<<< назад | зміст | вперед >>>

Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи

6. ВУЗЛИ

6.2. В’язання та застосування туристичних вузлів

6.2.1Основні вузли

Простий - це найпростіший та найменший з усіх відомих вузлів (рис. 6.1). Недолік простого вузла в тому, що він сильно затягується і вдвічі зменшує міцність мотузка. Це найпоширеніший вузол у побуті - його зав'язують на кінці швацької нитки. Він також є елементом багатьох складних корисних вузлів.

Рис. 6.1. Простий вузол

Прямий (морський) вузол застосовується для зв'язування мотузок однакової товщини. Вузол повинен бути симетричним і подібним на дві петлі, що утримують одна одну. Недолік цього вузла в тому, що він сильно затягується, особливо у разі намокання мотузок. Щоб запобігти затягуванню, у вузол вставляють суху дерев'яну паличку (діаметром 1,5 см). Після застосування вузла суху паличку розламують і вузол вивільняють.

Рис. 6.2. Прямий вузол

Техніка в'язання. Вузол легко в'яжеться двома способами. Перший -шляхом накидання (перехрещування) кінців один на одний, причому двічі накидається один і той же кінець мотузки. Другий спосіб полягає в протягуванні одного кінця мотузки в петлю, складену з кінця другої мотузки. Для цього беремо в одну руку складений петлею кінець мотузки (20-25 см), а другою рукою пропускаємо знизу кінець іншої мотузки, обертаємо навколо петлі і повертаємо в петлю. Кінці з петель повинні виходити симетрично (рис. 6.3).

Рис. 6.3. В'язання прямого (морського) вузла

Коли ходові кінці виходять з петлі асиметрично - це у нас зав'язався "бабин вузол". Користуватися таким вузлом заборонено (рис. 6.4). Застосовується прямий вузол також за необхідності вивести з-під навантаження ушкоджену частину мотузка (рис. 6.2).

Рис. 6.4. "Бабин" вузол

Академічний вузол в'яжеться так, як і прямий, через петлю, лише додається ще один виток навколо неї (рис. 6.5). Цим вузлом можна зв'язувати мотузки як однакової товщини, так і різної. Вузол надійний та легко розв'язується.

Рис. 6.5. В'язання академічного вузла

Ткацький вузол - розпірний, застосовується для зв'язування двох мотузок однакової товщини (рис. 6.6).

Рис. 6.6. В'язання ткацького вузла

Техніка в'язання. Невеликі кінці двох мотузок накладаються один на одного та кінцем одного мотузка охоплюємо інший мотузок простим (контрольним) вузлом, а потім те саме повторюємо з кінцем другого мотузка. Натягуємо основні кінці двох мотузок - і вузли сходяться та фіксують один одного. На ходових кінцях мотузок в'яжемо контрольні вузли (рис. 6.6, в).

Вузол провідника. Основна перевага цього вузла - простота зав'язування. Його практично неможливо зав'язати неправильно. Після сильного навантаження вузол провідника розв'язується дещо гірше, ніж булінь.

Вузлом провідника можна прив'язуватися без грудної обв'язки в середині мотузка, якщо ви пересуваєтесь у трійці. Цей вузол можна застосовувати для зв'язування двох кінців мотузка або петлі з репшнура.

Техніка в'язання. Вузол можна в'язати петлею. Для цього необхідно зложити мотузок вдвоє і зав'язати звичайний вузол (такий, як контрольний). Затягуючи вузол, необхідно стежити за симетрією (паралельністю) подвійного мотузка у вузлі (рис. 6.7).

Рис. 6.7. В'язання провідника

Для прив'язування до страхувальних перил вузол провідника можна в'язати і одним кінцем (рис. 6.8). Такий вузол розрахований для навантаження: петля - мотузок.

Рис. 6.8. В'язання "провідника" одним кінцем

Не рекомендовано використовувати цей вузол замість прямого вузла для вилучення з-під навантаження перебитої (дефектної) частини мотузка.

Вузол провідника застосовується також під час зав'язування петлі для "альтанки" (застосовується при навісній переправі): репшнур складаємо вдвоє, відмірюємо величину петлі (петлею до землі) і зав'язуємо вузол провідника. Потім обводимо складену петлю по крижах і закріплюємо карабін за дві бокові петлі та за третю петлю, протягнуту поміж ніг.

Серединний провідник застосовують при жорсткому з'єднанні серединної частини мотузка, який тримає навантаження з двох кінців.

