Галиця Є.В.
Туризм і культурну спадщину.
Міжвузівський збірник наукових праць.

Британський музей. Історія, колекції та управління музеєм

Людство завжди намагалося пізнати своє минуле. І одним із способів такого пізнання в даний час є культурний туризм, пов'язаний з музеями світу.

Великий інтерес в цьому плані представляє колекція Британського музею, одного з найстаріших у світі. Він і буде предметом вивчення даної роботи.

В залах музею зібрано першокласні твори мистецтва і унікальні пам'ятки культури від глибокої давнини до наших днів. За виключною цінності і різноманітності своїх колекцій Британський музей стоїть у ряду найбільших музеїв світу.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що в даний час ознайомлення з музейними колекціями та вивчення їх окремих експонатів набуває все великої популярності серед різних соціальних груп суспільства. Музей як соціокультурний установа завойовує усе більше міцні позиції в системі культурної просвіти відвідувачів. В даний час музей стає об'єднуючою ланкою для абсолютно різних по своїх напрямках культурних інтересів людей. Британський музей є одним з найяскравіших прикладів розвитку культурного туризму у Великобританії. Жоден туристський маршрут по цій країні не обходиться без відвідування Британського національного музею у Лондоні.

Мета роботи - представлення Британського національного музею як комплексу установ культури і просвітництва, як носія світових цивілізаційних культурних традицій. У роботі зроблена спроба знайти пояснення популярності зборів Британського музею не тільки серед англійців, але і жителів інших країн і континентів, розглянути місце цього значного музею в культурному середовищі Лондона на основі джерел, літератури як вітчизняної, так і англомовної, а також відомостей Інтернет.

Завдання роботи: спробувати вивчити історію виникнення музею, зародження його колекцій; визначити, яку роль грає Британський музей в культурному середовищі Лондона; яким чином музей став центром міжкультурних комунікацій; з'ясувати, наскільки повно висвітлено його діяльність у системі Інтернет; визначити подальші перспективи його роботи і можливості використання музею в зоні міжнародних маршрутів культурного туризму у вивченні культурно - історичної спадщини Британії.

Британський музей є своєрідним туристичним брендом Англії. Обширність його колекцій аж ніяк не наслідок прагнень організаторів перевершити попередників розмахом, а результат серйозної роботи, виконаної кількома поколіннями мистецтвознавців.

Численні виставки відкривають небачені можливості для подальшого комплексного вивчення живописної спадщини великих художників і скульпторів світу. Вони дозволяють проникнути в таємниці творчості, розгадати ряд пов'язаних з ним загадок.

Можна з упевненістю сказати, що відвідування Великобританії по-загально і Лондона зокрема не може вважатися цілком успішною, якщо людина не відвідав Британський музей - один з найбільших скарбниць світового мистецтва і його фундаментальної бібліотеки, якою користувалися і користуються багато відомих діячі науки, політики, мистецтва.

Для вивчення даної теми були використані вітчизняні книги і довідники таких авторів, як Б.В.Кудрявцев, Б.Ривкин, Т.А.Турскова, Л.М.Ярошенко, розповідають про історію музею, про комплектування колекцій, російський переклад з англійського видання Ф.Фрэнсис, а також видання англійських авторів L.V.Khrustalyova і A.Esdaile¹.

В якості довідкового, інформаційного матеріалу був використаний Інтернет. Його ресурси розширюють просвітницьку аудиторію, проте одержувані відомості не завжди є достовірними і їх слід звіряти з опублікованою раніше інформацією.

Сайт www.kontorakuka.ru дозволяє дізнатися про історію музею, комплектуванні колекцій: Британський музей є драгоценнейшим пам'ятником культури і носієм культурних традицій. Його 245-річна історія нерозривно пов'язана з історією Великобританії - країни, де процвітали природничі науки. Колекція вченого-натураліста Хэнса Слоуна поклала початок нині прославленому музею. На цьому чаті можна дізнатися про те, що плата за вхід в музей стягується тільки при відвідинах деяких виставок, але і в цьому випадку для дітей до 16 років вхід безкоштовний.

Сайт www.velikobritania.ru висвітлює небувалу фінансову кризу Британського музею. Оскільки основною статтею доходів були продаж сувенірів, пожертвування відвідувачів, яких сьогодні явно не досить.

