Г.А. Гончаренко
Культура народів Причорномор'я. - 2001. - №25. - С.32-34.

Перспективи розвитку малих міст в рекреаційному господарстві Криму

Сучасні умови життя визначили нову сходинку науково обґрунтованого прогнозування, планування і управління всіма елементами громадського розвитку у якому проблеми відпочинку та оздоровлення населення займають важливе місце.

Напрямок соціально-економічного розвитку України, визначило зростаючу значення доцільного розміщення і розвитку курортно-рекреаційних об'єктів, резервування природоохоронних територій з позицій загальнодержавних вимог найбільш повного задоволення потреб населення в різних формах санаторного лікування, відпочинку та туризму, забезпечення найбільш ефективного використання капітальних вкладень та природних ресурсів.

Велику увагу до проблем організації рекреаційної діяльності аж ніяк не примха випадку. Воно виникло як наслідок підвищення рівня культури і матеріального добробуту людей, з одного боку, і збільшення загального масиву вільного часу, насамперед щотижневого та відпускного, - з іншого. Саме в останнє десятиліття відбулася суттєва пересувка в структурі ціннісних критеріїв. Задоволення потреб у харчуванні, одязі, житлі на сьогоднішній день можна вважати значною мірою вже вирішеними завданнями. В той водночас вимоги, пов'язані з використанням вільного часу, організацією рекреаційної діяльності, стають все більш важливими.

Виникли внаслідок цього нові вимоги на ресурси та умови діяльності, в тому числі і на землю, викликали ряд конфліктних ситуацій, що проявилися в невідповідність сформованої раніше структури земель новими функціями, у конкуренції з іншими галузями господарства. Все це в цілому визначило соціальне замовлення на вирішення питань, пов'язаних з організацій рекреаційної діяльності.

Територіально-рекреаційна система Криму складалася в умовах директивної планового господарства з розрахунку на внутрішні потреби великої країни, що не задовольняє сучасним економічним і соціальним вимогам. В умовах ринкової економіки необхідно змінювати її внутрішню функціональну систему.

В даний час особливої актуальності набувають питання територіальної оптимізації рекреаційного комплексу. Природні та соціально-економічні причини обумовлюють більшу нерівномірність у розміщенні рекреаційного господарства на території Криму. Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку рекреаційного розселення показав, що розвиток курортних районів Кримського узбережжя проходить вкрай нерівномірно: переважна частина відпочиваючих спрямовується на Південний берег Криму, зокрема в Ялту, чому сприяють склалася мода на місця відпочинку, престиж відпочинку на популярних курортах і найбільш активна реклама.

Завжди вважалося, що великі міста вигідніше вкладати гроші, ніж малі. Чим більше місто, тим більше привілеїв йому чинився. Прагнення міністерств і відомств до розміщення рекреаційних підприємств у середніх і великих містах нерідко обґрунтовується можливістю використання існуючих комунального і житлового фонду, інженерних мереж і комунікацій, а також наявністю будівельної бази, тоді як при спорудженні підприємств у малих містах необхідно передбачати капітальні вкладення на розвиток інфраструктури. Разом з тим чим активніше збільшується кількість рекреаційних підприємств у великих містах, тим більш широкі масштаби набуває в них комунально-житлове будівництво, гостріше стає вирішення проблеми внутрішньоміського транспорту, здійснення заходів з охорони навколишнього середовища. В результаті цього у великих містах капітальні вкладення на розвиток інфраструктури не менші, а значно більші, ніж у малих містах.

До того ж нерегульований зростання рекреаційних агломерацій призводить до виникнення багатьох соціальних, економічних та екологічних проблем. Зокрема створюється загроза санітарно-гігієнічного стану території, у зв'язку з зростаючій концентрацією населення і інтенсивним автомобільним рухом. Селітебні райони займають цінні у рекреаційному відношенні землі. Санітарно-захисні зони, розраховані на первинні, більш скромні розміри (розселення), виявляються недостатніми. Надзвичайно загострюються транспортні проблеми. Особливо складними вони виявляються в центрі міст, де різко знижуються швидкості руху. Як результат інтенсивно працює автотранспорту для середніх і великих рекреаційних міст специфічно підвищений вміст у повітрі окису вуглецю [3]. Про яке оздоровчому ефекті може йти мова? Проблемою є і необхідність будівництва очисних споруд. В іншому випадку каналізаційні скиди міста в море будуть продовжуватися. Поряд з цим, з курортної зони і зони санітарної охорони курорту необхідно винесення ряду об'єктів, не сумісних з діяльністю курорту. Таким чином збиток від неорганізованою рекреаційної діяльності пов'язаний з негативними екологічними і естетичними змінами ландшафтів.

