Туристическая библиотека
  Главная Книги Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы Каталог
● Теорія туризму
● Філософія туризму
● Рекреація та курортологія
● Види туризму
● Економіка туризму
● Менеджмент в туризмі
● Маркетинг в туризмі
● Інновації в туризмі
● Транспорт в туризмі
● Право і формальності в туризмі
● Державне регулювання в туризмі
● Туристичні кластери
● Інформаційні технології в туризмі
● Агро - і екотуризм
● Туризм в Україні
● Карпати, Західна Україна
● Крим, Чорне та Азовське море
● Туризм в Росії
● Туризм в Білорусі
● Міжнародний туризм
● Туризм в Європі
● Туризм в Азії
● Туризм в Африці
● Туризм в Америці
● Туризм в Австралії
● Краєзнавство, країнознавство і географія туризму
● Музеєзнавство
● Замки і фортеці
● Історія туризму
● Курортна нерухомість
● Готельний сервіс
● Ресторанний бізнес
● Екскурсійна справа
● Автостоп
● Поради туристам
● Туристське освіта
● Менеджмент
● Маркетинг
● Економіка
● Інші

<<< назад | зміст | вперед >>>

Ганопольський В.І., Безносиков Є.Я., Булатов В.Г. Туризм і спортивне орієнтування

Частина ІІ. Зміст туристської підготовки

Одна з найважливіших сторін підготовки туриста - теоретична підготовка. Як і в будь-якому іншому виді спорту, вона включає широке коло питань, в тому числі формування знань з теорії та методики навчання і тренування, лікарського контролю та самоконтролю, гігієні та долікарської допомоги (всі ці питання розглянуті у відповідних розділах підручника). Особливість теоретичної підготовки туриста полягає в тому, що вона тісно пов'язана з географічної, краєзнавчої та топографічної підготовкою.

Географічна підготовка туриста, що включає комплекс знань як з фізичної географії (в тому числі з геоморфології, гляціології, кліматології), так і з економічної географії, становить загалом основу теоретичної підготовки, що разом з питаннями класифікації туристських районів, маршрутів та природних перешкод утворює спеціальну теоретичну підготовку, тісно взаємодіє з топографічної та картографічної, краєзнавством та охороною природи (ширше - екологією).

До практичних розділів підготовки (крім згаданих вище) належать фізична підготовка і виховання особистісних якостей, технічна і тактична.

Глава 4. Теоретична і краєзнавча підготовка

Значення і місце теоретичної та краєзнавчої підготовки туристів у загальній системі їх навчання визначаються, перш всього провідною роллю, яку відіграє природне середовище в походах і подорожах. Постановка і вирішення виховних, освітніх, оздоровчих та спортивних завдань туристського походу визначаються конкретним комплексом ландшафтних, кліматичних і інших характеристик. Рішення технічних і тактичних завдань походу, забезпечення безпеки його учасників, виконання суспільно корисної роботи, що включає краєзнавчі спостереження й дослідження, - все це конкретно пов'язане з тими або іншими особливостями району.

У різних програмах і навчальних планах туристської підготовки приділяється увага таким темам, як "Туристські можливості рідного краю" та "Туристські можливості СРСР". Цілком очевидно, що вивчення їх вимагає залучення краєзнавчого, фізико-географічного, картографічного матеріалу. Але розгляд питання про туристських можливостях вимагає більш широкого підходу, оскільки при загальних уявленнях про район походу, заснованих на географічних і краєзнавчих знаннях, у полі зору повинні залишатися спортивно-технічні вимоги до маршрутом незалежно від того, в якій формі (навчальний або спортивний похід, туристська експедиція) проводиться туристський захід. Які б не були мета і завдання походу, головною з них буде забезпечення безпеки учасників на основі рішення цілого комплексу спортивно-технічних питань.

Спортивно-технічні вимоги до маршруту включають: характер і особливості природних перешкод, їх технічну складність, яка визначається технічними елементами, прийомами, способами, якими досконало повинні володіти учасники походу; оптимальна кількість природних перешкод тієї чи іншої категорії складності, визначає в комплексі (з урахуванням параметрів маршруту) категорію складності всього маршруту; нарешті, тривалість походу і протяжність маршруту, залежні як від характеру природних перешкод, кліматичних факторів, так і один від друга. Але ці питання слід відносити вже не загальної, а спеціальної теоретичної підготовки туристів.