Сайт www.temptur.ru повідомляє, що в останні роки музей розширив графік роботи і з нагоди ювілею Британського музею в столиці проходили наукові читання, музичні та танцювальні вистави.

На сайтах www.travel.ru і www.thebritishmuseum.ac.uk Можна дізнатися про завершення перебудови Британського музею, яка стала одним із тріумфів нашого часу, а також про складах колекцій та розклад роботи музею.

7 червня 1753 року...відбулася знаменна подія. Його Величність, що сидить на троні, в короні і при королівських регаліях, в присутності державних міністрів, герцога Кумберлендского, в парадному вбранні сидить на призначеному йому місці по ліву руку від Його Величності, лордів, також в парадних шатах...заслухав подання білля, називався «Акт про купівлю музею або колекції сера Хэнса Слоуна і колекції рукописів Харлі, про подання єдиного сховища для кращого огляду і зручнішого користування згаданими колекціями, а також бібліотекою Котону»². Биллю було дано королівське схвалення в наступних словах: «Король цього бажає». Це офіційний документ про заснування Британського музею. Британський національний музей був заснований декретом англійського парламенту 11 грудня 1753 р. та відкритий у 1759 році³. Музей розташований майже у центрі Лондона, в районі Блумсбері. Це дуже своєрідний район старого Лондона. Поблизу багато старовинних барів і кав'ярень - лондонці запевняють, що тільки тут можна випити чашку смачної кави; на площі поруч з музеєм - ринок з шатрами, навколо площі щось на зразок індійського заповідника: крамниці, які торгують прянощами, ресторан з індійськими стравами і навіть невеликий храм. Тут багато антикварних лавок, книжкових магазинів, де і зараз можна придбати рідкісні старі книги, повний набір для білої магії і чудово виготовлену підробку під старовинний іранський посудину⁴. Унікальність Британського музею в тому, що він об'єднує під одним дахом і в одній установі Національний музей старожитностей і Національну бібліотеку⁵.

Музей виник на основі колекції лондонського практикуючого лікаря Хэнса Слоуна (1660-1753), який був у свій час особистим лікарем Элбемарля - губернатора Ямайки. Влаштувавшись після смерті свого покровителя в Лондоні, Хенс Слоун здобув широку популярність як пристрасний колекціонер рослин, мінералів, зоологічних і анатомічних експонатів, різних стародавніх предметів, гравюр, книг, рукописів, монет. Його будинок був у лондонському районі Блумсбері, недалеко від того місця, де зараз знаходиться Британський музей, а потім колекція розташувалася в спеціально збудованому ним будівлі в Челсі, куди була перевезена. Колекція Хэнса Слоуна нараховувала 79 575 різних предметів (якщо не вважати кожна рослина гербариях за один предмет).

Хенс Слоун вирішив передати цей приватний музей британської нації або Оксфордського університету, або Королівському суспільству, або, нарешті, Королівської академії в Парижі, або навіть Санкт-Петербурзької академії - за умови виплати його дочкам 20 тис. фунтів стерлінгів - чи п'ятої частини тодішньої вартості колекції. Однак душоприказники Слоуна все-таки вмовили парламент випустити спеціальну лотерею, доходи з якою і склали необхідну суму.

Акт про заснування музею додав до колекції Слоуна ще дві значні колекції: документи з англійської літератури та історії 1535 р. і книжкове збори Харлі (1661-1724) - «Харлеанскую бібліотеку».

У 1753 р. в музей надійшло зібрання історичних рукописів, рідкісних книг і монет колекціонера сера Роберта Коттона (1571-1631).

В 1757 р. Георг II надав музею королівський привілей на отримання примірника кожної книги, виданої в Англії, а також подарував музею Стару королівську бібліотеку, яку протягом двох століть збирали англійські монархи від Генріха VII (1485-1509) до Карла II (1660-1685). Саме цей комплекс прийнято називати «основним зборами» музею. Так стали складатися природно-наукові та гуманітарні, а також нумізматичні колекції майбутнього музею.

