ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СФЕРИ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

 

Диференціація якості та корисності туристичних ресурсів визначає базу для утворення диференціальної ренти, однієї з форм туристичної ренти. Оскільки

ступінь привабливості туристичних ресурсів різний, то це зумовлює необхідність постановки питання і про кадастрову оцінку цих ресурсів. Розроблена в дисертації методика бальної оцінки може стати важливою складовою такої оцінки туристичних ресурсів.

У процесі дослідження проведено детальний аналіз сучасного стану розвитку туристичної індустрії у Львівській області. Так, всебічна  характеристика природних та історико-культурних туристичних ресурсів дозволяє констатувати, що Львівщина володіє значним туристичним потенціалом, який сьогодні використовується недостатньо. Незважаючи на певні економічні труднощі, кількість суб’єктів туристичної діяльності у Львівській області продовжувала зростати. Це відбувалось, основним чином, за рахунок збільшення кількості туроператорів, 90%  яких орієнтуються на виїзний туризм. У загальній кількості суб’єктів туристичної діяльності у 1997 році частка туроператорів становила 71,6%, а в загальному обсязі реалізації туристичних послуг - 28,6%. Для порівняння зазначимо, що на 1% кількості підприємств розміщення припадає 2,25% загального обсягу реалізації туристичних послуг, тоді як для туроператорів цей показник становить 0,42%, що свідчить про їх низьку підприємницьку активність.

  Аналіз результатів діяльності туристичних організацій показує, що у 1997 році 62,63% обсягу реалізації туристичних послуг припадало на готельне господарство. Середній рівень завантаженості готелів становив від 9% до 20%. Це призвело до того, що 50% усіх готелів у 1997 році були збитковими. Для прибуткових готельних підприємств рівень рентабельності становив від 10,04% (ЗАТ готель “Львів”) до 158,77% (“Гранд-Готель”).

  У 1997 році в туристичній сфері було зайнято 1250 чоловік, що становить менше 1% середньорічної чисельності зайнятих в народному господарстві Львівської області.

  Якщо говорити про функціонування туристичної індустрії у Львівській області загалом, то у 1997 році кожна третя організація з надання туристичних послуг була збитковою. У загальному обсязі валового продукту у Львівській області доходи від туристичної галузі становили лише 0,37%, а в обсязі реалізації платних послуг - 2,25%. У загальному експорті послуг частка туризму у 1997 році становила 1,54%. Наведені дані свідчать про незначний внесок туристичної галузі в економіку області.

  Незважаючи на згадані негативні тенденції в туризмі, обсяг валових надходжень від цієї галузі в 1997 році зріс порівняно з 1995 роком у 2,62 раза, а обсяг валютних надходжень - у 2,52 раза. Отже, при зростанні обсягу туристичних послуг ефективність туристичної галузі в області в існуючих економічних умовах залишається низькою.

  За період 1995 - 1997 років ринок виїзного туризму за чисельністю туристів значно випереджував ринок іноземного, практично падала активність підприємств на ринку внутрішнього туризму у зв’язку з низькою платоспроможністю громадян та високими цінами на послуги. Так, на 66,7% знизилась чисельність прийнятих в області вітчизняних туристів. Переконливим доказом необхідності орієнтації на іноземний та внутрішній туризм є вища їх ефективність порівняно з міжнародним. Так, чисельність прийнятих іноземних туристів у 4,6 раза менша від чисельності відправлених за кордон українських подорожуючих. При цьому обсяг послуг, наданих іноземним туристам, у 2,7 раза перевищував аналогічний показник для подорожуючих за кордон українських туристів. Незважаючи на це, економічні умови сприяють орієнтації туристичного підприємництва на виїзний туризм.

  Серед країн, з яких переважно прибували туристи у Львівську область у 1995-1997 роках, були Росія (27,1%), Польща (11,4%), США (10,6%), Німеччина (9,1%). В абсолютному відношенні значно зменшився потік туристів із США, країн СНД (крім Росії). Основними країнами, які приймали туристів з області, є традиційно Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Туреччина.