Вирішуються всі ці проблеми значно повільніше, ніж збільшується потік відпочиваючих прямують в рекреаційні центри. Традиційні місця відпочинку більш перевантажені. Тому необхідно організовувати нові рекреаційні райони в місцевостях, які володіють сприятливими передумовами для розвитку різних видів рекреаційної діяльності. Роботи багатьох економіко-географів [6], [8], [9], [10] в галузі рекреаційної географії показують, що деякі рекреаційні підприємства доцільно розміщувати саме на неурбанизированных територіях, якими є малі міста і курортні селища. Зростання урбанізації і культурного рівня людей збільшили попит на відпочинок в малозміненної природного середовищі [10]. У цій ролі можуть виступити малі рекреаційні міста Криму. Які відрізняються низьким рівнем соціально-економічного потенціалу, найкращими санітарно-гігієнічними умовами проживання, менш напруженим ритмом життя, тісними зв'язками з природою і сучасною сільською місцевістю, відсутністю навантаження на територію [4]. Відпочинок в таких місцях допомагає зміцнити здоров'я, заповнити дефіцит фізичної активності, всіляко підвищити захисні сили організму проти різних захворювань і несприятливих чинників навколишнього середовища, у яких протягом всього року знаходяться жителі урба-низированных територій.

Зараз велика увага отримує сімейний відпочинок з дітьми в якому перевага віддається не масовим курортам, а більш тихим і затишним місцям.

Малі міста - носії романтики, мальовничості і того особливого колориту, який не-можливо відтворити штучними засобами.

Поряд з багатьма містами і селищами до таких регіонів відноситься Судак, маю-щий необхідними умовами для розвитку рекреаційного господарства. Місто розташоване в Південно-Східній частині Кримського півострова, має унікальний природний ландшафт, що дає йому додаткові можливості для рекреаційного розвитку. Наявні ресурси дозволяють розвивати майже всі галузі його до рівня, що забезпечує внутрішньорайонні потреби, що дозволяє обслуговувати рекреантів з інших районів України і іноземних туристів. Екзотичність природи, своєрідність пам'яток історії та культури Криму роблять Судак надзвичайно перспективним у рекреаційному відношенні.

В минулому на розвиток господарства малих міст прямували недостатні капіталовкладення, не забезпечують помітної активізації розвитку цієї категорії міських поселень. Може бути це "врятувало" рекреаційний потенціал малих курортних міст. В радянський час в умовах переважно галузевого принципу розвитку курортів, не враховувалися багато специфічні межі територій (в тому числі екологічна місткість ландшафтів) і багато в своєму роді унікальні території були втрачені або необоротно змінені.

Але з іншого боку відсутність уваги до малих курортів, на довгі роки загальмувало їх розвиток. У зв'язку з цим проблема розвитку малих міст як і раніше актуальна. Необхідний визначення раціональних шляхів розвитку цієї численної групи міст.

Необхідно враховувати той факт, що малі міста володіють великими можливостями для розвитку малого бізнесу в рекреаційній галузі, чого позбавлені великі рекреаційні цін-вки, у зв'язку з величезним навантаженням на територію і наявністю вже сформованою мережею рекреа-ційних підприємств. Приватний бізнес тут представлений в більшості туристичними фір-мами і організаціями пропонують послуги, а не виробляють їх.

Рішення проблеми невеликих рекреаційних міст вимагає проведення політики їх ак-активізації, а не промислового розвитку. Розвиток індустрії туризму і відпочинку є одним із шляхів розвитку малих міст Криму і України. З величезним зростанням внутрішнього та міжнародного туризму цей, економічно ефективний шлях набуває все більшого поширення. Рекреаційні міста треба всіляко оберігати, розвиваючи їх в якості центрів масового відпочинку і туризму [11]. В час управління процесом формування рекреаційної мережі расі-лення головне увагу має бути звернуто на здійснення регулювання росту міст-курортів шляхом заборони розміщення в них нових та розширення діючих підпри-ємств містоутворюючого значення.

Безперервне зменшення питомої ваги зайнятих у матеріальному виробництві і збільшення зайнятих у невиробничій сфері створює передумови для розширення сфери обслуговування населення, що в поєднанні зі збільшенням вільного часу веде до зростання і ускладнення культурно-побутових та рекреаційних межпоселенных зв'язків, цих найважливіших факторів формування і розвитку систем розселення. Для ефективного розвитку рекреаційного господарства малих міст необхідно створити комплекс обслуговуючих галузей: готельне господарство, торгівлю та громадське харчування, транспортну мережу, побутове і культурне обслуговування рекреантів, виробництво сувенірів. Будівництво в них рекреаційних підприємств невеликої і середньої потужності забезпечить зайнятість місцевого населення, стимулюватиме розвиток сфери соціального та культурно-побутового обслуговування, а також з'явиться стримуючим фактором відтік працездатного населення у великі і середні міста.

Правильне поєднання розмірів і кількості рекреаційних підприємств у малих містах, безумовно, буде сприяти кращому використанню як чоловічих, так і жіночих трудових ресурсів, місцевого сільськогосподарської сировини та рекреаційних ресурсів, а також більш рав-номерному розміщення рекреаційного господарства в регіональному аспекті.