Колекції музею стали складатися до середини XVIII століття. У число ради піклувальників, стоїть на чолі музею, входили члени сімей засновників: Слоун, Коттон і Харлі, державні діячі і, зрозуміло, вчені. Серед перших надходжень була так звана колекція Томасона, яку придбав і подарував музею у 1762 р. Георг III. Вона є одним з скарбів музею. Колекція була зібрана далекоглядним книгопродавцем Джорджем Томасоном під час Англійської буржуазної революції XVII століття. Він сумлінно збирав книги, памфлети, які друкувалися протягом усієї громадянської війни (1642-1660 рр..), і склав чудову бібліотеку цього періоду, що налічує близько 22 тис. одиниць зберігання.

У 1772 р. британський уряд купив колекцію давньогрецьких і етруських ваз. Через 18 років після цього музей отримав за заповітом знаменитого актора Девіда Гаріка його бібліотеку, що складається з тисячі друкованих текстів п'єс. У 1799 р. музею була заповідана колекція преподобного Кречрода. До неї входили чудові друковані книги, чудові малюнки великих майстрів і дуже цінні екземпляри монет Давньої Греції і Стародавнього Риму.

Музей створювався як загальнодоступний. З початку створення інтерес до музею був надзвичайний. Багато чекали місяцями своєї черги: відвідувачів пускали туди тільки за попереднім записом. Вільний доступ в усі зали музею був відкритий лише у другій половині XX століття.

В даний час колекція розділена на тринадцять відділів. Сім художньо-археологічних відділів, три відділи бібліотеки, відділ колекції монет і медалей, відділ зібрання малюнків і гравюр і відділ наукових досліджень по реставрації.

У головному вестибюлі музею глядача зустрічають дві величезні скульптури - статуя II-III ст. з буддійського святилища Амараваті в Південній Індії і китайська статуя Будди VI століття.

Великий інтерес у відвідувачів викликають художньо-археологічні відділи, зокрема пам'ятки країн Сходу.

Відділ східних пам'яток займає обидва поверхи галереї Едуарда VII. Вона велика. В хронологічному порядку виставлені в залах галереї твори арабських країн, Туреччини, Тибету, Непалу, Ірану, Індії, Південно-Східної Азії і Далекого Сходу.

Близькосхідне мистецтво представлено керамікою, різьбленим і покритим емаллю склом, різьблений кісткою, гравіруванням і карбуванням по металу, зброєю VIII-XIX століть. Можна побачити браслет з грифонами із Стародавнього Ірану (V ст. до н.е.), посудину з рельєфними зображеннями з Ірану (IV ст.), чудовий бронзовий глек (1232 р.) з Мосула, покрите найтоншим філігранним орнаментом; дивну скляний бутель паломника (близько 1250 р.) з Сирії, прикрашену золотом і кольоровими емалями, віртуозно виконану керамічну лампаду з мечеті в Єрусалимі.

Культуру Індії представляють глиняні друку (III-II тис. до н.е.) часів існування найдавнішої цивілізації Мохенджо-Даро і Хараппи, цінне за своєю повноті збори скульптури з Гандхари (I - VI ст.), найбільша колекція раннеиндийского мистецтва за межами субконтиненту - численні рельєфні плити з буддійського святилища в Амараваті (I-III ст.), бронзові і кам'яні статуї з Центральної і Південної Індії періоду Паллава (VII-IX ст.) і храмові статуї VIII - XIII століть з Орісси, Біхара і Бенгалії.

Безсумнівно цікавим виявиться знайомство з бронзолитейній мистецтвом Кашміру (VII-X ст.), Тибету і Непалу (VII-XV ст.), буддійськими колекціями Тибету і Непалу, а також індуїстськими скульпторами, створеними майстрами середньовічними Цейлону, Таїланду, Камбоджі, Індонезії.

У Британському музеї широко представлена китайська художня культура. Тут можна побачити ритуальні бронзові судини II-I тис. до н.е. періоду династій Чжаньго (1523-1027 рр. до н.е.) та Чжоу (1027-221 рр. до н.е.), чудові бронзові глеки, бронзова зброя і похоронні урни цього ж періоду.

Період династії Хань (2206 до н.е.-220 рр. н.е.) представлений дивовижними предметами з розписного лаку, різьбленого нефриту, глазурованої кераміки і бронзи. Для бронзових судин ханьського часу характерні ясні утилітарні форми, майже повна відсутність орнаменту. Прості і декоративні елементи глиняних виробів, прикрашених скульптурними поясами, писаними геометричними мотивами.

