Фокіна М.О.
Культура народів Причорномор'я. - 2012. - №235. - С.89-92.
Прибережна дестинация як еколого-економічна система
Постановка проблеми. Починаючи з 70-х років минулого століття питання обмеженості природних ресурсів, а також забруднення навколишнього середовища стали предметом пильного вивчення науковців. З об'єктивних причин більша частина досліджень спрямована на вирішення проблем розвитку промислових територій. Між тим, визначення туризму законом України "Про туризм" пріоритетним напрямом розвитку національної культури та економіки, залежність окремих регіонів від рекреаційної спеціалізації, скорочення кількісних і якісних параметрів рекреаційних ресурсів, погіршення екологічної обстановки вимагають актуалізації вивчення еколого-економічних проблем розвитку рекреаційних територій. Одним із кроків на шляху розробки теоретичних і методичних засад забезпечення еколого-економічної безпеки дестинацій є вироблення підходів до визначення дестинації як еколого-економічної системи (ЕЕС).
Аналіз публікацій. Найбільш цитованим визначенням еколого-економічної системи є визначення, запропоноване М.Х. Месконом, М. Альбертом, Ф. Хедоури. Під ЕЕС ці автори розуміють обмежену певною територією частина техносфери, в якій природні, соціальні та виробничі структури і процеси пов'язані взаимоподдерживающими потоками речовини, енергії та інформації [1]. Аналогічної думки дотримуються Т.А. Акімова і В.В. Хаскін [2]. М.Я. Лемешев розглядає ЕЕС як інтеграцію економіки і природи, що являє собою взаємопов'язану і взаимообусловленное функціонування суспільного виробництва і протікання природних процесів у природі та біосфері в особливості [3]. В.М. Розумовський трактує еколого-економічні системи як складні територіальні утворення, основою формування яких є взаємодія природних і господарських територіальних комплексів у процесі природокористування [4]. Не можна не погодитися з думкою О.П Сыромятниковой, яка вважає, що незважаючи на різноманіття визначень, вони мало чим відрізняються один від одного по своїй суті і не отримали чіткого тлумачення конкретних проблем [5]. У них є наступні недоліки:
- не розглядають цілі і методи управління ЕЕС та їх функціонування;
- мають глобальний характер, не дивлячись на те, що сталий розвиток починає формуватися в локальних ЕЕС;
- мають безпосереднє відношення до проблем розвитку більшою мірою промислових вузлів.
Метою даної статті є адаптація теоретичних розробок у вивченні еколого-економічних систем до конкретних об'єктів, а саме, до прибережних дестинациям, як основних центрів формування туристичного продукту в Україні.
Матеріали і результати дослідження. Дестинация є основним елементом туристської системи, так як самі туристичні дестинації та їх імідж приваблюють туристів, мотивують візит, таким чином, активізують всю туристську систему і, тим самим, впливають на економіку різних рівнів (рис. 1).
Рис. 1. Взаємозв'язок дестинації з економікою держави1
Термін "дестинация" був введений Лейпером в кінці 70-х рр. минулого століття і знайшов широке застосування для вирішення різних наукових і практичних завдань у галузі туризму. В кінці ХХ століття термін дестинация став офіційним терміном Всесвітньої туристської організації, яка надала таке офіційне визначення: "дестинация - фізичний простір, в якому відвідувач проводить час, принаймні, з однією ночівлею. Воно включає туристські продукти, такі як послуги та атракції і туристські ресурси в межах одного дня подорожі. Цей простір має фізичні і адміністративні межі, що визначають спосіб його управління, образи і перцепції, що визначають його ринкову конкурентоспроможність".
У науковій літературі пострадянських країн дане поняття використовується порівняно недавно і не має однозначного формулювання. Узагальнення запропонованих інтерпретацій поняття представлено в табл. 1.
Таблиця 1.
Інтерпретація поняття дестинация.