Основою загальної та спеціальної теоретичної підготовки туристів є система туристсько-класифікаційного районування території СРСР, представлена в табл. 1 і на рис. 3.

Таблиця 1.

Фізико-географічне і туристсько-класифікаційне районування території СРСР Таблиця 1. Фізико-географічне і туристсько-класифікаційне районування території СРСР
Система фізико-географічного районування території СРСР Схема туристсько-класифікаційного районування території СРСР Максимальні категорії складності (к. с.) і терміни проведення походів за видами туризму в туристських районах
Фізико-географічна країна Туристська область Класифікаційно-географічний район Туристський район Пішохідний туризм Лижний туризм Гірський туризм Водний туризм Вело-туризм
№. Найменування № Найменування № Найменування №. Найменування к. с. Терміни проведення к. с. Терміни проведення к. с. Терміни проведення к. с. Терміни проведення к. с.
1 Гірничо-острівна I Острівна Арктика I-A Західна острівна Арктика 1 Земля Франца-Йосифа * - * - - - - - -
2 Нова Земля * - * - - - - - -
1-Б Східна Арктика острівна 3 Північна Земля * - * - - - - - -
4 Новосибірські острови * - * - - - - - -
5 Острів Врангеля * - * - - - - - -
2 Карело-Кольська країна (Фенноскандия в межах СРСР) II Північно-Захід СРСР II Північно-Захід СРСР 6 Кольський півострів III 1.06-30.09 V 10.02-10.04 - - V 1.06-30.09 -
7(а) Карелія III 15.05-15.11 III 1.11-10.04 - - IV 15.05-30.09 V
7(6) Ленінградська обл. III 1.05-17.11 III 1.11-10.04 - - III 15.05-30.09
3 Російська рівнина (Східно-Європейська рівнина) III Східно-Європейська рівнина і Крим III-A Європейський Північ 8(а) Архангельська області та Комі АРСР IV 1.06-30.09 V 1.01-15.05 - - IV 1.06-30.09 V
8(6) Вологодська

обл.

 III 1.05-15.11 III 10.04 - - III 15.05-30.09 -
III-Б Середня і південна частини Східно-Європейської рівнини і Крим 9 Середня частина Східно-Європейської рівнини II 15.04-15.11 II 1.12-31.03 - - II 15.04-30.11 -
10 Південна частина Східно-Європейської рівнини I Цілорічно - - - - II+ 15.04-30.11 III
11 Європейський Південно-Схід I Цілорічно - - - - I 15.04-30.11 V
12 Гірський Крим II 1.03-15.11 - - - - - - III
4 Карпати (Карпатська країна) IV Карпати IV Карпати 13 Карпати II 15.04-15.11 II 15.12-31.03 - - III+ 15.04-30.11 IV
5 Кавказ V Кавка V-A Великий Кавказ 14 Західний Кавказ IV 15.05-30.09 - - V III+
15 Центральний Кавказ - - - - V III+
16 Кавказ Східний IV 15.05-30.09 - - IV IV+ 1.04-31.05
V-Б Закавказзі 17(а) Закавказзі (Аз. РСР) - - 1.12-15.03 V
17(6) Закавказзі (Арм. РСР) III 1.05-30.10 V

1.01-15.04

 III 15.05-30.09 III+ 1.09-30.11
17(в) Закавказзі (Вантаж. РСР) 1.01-15.03
6 Урал VI Урал VI Урал 18 Урал Полярний IV 15.06-31.08 V 20.01-10.05 - - IV
19 Приполярний Урал V 1.06-15.09 V+ 20.01-30.04 - - IV 1.06-30.09 V
20 Північний Урал III 15.05-30.09 IV 1.11-31.03 - - III
21 Середній Урал II 1.05-15.10 II 1.12-31.03 - - II
22 Південний Урал III 1.05-15.10 III 1.11-31.03 - - II
7 Західно-Сибірська VII Західна Сибір VII Західна Сибір

 

