Філатова І.М.
Туризм і культурну спадщину.
Міжвузівський збірник наукових праць.

Соціальні проблеми розвитку індустрії туризму в Росії: основні тенденції і перспективи

Розвиток туризму допомагає виконанню певних функцій соціального характеру, створюють сприятливі умови для розвитку суспільства. Туризм сприяє відновленню сил і працездатності людини; раціональному використанню вільного часу людей, важливу роль туризм виконує в справі трудової зайнятості і підвищення життєвого рівня місцевого населення; крім того, його можна вважати екологічно безпечною сферою діяльності людей збагачує соціально-економічну інфраструктуру та міжрегіональне співробітництво країн, держав, народів.

Важливо підкреслити основну функцію туризму - соціальну. Людина постійно знаходиться в стресових ситуаціях, а це призводить до виснаження, швидкому зношування організму. Людина втомлюється як фізично, так і психологічно, що веде до виникнення конфліктних ситуацій як у побуті, так і на виробництві, зниження рівня активності. І для того щоб поповнити свої внутрішні ресурси, виснажені в ході виробничої діяльності та при виконанні повсякденних побутових обов'язків, людина повинна активно відпочивати.

Соціальна сутність туризму проявляється в організації дозвілля населення; згладжування відмінностей та попередження конфліктів у суспільстві; формування нових зв'язків між окремими людьми та групами; підвищення культурного рівня населення та поширенні культурних цінностей.

Велике соціальне і культурно-виховне значення туризму: знайомство з історією, природою і культурою інших країн розширює кругозір людини, поглиблює його естетичне сприйняття художніх і природних цінностей. В даний час туризм визнаний специфічним явищем промислової цивілізації, потребою сучасної людини.

Однак, незважаючи на те, що туризм є поняттям соціальним, як галузь ринкової економіки він нині перетворився в суто комерційний вид діяльності.

Так, якщо в 1990 р. індустрія туризму СРСР брала і обслуговувала близько 50 млн. туристів і понад 300 млн. екскурсантів, а в казну держави надходило 16,6 млрд дол. США¹, то в даний час понад 10 тис. туристських об'єктів соціального туризму, що забезпечують раніше послуги для широких верств населення, фактично припинили свою діяльність.

Рівень розвитку соціального туризму відображає загальний стан соціальної сфери в країні. У нашій країні соціального туризму приділяється поки що недостатня увага держави.

У федеральному законі «Про основи туристської діяльності в Російській Федерації» про соціальний туризм сказано: «соціальний Туризм - подорожі, субсидовані державою з коштів, що виділяються на соціальні потреби»². Дана формулювання - поки єдина щодо соціального туризму - так і не діє. Досі не розроблено регламентуючий документ, який конкретизував би, хто з туристів, на які свої подорожі, де і коли може отримати від держави належну йому за законом частину бюджетних коштів, передбачаються на соціальні потреби. Крім того, відсутня програма розвитку соціального туризму, немає і рядки у державному бюджеті про фінансування соціального туризму.

Законодавче відлучення в Росії туризму від ринку обернулося на практиці тим, що сфера комерційних туристських послуг виявилася повністю в руках комерційного туризму, позбавленого яких би то не було соціальних орієнтирів, соціальних завдань, соціальних цілей. В результаті зник дешевий туристський продукт. Для 90 млн. російських громадян, для більшості бажаючих з колишніх республік СРСР можливість відвідати Росію, подорожуючи нею, перестала бути доступною. Це відноситься не тільки до дальнього, середнього, але і до ближнього туризму, навіть до туризму вихідного дня.

Тим самим втратили масової відвідуваності російські музеї, пам'ятники природи, історії і культури, об'єкти розміщення, особливо недорогі турбази та готелі. Стаціонарні (в минулому - піонерські) літні і зимові табори, загальнодоступні точки харчування, транспортні засоби і багато іншого. Не будучи затребуваною, втративши грошові надходження, вся ця матеріальна база прийшла в непридатність³.

Ось лише кілька зіставлень: 1991 р. - 300 млн. вітчизняних туристів, екскурсантів, що подорожували по всій країні; 1997 р. - 15 млн. (скорочення до 20 разів). У 1983 р. реалізацією туристських програм займалися 1,5 тис. бюро подорожей та екскурсій плюс 1,5 млн. профспілкових і комсомольських комітетів. Щорічно вводилося кілька десятків нових об'єктів соціального туризму - десь 3 тис. місць щороку⁴.

