Фийса Н.В.
Науковий вісник УжНУ. Серія «Економіка». - 2009. - Випуск 28. - С.71-73.

Використання краєзнавчих матеріалів як необхідної умови при викладанні другої (третьої) іноземної мови для спеціальностей галузі туризму у ВНЗ

Стаття розглядає проблему використання інформації про історію, літературу і культуру країни, мова якої вивчається. Це знання є істотною умовою при вивченні другої (третьої) іноземної мови студентами туристичних спеціальностей в університетах. В першу чергу Інтернет є невичерпним джерелом необхідної інформації. Використання матеріалів про історію, культуру і літературу даної країни поглиблює знання студентів і підвищує компетентність випускників з вищою освітою. Тому вони можуть конкурувати на ринку праці.

Ключові слова: туристична галузь, іноземна мова, краєзнавчі матеріали, інтернет-ресурси.

Вступ. Приєднання більшості українських вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації до Болонської Декларації поставило завдання інтеграції української освіти в європейську систему, введення в зв’язку з цим нових навчальних методик, вдосконалення та корегування змісту та якості навчання.

Починаючи з 1991 року, коли Україна набула статусу незалежної держави, з року в рік розширюються міжнародні зв'язки, відбувається інтернаціоналізація усіх аспектів суспільного життя, тому іноземна мова є реально необхідною в різних сферах діяльності людини, вона стає дійовим фактором соціально-економічного, науково-технічного та загальнокультурного прогресу суспільства.

За колишнього Радянського Союзу український народ не мав можливості виїжджати за кордон, перед нами були закриті двері до країн Західної Європи та й західні туристи мали слабке уявлення про Україну. З проголошенням незалежної України перед нами нарешті відчинилися кордони до пізнання світу. Почала інтенсивно розвиватися туристична галузь, співпраця з іноземними партнерами і відповідно вона потребувала кадрів. Поступово відкривалися кафедри туризму, які займаються підготовкою кадрів, на яких іноземні мови також займають провідне місце. Наш університет не є винятком.

Студенти, які здобувають вищу освіту в сфері туризму, мають можливість вивчати не лише одну основну іноземну мову, але й другу та третю, що значно підвищує рівень їх кваліфікації та надає майбутнім випускникам набагато більше шансів у пошуках високооплачуваної роботи, зрештою відповідати вимогам сучасного ринку праці, бути конкурентноспроможним.

Результати дослідження. Оскільки останніми роками туризм в Україні набуває нового змісту, він стає не лише предметом пізнання світу, але і високорентабельною галуззю економіки, прибутковим бізнесом, то вивчення іноземних мов для студентів туристичної галузі є необхідним. У сучасних концепціях навчання іноземна мова розглядається не лише як засвоєння відповідних знань з граматики, синтаксису і т. д., а як відображення культури відповідного народу - як оволодіння іншомовною культурою і як засвоєння світових духовних цінностей. Державний освітній стандарт в число цілей навчання іноземної мови на базовому рівні включає виховання у студентів позитивного ставлення до іноземної мови, культури, народу, що розмовляє цією мовою. Освіта засобами іноземної мови передбачає знання про культуру, історію, реалії і традиції країни, мова якої вивчається (лінгвокраїнознавство, країнознавство), включення студентів в діалог культур, знайомство з досягненнями національних культур в розвитку загальнолюдської культури, усвідомлення ролі рідної мови та культури в дзеркалі культури іншого народу.