Автор
Сутність
Лейпер [6, c. 11]
географічна територія, що володіє привабливістю для туристів. «Вістря» туризму, так як саме в дестинації відчувається вплив туризму на мандрівника в цілому і реалізуються стратегії планування та управління
Альонова Е.А. [7, с. 12]
місце, що має реальну або умоглядну кордон, таку, як фізична межа, політична межа або ринкова кордон, привертає туристські потоки за рахунок власних можливостей атрактивних
Сучасний словник подорожі, туризм і готельна справа [8, c. 165]
країни, регіони, міста та інші території, які приваблюють туристів, є головними місцями локалізації туристичної діяльності, потоків туристів та їх витрат; місця максимальної концентрації визначних туристичних пам'яток, засобів розміщення, харчування, розваг, інших послуг і економічного, соціального і фізичного впливу туризму"
Ткаченко Т. В. [9, c. 65]
це об'єкт (місто, регіон, район, місцевість, місце, установа), що має туристично-рекреаційні ресурси (унікальні або специфічні), які є привабливими для туристів, доступними завдяки наявності необхідної інфраструктури (зручності, послуги), доведені до споживача у формі сформованого і підготовленого до продажу туристичного продукту сучасними засобами маркетингових комунікацій (наявність логотипу, торгової марки тощо) у системі важелів інтегрованого управління суб'єктами господарювання. З маркетингової точки зору дестинация - це туристичний продукт конкретної місцевості (об'єкта), запропонований для продажу у формі комплексу матеріальних і нематеріальних цінностей
Сон, Пірс [10]
місце, відвідування якого формує туристичний попит, здатне надати мандрівникам різні враження, досвід і емоції
В. С. Боголюбов, В. П. Орловська [11]
географічна територія, що має певні межі, яка може залучати й задовольняти потреби досить широкої групи туристів
І. В. Зорін [12]
об'єкт регіонального проектування територіальних рекреаційних систем на рівнях країна - регіон - ландшафт - центр - підприємство - маршрут
М. А. Морозов [13, с.14]
географічна територія, що володіє певною привабливістю для туристів, що задовольняє наступним умовам: наявність певного набору послуг, необхідних для прийняття туристів, причому, це повинен бути саме той набір послуг і обов'язково такої якості, які турист очікує, купуючи пропонований йому туристський продукт; доступність; наявність інформаційних систем, які є необхідним інструментом діяльності дестинації на туристському ринку
Географічне положення, а саме, вихід до Чорного та Азовського морів зумовлюють перспективність розвитку морського (прибережної) туризму в Україні. Найбільшу кількість туристичних дестинацій держави розташоване в прибережній зоні. Прибережне (морської) туризм - один з найбільш стабільних та перспективних секторів туристичної економіки. Туризм у більшості прибережних країн генерує набагато більший відсоток ВВП, ніж у країнах, що не мають виходу до моря. Використовуючи інтерпретацію терміна "дестинация", запропоновану Лейпером, (див. табл. 1), "вістрям" морського туризму є прибережні дестинації.
У визначенні поняття прибережний (прибережна) так само не існує єдності, як і у визначенні терміна "дестинация". У різних публікаціях для визначення однієї і тієї ж території використовуються різні формулювання - прибережна (приморська) зона (територія, смуга), берегова зона і т.д. Найбільш повно проблеми визначення даного терміна описані в роботі В.І. Карамушка [14]. Зокрема, автор відзначає, що доцільно використовувати термін «прибережна смуга морів», оскільки саме цей термін дозволяє підкреслити, що територія, особливість якої визначається процесами, зумовленими контакту суші та водних мас, простягається певною смугою саме уздовж лінії такого контакту. Всі інші терміни (зона, район, територія тощо) на цьому аспекті не акцентують уваги (табл. 2).
Таблиця 2.
Визначення прибережної смуги морів2.
Автор
Ключове слово
Інтерпретація
Хомич Л.В.
берегова зона
смуга контакту суші та моря, що представляє собою сукупність приморської території суші і відповідної прибережної акваторії моря, які інтенсивно впливають один на одного в природному і господарському відношенні і вимагають збалансованого, узгодженого розвитку та інтегрованого управління
Модельний закон про прибережній смузі, запропонований Радою Європи у 1999 р.
прибережна смуга морів
географічна територія, що охоплює морську і сухопутні частини берега, включаючи солоноводные об'єкти і водно-болотні угіддя, які контактують з морем
Міжнародний Союз охорони природи
прибережна смуга морів
ділянка контакту суші та моря, що проходить вздовж всієї берегової лінії моря і включає сухопутні природні та антропогенні комплекси, що знаходяться під впливом моря, а так само прилеглу морську акваторію, що знаходиться під впливом берега
Європейська комісія
приморська зона
смуга суші і моря, ширина якої варіюється залежно від характеру навколишнього середовища і управлінських завдань. Вона рідко збігається з адміністративними одиницями або одиницями планування. Природні приморські системи і території, де людина здійснює свою діяльність, пов'язану з використанням ресурсів узбережжя, можуть виходити далеко за межі прибережних вод і на багато кілометрів углиб суші
Закон України "Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів"
прибережна смуга
ділянка контакту суші та моря, що включає природні комплекси берега та прилеглої морської акваторії
В.І. Карамушка
прибережна смуга
складається із сухопутної та морської територій, що перебувають під взаємними впливами один одного, межі яких визначаються при вирішенні управлінських завдань
Як випливає з табл. 2, визначення меж прибережної зони (території) не має чіткого визначення і носить умовний характер, що не має наукового обгрунтування. Виходячи з цього, а так само розглянувши та узагальнивши різні точки зору вітчизняних та зарубіжних вчених щодо визначення терміна "дестинация", під прибережної дестинацией пропонується розуміти географічну територію, що має вихід до моря, що є привабливою для туристичного бізнесу і для туристів, межі якої визначаються управлінськими завданнями.