У 1989 р. близько 89% обсягу наданих туристських послуг дотувалися органами соціального страхування, профспілками, підприємствами і організаціями. В нині така соціальна підтримка надається фондом соціального страхування тільки інвалідам та дітям до 16 років, які користуються путівками в санаторно-курортні організації та оздоровчі заклади, що знаходяться на території Росії.

Після розпаду СРСР, скасування державного регулювання і бюджетних дотацій питома вага туристських послуг, без урахування екскурсій, на душу населення в Росії різко знизився - з 23% у колишньому СРСР у 1989 р. до 4,1% у Росії в 2001 р. (аналогічний показник для Франції - 54 %, Голландії - 65%, Швеції - 75%). В загалом же в структурі сімейного бюджету витрати на туризм становлять лише 2%.

У 80-ті рр. питома вага витрат на туризм і відпочинок в рамках сімейного бюджету становив 7-8%, а доступність туризму дозволила йому стати стилем життя більшості громадян.

Звичайно ж стандарти якості туристського продукту не відповідали міжнародним, але, тим не менш, соціальний туризм був потужним інструментом фізичного та морального оздоровлення нації.

Якщо до кінця 1989 р. середня тривалість життя населення становила 69,6 року, то в 2000 р. в період перетворень в економіці вона знизилася до 65,3 років. Одним з факторів погіршення фізичного і морального здоров'я населення фахівці вважають відсутність доступу до послуг туризму та відпочинку широких соціальних верств населення.

За останнє десятиліття соціальний туризм в Росії багато в чому припинив своє існування. Базове конституційне положення про те, що Російська Федерація - соціальна держава, зависло, не піддається реалізації, якщо розглядати права громадян, які належать до сфери туризму.

Спроби та дії, що вживаються місцевою владою суб'єктів Російської Федерації, не можуть кардинально покращити ситуацію з соціальним загальнодоступним туризмом.

В нових ринкових умовах та при слабкій економіці країни, яка існувала раніше модель соціального туризму практично не можлива. Для відродження соціального туризму потрібні нові концептуальні підходи, засновані на розумному балансі інтересів держави, її громадян і туристських організацій.

Світовий досвід переконує, що масовість загальнодоступного соціального туризму перекриває його дешевизну загальним припливом і швидкою оборотністю готівки грошей, що збільшує зайнятість, інвестиції в туризм безпосередньо на місцях, а заодно і податкові надходження.

Законопроект «Про соціальний туризм» націлений на те, щоб створити основи для відродження в Росії загальнодоступного, соціально орієнтованого туризму. Є на увазі, що необхідно законодавчо зробити економічно вигідною для вітчизняних туроператорів їх роботу на внутрішньому ринку туристських послуг і системою пільг зацікавити їх у формуванні та реалізації дешевих турів Росії⁵.

Рекомендації ВТО, де Російська Федерація має повноправний статус, а також Міжнародного бюро соціального туризму такі: у національних інтересах підтримувати оптимальне співвідношення 4:1, тобто на одного виїжджаючого подорожувати за кордон має припадати четверо, які подорожують на внутрішніх туристських маршрутах. Крім іншого це сприяє поліпшенню умов для недорогого в'їзного туризму, тобто для додаткового припливу валюти. У Росії це співвідношення зараз 1:15⁶. На одного відправляється за російському маршруту припадає 15 громадян, які відбувають в туристські поїздки за кордон. Порівняно з оптимальним показником - негативний розбіжність у 60 разів.

Необхідно стимулювати туристичний ринок в країні таким чином, щоб поряд з цим підйомом виїзного туризму зміг піднятися на соціальних засадах внутрішній туризм.

В умовах регульованої державою ринкової економіки в Росії може бути не тільки досягнутий існуючий раніше рівень розвитку соціального туризму, але і значно перевершений, а для цього необхідно зробити упор на загальнодоступність туризму всередині країни для її громадян, а також відродити сутнісне значення туризму в соціальній державі.