 23 Північ Західного Сибіру III 15.05-15.09 IV 1.11-31.03 - - III IV
24 Середня і Південна частини Західної Сибіру II 15.05-15.09 II 1.11-31.03 - - II 1.05-30.09
8 Центрально-Казахстанська країна (Казахський дрібносопковик) VIII Казахський дрібносопковик і Туранська рівнина VIII Пустельні і напівпустельні райони Казахстану та Середньої Азії 25 Казахський дрібносопковик і Тургайское плато III 1.10-31.05 III 1.11-31.03 - - II Для східних районів Казахстану 15.04-31.10
9 Середньоазіатська рівнинна країна (Туранська рівнина)  

 

  

 

  

 

  

 

 26 Пустельні і напівпустельні райони Середньої Азії III 1.10-31.05 - - - - II Не встановлюються V
10

 

 

 

 Середньо-азійська IX Гори Середньої Азії IX-A Копетдаг 27 Копетдаг і III 1.10-31.05 - - - - - - -
і Западый Таджикистан 28 Західний Таждикистан III 1.05-31.10 - - - - - - -
ІХ-Б Гиссаро-Алай 29 Гиссар і і Фанські гори - - - - . V V+ 1.05-31.05
 

 

  

 

 30 Матчинский гірський вузол - - - - V+ 15.05-30.09 V+ 20.08-31.10
 

 

  

 

 31 Алай - - - - V+  

 

 V+
IX-B Памір 32 Памір Північно-Західний - - - - V+ V+ 1.05-31.05
33 Памір Південно-Західний - - - - V+ 1.06-30.09 V+ 20.08-31.10
. 34 Памір Східний - - - - V+ V+
ІХ-Р Тянь-Шань і Джунгарська 35 Тянь-Шань Західний IV 1.05-31.10 - - IV 1.05 - 31.10 V+ 1.05-31.05
36 Тянь-Шань Центральний - - - - V+ 1.06-30.09 (15.06-15.09) V+
37 Тянь-Шань Північний - - - - V 15.05-30.09 V+ 20.08-31.10 V
38 Джунгарський Алатау, Саур і Тарбагатай - - - - V 1.06-30.09
11 Гори Південного Сибіру (Алтайско-Саянская гірська країна) X Гори Південного Сибіру (Алтайско-Саянская гірська країна) Х-А Алтайско-Кузнецький 39 39(а) Алтай:
Алтай		 V 15.06-15,09 V+ 20.01-10.03 V 15.06-15.09 V+ 1.05-30.09 V
39(6) Інші райони Алтаю 15.06-15.09 1.11-31.03 - - -
40 Кузнецький Алатау і Салаир IV 1.05 - 30.09 V 1.11-