  Загалом, як свідчить аналіз, поряд з існуванням складних проблем, намітились певні позитивні тенденції в розвитку туристичного ринку Львівщини, стабілізувались структура та напрями туристичних потоків. Хоча, на фоні значного туристичного потенціалу досягнутий рівень економічної ефективності туризму в області слід вважати низьким. У зв’язку з цим актуальною залишається проблема пошуку значно дієвіших засобів активізації туристичної політики та механізмів економічного сприяння розвитку туризму.

  У третьому розділі “Методи економічного регулювання розвитку сфери туристичних послуг” обгрунтовані підходи до формування регіональної політики розвитку туристичної сфери, створення туристичної ринкової інфраструктури, а також запропоновані методи економічного стимулювання розвитку сфери туристичних послуг.

  Прискорене формування цивілізованої сфери туристичних послуг є одним з ключових завдань туристичної політики, під якою слід розуміти систему намірів і дій, спрямованих на створення необхідних умов для виробництва туристичних послуг та забезпечення їх реалізації за допомогою засобів і методів, адаптованих до конкретної соціально-економічної ситуації.

  Аналізуючи зарубіжний та вітчизняний досвід реалізації господарської політики в сфері туризму, автор дійшов висновку, що в Україні туристична політика знаходиться в стадії формування, а її реалізація, насамперед, залежить від економічних чинників. За таких умов вихід із ситуації вбачається в активізації туристичної політики на регіональному рівні, пошуку нетрадиційних джерел фінансування туристичної сфери та впровадженні методів економічного стимулювання її розвитку.

  У роботі сформульовано принципи формування та реалізації регіональної туристичної політики, серед яких основними є такі:

– принцип відповідності, що відображає відповідність регіональної туристичної політики державній туристичній політиці;

– принцип узгодженості з регіональною політикою загалом;

– принцип ієрархічності, де кожна ланка управлінської вертикалі туристичної галузі повинна чітко виконувати свої функції в управлінні. З огляду на це, особливу роль потрібно відвести регіональним та місцевим органам управління;

– принцип раціонального поєднання економічного та соціального критеріїв у туристичній політиці, що забезпечить, поряд з економічною вигодою, одночасно і фінансову підтримку для реалізації соціальних завдань;

– принцип комплексності ілюструє розвиток туристичної галузі у комплексі з іншими, що забезпечують туристичну сферу і визначають соціально-інфраструктурний стан регіону;

– принцип об’єктивності відображає відповідність темпів і масштабів туристичного освоєння території об’єктивним можливостям фінансово-ресурсного забезпечення проектів і програм;

– принцип синхронізації означає, що швидкість реалізації туристичних програм та ініціатив має відповідати темпам здійснюваних економічних реформ;

– принцип забезпечення внутрішньої та зовнішньої конвертованості туристичних послуг орієнтується на відродження як внутрішнього, так і зовнішнього туризму.

Зроблено висновок про те, що при формуванні туристичної політики важливим є не тільки питання забезпечення міжгалузевих пропорцій в господарському комплексі регіону, а й узгодження темпів і масштабів розвитку туристичної індустрії з процесами економічних перетворень в державі.

У дисертації запропонована концепція перспективного розвитку туризму, яка базується на принципах соціалізації, екологізації та інформатизації туристичної діяльності. Розроблені стратегічні напрями її реалізації показані на рис. 1.

Рис.1. Пропоновані стратегічні напрями реалізації концепції розвитку туризму

Надання туристичним процесам соціально орієнтованого характеру є багато-гранною проблемою, яка виходить далеко за рамки традиційного розуміння соціаль-ної ефективності туризму. Оскільки визначальним фактором широкої доступності туристичних послуг є ціни, то, враховуючи доходи основної маси жителів України, можна стверджувати, що проблема соціалізації туризму повинна вирішуватись за рахунок формування і розвитку внутрішнього ринку туристичних послуг.