Великий інтерес представляє серія надгробних фігурок, колекції меблів, бронзових дзеркал китайських імператорів шести династій (220 - 589 рр.) і танського періоду (618-906 рр..), колекція старовинного срібла з скарбу X ст. з Пий Хан Чжена, чудовий фарфоровий глечик з головою фенікса X століття.

Колекція китайської порцеляни музею не знає собі рівних у світі⁶. Фарфор став одним з видів декоративного мистецтва вже в VII-VIII століттях. До цього часу відноситься створення численних фарфорових печей, найвідомішою з яких була Синчжоу, що поставляла біло-сніжний фарфор імператорського двору.

Особлива експозиція, оновлюється двічі в рік, присвячена скарбів східної живопису, якими так багатий Відділ східних друкованих книг і рукописів. В спеціально обладнаних вітринах можна побачити безцінні творіння перської і індійської мініатюри. Постійно тут виставлено шовковий згорток великого китайського художника, який дійшов до наших днів пізньої копії. Сувій довжиною в 3-4 см складається з дев'яти жанрових епізодів, що ілюструють вірші одного з поетів ханьської епохи.

Десятки тисяч історико-культурних і мистецьких пам'яток зосереджені в Відділі старожитностей Передньої Азії. Тут зібрані твори стародавніх цивілізацій Близького Сходу, Шумера, Аккада, Вавілонії, Хетського царства, Ассирії, Урарту, Сирії, Палестини, Фінікії і її колонії Карфагена, Південній Аравії і Стародавнього Ірану - від епохи неоліту (VI-V тис. до н.е.) до появи ісламу в VII ст. н.е.

Але головною визначною пам'яткою Відділу є найбільше в світі зібрання ассірійської скульптури, що займає п'ять величезних залів і галерей на першому поверсі музею. Особливий інтерес представляє мистецтво Ассірійської держави пори її розквіту в IX-VII ст. до н.е. - монументальні статуї, обеліски та близько 250 рельєфів, що прикрашали палаци ассірійських царів в Ніневії і Кальху.

Увагу відвідувачів привертають численні алебастрові панно з рельєфними зображеннями з палацових ансамблів Ашшурнасірапала II і Тіглатпаласара III в Кальху, бронзові ворота храму в Балавате, рельєфні фризи з палацу Синаххериба в Ніневії, які зберігають сліди пожежі, яка знищила цей місто 612 р. до н.е., і, нарешті, вершина ассірійської пластики - сцени полювання левової з палацу Ашшурбанапала в Ніневії⁷.

Відділ старожитностей Передньої Азії володіє найбільшою в світі колекцією глиняних табличок із клинописними текстами, яка налічує 120 тис. екземплярів - майже половину загальної кількості клинописних документів, відомих сучасній науці.

«Чорний обеліск» увічнив походи і діяння Салманасара III (VIII ст. до н.е.). Цей пам'ятник викликав величезний інтерес в науковому світі. Він був знайдений в 1846 р. серед руїн ассірійського міста на пагорбі Телль Нимруд і являє собою чотиригранний стовп з чорного базальту, покритий з усіх боків і барельєфами клинописними текстами. На одній його стороні зображений Салманасар III зі свого свитою, що приймає цінні дари, на інший також зображено Салманасар III із якимсь вельможею в розкішному плащі, що б'ють йому чолом. Пізніше були розшифровані написи і дійові особи - вельможею виявився ізраїльський цар Єгу.

В кількох залах другого поверху експонуються багаті зібрання різьблених печаток, що охоплює усі періоди історії Стародавнього Дворіччя, шедеври декоративно-прикладного мистецтва Шумеру, знайдені у 1922-1934 рр. в царських усипальницях Ура англійським археологом Лео-нардом Вуллі, віртуозно виконані сирійськими та фінікійськими майстрами вироби зі слонової кістки, знамениті луристанские бронзи і «скарб Окса» - Амударьинский скарб, виявлений в 1877 р. на півдні Таджикистану, на території Давній Бактрії.

Унікальним історико-художнім пам'ятником суспільного життя середини 3 тис. до н. е. є «Штандарт з Ура». Скульптори Шумеру на рубежі 4-3 тис. до н.е. винайшли невеликі різьблені печатки у формі циліндра, які проіснували протягом трьох тисячоліть. Вони є цінними джерелами для вивчення соціальної та художньої культури давніх цивілізацій.