31.03

 - - • Не встановлюються
Х-Б Саяно-Тувинська 41 Західний Саян V 1.05 - 30.09 V 1-30 .11
1.02-10.03		 - - V 15.05 - 30.09 V
42 Східний Саян V 1.05 - 30.09 V 15.01-20.03 II - V+
43 Тува V 15.05 - 30.09 V 1.11-30.11 - - V+
Гори Південного Сибіру (Байкальська гірська країна) XI Байкальська гірська країна XI Байкальський 44 Прибайкалля V 15.05 - 30.09 V 1.02-31.03 - - V+
45 Забайкаллі V 15.05 - 30.09 V+ 1.11-30.11 - - V+ 15.05 - 30.09
46
46 (а)		 Байкальско-Становий:
Кодар і Удокан		 V 1.06 - 15.09 V+ 1.02-31.03 - - V+
46(6) Становий хребет V 1.06 - 30.09 V V
12 Середня Сибір XII Середня Сибір XII Середня Сибір 47 Гори Бырранга V 1.06 - 15.09 V 1.02-31.05 - - -
48 Таймырско-Анабарский V 1.06 - 15.09 V 1.02-31.03 - - V 1.07 - 31.08 V
49 Плато Путорана V 1.06 - 15.09 V+ 1.02-31.05 - - V
50 Середньосибірське плоскогір'я V 1.05 - 30.10 V 1.11-31.03 - - V
51 Центрально-Якутська (Алдан-Вилюйский) V 1.06 - 30.09 V 1.10-30.11
1.02-30.04
13 Північно-Східна Сибір XIII Північно-Східна Сибір XIII Північно-Східна Сибір 52 Приполярье Північно-Східній Сибіру V 1.05 - 30.09 V 1.02-30.04 - - V 15.07 - 31.08 V
53 Верхоянський V 1.06 - 31.08 V+ 1.02-30.03 - - V
54 Момско-Черський V 1.06 - 31.08 V+ 1.02-30.04 - - V
55 Колымский V 1.05 - 30.09 V+ 1.02-30.04 - - V
14 Північна Далекосхідна (Северотихоокеанская країна) XIV Північ Далекого Сходу XIV-A Північ Далекого Сходу 56 Чукотський V+ 1.06 - 31,08 V 1.02-15.05 - - *
57 Анадырский V+ 1.06 - 31.08 V 1.02-15.05 - - “
58 Коряцький V+ 1.06 - 31.08 V 1.02-15.05 - - * 15.05 - 30.09 V
59 Охотський (Магаданско-Джугджурский) V+ 1,06 - 31.08 V 1.02-31.08 - - *
Камчатско-Курильська вулканічна країна XIV-Б Камчатско-Курильський 60 Камчатка V+ 15.05 - 30.09 V+ 1.01-15.05 - - * 15.05 - 30.09 -
61 Курильські острови IV 15.05 - 31.10 * 1.11-30.04 - - - - -
15 Південна Далекосхідна (Амуро-Сахалінська або Амуро-Приморська країна) XV Південь Далекого Сходу XV Південь Далекого Сходу 62 Приамур'ї V, 15.05 - 15.11 * 1.12-31.03 - - *
63 Примор'я (Сіхоте-Алінь) V 15.05 - 15.11 V+ 1.12-31.03 - - V 15.05 - 30.09 -
64 Нижній Амур V 15.05 - 15.11 * 1.12-31.03 - - *
65 Сахалін IV 15.05 - 31.10 * 1.11-30.04 - - * - V

Примітки:
1. Індексом * показано терміни походів для східної частини Центрального району Тянь-Шаню (за винятком хребтів Терскей-Алатау, Куйлю, Акшийрак).
2. У районах, позначених зірочкою, прокладені маршрути, в тому числі до V категорії складності включно, але в “Перелік класифікованих туристських маршрутів" ці райони не включені.
3. Категорія складності зі знаком "+" свідчить про наявність природних перешкод, категорія трудності яких вище зазначеної категорії складності маршрутів.

Карта туристско-классификационного районирования территории СССР
Рис. 3. Карта туристсько-класифікаційного районування території СРСР

Районування територій у фізичної географії засноване на використанні таксономічного аналізу, розробленого спочатку в біологічній систематиці, а в даний час широко застосовується в кваліфікаційної роботі різних напрямків. При виконання систематики об'єктів від найбільших до найбільш дрібним (при фізико-географічному районуванні - від великих територій до невеликим) використовуються таксони 1, 2, 3-го і т. д. рангів, причому таксою того чи іншого рангу повинен володіти певною сукупністю ознак.

У фізичній географії СРСР вся територія країни в цілому приймається за таксою 1-го рангу. Членування території СРСР на 15 фізико-географічних країн (див. табл. 1) дає таксони 2-го рангу і т. д.

В основу туристсько-класифікаційного районування території СРСР покладена добре розроблена система фізико-географічного районування. При цьому отримана наступна система таксонів:

1) туристська країна (територія СРСР в цілому) - таксон 1-го рангу
2) туристська область (у точних межах фізико-географічної країни) - таксон 2-го рангу
3) класифікаційно-географічний район - таксон 3-го рангу
4) туристський район - таксон 4-го рангу
5) туристський підрайон - таксою 5-го рангу
6) класифікований ділянку туристського маршруту - таксою 6-го рангу
7) локальне природне перешкоду - таксон 7-го рангу

Схема туристсько-класифікаційного районування, наведена в табл. 1 і на рис. 3, обмежена таксоном 4-го рангу (туристський район), але в деяких випадках дані і підрайони (таксони 5-го рангу).