З соціально-економічної точки зору туризм справляє позитивний вплив на інші галузі народного господарства, стимулює економічний розвиток території, збільшує зайнятість місцевого населення. Певний вплив туризм впливає і на економіку країни:

1. Це проявляється при використанні підприємством таких виробничих факторів, як праця, земля і капітал. При їх комбінуванні створюється додаткова вартість. Даний процес називають накопиченням цінностей. Підприємства, працюють у туристській галузі, виробляють нові продукти і сприяють накопичення цінностей, виконуючи виробничу функцію.
2. Туризм прямим або непрямим чином сприяє зайнятості населення. При прямому ефекті зайнятості населення отримує робочі місця безпосередньо в туристських підприємствах, при створенні місць в інших галузях економіки здійснюється непрямий ефект. Туризм допомагає працевлаштувати безліч людей. У світі кожен десятий працездатний працівник зайнятий у галузі туризму, у Росії, на жаль, поки тільки кожен п'ятдесят перший⁷. Процес створення і споживання послуг більшості випадків передбачає особистий контакт виконавця послуги з її споживачем, всебічний облік індивідуальних особливостей і запитів споживача. Внаслідок чого, процес надання послуг в меншій мірі піддається механізації та автоматизації, ніж виробництво товарів. За підрахунками американських вчених, для обслуговування кожної тисячі туристів, проживають у готелях будь-якого району США, необхідні 279 посад в установах, безпосередньо обслуговуючих туристів, і 107 посад в галузях, опосередковано пов'язані з туризмом, а на кожну тисячу туристів, зупиняються у кемпінгах, - 57 посад у сфері, безпосередньо пов'язаної з наданням послуг туристам, та 32 посади в допоміжних галузях⁸.
3. Економічна діяльність у секторі туризму вносить вклад у створення національного доходу. Це відноситься до людей, чиє робоче місце безпосередньо залежить від туризму (прямий ефект створення доходу в туризмі), а також при отриманні доходу третіми особами (функція непрямого ефекту створення доходу в туризмі). Ефект отримання національного доходу в туризмі має, насамперед, регіональне значення. Значне збільшення доходу відбувається, коли виручка туристкою галузі переходить в регіональну торгівлю, промисловість і сільське господарство.
4. Як фактор розвитку національної економіки туризм сприяє економічному розвитку слабких в структурному відношенні регіонів. Найчастіше це райони з переважним розвитком сільського господарства. Розвиток туризму в таких місцях особливо сприятливо, оскільки це дає можливість на місці реалізувати продукцію сільського господарства, місцевих ремесел і таким чином стимулювати їх ділову активність, збільшувати купівельну спроможність економічно менш розвинених районів країни.
5. Крім безпосереднього впливу на багато галузей господарства країн, туризм сприяє підвищенню кваліфікації обслуговуючих працівників і працівників культури обслуговування, кращому використанню природних ресурсів країни.

Система туризму вирішує важливі задачі соціальної сфери - визначення способу і рівня життя людей, їх добробуту, споживання, використання часу: здійснює різні види діяльності, активно впливає на зайнятість населення і соціально-економічний прогрес; є фундаментом ринку послуг.

За даними В.А. Квартальнова і А.А. Романова, статистика розвитку туризму в нашій країні показує, що якщо в розвинутих країнах частка туризму у валовому національному продукті складає від 5 до 15 % (у деяких країнах досягає 50 %), то в Росії цей показник становить лише 0,01 %. Дефіцит платіжного балансу за статтею «туризм» досяг в 1995 р. рівня 5,5 млрд. дол. США, наприклад, у першому півріччі 1995 р. російські туристи вивезли 2,5 млрд. дол., а завезено в країну було не більше 800 млн. дол.⁹

Багато проблем стоїть перед російським туризмом: слабка правова база, недостатність інвестиції в туризм, не розробленість державної стратегії туристської індустрії, але основна проблема - людський фактор, від найвищих щаблів державної ієрархічної драбини і до рівня обслуговування на місцях.

Можна впевнено стверджувати, що ні в одній з високоприбуткових галузей народного господарства роль міжособистісних відносин не є настільки визначальною, як в туристському бізнесі. І з іншого боку, настільки ж очевидно, що саме у сфері обслуговування ще з радянських часів не вдалося забезпечити оптимальне управління кадрами, організувати необхідний рівень сервісу, хоч віддалено наближається до міжнародних норм.

Наслідком низького організаційного та суспільного статусу кадрових служб, відсутність моральних та матеріальних стимулів у діяльності персоналу є невисокий професіоналізм і вкрай низька культура обслуговування. Працівники всіх ієрархічних рівнів управління і напрямків діяльності в туризмі не завжди розуміють важливість завдань міжособистісного спілкування при роботі підприємств в умовах ринкових відносин.