Незліченні ділові листи і торгові контракти, звіти храмових господарств і будівельні написи, царські хроніки і наукові трактати, релігійні пісні та твори художньої літератури висвітлюють всі сторони соціально-економічного та духовного життя народу Месопотамії та сусідніх країн в III-I тис. до н.е.

Гордістю Британського музею є всесвітньо відома Ниневийская бібліотека царя Ашшурбанапала (VII ст. до н.е.), справжня скарбниця культурних досягнень народів Давнього Дворіччя. Серед 20 тис. табличок, з яких складається бібліотека, зустрічаються тексти різного змісту: гімни на честь богів і токування сновидінь, опису жертвоприношень і магічні заклинання, медичні рецепти і астрологічні твори, граматичні довідники та прототипи енциклопедій - списки географічних назв, переліки птахів і тварин, рослин і мінералів.

Основи знаменитих колекцій скульптур Британського музею були закладені в перше 20-річчя XIX століття. По Олександрійському договором, укладеним після розгрому французької армії в битві на Нілі в 1801 р., музею були передані багато пам'ятки скульптури Стародавнього Єгипту, у тому числі і знаменитий Розеттський камінь.

У 1805 р. придбана колекція грецької і римської скульптури, бронзи і теракоти, яка належала Таунли; в 1815 р. куплена скульптура з храму Аполлона в Басах, а в 1816 р. - колекція скульптур Парфенона в Афінах, зібрана на початку XIX ст. лордом Елгіном⁸.

В даний час в Інтернет є відомості, що Греція просить повернути Англію фрагменти Парфенона (12 фігур з фронтонів Парфенона, 15 кам'яних прямокутних плит, 56 плит фриза), які британський посол при султанському дворі Брюс Томас ще в XIX ст. вивіз до Англії, як вважає грецький уряд, незаконно⁹. Все це пишність виявилося в Британському музеї, і європейці вперше познайомилися з справжніми грецькими скульптурами.

Таким чином, Британський музей володіє ґрунтовними археологічними колекціями, найкращими в світі зборами пам'яток Стародавнього Сходу, в особливості Древньої Месопотамії, одним з кращих у світі зібрань давньоєгипетської скульптури, чудовими колекціями пам'яток мистецтва Індії та Китаю, видатними творами античного мистецтва, служить джерелом для проведення різноманітних науково-дослідних робіт. Зокрема, Відділ старожитностей Передньої Азії володіє найбільшою в світі колекцією - більше 150 тис. - глиняних табличок із клинописними текстами, що дозволяє вважати Британський музей найбільшим центром з вивчення клинопису.

Сьогодні Британський музей на своєму сайті скромно іменується «найбільшою в світі колекцією археологічних знахідок»¹⁰.

Придбання музею на початку XIX ст. були настільки значними, що зажадали зведення ряду прибудов до основної будівлі. У 1804 - 1805 рр. зведена «Галерея старожитностей». У 1806-1808 рр .. була побудована «Галерея Таунли», а в 1816 р. із західного боку до будівлі Галереї було прибудовано тимчасове приміщення для «мармурів Елгіна».

З 1807 по 1822 р. були придбані наступні колекції: рукописи маркізи Ленсдаун - політичні документи та листування Вільяма Сесіла, лорд Берлі - прем'єр-міністра королеви Єлизавети I і офіційні документи сера Юліуса Цезаря - державного діяча епохи правління Якова I; колекція мінералів Гревиля; бібліотека Харгрейва, що включає юридичні документи та друковані книги; колекція нот, що належить історику музики докторові Чарльзу Берні; зоологічна колекція, зібрана полковником Джорджем Монтегю з Лекхама; придбання гербарію та інших природничо-наукових колекцій, а також бібліотеки з більш ніж 15 тис. томів, зібраних бароном фон Моллем з Мюнхена; рукопис XI ст. поем Гомера, понад 500 томів рукописів класичних авторів, велика кількість друкованих книг з позначками видатних вчених. З точки зору сучасної науки найбільш цікава частина бібліотеки Берні - 700 томів газет XVII-XVIII століть. Це зібрання лягло в основу видатної колекції газет різних епох, якою пишається Британський музей. Була придбана перша з трьох колекцій трактатів періоду Французької революції, зібрана видавцем Марата Коліном і пізніше поповнилася ще двома зборами, купленими у Джона Вільсона Крокера в 1831 і 1856 роках.