Звернення до проблеми вивчення мови і культури одночасно не випадково, так як це дозволяє вдало поєднувати елементи країнознавства з мовними явищами, що є не лише засобом комунікації, а й засобом ознайомлення з новою дійсністю [2]. Такий підхід до навчання іноземної мови в вищих закладах освіти в більшості забезпечує не лише більш ефективне розв’язання практичних, загальноосвітніх, розвиваючих та виховних завдань, а й містить в собі величезні можливості для виклику та подальшого підтримання мотивації навчання. Проблеми використання краєзнавчих матеріалів в процесі викладання різних предметів шкільного учбового плану, в тому числі й іноземної мови, були розглянуті в середній школі наступними вченими: Бім І.Л., Вайсбурд М.Л., Вессель М.Х., Гур’янова О.М., Ільїн М.С., Коряковцева Н.Ф., Кузьмина Л.Г., Ладо Р., Рогова Г.В., Тамбовкина Т.Ю., Тарасов Ю.Ф., Шалькевич Л., Шатилов С.Ф., Щепілова А.В., Маслова В.О., Баришніков М.В., Верещагін Є.М. і т. д. Проте проблема систематичного використання краєзнавчих матеріалів як необхідної умови у викладанні другої (третьої) іноземної для спеціальностей галузі туризму у ВНЗ не знайшла належного висвітлення у фаховій літературі. Цим і визначається мета даної статті - обґрунтувати використання краєзнавчого матеріалу як унікального дидактичного та мотиваційного засобу в процесі навчання другої іноземної на початковому етапі вивчення та міжкультурної комунікації студентами ВНЗ. Дана стаття не претендує на всебічний, досконалий розгляд проблеми, а є лише початковим етапом дослідження. Враховуючи зазначене, актуальність обраної теми пов’язана, перш за все, із зростаючими вимогами до рівня оволодіння іноземною мовою та міжкультурною комунікацією студентами ВНЗ та підвищеною зацікавленістю до пошуку ефективних засобів навчання іноземної мови та міжкультурної комунікації.

Єдність мови і національної культури реалізується в ряді функцій: комунікативна функція - бути знаряддям передачі інформації від одного учасника акту комунікації іншому (ця функція при вивченні мови не може бути забезпечена, якщо в процесі навчання не будуть використані відомості про країну, оскільки саме вони нерідко визначають змістовний план як усної, так і писемної мови); культуроносна та накопичувальна [9]. Лінгвокраїнознавство передбачає: засвоєння людиною, що виросла в одній національній культурі, істотних фактів, норм і цінностей іншої національної культури. Потрібно не тільки викласти студентові інформацію про країну, щоб він її запам’ятав, але й сформувати в нього позитивне ставлення до народу - носія мови, адже вивчення мов починається з метою зближення народів, тих, яких вважають гідними цього. Країнознавча інформація підлягає витягу з природних форм мови і з навчальних текстів і не має привноситися ззовні; країнознавчий аспект викладання реалізує в навчальному процесі філологічний спосіб вторинного пізнання дійсності.

При навчанні іноземної мови студентами туристичних галузей можна використовувати лінгвокраїнознавчий матеріал з таких сфер:

1) соціально-культурна сфера спілкування: запрошення на виставки, концерти, у музеї; програми екскурсій, турів, розваг під час літнього відпочинку; вхідні квитки на видовищні заходи, репродукції художніх творів; рекламні проспекти, довідники з ілюстраціями визначних пам'яток, карти-плани міст; програмки й афіші спектаклів, концертів, фестивалів, масових видовищ;
2) побутова сфера спілкування: предмети побуту; проспекти - реклами: готелів, кемпінгів, пралень, перукарень; схеми-плани усіх видів транспорту; проїзні квитки усіх видів транспорту; рахунки для оплати різних видів послуг.
3) торгово-комерційна сфера спілкування: рекламні проспекти різноманітних товарів; запрошення-реклами в ресторани, кафе, бари (із зазначенням різноманітних страв та послуг); меню замовлених страв, відомості про доставку їх додому, зазначення їхньої вартості; рецепти приготування національних страв; рахунки за покупки, обіди, вечері; талони для купівлі товарів.
4) спортивно-оздоровча сфера спілкування: реклама оздоровчих центрів, спортивних комплексів; афіші про масові спортивні заходи; рекламні проспекти різних лікувальних заходів і засобів.
5) сімейно-побутова сфера спілкування: листи, листівки, запрошення; візитні картки; бланки вітальних листівок у зв'язку з різними святами (народження, весілля, ювілей, хрестини) тощо.

Специфіка цих засобів полягає в тім, що вони забезпечують спілкування з живими, реальними предметами, стимулюють майже справжню комунікацію (ситуативне мовлення): студенти як би проживають усі події, грають визначені ролі, вирішують проблеми (купівлі, екскурсій, вибору навчального центра і професії, заповнення анкет, вибору меню і т.д.).