Не дивлячись на значимість антропогенних рекреаційних ресурсів, основна роль в розвитку туризму на територіях прибережних дестинацій відводиться якості наявних природних рекреаційних ресурсів, так як прибережний туризм заснований на унікальному поєднанні таких природних ресурсів на межі суші й моря як сонце, море, пляжі, мальовничі краєвиди, багате біорізноманіття. Зниження якісних характеристик природних ресурсів і навколишнього середовища по відношенню до нормативних представляє небезпека для морського туристичного бізнесу, так як різко негативно позначається на привабливості прибережних дестинацій. Тому повинна мати місце збалансованість у використанні природних ресурсів, при якій туризм буде сприяти їх збереженню для залучення стійких туристичних потоків на території дестинацій з метою підтримки або розвитку туристичного бізнесу та супутніх видів діяльності.
З точки зору збалансованості екологічної та економічної складових безпеки прибережну дестинацію доцільно розглядати як еколого-економічну систему, екологічна складова якої розкриває можливості організації і розвитку на території дестинації туристичного бізнесу в контексті ресурсної забезпеченості та збалансованості компонентів навколишнього середовища, а економічна - визначає дестинацію як стратегічну зону господарювання (рис. 2).
Рис. 2. Взаємозв'язок економічної та екологічної складових прибережної дестинації
ВИСНОВКИ. Не дивлячись на велику кількість визначень терміна еколого-економічна система, вони мають загальнотеоретичну спрямованість, не відображаючи специфіки конкретних територій. Узагальнення наукових публікацій дозволяє у загальнотеоретичному сенсі розглядати ЕЕС як сукупність взаємоузгоджених і взаємопов'язаних елементів, що описують екологічний і економічний стан системи. Дестинация є основним елементом туристської системи, так як самі туристичні дестинації та їх імідж приваблюють туристів, мотивують візит, таким чином, активізують всю туристську систему. При цьому привабливість для туриста є первинною умовою, визначальним розвиток дестинації, а вторинним умовою є розвиток відповідної інфраструктури. Привабливість прибережного туризму для туриста заснована на унікальному поєднанні природних компонентів прибережної зони. Це дозволило розглянути прибережну дестинацію як ЕЕС, в якій екологічна складова системи характеризує можливості організації і розвитку на території дестинації туристичного бізнесу з позиції ресурсної забезпеченості та екологічної стійкості компонентів навколишнього середовища, а економічна - свідчить про можливості насичення території туристичними потоками. Такий підхід дозволяє оцінювати збалансованість економічного та екологічного розвитку прибережних дестинацій, своєчасно виявляти негативні тенденції, що відбуваються в системі, створюючи базис для обґрунтування стратегічних перспектив - розвиток, стабілізація, скорочення туристичної діяльності на територіях окремих дестинацій згідно із дотриманням принципів їх сталого розвитку.
Джерела та література
1. Основи менеджменту / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі; під ред. К. І. Євенко. - 3-е изд. - М: Річ, 2000. - 704 с.
2. Акімова Т.А. Екологія. Природа - Людина - Техніка: навч. для вузів / Т.А. Акімова, А.П. Кузьмін, В.В. Хаскін. - М: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 343 с.
3. Лемешев М.Я. Еколого-економічна модель природокористування / М.Я. Лемешев // Всебічний аналіз навколишнього природного середовища. - Л.: Гидрометеоиздат, 1976. - С.266-276.
4. Розумовський В.М. Природокористування / В.М. Розумовський. - СПб.: Вид-во С.-Петер. ун-ту, 2003. - С.275.
5. Сыромятникова О.П. Концепція еколого-економічної системи як об'єкта управління [Електронний ресурс] / О.П Сыромятникова // Економіка і екологічний менеджмент: електронний навч. журнал. - 2011. - Вип.1. - Режим доступу: http://economics.open-mechanics.com/years/2011/issues/1/.
6. Купер К. Економіка туризму: теорія і практика: учеб. посібник / К. Купер, Д. Флетчер, С. Ванхилл, Тобто Богданов. - СПб.: СПГИЭА, 1998. - Т.1. - 205 с.
7. Альонова Е.А. Маркетинговий механізм формування туристкою території (на прикладі Південного Підмосков'я) / Е.А. Альонова. - М.: ТЕИС, 2006.
8. Medlik S. Dictionary of travel, tourism and hospitality / S. Medlik. - 3-d ed. - Elsevier Science, 2003. - 288 p.
9. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія / Т.І. Ткаченко. - К: КНТЕУ, 2009. - 463 с.
10. Son A. Multi-faceted image assessment: International students' views of Australia as a tourist destination / A. Son, P. L. Pearce // Journal of Travel & Tourism Marketing. - 2008. - №18(4). - P.21-35.
11. Боголюбов В.С. Економіка туризму / В.С. Боголюбов, В.П. Орловська. - М: Академія, 2005. - 192 с.
12. Зорін І.В Феномен туризму: обр. соч. / І.В. Зорін. - М: Наука, 2005. - 552 с.
13. Морозов М.А. Туристичні дестинації та закономірності їх розвитку: монографія / М.А. Морозов. - М.: МИГМТ, 2005. - 155 с.
14. Карамушка В. І. Просторове планування розвитку прибережної смуги морів України / В.І. Карамушка. - Одеса: УкрНЦЕМ-Принт Бістро, 2009. - 55 с.
1 Розроблено автором
2 Складено з використанням [14]
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