Представлена в табл. 1 схема туристсько-класифікаційного районування території СРСР відображає рівень туристичної освоєності районів. Оскільки, однак, освоєння багатьох віддалених районів триває, а схема районування та методика класифікації туристських маршрутів вдосконалюється, то очевидна необхідність постійної і систематичної спеціальної теоретичної підготовки туристів.

Спеціальна теоретична підготовка

Згідно з розрядними вимогами щодо туризму категорії складності спортивних туристських походів (від I до V) поставлені в залежність від протяжності маршруту, тривалості походу, а також від кількості і якості (тобто технічної складності природних перешкод, включених в маршрут. Такими природними перешкодами на маршрутах туристських походів є: сильно пересічений рельєф (включаючи перевали, вершини, каньйони), водні перешкоди (болота і річки), густий ліс, пороги, перекати, притиски на маршрутах водних походів і т. д. Наявність або відсутність перешкод повністю визначається фізико-географічною характеристикою району, а його освоєність (заселеність, наявність доріг, засобів зв'язку), суттєво спрощує вирішення технічних і тактичних завдань,- крім того, його економіко-географічною характеристикою (рис.4).

Структура спортивной классификации по туризму
Рис. 4. Структура спортивної класифікації з туризму

Для рішення різноманітних методичних завдань, пов'язаних з вибором району походу, розробкою маршрутів, визначенням їх складності, служить "Переліку класифікованих туристських маршрутів" (є складовою частиною розрядних вимог з туризму), а також переліки класифікованих перевалів і печер. "Перелік класифікованих туристських маршрутів" побудований на основі системи туристсько-класифікаційного районування території СРСР. Віднесення того чи іншого туристичного району до класифікаційно-географічного району та встановлення для нього максимальної категорії складності походів з того чи іншого виду туризму визначаються насамперед орографическими, гідрографічними і ландшафтно-кліматичними характеристиками цього району. Так, рельєф Російської рівнини, спокійний характер річок, високий рівень господарської освоєності районів цієї фізико-географічної країни (в тому числі розвиненість транспортної мережі дозволяють здійснювати походи лише I і II категорій складності. У менш населених районах Російської Півночі, з великим числом порожистих річок, густими лісами, більш суворими кліматичними умовами і більш складним орієнтуванням, маршрути мають більш високі категорії складності (до III-IV), а в районах Приполярного і Полярного Уралу, Кольського півострова, в середньогірських районах Сибіру, у високогірних районах Кавказу і Середньої Азії - і вищої категорії складності.

Взаємозв'язок і взаємозалежність параметрів туристських маршрутів (їх протяжності і необхідної тривалості походів) зі складністю природних перешкод і місце цих характеристик у розрядних вимоги по туризму ілюструється схемою (див. рис. 4).

Категорії складності туристських спортивних маршрутів визначаються відповідно до "Переліку класифікованих туристських маршрутів". Важливими доповненнями до нього служать переліки класифікованих перевалів високогір'я і середньогір'я (для спелеотуризму - печер). При віднесенні того чи іншого маршруту до певної категорії складності за основу беруться тривалість походу, протяжність і технічна складність маршруту.

Тривалість походу встановлюється розрядними вимогами (табл. 2) і розуміється як мінімальний час у днях, необхідне для проходження маршруту підготовленою групою. Тривалість походу може бути збільшена в порівнянні з вказаною в табл. 2 при збільшенні протяжності маршруту, кількості і складності природних перешкод, а також за рахунок днів на розвідки і запасного часу на випадок непогоди. При цьому у методичних вказівках до "Переліку" останнє, тобто кількість (дні відпочинку, в тому числі і активного, пов'язаної з розвідкою маршруту, виконанням суспільно корисної роботи тощо), обмовляється: "Кількість днівок має укладатися в межі 20% від загальної тривалості походу". Щодо збільшення тривалості походу при збільшенні протяжності маршруту, кількості і складності природних перешкод ніяких вказівок ні в "Переліку", ні в інших регламентуючих документах не міститься. То є тривалість походу в бік її збільшення ні документами, ні в реальному туристській практиці не регламентується, але обмежується лише для походів вищих категорій складності межами відпускного часу.

Таблиця 2.