Інтернет так само дає унікальну можливість для тих, хто вивчає іноземну мову, користуватися автентичними текстами, слухати і спілкуватися з носіями мови, тобто, він створює природне мовне середовище. Загальновідомо, що основна мета навчання іноземної мови - це комунікативна спрямованість. На даному етапі комунікативна компетенція передбачає здатність до міжнародної комунікації. Інтернет-навчання починає превалювати практично на всіх рівнях здобуття освіти, поступово займаючи місце традиційних форм навчання. Треба підкреслити, що сьогодні питання доцільності використання комп’ютерних технологій для викладання іноземних мов не має вже такого суперечливого ставлення як раніше ні з боку вчителів, ні з боку розробників цих технологій. Крім того, використання комп’ютерних технологій означає не тільки спосіб навчати іноземній мові, а й одну з причин її вивчення.

При плануванні уроків, самостійної та індивідуальної роботи із використанням Інтернету доцільно структурувати види навчальної діяльності таким чином, щоб використати всі переваги Інтернет-ресурсів, бо він може служити невичерпним джерелом автентичних документів, не кажучи вже про різноманітну інформацію.

Беручи до уваги все розмаїття та багатство Інтернету, можна сказати, що він є ідеальним інструментом, який допомагає студентові зосередитись не на самому процесі навчання французькій мові, а на проблемі, яку він має зараз розв’язати, і це його захоплює. В той же час Інтернет - це велике джерело лінгвокраїнознавчої інформації. „Під час роботи з Інтернетом формується багато компетенцій: студент вчиться ефективно управляти процесом, швидко читати та вибирати головну інформацію з текстів або аудіовізуальних документів різних жанрів, він змушений підвищувати рівень своїх знань з лексики та граматики, які йому потрібні для відтворення отриманої інформації. У нього формується також чисто „інтернетівська” компетенція (стратегія пошуку, оцінка отриманої інформації), а ще збільшує свої культурні знання у різних галузях” [10, С.22].

Для кваліфікованого фахівця будь-якої галузі дуже важливим є уміння працювати з інформаційними Інтернет-ресурсами та встановлювати контакти з іноземними фахівцями, партнерами по бізнесу, клієнтами. А це передбачає обов’язкове оволодіння іноземними мовами, а не тільки комп’ютерними технологіями. Недарма ЮНЕСКО проголосило ХХІ ст. віком поліглотів. У добу інформатизації шлях до успіху у багатьох галузях - це доступ до інформації і уміння працювати з нею, і не тільки рідною мовою. Інтернет-спілкування в режимі online передбачає навіть діалог з реальним партнером - носієм мови, з метою отримання різного роду пізнавальної інформації. У навчальному процесі можливі різні форми використанні Інтернет-ресурсів:

- підбір автентичних текстів для читання та обговорення;
- прослуховування звукової інформації (мова політичних чи державних діячів, цікаві виступи на різні теми носіїв мови з найрізноманітніших питань);
- проведення телеконференції по електронній пошті (наприклад, вибори президента країни, події в різних куточках світу, думки про прочитану книгу, особливість утворення у Франції національної кухні, традиції святкування і т. д.);
- усне обговорення отриманих електронною поштою листів від партнерів по проекту, обговорення проблемної інформації, отриманої з ресурсів мережі Інтернет;
- комплексна робота над рекламними проспектами, оголошеннями, програмами екскурсій, турів та ін., що розміщенні в мережі Інтернет;
- пошук фразеологізмів, реалій, ідіом, прислів'їв, приказок, неологізмів, що відбивають специфіку функціонування досліджуваної мови і культуру народу;
- використання віртуальних бібліотек, де знаходяться художні та публіцистичні твори авторів країни досліджуваної мови, а також довідники країнознавчого характеру;
- самостійна та індивідуальна робота студента з метою поглибленого вивчення мови, ліквідації прогалин у знаннях, уміннях та навичках тощо.

