РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
1.2. Рекреаційне природокористування як об'єкт дослідження
Природокористування - це основна форма взаємодії суспільства і природного
середовища, яка реалізується через систему заходів, спрямованих на освоєння,
використання, перетворення, відновлення і охорону природних ресурсів, і
відображає зв'язки між виробництвом, населенням і оточуючим середовищем. В
процесі рекреації природа виступає одним з провідних факторів відпочинку і
оздоровлення, відновлення фізичних і нервово-психічних сил людини. Історична
закономірність взаємодії суспільства і природи проявляється в розширенні впливу
людини на природу при зростанні темпів економічного розвитку і усвідомленні
необхідності збереження природного середовища при зростаючому значенні його
рекреаційної функції.
В умовах екстенсивної та інтенсивної взаємодії суспільства і природи, зростання потреб суспільства в рекреації виникає
об'єктивна необхідність в планомірному використанні природних багатств для
задоволення потреб, тобто в організації особливого виду природокористування - рекреаційного.
Рекреаційне природокористування має три основні функції: соціальну, економічну і
природоохоронну. Соціальна функція рекреаційного природокористування - це
задоволення специфічних потреб населення у відпочинку, оздоровленні, спілкуванні
з природою, що сприяє зміцненню фізичного і розумового здоров'я суспільства.
Економічна функція полягає, головним чином, у відновленні робочої сили. Завдяки
рекреації підвищується працездатність, збільшується фонд робочого часу, що
сприяє зростанню продуктивності праці. До економічної функції належать також
розширення сфери застосування праці і прискорений розвиток соціальної і
виробничої інфраструктури на територіях інтенсивного рекреаційного
природокористування. Природоохоронна функція полягає в попередженні деградації
природних рекреаційних комплексів під впливом антропогенної діяльності, в тому
числі і рекреаційної.
Методично рекреаційне природокористування слід розглядати як єдність таких
процесів, як організація рекреації населення з використанням природних ресурсів
і умов, передбачення змін стану оточуючого середовища під впливом рекреаційної
діяльності, задоволення потреб населення в природних рекреаційних ресурсах і
відновлення робочої сили.
Як правило, в територіально-виробничому комплексі визначальним і первинним його
елементом є виробнича структура. Невиробнича сфера забезпечує умови існування і
функціонування виробничої і є ніби вторинною. Лише в тих випадках, коли регіон
має рекреаційну спеціалізацію, невиробнича сфера стає первинним фактором, який
визначає умови розвитку виробничої сфери. В такому випадку виникає необхідність
у створенні нових форм кооперування підприємств і організацій в рамках єдиного територіального комплексу з метою максимального і
ефективного надання рекреаційних послуг. Однією з них є
територіально-рекреаційний комплекс (ТРК). Він характеризується єдиною
територією, яка має значний рекреаційний потенціал, сукупність рекреаційних
установ, з тісними виробничими зв'язками, єдністю організаційних форм правління,
які забезпечують ефективне використання природних рекреаційних ресурсів і
соціально-економічних умов, що склалися на даній території.
Хоча зовні проблема рекреаційного природокористування поширюється лише на
об'єкти природи, які можуть використовуватись з метою рекреації, в дійсності
вона охоплює також широке коло об'єктів антропогенного походження, які впливають
на ефективність освоєння, використання, відновлення і охорони цих ресурсів.
Сукупність таких об'єктів в регіоні утворює територіально-рекреаційний комплекс.
Таким чином, рекреаційне природокористування має регіональну локалізацію і може
розглядатися як елемент регіональної економічної і соціальної політики. Тому в
якості об'єкта рекреаційного природокористування в умовах його інтенсифікації
слід розглядати ТРК.
ТРК має складну внутрішню структуру і значні зовнішні зв'язки. Внутрішня
структура комплексу визначається рівнем розвитку матеріально-технічної бази
галузей рекреаційної спеціалізації, виробничої і соціальної інфраструктур,
станом навколишнього середовища, наявністю трудових ресурсів, характером
розселення населення в рекреаційних районах. Зовнішні зв'язки комплексу
визначаються соціально-економічними умовами комплексоутворення, такими як
транспортно-географічне положення комплексу, зв'язок з внутрішніми пунктами
матеріально-технічного і продовольчого постачання, розташуванням відносно зон, з
яких в пікові сезони може бути залучена додаткова робоча сила.
Природні рекреаційні ресурси - незамінна умова розвитку рекреації. Тому
раціональне їх використання, відновлення та охорона є одним з важливих завдань. Основні підсистеми і напрями
удосконаленню природно-ресурсної бази рекреації наведені на рис.1.1.
Рис. 1.1. Основні підсистеми і напрями удосконалення природно-ресурсної бази рекреації
Слід підкреслити, що рекреаційне природокористуванню, викликає необхідність
охорони і відновлення не тільки природних ресурсів, але і природних умов, які
становлять середовище існування людей.
Всі галузі, підгалузі, види виробництв, які є джерелами можливих забруднень і
порушень, рівноваги навколишнього середовища, несумісні з рекреаційною
діяльністю, їх не можна розміщувати в районах з інтенсивною рекреацією. Досить
типова проблема розвитку рекреаційної галузі в регіоні, де рекреаційні ресурси
межують з корисними копалинами і добування останніх без нанесеїння шкоди
рекреаційним ресурсам неможливе. Таке становщще склалось, наприклад, в одному з
районів Прикарпаття. Унікальні родовища мінеральних вод розміщені поряд з
покладами нафти. За оцінками вчених, місця залягання лікувальних мінеральних вод
у цьому районі не мають аналогів в країні, однак нафтові джерела, не такі
унікальні, уже заплановані в експлуатацію. Це свідчить про те, що відсутній
підхід при вирішенні проблеми розвитку галузей в регіоні і не враховується
порівняльна соціально-економічна ефективність використання тих чи інших
ресурсів.
Проблема раціонального прирсюдокористування полягає в забезпеченні всебічного й
елективного використання, відновлення і збереження природний умов і ресурсів
рекреації з врахуванням об'єктивно існуючих потреб. Для її вирішення потрібно
глибоко і всебічно обґрунтувати наукові і практичні заходи, які б планомірно
забезпечили і цілеспрямовано управляли розвитком рекреаційнц0го
природокористування. Теоретичною основою комплексного вивчення і вирішення цієї
проблеми служить системний підхід, який дозволяє аналізувати і впорядкувати цілі
функціонування тих чи інших систем, встановлювати відповідність між метою,
можливостями вирішення проблеми і необхідними для цього ресурсами.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.