Слід зазначити, що соціалізація туризму має відбуватися не тільки в напрямі  залучення  до  туристичної  діяльності  широких верств населення, а й через створення необхідних умов для організації короткотривалого відпочинку. У контексті соціалізації та партнерства слід розглядати подальшу орієнтацію туризму на національні цінності, що сприятиме консолідації та духовному відродженню українського народу.

Другим важливим напрямом розвитку туризму є його екологізація. Акту-альність цього питання пояснюється не лише необхідністю збереження природного середовища в процесі туристичної діяльності, а й стрімким зростанням популярності нового виду туризму - екологічного. За даними Всесвітньої туристичної організації, на екологічний туризм припадає 7% - 10% усіх доходів від туризму у світі.

Питання екологізації треба розглядати в трьох аспектах.

По-перше, розвиток власне екологічного туризму, що пов’язаний з відвідуванням “дикої” природи, екзотичних природних ландшафтів та об’єктів.

По-друге, мінімізація впливу туристичних об’єктів на стан довкілля: припи-нення скидання забруднених стоків у водойми, ліквідація побутових відходів тощо.

По-третє, впровадження екологічно чистих технологій на всіх стадіях надання туристичних послуг, дотримання норм рекреаційного навантаження на природні ландшафти.

У  роботі  сформульовані  основні  завдання  інформатизації  ринку  туристичних  послуг,  до  яких належать: популяризація туристичного  потенціалу  регіону  через засоби масової інформації, мережу Internet, видання високоякісних буклетів, путівників, карт тощо; налагодження потужної реклами в сфері туристичної діяльності; проведення  маркетингових  досліджень  динаміки  і  тенденцій  туристичних процесів, вивчення і прогнозування попиту на туристичні послуги, дослідження  міжнародного туристичного ринку;  налагодження інформаційного зв’язку між суб’єктами туристичної діяльності через впровадження сучасних комп’ютерних технологій.

У дисертації зроблено висновок про те, що однією з ключових проблем розвитку туризму є формування інститутів ринкової інфраструктури в цій сфері. Під туристичною ринковою інфраструктурою (ТРІС) ми розуміємо сукупність елементів, які забезпечують функціонування та взаємодію суб’єктів туристичної сфери і регулюють рух матеріальних, фінансових, інформаційних потоків між ними і зовнішнім середовищем. ТРІС подана у вигляді трьох основних складових: інституційної, інформаційної, регламентуючої (рис. 2).

Рис.2. Складові туристичної ринкової інфраструктури

 

Інституційну основу ТРІС формують інститути загального та спеціального призначення, які забезпечують функціонування всіх суб’єктів туристичного процесу і рух матеріальних, фінансових та інформаційних потоків.

Другою складовою ТРІС є: інформація та структури, що забезпечують її потоки. Інформаційна складова є важливим елементом ТРІС, оскільки забезпечує  зв’язок як  між  підсистемами  туристичної  системи, так і безперервний взаємний обмін інформацією між нею та зовнішнім середовищем. Актуальність проблеми інформаційного забезпечення пояснюється не тільки необхідністю постійного реагування на відповідні сигнали та  прийняття адекватних управлінських рішень, а й тим, що інформація перетворюється в специфічний туристичний ресурс.

Третя складова ТРІС - регламентуюча. Вона грунтується на законодавчих та нормативних актах, які регулюють відносини між суб’єктами туристичного процесу та регламентують їх діяльність.

На особливу увагу заслуговує аналіз ситуації із спеціалізованими інституціями в ТРІС, які в даний час є слабо розвиненими. Так, на туристичному ринку майже відсутні рекламні туристичні підприємства, підприємства з фінансування туристичних подорожей, спеціалізовані туристичні  маркетингові  служби. Їх  функції виконують частково самі туристичні підприємства, а частково структури загальної інституціональної складової ТРІС.