Таким чином, використовуючи інформаційні ресурси мережі Інтернет, можна більш ефективно вирішувати цілий ряд задач, серед яких і задачі лінгвокраїнознавчого характеру, як, наприклад, знайомитися з культурознавчими відомостями, що включають у себе мовний етикет, особливості мовного поводження носіїв мови, особливості культури, традицій країни досліджуваної мови.

Цілеспрямована робота з реалізації лінгвокраєзнавчого аспекту при вивченні другої (третьої) іноземної мови сприяє, з одного боку, підвищенню інтересу до предмету, а з іншого - створює позитивну мотивацію при засвоєнні мовних засобів та при набуванні культурознавчої та краєзнавчої інформації за допомогою та на основі цих засобів. В результаті здійснення лінгвокраєзнавчого підходу на уроках іноземної мови відбувається оновлення деяких компонентів змісту навчання. Викладач здійснює підбір для уроку іноземної мови актуальних та автентичних текстів для аудіювання та читання. Ці тексти мають велику пізнавальну та лінгвокраєзнавчу цінність. Викладач використовує ілюстрований матеріал для розкриття змісту пропонованих текстів (листівки, мапи, меню, рекламні проспекти). Такі тексти та їх ілюстрації за допомогою прагматичного матеріалу сприяють реалізації на уроках важливих принципів, навчання французької мови (комунікативність, наочність, новизна та функціональність).

Використання краєзнавчого матеріалу забезпечує стійкий результат у сфері практичних навичок та вмінь на французькій мові. З одного боку, створюється міцна система навичок та вмінь з практичного використання іноземної мови як засобу міжособистісного та міжкультурного спілкування. З іншого боку, студенти набувають корисних знань, що їм знадобляться у майбутньому.

Висновки. Отже, якщо випускник ВНЗ, здобувши спеціальність «туризм», володітиме декількома іноземними мовами, вмітиме вести розмови з клієнтами туристичного агентства, представити фірму на туристичній виставці, крім того виконуватиме ряд інших професійних обов’язків, то він матиме всі шанси на здобуття кар’єри, роботодавець розглядатиме його як міст до закордонних партнерів. Робота над лінгвокраєзновчим та лінгвокраїнознавчим аспектами, крім того, надасть можливість працювати екскурсоводом. А надання якісного готельно-ресторанного сервісу іноземною мовою лише викличе прихильність іноземних клієнтів до персоналу і можливо стане однією з підстав відвідати Україну знову, зокрема Закарпаття. Зрештою, легше здобути довіру того, мовою якого ти говориш.

Перелік використаних джерел

1. Бабенко Т. Розкриваючи культуру як глобальне явище (З досвіду впровадження культурологічного аспекту в навчанні граматики англійської мови як другої) // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2009. - №1. - С.94-100.
2. Борисенко М.К. Некоторые аспекты преподавания элементов лингвострановедения на французском языке // Иностранные языки в школе. - 1997. - №3. - С.41-45.
3. Верещагин Е.Н., Костомаров В.Г. Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. - М.: Рус. язык, 1992. - 234с.
4. Каменецкая Н.П. Некоторые аспекты преподавания элементов лингвострановедения в старших классах // Иностранные языки в школе. - 1997. - №3. - С.41-43.
5. Ощепкова В.В. Культурологические, этнографические и типологические аспекты лингвострановедения. - М., 1995. - С.54-55.
6. Руснак Д.А. Комплекс вправ для формування франкомовної граматичної компетенції у майбутніх викладачів з використанням навчальної комп’ютерної програми // Іноземні мови. - 2009. - №1. - С.38-42.
7. Свиридюк В. П. Навчання писемного мовлення студентів-філологів за допомогою інтерактивних вправ в Інтернет (на матеріалі німецької мови) // Іноземні мови. - 2009. - №1. - С.43-47.
8. Свиридюк Т. Шукаємо і знаходимо своє місце в полікультурній Європі // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2009. - №1. - С.28-35.
9. Солонович Н.А. Лингвострановедческий подход как средство повышения мотивации при обучении иностранным языкам в старших классах средней школы: - Автореф. дис. кандид. пед. наук. М., 1995. - 16с.
10. Шавва Т. Інтернет на уроках французької мови // Le français. - 2006. - №17(97). - С.22-24.