Техніка в'язання. Петлю мотузка двічі обкручуємо навколо себе, утворивши "вісімку" (рис. 6.9, а). Нижню, більшу петлю "вісімки" обгортаємо навколо меншої петлі та двох сторін мотузка. Обгорнувши мотузок, кінець великої петлі "вісімки" пропускаємо через меншу петлю і затягуємо.

Рис. 6.9. Серединний (австрійський) провідник

Подвійний провідник застосовується для сидіння під час спуску потерпілого. На кінці основного мотузка в'яжеться вузол провідника з довжиною петлі 0,9-1 м, причому петлю протягають через незатягнений вузол тільки наполовину, а залишену одинарну петлю закидують через утворену подвійну. Вузол затягують - і "сидіння для потерпілого" готове (рис. 6.10).

Рис. 6.10. В'язання подвійного провідника

Шкотовий вузол використовують для скріплення мотузок різної товщини.

Техніка в'язання. Складаємо петлею кінець основного мотузка, в неї протягаємо кінець допоміжного мотузка. Протягнувши його вздовж петлі, обгортаємо ним петлю і протягуємо між тонким шнуром і петлею (рис. 6.11, а, в). Зав'язаний вузол - надійний та міцний. Якщо під тонкий мотузок ходовий кінець протягнути (обгорнути) двічі, то ми отримаємо брамшкотовий вузол. Він надійніший за шкотовий при нерівномірних динамічних навантаженнях на з'єднані мотузки.

На рисунках 6.11, б, 6.12 показано інший спосіб в'язання шкотового та брамшкотового вузлів - за допомогою великого пальця руки.

Рис. 6.11. В'язання шкотового вузла

Техніка в'язання. Для зав'язування вузла необхідно зробити петлю на кінці товстого мотузка і тримати лівою рукою. Ходовий кінець тонкого мотузка знизу протягуємо у петлю і через великий палець лівої руки обводимо навколо петлі один або два рази і отримуємо відповідно шкотовий або брамшкотовий вузол.

Рис. 6.12. В'язання брамшкотового вузла

Специфіка цього вузла полягає в тому, що чим більше ми навантажуємо мотузок та вузол, тим міцніше він себе тримає. Вузол надійний та легко розв'язується після навантаження.

Вільні (ходові) кінці мотузків повинні бути зафіксованими навколо своїх основних (робочих) кінців контрольними вузлами. У такому разі в'язання вузлів завершено.

Булінь - вузол, який широко застосовується в туристській практиці. В'яжеться на кінці мотузка і використовується для грудної обв'язки, для закріплення мотузка до дерева, каменю чи виступу. Для прив'язування мотузка до туриста під час організації страховки вузол "булінь" є найбільш вживаним.

Техніка в'язання. На основній частині мотузка в'яжемо одну петлю (простий вузол), а потім другу, яку протягуємо у першу (рис. 6.13, а). Потім вільний кінець мотузка пропускаємо в другу петлю до повного охоплення дерева, а основним мотузком друга петля (разом із пропущеним через неї кінцем) протягується в першу (рис. 6.13, в). Вузол "булінь" зав'язаний, але не спішіть його затягувати. У не затягнутий до кінця вузол вставте карабін чи гілочку. Згодом, коли ви знімете навантаження з мотузка, це дасть змогу без зайвих зусиль розв'язати вузол.

Рис. 6.13. В'язання вузла "булінь"

Грудна обв'язка. Коли декілька учасників зв'язані на невеликій відстані один від одного одним мотузком під час подолання льодовиків чи скельного рельєфу, для кожного учасника обов'язковою є грудна обв'язка. Розглянемо декілька способів в'язання грудної обв'язки.

Грудна обв'язка на вільному кінці мотузка в'яжеться на верхній частині грудей під пахвами. Залишаємо вільний кінець мотузка для бретель (довжина мотузка від пахви до землі) і починаємо в'язати булінь на основному мотузку.

Після затягування вузла (при вдиханні груди не повинні стискатися) в'яжемо бретелі. Для цього просуваємо петлю під грудну обв'язку, просуваємо туди руку і, передавши вільний кінець у другу руку, перекидаємо кінець мотузка через друге плече вперед і зав'язуємо на грудній обв'язці (навхрест). Таким же чином з пятиметрового репшнура в'яжеться грудна обв'язка з бретелями. Зав'язуючи вузол, необхідно залишити 60-70 см репшнура для схоплювального вузла.

Грудна обв'язка Абалакова. Обв'язку кріплять спеціальним вузлом, який має кілька назв: "абалаковський" (за прізвищем автора), "грудна обв'язка", "не туди, куди хочеться".