У роботі важливе місце відведено проблемі запровадження ефективних механізмів економічного стимулювання розвитку туризму. Мова йде, насамперед, про необхідність удосконалення правил та норм економічних відносин у туристичній сфері. У цьому напрямі ключовими  є  три  аспекти:

а) фінансування туризму;

б) податкова політика в цій сфері;

в) взаємовідносини між органами влади та суб’єктами туристичної діяльності.

Зроблено висновок, що вирішенню згаданих проблем сприяло би запровад-ження в практику механізму економічних відносин, побудованого на принципах ту-ристичної ренти. Джерелом походження туристичної ренти є більш сприятливі при-родні та економічні умови господарювання туристичних об’єктів, які експлуатують кількісно  обмежені  туристичні  ресурси - природні, історико-культурні, соціально-економічні. В якісному аспекті ці ресурси диференційовані, деякі з них унікальні. Пропозиція і попит на них формують реальну ринкову ціну туристичних ресурсів. Отже, створені в процесі використання цих ресурсів туристичні послуги мають всі ознаки товару. У ринкових умовах саме кількісна обмеженість та якісна диференціація туристичних ресурсів об’єктивно зумовлюють відмінності в результатах господарського використання цих ресурсів. Матеріальним проявом цих відмінностей є додатковий прибуток (надприбуток), що є вартісною основою туристичної ренти.

У зв’язку з цим у роботі обгрунтована доцільність запровадження механізму рентних платежів у практику туристичного господарювання, який пропонується побудувати на таких економіко-правових засадах:

  1. Проводиться детальний аналіз діючої системи оподаткування всіх об’єктів та видів туристичної діяльності та економічних результатів функціонування туристичних об’єктів. Кінцевим результатом всієї аналітичної роботи мають стати конкретні рекомендації щодо впорядкування системи місцевих податків та зборів, обгрунтування величини рентних платежів.

  2. Здійснюється інвентаризація всіх туристичних ресурсів області та їх власників, а також всіх суб’єктів туристичної діяльності. Логічним продовженням цих робіт має стати створення туристичного кадастру.

  3. Між державними та місцевими органами влади - власниками туристичних ресурсів та суб’єктами господарювання - користувачами повинні укладатися угоди про розмежування прав власності в процесі використання туристичних ресурсів. У цих угодах чітко обумовлюються права обох сторін, визначаються форми рентних платежів, обсяги та терміни їх сплати.

  4. Протягом найближчого періоду найбільш доцільно туристичну ренту стягувати з валової виручки, тобто від обсягу реалізації туристичних послуг.

  5. Доцільно встановити єдину для всіх суб’єктів туристичного господарювання ставку рентних платежів. На наш погляд, вона повинна бути невеликою і становити, наприклад, 8% від обсягу реалізації туристичних послуг. Зменшення ставки буде компенсовано збільшенням кількості реальних платників, а тому можна впевнено прогнозувати зростання обсягів фінансових надходжень.

  6. Використання туристичної ренти повинно мати винятково цільовий характер, тобто всі кошти повинні йти на розвиток туризму.

  7. Доцільно встановити такі пропорції туристичної ренти: половину суми 8-процентної ставки туристична організація перераховує у місцевий бюджет, другу половину залишає в своєму розпорядженні для саморозвитку. Туристична рента, якщо вона спрямовується на інвестування туристичної сфери, не повинна підлягати оподаткуванню.

  8. Кошти від рентних платежів, що надійшли в місцевий бюджет, повинні спрямовуватись на реалізацію заходів Програми розвитку туризму у Львівській області до 2005 року.

На прикладі готельного господарства м. Львова було підраховано, що від впровадження 8%-ї ставки туристичної ренти у 1997 році у місцевий бюджет для цільового розвитку туризму надійшло б 283,4 тис. грн., таку саму суму отримали б готельні підприємства для саморозвитку. Зменшення реальних надходжень від цих підприємств у місцевий бюджет на 37% істотно не відіб’ється на можливості бюджету щодо фінансування туристичної галузі, оскільки буде компенсовано появою реальних коштів на розвиток туризму у підприємств. А кошти місцевого бюджету витрачатимуться лише за цільовим призначенням.