Нормативи походів і подорожей у відповідності з розрядними вимогами по туризму 0
Вид туризму характеристика походів Категорія складності походів і подорожей
I II III IV V
Тривалість походів, подорожей в днях (не менше) 6 8 10 13 16
Протяжність походів і подорожей у кілометрах (не менше):  
Пішохідного 130 160 190 220 250
Лижного 130 160 200 250 300
Гірничого 100 120 140 150 160
Водного 150 175 200 225 250
Велосипедного 250 400 600 800 1100
на мотоциклах 1000 1500 2000 2500 3000
на автомобілях 1500 2000 2500 3000 3500
спелеотуризм (кількість печер) 5 4-5 1-2 1-2 1

Протяжність маршруту встановлюється розрядними вимогами і розуміється як найменша допустима довжина залікового маршруту даної категорії складності. При цьому обумовлюється, що навіть мінімальна довжина маршруту, хоча й у виняткових випадках (при великий технічної складності), може бути зменшена, але не більше ніж на 25% порівнянні з вказаною в табл. 2.

Наведені в табл. 2 дані виражені графічно на рис. 5 для пішохідного 1, лижного 2, гірського 3, 4 і водного велосипедного 5 туризму. Графіки хоча і свідчать про деяке порушення монотонності функціональних залежностей L=S(T), але в цілому будь-яких серйозних претензій викликати не можуть, оскільки вони малопоказательны. Мабуть, істотно більший інтерес мають становити ті ж дані, але перекладені в швидкості руху і поставлені в залежність від категорії складності походів і від їх тривалості одночасно (табл. 3 і рис. 6, позначення ті ж, що і на рис. 5). З рис. 6 (порівняно з рис. 5) з більшою очевидністю випливає, що розрядними вимогами встановлено монотонне зменшення швидкості пересування з підвищенням категорії складності маршруту, тобто з підвищенням рівня технічної складності природних перешкод - більш інтенсивно для гірського, пішохідного, водного, для лижного туризму. З таким підходом не можна не погодитися. Однак для велосипедного туризму залежність носить протилежний характер: з зростанням категорії складності походів швидкості пересування монотонно зростають.
Протяженность туристских маршрутов в соответствии с разрядными требованиями
Рис. 5. Протяжність туристських маршрутів відповідно до розрядними вимогами		 Скорости движения в различных видах туризма в соответствии с разрядными требованиями
Рис. 6. Швидкості руху в різних видах туризму відповідно до розрядними вимогами

Таблиця 3.

Швидкості пересування у відповідності з нормативами походів і подорожей (кілометрів у день) ;mso-yfti-lastrow:yes
Вид туризму Категорії складності походів
I II III IV V
Пішохідний 21,7 20,0 19,0 16,9 15,6
Лижний 21,7 20,0 20,0 19,2 18,8
Гірський 16,7 15,0 14,0 11,5 10,0
Водний 25,0 22,0 20,0 17,3 15,6
Велосипедний 41,7 50,0 60,0 61,5 68,8
На мотоциклах 166,7 187,5 200,0 192,3 187,5
На автомобілях 250,0 250,0 250,0 230,8 218,8

Природне прагнення фахівців з пішохідного, лижного, гірського та водного туризму компенсувати зростання технічної складності маршрутів зменшенням середніх швидкостей пересування не знайшло аналогічного відображення у розрядних вимогах з велосипедного туризму, що можна пояснити тільки однією причиною: методологія класифікації природних перешкод, характерних для велосипедного туризму, поки ще слабо розроблена.

У відповідності з методичними вказівками до "Переліку" технічна складність маршруту визначається характером, кількістю й різноманітністю перешкод: "Характер перешкод визначається тим, який рівень кваліфікації і технічного майстерності потрібно для проходження даного перешкоди з належною гарантією безпеки. Маршрутами кожної категорії складності відповідає свій рівень типових для них перешкод. Маршрути більш високої категорії містять більше складні перешкоди, ніж маршрути попередньої. При оцінці маршрутів в першу чергу враховуються перешкоди, які дають туристам технічний досвід, необхідний для забезпечення безпеки в наступних походах". В методичних вказівках наступним чином визначено основний підхід до вирішення класифікаційних завдань: "Категорія складності будь-якого маршруту визначається шляхом порівняння його з класифікованими маршрутами, розробленими для даного географічного району. Технічна складність, різноманітність і характер перешкод у поході даної категорії повинні бути не нижчі, ніж для класифікованих маршрутів тієї ж категорії в даному географічному районі. Подовження маршруту при незмінному характері перешкод не може бути підставою для збільшення категорії складності походу".