Якщо на початку та в середині XIX ст. були збільшені в основному колекції експонатів з Океанії, то наприкінці XIX ст. значно збільшилася африканські колекції. Стимулом до їх зростання стала експедиція в Бенін в 1897 року. Більша частина сучасної колекції була передана в музей 1898 році.

В даний час колекція музею постійно поповнюється новими експонатами. Купуючи нові пам'ятники, додаючи їх до своїх колекцій, музей живе, бо музей, який не набуває нового, - мертвий музей.

Важливою подією в розвитку діяльності Британського музею був прихід на роботу в 1831 р. в якості асистента Антоніо Паницци (1797 - 1879) - італійського революціонера-емігранта, який змушений був покинути своє рідне місто Модену, коли за його голову була оголошена нагорода.

Антоніо Паницци приїхав в Англію в 1820 р., деякий час був учителем італійської мови в Лондоні і Ліверпулі, придбав там таких впливових друзів, як Уго Фосколо, Вільям Роско і незабаром став професором італійської мови в Лондоні. Його кар'єра в Британському музеї була стрімка: зберігач Відділу друкованих книг в 1837 р., він у 1856 р. став Головним бібліотекарем і директором музею¹¹.

Ще в 1835 р. він виступив у парламенті і представив на обговорення ідею Національної бібліотеки, яка може бути остаточно оцінена лише в наші дні. Під час його роботи в музеї він з характерною для неї рішучістю стверджував свій ідеал Британського музею, який, на його думку, повинен бути загальнонаціональної бібліотекою, «спеціальним закладом для удосконалення освіту, для досліджень і навчання, місцем, де самий бідний студент міг би задовольнити свою наукову допитливість, розплутати складні проблеми, використовуючи ті ж самі джерела, що й найбагатша людина в країні»¹².

Антоніо прекрасно розумів, що такий бібліотеці насамперед не-обходимо повний каталог. Ставши охоронцем Відділу друкованих книг, він незабаром представив на обговорення свій знаменитий код для створення такого каталогу, що складається з 91 правила; ймовірно, це був взагалі перший у світі метод систематизації великого бібліотечного зібрання книг. В результаті в 1850 р. у читальному залі бібліотеки з'явився каталог, що складається з рукописних карток на кожне видання (усі вони мали дублікати), вставлених у великі томи, - це був, по суті справи, попередник звичайного карткового каталогу. Він склав 150 томів. До 1875 р. цей каталог розрісся до 2250 томів, і виникла необхідність його надрукувати.

Паницци залишив свій пост в 1866 році. Він проявив себе як чудовий бібліотечний і музейний адміністратор. Перебудувавши бібліотеки музею, він заклав основи організації і розвитку всіх великих бібліотек, своєю роботою він надав вплив і на подальший розвиток Британського музею.

З 1753 р. по 1963 р. діяльність музею контролювалася Радою піклувальників, яким офіційно керували три головних піклувальника, представляють три стану королівства: архієпископ Кентерберійський, лорд-канцлер і спікер палати громад. У 1963 р. Рада був замінений і складений за таким принципом: 16 призначуваних урядом представників (1 - королевою, 15 - прем'єр-міністром), 4 - Королівським товариством, Королівською академією, Товариством антикварів і 5 - обираються самою Радою. Рада обирає свого голови. Керівником музею є його директор і головний бібліотекар, крім того, існує 13 зберігачів - керівники відділів, на які поділено музей¹³.

У 1963 р. був прийнятий спеціальний акт парламенту, що дозволяє музею обмін тимчасовими виставками.

Музей вдосконалює постійні експозиції та виставки, часто влаштовує тимчасові виставки з власних фондів, щоб активізувати інтерес публіки. Британський музей успішно справляється з цим завданням, так як в даний час його щорічно відвідують близько 5 млн відвідувачів.

Британський музей - це ще й загальнонаціональна бібліотека, спеціальний заклад для удосконалення в освіті. Фонди бібліотеки нараховують близько 7 млн томів друкованих видань і 200 тис. одиниць зберігання рукописів на європейських мови, 500 тис. географічних карт і близько мільйона примірників нот; національна довідкова бібліотека з питань науки і винаходів отримує близько 20 тис. наукових і технічних журналів і має 110 тис. томів (11 млн одиниць) патентів. Бібліотека Британського музею має 6 читальних залів на 670 читацьких місць.