Рис. 6.14. Грудна обв'язка Абалакова

Техніка в'язання. Складаємо репшнур (4,5-5 м) вдвоє і обводимо через спину (під пахвами) до грудей (петля - у лівій руці, а кінці репшнура у правій). Два кінці пропускаємо через петлю, утворену при складанні репшнура, і на вдиху правою рукою робимо натяг. Рефлекторно, на стороні натягу, справа від петлі, хочеться в'язати вузол, але в'язати його потрібно зліва від петлі (не туди, куди хочеться). Правою рукою фіксуємо натяг репшнура, а вільною лівою рукою робимо під обв'язкою петлю, куди пропускаємо вільні кінці репшнура (рис. 6.14).

Утворений вузол надійно тримає розмір грудної обв'язки під навантаженням або у випадку зриву. Бретелі в'яжемо - як і у випадку з вузлом булінь. Карабін фіксуємо на грудній обв'язці між бретелями, зав'язаними навхрест.

Найменування "не туди, куди хочеться" характеризує деяку незвичність вузла. Потрібно ретельно вивчити техніку його в'язання. Якщо вузол зав'язати на протилежній стороні від петлі, то під час ривка репшнур переріже одинарну петлю.

Грудну обв'язку можна зав'язати й іншим способом. Для цього необхідно тричі обгорнути репшнуром груди (під пахвами) і зв'язати кінці репшнура академічним вузлом. Із короткого репшнура в'яжемо бретелі.

Рис. 6.15. Вісімка кінцева

Вісімка ("вісімка на петлі") - вузол який застосовується для з'єднання мотузка із системою (страхувальним поясом). Вузол легкий для зав'язування, надійний для страхування, підходить для обв'язування вантажу і самостраховки, легко розв'язується після навантаження, забезпечує міцність.

Вісімка кінцева (рис. 6.15) - класичний вузол, який має широке застосування. На відміну від простого, цей вузол не псує мотузка і легше розв'язується.

Рис. 6.16. Вісімка подвійна

Вісімка подвійна (фламандська петля) в'яжеться для самостраховки (рис. 6.16). Застосовується на всіх видах мотузок. Він є відмінним стопором на кінці мотузка: при спуску "дюльфером"¹⁵ вісімка кінцева застосовується для попередження злітання з мотузка.

Рис. 6.17. В'язання вісімки одним кінцем

За відсутності карабіна можна зав'язати подвійну вісімку одним кінцем (рис. 6.17), наприклад, для з'єднання грудної обв'язки з кінцем мотузка, приєднанням до перил ковзаючим вузлом тощо.

Вузол "грейпвайн" ("англійський") застосовується для зв'язування мотузок однакової товщини. Він більш надійний для зв'язування мотузків або стрічок, порівняно зі звичайним прямим (морським) вузлом. Не потребує допоміжних контрольних вузлів і не розв'язується самовільно.

Техніка в'язання. Завести кінець одного мотузка навколо другого та зробити декілька обертів навкруги обох мотузків. Робочий кінець мотузка протягнути назад під створеними петлями. Повторити те ж саме кінцем другого мотузка. Згодом затягнути обидва вузли і звести їх (рис. 6.18).

Рис. 6.18. В'язання "грейпвайна"

Рис. 6.19. В'язання зустрічного вузла

Рис. 6.20. Зв'язування стрічки

Зустрічний (стрічковий) вузол застосовується для зв'язування мотузок одного діаметра.

Техніка в'язання. На кінці мотузка робимо простий вузол. Кінцем іншого мотузка "ідемо" назустріч, повторюючи шлях першого у простому вузлику (рис. 6.19). Натягуємо основні кінці мотузок.

На ходових кінцях в'язання контрольних вузлів обов'язкове.

Ще цей вузол застосовують для зв'язування пласких матеріалів (шкіри, тасьми), двох стрічок або петлі зі стрічки (рис. 6.20).

Техніка в'язання. На кінці однієї стрічки зав'язуємо простий вузол, але не затягуємо. Просуваємо крізь нього другу стрічку так, щоб вона повторювала форму першого вузла (вважати, щоб стрічка не перекручувалася), і затягуємо вузол. Робочі кінці стрічки повинні достатньо виступати по обидва боки вузла. Якщо вони будуть закороткими, то можуть вислизнути з нього.

¹⁵Про спуск "дюльфером" див. розділ 10, пункт 6 (с. 178).

<<< назад | зміст | вперед >>>