Ганієва А.К.
Культура народів Причорномор'я. - 2005. - №68. - С.93-95.

Економічні аспекти концепції розвитку дитячого відпочинку і оздоровлення в Криму

У статті розглянуті проблеми розвитку дитячого відпочинку і оздоровлення в Криму. Запропоновані заходи на рівні держави по поліпшенню дитячого відпочинку і оздоровлення та необхідності розробки економічної концепції в цій сфері.

The article deals with problems of children's health resort complex of Crimea development. It proposes the measures to be taken by the government to improve organization of children's rest and pointed out necessity to provide economic conception in this area of industry.

Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу Криму безперечно є одним з пріоритетних напрямків економіки регіону, якщо не найбільш значущим. Підтвердженням може служити підвищену увагу кримських вчених саме до проблем розвитку рекреації і туризму в Криму. Особливе місце в дослідженнях займають розробки концептуальних підходів і стратегій сталого розвитку цієї сфери економіки. Рішення проблеми у загальному вигляді запропоновано в «Концепції розвитку курортно-рекреаційного і туристичного комплексу Автономної республіки Крим до 2010 року»[1], виконаної за замовленням Міністерства курортів і туризму АРК в 2002р. Активно аналізуються труднощі і перспективи розвитку окремих напрямів туристичної діяльності, таких як зелений сільський туризм (Ячменева В.М.[2],), діловий туризм (Бочан В.О.[3]), екологічний туризм (Ємельянов В.А.[4], Лазарєва Е.А.[5]) і т.д. Поряд з цим, вкрай мало публікацій з проблемам розвитку дитячого туризму, а важливість розвитку цього напряму для нашої держави не вимагає доказів. Дослідження, проведені колективом авторів під загальною редакцією Биковської О.В., Петрочко Ж.В. та Яременка О.О. [6], розкривають концепцію дитячого відпочинку та оздоровлення тільки в контексті організації педагогічного процесу, абсолютно не торкаючись економічних складових. Але тільки економічна концепція розвитку дитячого туризму, на наш погляд, може визначати його стратегію.

Мета статті - розкриття концептуальних підходів у розвитку дитячого відпочинку і оздоровлення з точки зору державної соціальної політики.

Довгострокові перспективи розвитку дитячих здравниць Криму безпосередньо пов'язані, на наш погляд, з розвитком ніші дитячого туризму в туристичній індустрії України. Можливі стратегії розвитку припускають, насамперед, чітке розмежування дитячого соціального туризму та дитячого комерційного туризму.

Дитячий соціальний туризм входить у соціальну політику держави та безпосередньо залежить від механізмів реалізації програм з оздоровлення дітей і обсягами їх бюджетного фінансування. Комерційний дитячий туризм підпорядкований ринковими законами розвитку туристичної індустрії, отже, і стратегії розвитку цих напрямів дитячого відпочинку мають кардинальні відмінності. В ринковій економіці первинний попит на товар, тому що тільки потреба і реальна можливість споживача витратити частину доходу на неї є головним стимулом розвитку виробництва даного товару. Отже, сегментування ринку дитячих туристичних послуг за двома споживчим групам позначає вектора розвитку.

