Гончарова І.С.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. Частина І. - 2011. - №14 (225). - С.32-37.

Формування полікультурної компетентності студентів туристичних спеціальностей

У статті розглянуті можливі шляхи вдосконалення процесу формування полікультурної компетентності у студентів туристичних спеціальностей у ВНЗ як професійної значущої інтегративної якості особистості.

Ключові слова: туризм, полікультурна компетентність, міжкультурні контакти.

Сучасні тенденції розвитку світового суспільства у соціальному, культурному, економічному та політичному аспектах призвели до формування міжнародного багатокультурного соціуму. Тобто такого полікультурного простору, у якому разом проживають люди різної етнічної, соціально-економічної, лінгвістичної та релігійної приналежності. Оскільки сучасне суспільство стає більш багатокультурним, це спричиняє непорозуміння, конфлікти, агресію в міжкультурних відносинах. Наслідком цього є тенденція світового співтовариства розвиватися в рамках мультикультурності, рівності всіх культур, толерантного відношення до культурного різноманіття й культурних особливостей інших народів.

Одним із найбільш ефективних засобів формування дружніх відносин між народами планети постає туризм. Він сприяє пізнанню та взаємному обміну культурами і традиціями, а отже – виконує найважливішу гуманістичну функцію у нинішньому полікультурному світі. Тобто, на сучасному етапі розвитку світового співтовариства туризм стає одним з основних елементів цивілізованого світу. Відомо, що економічний і культурний потенціал будь-якої країни значно залежить від стану індустрії туризму. Відзначаючи винятково важливе значення туризму в його економічній функції, Ф. Франжіаллі наголосив, що одночасно туризм став визнаним фактором соціальної й культурної інтеграції. [3, c. 12] Тому, формування полікультурної компетентності у студентів туристичних спеціальностей, на нашу думку, є актуальною проблемою.

Аналізуючи останні дослідження, можна зробити висновок, що у зарубіжних країнах дослідницька діяльність в області вивчення полікультурної компетентності активізувалася у 80-90-ті р. ХХ ст. Певний внесок у неї зробили Г. Бейкер, Д. Бенкс, С. Бенкс, У. Боос-Нюннінг, Х. Гепферт, Д. Голлнік, Р. Гарсія, К. Ірвін, В. Міттер, Т. Рюлькер, Д. Хоуп, У. Шмідт та ін. Однак у дослідженнях названих авторів проблема полікультурної компетентності не одержала необхідного рішення в освітньому процесі вищих навчальних закладів.

Низка учених, що працюють в області полікультурної освіти (А.Ю. Бєлогуров, О.В. Бондаревська, В.П. Борисенков, О.В. Гукаленко, Г.Д. Дмітрієв, Н.Б. Крилова, М.Н. Кузьмін, З.А. Малькова, Н.Д. Нікандров, Г.В. Палаткіна, Л.Л. Супрунова, А.А. Сиродєєва та ін.) розробили теоретичні положення, що розкривають концептуальні підходи до проблеми формування полікультурної компетентності.

У загальному вигляді полікультурна компетентність розглядається вітчизняними й закордонними дослідниками як компетентність, що стосується життя в багатокультурному суспільстві. Проблеми розвитку, виховання і формування полікультурної компетентності реалізуються у рамках полікультурної освіти, спираючись на компетентнісний і культурологічний підходи.

Важливі висновки, на які ми будемо спиратися у нашому дослідженні, представлені в роботах, спеціально спрямованих на вивчення питань полікультурної освіти (Г.Д. Дмітрієв, В.А. Єршов, З.А. Малькова, Т.Б. Менська, Л.А. Супрунова, В.В. Макаєв, В.И. Матіс, Г.В. Палаткіна).

Однак у сучасній педагогіці спостерігається істотний недолік щодо розробленості даного питання, тому що в більшості випадків дослідників цікавить проблеми полікультурної освіти і виховання, що, безумовно, має прямий вихід на проблему полікультурної компетентності, але не конкретизує шляхи її формування.

Ретельний аналіз наукових джерел за темою дисертації свідчить, що питання формування полікультурної компетентності стали предметом досліджень відносно недавно. Так, виконано низку дисертаційних досліджень російських і українських науковців, які торкаються різноманітних аспектів формування полікультурної компетентності:

- О.М. Щєглова «Розвиток полікультурної компетентності майбутніх спеціалістів» (2005 р.);
- І.В. Васютєнкова «Розвиток полікультурної компетентності вчителя в умовах післядипломної педагогічної освіти» (2006 р.);
- Л.Ю. Данілова «Формування полікультурної компетентності студента» (2007 р.);
- Л.Є. Перетяга «Дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів» (2008 р.);
- Т.Ю. Гурьянова «Формування полікультурної компетентності студентів вузів: на матеріалі навчанні іноземній мові» (2008 р.);
- Т.І. Ковальова «Виховання полікультурної компетентності майбутніх педагогів дошкільних навчальних закладів» (2008 р.);
- І.Є. Шолудченко «Формування полікультурної компетентності керівників освітніх установ у процесі підвищення кваліфікації» (2009 р.);
- Н.П. Філатова «Формування полікультурної компетентності школярів на основі педагогічного проектування» (2009 р.);
- І.В. Пєсков «Формування полікультурних компетенцій учнів старших класів загальноосвітньої школи» (2009 р.);
- І.С. Лунюшкіна «Формування полікультурної компетентності майбутніх педагогів у процесі навчання іноземній мові» (2009 р.);
- Л.І. Воротняк «Педагогічна технологія формування полікультурної компетенції магістрів у вищих педагогічних навчальних закладах» (2009 р.).

Оскільки з 11 вищеназваних авторів тільки 2 українських науковців (Л.Є. Перетяга, Л.І. Воротняк), то можна сказати, що у вітчизняній освіті полікультурність як компетентність тільки починає вивчатися.

Незважаючи на формування системи наукових поглядів у педагогічній науці, полікультурні аспекти вищої професійної освіти, можливість і необхідність розвитку і формування у майбутніх фахівців полікультурної компетентності дотепер зостаються практично не дослідженими.

В останні роки питання полікультурної освіти майбутніх спеціалістів стало предметом активного обговорення у педагогічній спільноті. Однак реальна освітня практика значно відстає від науково-теоретичних розробок означеного питання. Особливо це стосується розробки і впровадження організаційно-педагогічних умов формування полікультурної компетентності майбутніх фахівців різноманітного профілю.

У зв’язку з розвитком міжнародного туризму в останній час поширився інтерес до різноманітних досліджень туристичної галузі. Так, проблеми туристської освіти вивчають: І.В. Зорін, В.О. Квартальнов, Л.Г. Лук'янова, Л.І. Поважна, М.І. Скрипник, В.К. Федорченко, Н.А. Фоменко; питання підготовки фахівців сфери туризму за кордоном – Л.В. Кнодель, І.Б. Петрунь); проблеми туристських освітньо-регіональних структур – Х.Х. Кремер, О.В. Тімець, Л.М. Устименко, Г.О. Лісігарова, І.О. Самаріна, Т.П. Каверіна; теоретичні засади вивчення туризму в філософському, соціологічному, історичному та економічному аспектах – В.С. Пазенок, Д.М. Стеченко, В.К. Бабарицька, Я.М. Кошуба, В.С. Кифяк, І.М. Мініч.

Крім того, з'явилися роботи, автори яких торкаються малодосліджених аспектів вивчення туристської сфери. Наприклад, С.А. Александрова розглядає педагогічні умови формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців туристської індустрії; Т.Б. Жулій – проблеми міжкультурної комунікації в системі професійної освіти спеціалістів туристичного сервісу; В.І. Ковальов – шляхи підвищення рівня комунікативної компетенції студентів у системі професійної підготовки спеціалістів у галузі туристичної індустрії; О.П. Шава, Н.І Чаграк – питання міжкультурної комунікації в освіті майбутніх фахівців галузі туризму.

Аналіз наукових праць показав, що в українській педагогічній науці немає систематично опрацьованого фундаментального матеріалу з проблем формування полікультурної компетентності. Крім того, не існує єдиних поглядів науковців на сутність терміну «полікультурна компетентність», не надано його універсального визначення; не розроблено загальновизнану структуру полікультурної компетентності та засоби її формування; недостатньо дослідженими є умови формування полікультурної компетентності.

У свою чергу, практика свідчить про те, що несформованість полікультурної компетентності майбутніх фахівців сфери туризму гальмує особистісний і професійний ріст студентів і впливає на ефективність усього освітнього процесу. Тому формування полікультурної компетентності спеціалістів туристичних спеціальностей як професійно значущої інтегративної якості особистості, що визначає особистісний ріст студентів і сприяє вдосконаленню освітнього процесу у вузі, здобуває особливу значимість.

Виходячи з теоретичного аналізу проблеми й узагальнення практики, можна констатувати, що у вузівській підготовці менеджерів туризму мають місце наступні протиріччя:

1) загального характеру:

- між існуванням об'єктивної потреби суспільства у фахівцях, які володіють полікультурною компетентністю, та реальним рівнем сформованості полікультурної компетентності майбутнього фахівця;
- між прагненням студентів бути спеціалістами високого рівня і фактичним рівнем знань, умінь в області полікультурної компетентності;

2) прикладного характеру:

- професійна діяльність у сфері туризму має чітко виражену полікультурну спрямованість, а полікультурна підготовка у вузі є фрагментарною, досить загальною й еклектичною;
- існує необхідність удосконалення практики полікультурної підготовки майбутніх менеджерів туризму, але недостатньо розроблені педагогічні теорії й технології її реалізації.