Отже, використання туристичної ренти в системі економічних відносин може стати вагомим інструментом забезпечення самофінансування та саморозвитку туристичної сфери в умовах  дефіциту коштів. Запропонований механізм економічного стимулювання розвитку туризму в області сприятиме активізації туристичної діяльності, результати якої дадуть відчутний не лише економічний, а й соціальний та екологічний ефект.

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження дали змогу зробити ряд теоретичних узагальнень, опрацювати науково обгрунтовані рекомендації, зокрема:

1. Сучасний стан розвитку туристичної індустрії в Україні не відповідає наявному потенціалу туристичних ресурсів, низькою є її економічна ефективність. Однією з основних причин такого становища є недостатній рівень теоретичного осмислення соціально-економічної суті туризму як суспільного явища та його економічної значимості як прибуткової галузі. Функціонування туризму як специфічної галузі національної економіки базується на виробництві та споживанні туристичного продукту, що дає змогу зробити висновок про об’єктивне існування ринку туристичних послуг.

2. Дослідження показали, що через певні обставини, передусім економічного характеру, активізація туристичної політики в найближчі роки є малореальною. Тому найбільш прийнятним сьогодні є курс на регіоналізацію процесів стимулювання розвитку туристичної сфери, де провідна роль повинна належати місцевим, обласним органам влади та регіональним органам Державного комітету України по туризму.

3. Перспективними напрямами розвитку туризму слід вважати його соціалізацію, екологізацію та інформатизацію. При цьому політика формування ринку туристичних послуг має відповідати критеріям економічної результативності, соціальної ефективності та екологічної безпеки. У її реалізації активну участь повинні взяти як Держкомтуризму України, місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму, так і суб’єкти туристичної діяльності, профспілки, громадські об’єднання.

4. До числа пріоритетних завдань туристичної політики належить формування ринкової інфраструктури у сфері туризму. Це передбачає необхідність створення відповідних інститутів ринкового регулювання, забезпечення інформаційного обслуговування туристичних процесів, розвитку законодавчо-нормативної бази туризму. У цьому процесі важливу роль повинні відігравати органи законодавчої і виконавчої влади України, суб’єкти туристичної діяльності.

5. Пріоритетним завданням розвитку туризму є запровадження  ефективних методів економічного стимулювання, побудованих на принципах туристичної ренти. Запропонована  схема  розподілу  та  використання  цих  платежів  спрямована  на

забезпечення самофінансування та саморозвитку туристичної сфери.

На підставі результатів дисертаційного дослідження рекомендуємо врахувати такі пропозиції:

- Державному комітету України по туризму – концепцію перспективного розвитку туризму, яка базується на принципах соціалізації, екологізації та інформатизації туристичної діяльності.

- Міністерству економіки України – механізм рентних платежів у практиці туристичного господарювання та механізм стимулювання залучення інвестицій у розвиток туристичної сфери.

- Львівській обласній державній адміністрації – результати оцінки туристичного потенціалу районів Львівської області для визначення перспективних напрямів розвитку туризму.

- Міністерству освіти України – теоретико-методичні положення щодо формування ТРІС при підготовці фахівців за спеціалізаціями “Менеджмент у туризмі”, “Менеджмент у невиробничій сфері”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

 

1. Гайдук А.Б. Витрати на туризм в структурі сімейних бюджетів населення Німеччини// Регіональна економіка. - 1997. - № 1. - С. 103-105.

2. Гайдук А.Б. Формування туристичної ринкової інфраструктури як фактор підвищення ефективності функціонування ринку туристичних послуг// Регіональна економіка. - 1999. - № 2. - С. 172-177.

3. Гайдук А.Б. Туризм як соціально-економічна категорія// Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб.наук.-прикл.пр. -  Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. - 1997. - № 319. -  С.76-82.

