

Робота зі створення власних інформаційних ресурсів самої різної спрямованості включає в себе: презентаційні програми, електронні альбоми, каталоги, методичні рекомендації, модерування власної інтернет - сторінки і переклад друкованих та фотографічних матеріалів в цифровий формат. Така робота проводиться як учасниками програм і проектів Центру, так і співробітниками ІОЦ.

Робота з вариативному моделювання постійно триває. Розробляються та вдосконалюються нові, найбільш продуктивні форми роботи з аудиторій.

Трирічний досвід роботи ІОЦ за цими напрямками, а також відгуки відвідувачів і безпосередніх учасників проектів показує високу значимість проведених заходів не тільки для культурного життя міста, але і для сфери освіти.

Аналіз і моніторинг практичної діяльності, контент-аналіз преси та наукових джерел по даній темі, а також «флеш-беки», в тому числі і в мережі Інтернет, показали, що успішність реалізації варіативного моделювання залежить від цілого ряду факторів:

- музейна педагогіка стає не тільки науково-практичної областю діяльності музею «нового типу», але і проходить стадію інституціалізації в системі вищої освіти;
- в умовах формування суспільства інформаційного типу відбувається переосмислення основоположних теорій естетичного виховання та вироблення нових методів трансляції цих теорій;
- в умовах взаємодії музею і Внз розробляється системи оцінок результативності процесу естетичного виховання, розвитку креативного мислення;
- тривають пошуки шляхів ефективного функціонування співробітництва в галузі освітньої діяльності і естетичного виховання.

Таким чином, варіативна моделювання освітньої діяльності музею «нового типу» дозволяє максимально урізноманітнити і музейну практику, і освітню роботу з вузівської аудиторією. Така різноманітність форм роботи оживляє музей, привносить творчу енергію в роботу професорсько-викладацького складу, дає студентам можливість максимально реалізувати свої здібності. Відвідування музею переходить з категорії «обов'язкове» в категорію «престижний», «цікаве», тим самим підвищуючи престиж освіти і самоосвіти.

Джерела та література

1. Основи музейної справи: теорія і практика: учеб. посібник / Л.М. Шляхтина. - 2-е изд., стер. - М.: Высш. шк., 2009. - 183 с: іл. - (Освіта через мистецтво).
2. Бойко А.Г. Інформаційно-коммунакационные технології музейно-педагогічної діяльність: учеб. посібник / А.Г. Бойко. - СПб., 2007.