Мета дослідження полягає у визначенні необхідності формування полікультурної компетенції та компетентної особистості у майбутніх фахівців сфери туризму.

Важливе місце серед компетентностей особистості займає полікультурна компетентність, яка характеризує рівень взаємодії людини із суспільством, соціумом й іншими людьми. Зарубіжні науковці наголошують, що її розвиток – найважливіше завдання, вирішення якого розглядається як безперервний процес, що вимагає особливих технологій як взагалі, так і в професійній освіті. Полікультурна компетентність сприяє виробленню практичних навичок міжкультурної комунікації з представниками інших культур, дозволяє вивчити традиції представників інших культур та максимізувати співробітництво і взаєморозуміння.

У зв’язку з розширенням міжнародної співпраці в рамках економічної і політичної глобалізації, бурхливим розвитком міжнародного туризму в світі та в Україні зокрема, поступовим перетворенням світу у полікультурну спільноту кардинальним чином змінилися вимоги, які висувають сьогодні роботодавці до випускників туристичних спеціальностей українських вищих навчальних закладів.

Окрім високого професійного рівня, сучасний фахівець з туризму повинен мати достатньо високий рівень полікультурної компетентності.

Формування полікультурної компетентності фахівців туристичних спеціальностей, необхідної для здійснення професійної діяльності у майбутньому, можна віднести до найбільш актуальних завдань професійної педагогіки, оскільки рівень їх підготовки має бути достатньо високим. Полікультурна компетентність не тільки необхідна їм у подальшій кар’єрі й дозволить ефективно і професійно взаємодіяти із зарубіжними партнерами щодо розробки турів, укладання угод, вивчення можливостей потенційних партнерів, але й у взаємодії з різними людьми дозволяє спиратися на систему поведінкових норм, заснованих на готовності до діалогу культур, терпимості, толерантності, поваги до культури партнерів комунікації.

Необхідно відмітити, що сучасний освітній процес вузу, де закладаються основи полікультурної компетентності майбутніх фахівців, усе ще залишається традиційним і не має достатнього потенціалу для вирішення даної проблеми. Існуючі педагогічні технології не сприяють цілеспрямованому формуванню полікультурної компетентності студентів. Вони або не припускають постановку даної проблеми як завдання освітнього процесу, або не вирішують цієї задачі у комплексі.

У процесі інтенсифікації міжкультурних контактів представників різних країн намітилися корінні зміни в поглядах на сутність і зміст освіти. Для того щоб ефективно здійснювати професійну діяльність в умовах полікультурного суспільства, фахівцю необхідно мати певні полікультурні якості, ціннісні орієнтації, мотиваційні установки; знання про історію і культуру, звичаї й традиції різних народів; уміння сполучати національну самоідентифікацію з повагою до іншої культури; досвід позитивної взаємодії із представниками різних культур; усвідомлення багатокультурності соціуму; володіння іноземними мовами.

Для того щоб ефективно взаємодіяти в роботі, у сфері міжособистісних відносин необхідна наявність таких якостей, які являють собою інтегративний зв'язок ціннісних орієнтацій, моральних позицій і устремлінь, знань, умінь, етики спілкування. Тому формування полікультурної компетентності студента повинно зайняти значне місце в підготовці кваліфікованого фахівця сфери туризму.

Вищенаведене дозволяє зробити висновок щодо актуальності дослідження процесу формування полікультурної компетентності студентів туристських спеціальностей та недостатньої розробленості проблеми, тому у подальшій своїй роботі ми плануємо розробити спецкурс, розрахований на створення комплексної програми формування полікультурної компетентності студентів, яка включає різноманітні навчальні проекти, що побудовані з урахуванням професійних інтересів студентів.

Література

1. Грушевицкая Т.Г. Основы межкультурной коммуникации : учеб. для вузов / Т. Г. Грушевицкая, В.Д. Понков, А. П. Садохин ; под. ред. А.П. Садохина. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 352 с.
2. Квартальнов В.А. Педагогика и туризм / В.А. Квартальнов – М. : Советский спорт, 2000. – 360 с.
3. Франжіаллі Ф. Тенденції розвитку міжнародного туризму : лекція [Текст] / Ф. Франжіаллі. – К. : Вища школа, 2002. – 35 с.

Гончарова И.С. Формирование поликультурной компетентности студентов туристических специальностей

В статье рассмотрены возможные пути совершенствования процесса формирования поликультурной компетентности у студентов туристических специальностей в ВУЗах как профессионально значимого интегративного качества личности.

Ключевые слова: туризм, поликультурная компетентность, межкультурные контакты.

Goncharova I.S. Formation of polycultural competence for the students of tourism

The article is devoted to the possible ways of improving the formation process of polycultural competence for the students of tourism as an integrative important quality of personality.

Key words: tourism, polycultural competence, intercultural contacts.