Стратегія розвитку дитячої соціального туризму лежить в площині політики держави проводиться у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, яка реалізується у вигляді щорічної кампанії, зачіпає соціально незахищені категорії дітей. Динамічно зростаючий обсяг фінансування, не дає очікуваних результатів виходу з кризи дитячих оздоровниць, які перебувають у власності держави, що пов'язано, насамперед, з «розпиленням» коштів та відсутністю чітких якісних критеріїв, що дозволяють оцінювати рівень відпочинку. За кількісним щорічним зростанням оздоровлених дітей приховані зниження якості відпочинку. Наприклад, сама швидко зростаюча група з оздоровчих установ в Криму - це установи з денним перебуванням дітей, як правило, організовано на базі загальноосвітніх шкіл у літній період, звичайно, не може бути прирівняне до повноцінного відпочинку, тим більше оздоровлення. Інша проблема полягає в тому, що навіть за умови відпочинку значної частини кримських дітей, ліжковий фонд якісно можна заповнити тільки за умови реалізації путівок на ринку. І якщо унікальні рекреаційні ресурси, пов'язані з ними технології лікування при відносно невисоких цінах дозволяють заповнити дитячі санаторії, то колишні піонерські табори, що стали дитячими оздоровчими центрами, установами і т.п. змушені шукати компроміс між доступністю дитячого відпочинку і в теж час його ринковою привабливістю. Саме тому багато здравниць розділили в ціною путівок вартість стандартного пакету послуг і так званого додаткового пакету нерідко включає недешеві екскурсійні поїздки, відвідування аквапарків і т.д.

За численними складнощами розвитку дитячого відпочинку та оздоровлення стоїть відсутність чітких стратегічних орієнтирів і самої концепції, яка поряд з вирішенням першочергових завдань в більшості випадків мають оперативний характер, дозволить мати однозначний вектор докладання зусиль. Державні програми без узагальнення в єдину стратегію довгострокових перспектив, не
забезпечують досягнення стійких результатів. Наприклад, щорічно виходить постанова Кабінету Міністрів України «Про підсумки проведення оздоровлення дітей влітку поточного року та про засоби по організації відпочинку та оздоровлення дітей влітку наступного року» включає, як правило, звіт про використання бюджетних коштів і кількісну оцінку оздоровлених за ці кошти дітей. Існуючі програми з оздоровлення та відпочинку до 2008 р. затверджені як на загальнодержавному, так і регіональних рівнях, в тому числі і в Криму. В програмах розмежовані поняття оздоровлення і відпочинку, проте не відображено лікування та реабілітація дітей в санаторно-курортних закладах, які, на наш погляд, і забезпечують якісний відпочинок та оздоровлення дітей певних соціальних груп (наприклад, дітей-інвалідів, дітей на диспансерному обліку і тощо).

В рамках забезпечення державної підтримки оздоровлення дітей здійснюється в установленому порядку державного замовлення на організацію відпочинку та оздоровлення дітей пільгових категорій, вдосконалюється система фінансової підтримки дитячих оздоровчих закладів через встановлення пільг з оплаті комунально-побутових послуг, придбання продуктів харчування (механізм реалізації зазначених пільг не визначений). У кожній області, у тому числі і в АРК, визначені не менше 2-х стаціонарних дитячих оздоровчих закладів з метою забезпечення цілорічного відпочинку та оздоровлення дітей соціально незахищених категорій населення.

Організаційно-методичне, інформаційне та кадрове забезпечення реалізації програм полягає у проведенні всеукраїнських та регіональних нарад, семінарів, тренінгів з питань підготовки оздоровчої кампанії та підбиття підсумків її проведення, також щорічно проводиться Всеук-раинская ярмарок послуг у сфері відпочинку та оздоровлення дітей. Медичне забезпечення відпочинку і оздоровлення дітей повинно здійснюватись у вигляді санаторно-курортного лікування дітей за категоріями захворювань, аналіз захворюваності забезпечує диспансерний облік дітей: цукровий діабет, туберкульоз, обмежені можливості і т.д. Вимагає вивчення і пропозиції коштів зі збагачення харчування дітей в дитячих оздоровчих закладах біологічно активними домішками, вітамінами, радіопротекторної дії.

Подальше міжнародне співробітництво передбачає вивчення питання і подачі пропозиції по розробці Концепції створення міжнародного туристичного продукту сфері відпочинку та оздоровлення дітей, це дозволить розширення використання міжнародного досвіду по дитячому відпочинку, а також ініціює обмін групами дітей для організованого відпочинку та оздоровлення не тільки з країнами ближнього зарубіжжя, але і виходу на світовий туристичний ринок. Гостро стоїть розробка проекту закону про відпочинок та оздоровлення дітей України, унифицирующего вищевикладені програми та більш чітко розмежує стратегічні пріоритети в вирішенні проблеми. Необхідні чіткі державні стандарти і відпочинку оздоровлення дітей, механізм порядку проведення державної атестації дитячих оздоровчих закладів, типові штатні нормативи дитячих оздоровчих закладів, табеля оснащення обладнанням і інвентарем і т.д.