Таким чином, основним класифікаційним документом в туризмі служить "Переліку класифікованих туристських маршрутів". В "Переліку" для кожного виду туризму, кожного виділеного туристського району (саме туристського району, так як туристське районування території СРСР не повною мірою співпадає з фізико-географічним) і для всіх категорій складності, починаючи з другої, представлено від 1-2 до 10-15 еталонів. Еталонів, отже, багато, але число їх далеко не відповідає реальній кількості планованих і здійснюваних на території СРСР походів. "Перелік" необхідно розглядати перш все як методичний документ, який містить приклади планування маршрутів на основі певного комплексу природних перешкод. При цьому істотну допомогу надають переліки класифікованих перевалів високогірних і середньогірських районів СРСР.

Класифікаційна робота в спортивному туризмі, включає класифікацію районів, маршрутів та природних перешкод (або ділянок маршрутів), - один із найбільш складних розділів науково-методичної роботи по туризму.

Перспективи вдосконалення цієї роботи можна проілюструвати порівнянням двох схем класифікації туристських маршрутів - діючої (див. рис. 4) і інтенсивно розробляється в даний час (рис. 7). Наявність зв'язків, хоча і слабких (на рис. 4 показані пунктиром), між трьома основними критеріями класифікації туристських маршрутів створює необхідні передумови вдосконалення класифікаційної роботи.

Системный анализ разрядных требований по туризму и классификации туристских маршрутов
Рис. 7. Системний аналіз розрядних вимог по туризму та класифікації туристських маршрутів

До числа основних завдань, які потребують методичного рішення, повинні бути віднесені:

визначення коефіцієнтів технічної складності маршрутів на основі кількості і якості включених у них класифікованих ділянок (природних перешкод);
визначення класифікаційної тривалості походу, поставленої у взаємно однозначне відповідність з коефіцієнтом технічної складності маршруту;
визначення класифікаційної протяжності маршруту в залежності від тривалості походу, а також від основних характеристик маршруту: суми перепаду висот, характерних для того або іншого туристичного району оптимальних швидкостей пересування в даному виді туризму і т. п., (див. рис. 7).

Основи краєзнавчої підготовки туриста

Краєзнавча підготовка - невід'ємна складова частина загальної підготовки туриста. Вона пов'язана з набуттям знань про природні багатства рідного краю, історичне минуле народу, формуванням у туриста вмінь і навичок в організації та проведенні спеціальних спостережень умовах походу з подальшою їх обробкою та аналізом.

Краєзнавча підготовка включає власне краєзнавство, а також його практичні додатки і суміжні розділи навчально-виховної роботи: спостереження в поході, питання охорони природи, пам'яток історії та культури, організацію і проведення суспільно корисної роботи. Саме в такому обсязі включена краєзнавча підготовка в програму курсу "Туризм і методика викладання". Всі перераховані розділи знайшли відображення і в програмі підготовки громадських туристських кадрів (див. главу 18) - питання краєзнавства вивчаються тут послідовно на трьох етапах навчання. Новачки, які навчаються за програмою першого етапу початкової туристської підготовки, знайомляться з краєзнавством при вивченні теми "Туристські можливості рідного краю". На другому етапі туристи вивчають тему "Туристські можливості СРСР", а на третьому освоюють методику спостережень.

Під терміном "рідний край" в туризмі розуміють область або, дещо ширше, республіку, якщо це невелика за площею республіка (Білорусь, "Литва, Латвія, Естонія, Молдова). Вивчення рідного краю передбачає знайомство з його географічної та краєзнавчої характеристикою.

Фізико-географічна характеристика району включає клімат, рельєф, рослинність і тваринний світ, корисні копалини, а економічна - розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту.

Краєзнавча характеристика включає екскурсійні об'єкти: історичні, архітектурні, інші пам'ятні місця історії і культури нашого народу; музеї, передові підприємства, колгоспи і радгоспи. Краєзнавча підготовка туриста включає також методиці навчання роботи зі спеціальною літературою: довідниками, путівниками, методичними посібниками з краєзнавства та виконання краєзнавчих спостережень.