У Росії вплив туристської індустрії на економіку країни поки незначно, фінансування туризму здійснюється за залишковим принципом. Мала підтримка туристської галузі призводить до того, що Росія втрачає мільярди рублів, які могли б надійти у бюджет країни у разі збільшення туристського потоку, а також втрачаються сотні тисяч потенційних робочих місць (зарубіжна практика показує, що для обслуговування одного іноземного туриста потрібно близько 10 чол.)¹⁰

Для того щоб вивести туристський бізнес в Росії з кризи, не потрібно придумувати щось нове, потрібно модернізувати та вдосконалити вже існуючу виробничо-технічну базу. Але головне - приділити увагу людському фактору, поліпшити якість роботи сфери обслуговування. Для втілення всього цього в життя слід:

- удосконалити матеріально-технічну базу міжнародного туризму до рівня світових стандартів;
- розвивати інфраструктуру туристичної галузі для комплексного обслуговування зарубіжних туристів;
- навчитися обслуговувати і розважати всі категорії туристів;
- вміти грамотно підбирати, навчати кадри, а також підвищувати їх професійний рівень;
- впроваджувати новітні наукові розробки і досягнення техніки;
- широко використовувати рекламу;
- співпрацювати з різними державами в області туристських обмінів;
- широко використовувати досягнення науки і техніки в області керівництва, управління, обслуговування в міжнародному туризмі.

Згідно з прогнозами ВТО, у найближчі 10 років у Росії очікується найбільший приріст гостей (8,5% в рік), а до 2020 р. Росія може зайняти 5-е місце серед найбільш популярних у туристів європейських країн, поступаючись лише Франції, Іспанії, Великобританії та Італії. До розвитку в'їзного та внутрішнього туризму в країні існують об'єктивні передумови як зовнішнього, так і внутрішнього характеру (зростання добробуту населення, політична стабільність, активізація процесу реформування галузі). Все це дозволяє припустити, що зроблені сьогодні в туристичну інфраструктуру інвестиції можуть стати вкрай вигідними.

Становлення та розвиток туристичного ринку в умовах сучасної Росії напряму пов'язано зі зміною розуміння в суспільстві соціальної ролі, функції та призначення туризму у всьому житті суспільства. Процес переосмислення соціального призначення туризму виявився важким і довгим за часом, що завдав серйозний удар не тільки по самому туризму, але і економіці, і престижу суспільства в цілому.

Зміна відносини до туризму з боку держави, суспільства та його різних інститутів дозволить туризму зайняти відповідне місце у всій громадської структурі і вирішувати різноманітні завдання по подальшому ефективному розвитку сучасній Росії.

Рада Туристичної бібліотеки: Якщо Ви зібралися в Єкатеринбург і не знаєте, де зупинитися, можемо порадити сайт "Єкатеринбург квартири подобово". Оренда квартир подобово в Єкатеринбурзі має переваги перед готелями як за ціною, так і по зручності.

Література

1. Див.: Зорін І.В Економічні аспекти стимулювання діяльності вітчизняних виробників туристичного продукту // Теорія і практика фізичної культури і спорту. - 1999. - №11. - С.52.
2. Про основи туристської діяльності в Російській Федерації: Федеральний закон РФ від 24 листопада 1996 року № 132-ФЗ (із змінами і доповненнями від 10 січня 2003 року). Інформаційно-пошукова система ГАРАНТ.
3. Див.: Савельєв К.С. Соціальний туризм - шлях розвитку Росії // Теорія і практика фізичної культури і спорту. - 1999. - №11. - С.9.
4. Див.: Квартальнов В.А. Стратегічний менеджмент у туризмі: сучасний досвід управління. - М., 2001. С. 475.
5. Див.: Савельєв К.С. Указ. соч.
6. Зорін В. В. Указ. соч.
7. Див.: Економіка сучасного туризму / Під ред. Г.А. Коропової. - М, 1998. - С.8.
8. Див.: Organisation des Nations, Unies pour l'education, la Science et la Culture, Doc, 72 EX/3. - Annexe, 1964. - Р.11.
9. Див.: Квартальнов В.А., Романов А.А. Міжнародний туризм: політика розвитку. - М, 1998. - С.21.
10. Див.: Уокер Дж.Р. Введення в гостинність: Підручник. - М, 1999. - С.36.