Як вже зазначалося, за програмами, постановами, розпорядженнями повинна стояти узагальнена концепція, тобто стратегічні орієнтири, які дозволять визначити вектор подальших перспектив. Основою формування концепції може служити запропонована схема на рис.1.

Рис.1. Схема формування концепції розвитку.

ПРОБЛЕМА: Дитяче оздоровлення та відпочинок

ВАРІАНТИ ПРИНЦИПІВ РІШЕННЯ:

1. При обмеженій участі держави, зростають доходи населення, здійснюється за рахунок коштів батьків.
2. При значущої ролі державної політики, розширення витрат держави оздоровлення, внаслідок збільшення кількості дітей соціально незахищених категорій населення.
3. Обсяг державного фінансування на тому ж рівні, при збільшенні частки комерційного дитячого туризму.
4. Скорочення державної підтримки дитячих здравниць (в оподаткуванні, ціноутворенні, інвестиційній політиці) при пере профілізації дитячих оздоровчих закладів як неминучого наслідку дії ринкових механізмів: нерентабельні види діяльності підприємств, що спричинюють банкрутство.

ВАРІАНТИ ЗАГАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ:

1. Без конкретного механізму розподілу бюджетних коштів на оздоровчі кампанії, розрахунок необхідних обсягів фінансування не від фактичних потреб, а від попередніх витрат з механічним збільшенням суми,
2. Сувора координація оздоровчих кампаній, при обов'язковому прозорому механізм розподілу коштів між зацікавленими відомствами, далі між установами.
3. Створення спеціального органу контролюючого проведення оздоровлення та відпочинку дітей за рахунок державних коштів, а також здійснює якісний аналіз стану дитячого туризму, моніторинг дитячих оздоровчих закладів незалежно від форм власності.

ВАРІАНТИ ДЕТАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ:

Деталізуються за допомогою програм державного та регіональних рівнів, нормативно-правовою базою у сфері дитячого оздоровлення та відпочинку з урахуванням функціональної та виконавчої структур.

Підводячи підсумки, зазначимо, що концептуальні підходи у вирішенні цієї проблеми можуть придбати реальне втілення лише за участю державних органів, у поле діяльності яких потрапляє сфера дитячого оздоровлення та відпочинку. Проблема вимагає, на наш погляд, більшої уваги фахівців для наукового обговорення.

Джерела та література

1. Концепція розвитку курортно-рекреаційного і туристичного комплексу Автономної республіки Крим до 2010 року // Кримська газета від 07.08.2002.
2. Ячменева В.М. Кооперація праці в організації сільського зеленого туризму // Туризм, курорти і наука. Матеріали першої республіканської науково-практичної конференції. - Алушта, 2003. - 204с.
3. Бочан В.О. Розвиток ділового туризму як важлива умова транскордонного співробітництва (з досвіду роботи у Львівському регіоні) // Туризм, курорти і наука. Матеріали першої республіканської науково-практичної конференції. - Алушта, 2003. - 204с.
4. Ємельянов В.А. Концепція екологічного туризму як основа ідеології української туристичної індустрії XXI століття. / / Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.,1999. - 120с.
5. Лазарєва Е.А. Проблеми управління розвитком екологічного туризму в АР Крим // Економіка Криму.-2004.-№11.-С.69-73.6.
6. Організація відпочинку та оздоровлення дітей: концепції, технології, досвід // За загальною редакцією Биковскої О.В., Петрочко Ж.В., О.О. Яременка - К: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2004. - 208с.