4. Гайдук А.Б. Особливості попиту на туристичні послуги у вивченні туристичної активності// Проблеми економіки та управління: Зб.наук.пр. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. - 1998. - № 331. - С.25-30.

5. Гайдук А.Б. Маркетинг у туризмі// Проблеми економіки та управління: Зб.наук.пр. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. - 1998. - № 345. - С.91-96.

6. Гайдук А.Б. Основні напрями розвитку туристичного ринку в Карпатському регіоні// Менеджмент та підприємництво в Україні: Етапи становлення і проблеми розвитку: Зб.наук.пр. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”.– 1999. - № 368. –  С.27-32.

7. Гайдук А.Б. Туристичні послуги і витрати на їх отримання в розвинених країнах Заходу// Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб.наук.-прикл.пр. - Львів: ДУ “Львівська політехніка”. - 1996. - С.80-81.

8. Петрович Й.М., Гайдук А.Б. Маркетинг туризму// Доповіді і повідомлення міжнар.наук.-практ.конф. “Соціально-економічні проблеми видавничо-полігра-фічного комплексу (ВПК) та його інфраструктури”. - Львів: Варта.  - 1996. - С.6-8. [Особисто автором обгрунтована необхідність створення стратегії маркетингової діяльності у рамках розроблюваних регіональних програм розвитку туризму].

9. Гайдук А.Б. Готельний бізнес Львівської області та особливості його функціонування// Матеріали міжнар.наук.-прак.конф. “Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку”. - Рахів, 1998. - С. 200-204.

 

АНОТАЦІЯ

 

Гайдук А.Б. Економічне регулювання розвитку сфери туристичних послуг. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Державний університет “Львівська політехніка”, Львів, 1999.

Дисертація присвячена розробленню комплексу теоретико-методичних положень щодо формування політики динамічного розвитку та економічного регулювання сфери туристичних послуг і обгрунтуванню методів підвищення ефективності її функціонування в ринкових умовах. У роботі розроблено методику бальної оцінки туристичного потенціалу територій, обгрунтовано концептуальну модель регіональної політики розвитку туристичної сфери, запропоновано схему формування туристичної ринкової інфраструктури та обгрунтовано напрями вдосконалення механізму економічного регулювання розвитку туристичної сфери, який передбачає впровадження в практику туристичного господарювання рентних платежів.

Ключові слова: сфера туристичних послуг, економічне регулювання, туристична ринкова інфраструктура, туристична рента, туристичний потенціал.

 

ABSTRACT

 

Hayduk A.B. Economic Regulation of Developing a Sphere of Tourist Services. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by speciality 08.02.03 – organization of management, planning and regulation of economics. – Lviv Polytechnic State University, Lviv, 1999.

The dissertation is devoted to developing a complex of theoretical methodical propositions concerning the formation of a policy of the dynamic development and economic regulation of a sphere of tourist services, substantiating methods of raising the effectiveness of its functioning under market conditions. In the work the methods of a point evaluation of a territory tourist potential have been worked out, the concept model of the tourist regional sphere development policy has been validated, the scheme of forming a tourist market infrastructure has been suggested, the directions of improving the mechanism of economic regulation of the tourist sphere development to foresee the introduction of rent payments into the practice of tourist management have been corroborated.

Key words: sphere of tourist services, economic regulation, tourist market infrastructure, tourist rent, tourist potential.

 

АННОТАЦИЯ

 

Гайдук А.Б. Экономическое регулирование развития сферы туристических услуг. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и регулирования экономикой. – Государственный университет “Львивська политехника”, Львов, 1999.

Диссертация посвящена разработке комплекса теоретико-методических положений по формированию политики динамичного развития и экономического регулирования сферы туристических услуг и обоснованию методов повышения эффективности ее функционирования в рыночных условиях. В первом разделе “Теоретико-прикладные основы функционирования сферы туристических услуг” рассмотрено социально-экономическое содержание понятия “туризм”, определяются особенности функционирования туризма как системы и факторы влияния на ее развитие, исследуется специфика функционирования рынка туристических услуг.