Краєзнавча підготовка туриста і виконання краєзнавчих спостережень у поході сприяють поєднанню навчання і виховання в єдиний процес. Дійсно, неможливо уявити собі змістовний похід по рідному краю без пильної уваги його учасників до попереднього вивчення району походу, до накопичення спостережень і вражень на маршруті, без бажання познайомити зі своїми спостереженнями, фотографіями, слайдами тих, хто ще не був на цьому маршруті. Саме тому масові туристські походи, в тому числі і навчальні, організовуються, як правило, з певною цільовою установкою. Наприклад, вивчити шлях дивізії, що визволяла район від фашистських загарбників, або вивчити район дії конкретного партизанського загону (бригади). Зустрічі з місцевими жителями - ветеранами війни і праці - створюють більш поглиблені уявлення про героїчне минуле народу, дозволяють дізнатися раніше невідомі факти, імена людей, які виявили мужність у боротьбі з ворогом. Весь цей матеріал представляється у вигляді звіту рада ветеранів війни, використовується для поповнення експонатів шкільного (або іншого) музею народної слави, публікується в газетах і журналах.

Вже на попередньому етапі підготовки туристів до походу краєзнавство відіграє важливу роль. Вивчення літературних джерел про природні багатства району подорожі, його історичному минулому дозволяє вибрати маршрут, скласти найбільш точні історичні та географічні довідки про конкретному районі, що, в свою чергу, сприяє ефективному вирішенню навчально-виховних завдань походу. При проходженні маршруту ці довідки допомогою спостережень уточнюються і доповнюються.

Вивчення питань охорони пам'яток історії та культури народу нерозривно пов'язане з такими розділами краєзнавчої підготовки, як історія, етнографія, архітектура.

Краєзнавча робота на маршруті разом з суспільно корисною роботою, а також знайомство з пам'ятками історії та культури, пам'ятними місцями революційної, бойової і трудової слави КПРС і радянського народу становлять важливий напрям виховання молоді засобами туризму.

Докладний збір і обробка інформації про похід (фотографування, ведення щоденника тощо) допомагають якісно оформити звіт про похід, сприяють пропаганді туризму.

Особливу увагу в краєзнавчої підготовки звертається на фотографування та ведення маршрутних спостережень (систематичні метеоспостереження, снігомірна маршрутна зйомка, картування маршруту). Придбання навичок маршрутних спостережень спочатку в навчальних цілях, а потім в порядок навчально-дослідної роботи в подальшому виявляється ефективною формою підготовки туристів до виконання серйозних завдань наукових і громадських організацій і установ.

Виховання у молоді любові до своєї Батьківщини нерозривно пов'язане з комплексом виховних і організаційних природоохоронних заходів. Точне визначення цьому зв'язку дав чудовий письменник, співак російської природи М. М. Пришвін: "Охороняти природу - значить охороняти Батьківщину".

Необхідно звернути увагу на два основних аспекти охорони природи в туристських походах. Перший з них - навчально-виховна робота, що включає бесіди про охорону природи, методикою організації туристських походів і зльотів, з одного боку, і практичне здійснення природоохоронних заходів при організації привалів і ночівель, з іншого. Другий аспект - це комплекс організаційно-технічних заходів щодо створення матеріальної бази природоохоронної роботи (маркування та обладнання маршрутів походів вихідного дня та навчальних маршрутів багатоденних походів; вдосконалення спорядження, необхідного для організації біваку, після зняття якого не залишається ніяких слідів). Обидва ці аспекти взаємопов'язані і взаємозумовлені, так як не може бути ефективної навчально-виховна робота з охорони природи без відповідної матеріально-технічної бази, як не може бути створена ця база без систематичної і послідовної навчально-виховної роботи. Особливе значення в ній має активна природоохоронна діяльність туристських секцій, їх участь у спільних з лісництвами заходи щодо санітарної прочищення просік, в лісопосадках, маркування туристських маршрутів і обладнанні їх місцями стоянок.

<<< назад | зміст | вперед >>>






Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.