У таких місцях доцільно розміщувати об'єкти рекреаційного господарства, туристських баз, піонерських таборів, спортивно-оздоровчих баз, а також підприємства харчової про-мисловості та об'єктів соціально-побутового обслуговування для задоволення потреб місцевого населення та відпочиваючих.

Не менш складною проблемою є розвиток сільського господарства в курортних районах. Формування нових рекреаційних центрів відкриває великі можливості для збереження цінних сільськогосподарських земель з включенням їх у зони зберігається природного ландшафту. Розвиток рекреаційного господарства вимагає постачання швидкопсувними продуктами зростаючої кількості населення і відпочиваючих, що викликає необхідність перепрофілювання багатьох сільськогосподарських виробництв. При цьому повинна вирішуватися задача укрупнення сів і об'єднання їх з селищами для обслуговуючого персоналу курортів і зон відпочинку.

Питання охорони навколишнього природного середовища з кожним роком набувають все більш важливе значення. Особливо складно вирішуються питання охорони прилеглої акваторії при каналізуванні населених місць. Формування рекреаційних зон робить необхідним і можливим створити укрупнені системи каналізації з нечисленними глибоководними випусками в море після біологічної очистки стічних вод.

Таким чином, формування нових рекреаційних утворень на базі малих міст Криму, маючи незаперечні переваги порівняно зі сформованою практикою локального розвитку курортів, зон відпочинку і туризму, дозволяє:

- ефективно вирішити одну з найбільш складних містобудівних проблем стримування зростання великих міст-курортів шляхом розвитку входять в рекреаційну систему нових і малих курортів, що мають добрі умови для розвитку;
- уникати надмірної концентрації рекреантів у окремих дільницях півострова, призводить до перевантаження пляжів, транспортних комунікацій, систем обслуговування, і неприпустимого "тиску" на природні ландшафти.
- сприяє подолання інерції і відмови від традиційного підходу до розвитку тільки популярних курортів, переорієнтування рекреаційного будівництва на нові, не освоєні ще райони, зниження тим самим рекреаційних навантажень функціонують переуплотненных районах, що дозволить підвищити комфортність відпочинку і його оздоровчі функції;
- використовувати природні багатства на основі оцінки рекреаційних ресурсів та територій, визначити на цій основі спеціалізацію курортів, зон відпочинку і туризму за призначенням, а також включення до їх планувальну структуру найбільш цінних природних ландшафтів;
- перейти до створення нової прогресивної системі рекреаційного розселення на основі повної взаємоізоляції рекреаційних комплексів і населених пунктів з активним терито-риальным розвитком сельбищних територій в глибину;
- розглядати території, що лежать в рекреаційній зоні і виконують невластиві їй функції (нерекреационные), як потенційні резерви для розвитку рекреаційної системи [2];
- забезпечити централізацію комунально-господарського обслуговування, інженерних мереж, а також створити зручні для проживання місцевих жителів поселення;
- створити диференційовану за призначенням систему транспортних комунікацій, забезпечують зручні зв'язки в межах всього рекреаційного району, з висновком транзитного руху за межі рекреаційних і селітебних утворень;
- впорядкувати розвиток сільського господарства з максимальним збереженням цінних сільськогосподарських земель; спеціалізувати сільське господарство на забезпеченні населення і рекреантів швидкопсувними продуктами;
- підвищити рівень архітектурних рішень, створюючи комплекси курортно-оздоровчих установ і центрів обслуговування у поєднанні з збереженим природним ландшафтом;
- суттєво знизити капіталовкладення в експлуатаційні витрати і тим самим більш ефективно вирішувати соціально-економічні завдання розвитку рекреаційної галузі України.

Список літератури:

1. Алаєв Э.Б. Соціально-економічна географія: Понятійно-термінологічний словник. - М., 1983.- 350 с.
2. Кудрявцев В.Б. Географічні аспекти моделювання системи розселення Кримського рекреаційного району. / Авт. канд. географ. наук.- Л., 1981. - 25с.
3. Лаппо Г.М. Розповіді про міста. - М., 1976. - 220 с.
4. Литовка О.П. Проблема просторового розвитку урбанізації. - Львів, 1976. - 100 с.
5. Маергойз І.М. Географічне вчення про містах. - М., 1987. - 116 с.
6. Мале місто. Соціально-демографічне дослідження невеликого міста. / Під ред. Б.С. Хорева - М., 1972. - 247 с.
7. Мінц А.А., Преображенський В.С. Функція місця і її зміни. // Известия АН СРСР, серія геогр., 1970, № 6. - С. 118-131.
8. Твердохлєбов І.Т. Розвиток малих і середніх міст Південного економічного району // Природні та трудові ресурси Лівобережної України та їх використання. Т. 15.- Харків, 1970. - С.162-164.
9. Теоретичні основи рекреаційної географії.- М., 1975. - 224 с.
10. Хорев Б.С. Проблеми міст. - М., 1978. - 254 с.