В диссертации сделан вывод о том, что социально-экономическое содержание туризма следует рассматривать сквозь призму многогранности исполняемых им функций, среди которых наиболее важными являются: медико-биологическая, социальная, экономическая, интеграционная, культурно-познавательная, экологическая, международная, политическая. Кроме этого, доказано, что туризм как сфера деятельности имеет все признаки отрасли народного хозяйства. Это дает основания утверждать про необходимость разработки четкой стратегии перспективного развития этой отрасли как на национальном, так и региональном уровнях, ее рыночной трансформации.

Принципиальный подход автора к исследованию туризма состоит в том, что туристическая отрасль рассматривается как хозяйственная система. Целевая функция системы состоит в разработке комплекса туристических услуг с целью удовлетворения потребностей потребителей при рациональном использовании туристических ресурсов территории и одновременного получения экономико-социальной выгоды для общества.

На основе критического анализа существующих подходов к изучению структуры туристического спроса в работе предложена схема сегментации туристического рынка согласно классификационным критериям: географическому, социо-демографическому и психолого-поведенческому. Поскольку функциониро-вание рынка туристических услуг базируется на балансе спроса и предложения, в работе рассматриваются факторы, которые определяют возможность удовлетворения туристического спроса. Среди них: наличие туристических ресурсов, уровень общей инфраструктуры, организация управления туристическим процессом, законодательная поддержка туризма со стороны государства.

Во втором разделе “Предпосылки и тенденции развития сферы туристических услуг” проведен анализ природно-ресурсных факторов развития туристической сферы с учетом региональной специфики, разработана методика балльной оценки туристической атрактивности территории, на ее основе дана оценка туристического потенциала Львовской области, проанализировано современное состояние формирования и функционирования рынка туристических  услуг в области.

С целью определения наиболее перспективных территорий приоритетного развития туризма диссертантом была дана балльная оценка природных и историко-культурных ресурсов Львовской области в разрезе административных районов. На основе разработанных в диссертации оценочных критериев и балльных шкал оценивались качественные и количественные параметры туристических ресурсов. Всесторонний анализ современного состояния развития туристической индустрии Львовской области дал основание сделать вывод о том, что при постоянном росте объема туристических услуг эффективность туристической отрасли в сегодняшних экономических условиях остается низкой.

В третьем разделе “Методы экономического регулирования развития сферы туристических услуг” обоснованы подходы к формированию региональной политики развития туристической сферы, созданию туристической рыночной инфраструктуры, а также предложены методы экономического стимулирования развития сферы туристических услуг. В работе сформулированы принципы формирования и реализации региональной туристической политики, предложена концепция перспективного развития туризма, которая базируется на принципах социализации, экологизации и информатизации. Сделан вывод о том, что одной из ключевых проблем развития туризма является формирование институтов рыночной инфраструктуры (ТРИС), под которой подразумевают совокупность элементов, обеспечивающих функционирование и взаимодействие субъектов туристической сферы и регулирующих движение материальных, финансовых, информационных потоков между ними и внешней средой. Структура ТРИС представлена в виде трех основных составляющих: институциональной, информационной и регламентирующей. Важное место в работе отведено проблеме внедрения эффективных механизмов экономического стимулирования развития туризма. В этом направлении ключевыми являются три момента: а) финансирование туризма; б) налоговая политика в этой сфере; в) взаимоотношения между органами власти и субъектами туристической деятельности. Решению вышеуказанных проблем содействовало бы внедрение в практику хозяйствования механизма экономических отношений, построенного на принципах туристической ренты.

Разработанная методика балльной оценки туристического потенциала, обоснованные в работе принципы формирования региональной туристической политики, разработанные основные направления перспективного развития туризма и методы его экономического стимулирования могут найти применение в практике управления туристической сферой на разных уровнях.

Ключевые слова: сфера туристических услуг, экономическое регулирование, туристическая рыночная инфраструктура, туристическая рента, туристический потенциал.