Серед її постійних читачів були багато видатні діячі англійської культури - філософ Юм, історики Гібон, Карлейль і Маколей, письменники Вальтер Скотт, Діккенс, Теккерей і Бернард Шоу¹⁴.

Один з найбільших економістів XIX ст., основоположник робочого революційного вчення Карл Маркс, який працював у ній більше 30 років, вважав, що для наукових занять Британський музей не має собі рівних. Російський політичний діяч кінця XIX - початку XX ст. В.І. Ленін говорив про те, що у всій Європі немає кращого місця для роботи, ніж бібліотека Британського музею, з її багатющим книжковим фондом, чудовим довідковим відділом і чудово налагодженою технікою обслуговування читачів¹⁵.

Проблема зростаючої перенасиченості бібліотеки в період між двома війнами частково була вирішена почалася переробкою «залізної бібліотеки» - чавунних стелажів, які були зведені у круглому читальному залі в 50-х роках XIX століття. Вона дозволила під час Другої світової війни зберегти колекцію книг. Нові стелажі із сталі і бетону забезпечили безпечне зберігання.

У 1972 р. за актом про Британській бібліотеці колекції друкованих книг і рукописів були відокремлені від колекції старожитностей, гравюр і малюнків і разом з Британською національною бібліотекою, Національною центральною бібліотекою та Національної абонементної бібліотекою склали нову Британську бібліотеку.

У 1973 р. було організовано спеціальне видавництво Британського музею, яке, поряд з науковою літературою, випускає путівники, листівки, плани розташування залів і муляжі окремих найбільш цікавих експонатів.

У науково-просвітницьких цілях музей використовує свої колекції для розвитку знань, влаштовуючи екскурсії для школярів (є секція шкільного освітою) та вчителів, організовуючи лекції і випускаючи книги для дітей і дорослих. Базою всієї цієї роботи є високий рівень науки, адже саме від цього, головним чином, залежить репутація будь-якого музею.

Неможливо хоча б коротко розповісти про всі рідкість і скарби музею, які виставлені у 94 галереях, загальна протяжність яких сягає чотири кілометрів. Британський національний музей настільки багатий, що навіть для побіжного огляду всіх його залів знадобиться не менше семи днів. Виставки постійно оновлюються, тому людям, які вже відвідували Британський музей, завжди буде на що подивитися¹⁶.

Отже, за 245 років свого існування Британський музей перетворився на справжню скарбницю світової культури, де зібрані кращі твори усього земного кулі. Грандіозні за своїм багатством і різноманітністю колекції Британського музею відтворюють перед відвідувачами картину художньої історії людства, в яку кожен народ і кожна епоха внесли неповторний внесок.

Вся Британія пишається своїм музеєм і називає його «старенька з Грейт Рассел-стріт».

Література

1. Див.: Кудрявцев Б.В. Художні музеї Лондона. М., 1994; Рівкін Б. Бри-танський музей. Лондон. М., 1980; Турскова Т.А. Музеї світу. М., 2001; Френсіс Ф. Скарби Британського музею. М., 1984; Ярошенко Л.М. Лондон: Довідник-гід. М., 1998; Khrustalyova LV The world of Britain. M.,2003; Esdaile A. The British museum library. L.,1948.
2. Цит. за: Френсіс Ф. Скарби Британського музею. С. 9.
3. Див.: Ярошенко Л.М. Указ.соч. С. 142.
4. Див.: Турскова Т.А. Указ.соч. С. 41.
5. Див.: Ионина Н.А Указ. соч. С. 218.
6. Цит. за: Френсіс Ф. Скарби Британського музею. С.9.
7. Див.: Художня енциклопедія зарубіжного класичного мистецтва. М., 1996. С. 79.
8. www.lenta.ru
9. www.olo.ru
10. www.thebritishmuseum.com
11. Див.: Esdaile A. Op. cit. P.35.
12. Див.: Френсіс Ф. Указ.соч. С.167.
13. Див.: Художня енциклопедія зарубіжного класичного мистецтва. С.193.
14. Див.: Рівкін Б. Указ. соч. С.67.
15. Див.: Осипов В.Д. Британія очима російського. М.,1976. С.146.
16. Див.: Ярошенко Л.М. Указ.соч. С.142.