Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні
Розділ 5. Зоряний час радянського туризму (70-80-ті pp.)
5.1. Піднесення міжнародного туризму. "Інтурист" - лідер серед туристських організацій СРСР
Наприкінці 60-х pp. інфраструктуру міжнародного туризму остаточно було
відновлено. Починається епоха масових міжнародних подорожей, що набувають
стрімкого розвитку в 70 -80-ті pp. Якщо в 1960 р. по світу подорожували 70 млн
чол., то в 1980-му - вже 284 млн чол.
Піднесення міжнародного туризму в цей період пояснюється такими чинниками:
по-перше, склалася сприятлива міжнародна ситуація; по-друге, зросла купівельна
спроможність населення; по-третє, збільшилась тривалість відпусток; по-четверте,
вдосконалювалися транспортні засоби і сфера туристського обслуговування.
Міжнародний туризм став ефективним засобом зовнішньоекономічних зв'язків країн.
Зазнав піднесення він і в СРСР. За період з 1971 по 1975 р. було прийнято
близько 15 млн інтуристів, а за кордон виїхало близько 11 млн громадян
Радянського Союзу.
В Україні на початку 70-х pp. було створено Управління з іноземного туризму при
Раді Міністрів УРСР. Пізніше його було перейменовано на Головне управління з
іноземного туризму УРСР.
Діяльність "Інтуриста" не обмежувалась прийманням звичайних туристських груп.
Під час усіх офіційних урядових візитів на "Інтурист" покладалися обов'язки
приймання й обслуговування всіх супровідних осіб і журналістів. У 70-ті pp.
"Інтурист" брав участь у підготовці візитів президентів США Р. Ніксона, Дж.
Форда, Р. Рейгана, Президента Франції Ж. Помпіду, Прем'єр-міністра Великої
Британії Г. Вільсона.
У 1975 р. під час спільного радянсько-американського польоту корабля
"Союз-Аполлон" ВАТ "Інтурист" також відповідало за приймання іноземних гостей.
"Інтурист" постійно співпрацював з посольствами іноземних держав у СРСР.
Прийоми, організовані компанією, відвідували принаймні 100 послів.
У 1975 р. в Мадриді (Іспанія) було створено Міжнародну міжурядову організацію в
галузі туризму - Всесвітню туристську організацію (ВТО), що стала спадкоємицею
Міжнародного союзу офіційних туристських організацій (МСОТО), заснованого ще в
1934 р. СРСР став однією з держав - засновниць ВТО. Першим Генеральним
секретарем ВТО був Робер С. Лонаті (Франція).
Піднесенню туристського обміну сприяв прискорений розвиток сучасних видів
транспорту. Аерофлот здійснював повітряне сполучення з 3,5 тис. міст більш ніж у
50 державах на всіх континентах. Значну роль у туристських зв'язках відіграли
залізниці. Міжнародні залізничні маршрути сполучали СРСР з 25 державами Європи
та Азії.
У 70-ті pp. "Інтурист" розробив і запропонував на зовнішньому ринку понад 100
привабливих маршрутів, що охоплювали сто міст європейської й азійської частин
СРСР. Іноземні туристи мали можливість ознайомитися з усіма столицями союзних
республік, містами-героями Києвом, Одесою, Волгоградом, колгоспами, радгоспами і
промисловими підприємствами, пам'ятками архітектури, курортами Криму, із
заповідниками та ловецькими угіддями.
В Україні в 70-ті pp. стрімко розвивалася матеріально-технічна база міжнародного
туризму. Були побудовані нові готелі "Інтуриста": у Києві - "Либідь" і
"Братислава", у Харкові - "Інтурист", "Мир" і мотель "Дружба", у Львові -
"Дністер", в Ужгороді - "Закарпаття", в Одесі - "Чорне море", у Запоріжжі -
"Запоріжжя", у Полтаві - мотель "Інтурист", у Чернівцях - "Черемош", у Херсоні -
"Фрегат". У Ялті спільно з югославськими фахівцями в мальовничому
Масандрівському парку було введено в експлуатацію готель "Ялта - Інтурист".
З 1970 по 1980 р. готельний фонд "Інтуриста" збільшився майже в 4 рази,
перевищивши 50 тис. місць, з них 10 096 готельних місць знаходилося в Україні.
Щорічні темпи зростання кількості іноземних громадян, що відвідали СРСР,
становили в середньому 8-10 %. Розвивався і виїзний туризм. За період після
Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1975 р.) по 1981 р.
Радянський Союз відвідали близько 25 млн зарубіжних гостей і майже 19 млн
радянських людей побували за кордоном.
70-ті pp. були періодом масового міжнародного туризму в СРСР. У 1980 р. обсяг
його збільшився на 54 % порівняно з періодом 1971 - 1975 pp.
Розширювалася географія в'їзного туризму як в СРСР у цілому, так і в Україні. У
туристські маршрути ввійшло 18 нових міст, у тому числі Хмельницький і Луцьк. На
початку 80-х pp. "Інтурист" пропонував маршрути по 135 містах усіх союзних
республік. Власна мережа готелів, мотелів і кемпінгів давала змогу розмістити 55
тис. гостей і надати послуги харчування 74 тис. чол.
Активізувався радянський туризм за кордон: за 1979-1984 pp. - в 1,6 раза. Навіть
суворий анкетний відбір кандидатів у поїздки не завадив його піднесенню.
Радянські туристи стали частими гістьми в соціалістичних країнах, у більшості
країн Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Азії, в Японії та Австралії.
У 1984 р. вони здійснили поїздки по більш ніж 180 маршрутах, які охоплювали
практично всі світові туристські центри.
Загалом за весь період існування організованого туризму в СРСР близько 50 млн
радянських людей ознайомилися з визначними туристськими пам'ятками 142 країн
світу.
Сприяли розвитку інфраструктури туризму визначні міжнародні заходи, що
проводилися в СРСР. Так, XXII літні Олімпійські ігри (1980 р.) стали для
"Інтуриста" ще одним значним досягненням. Для того щоб прийняти 300 тис. гостей,
що приїхали на олімпіаду, треба було значно розширити мережу готелів у Москві,
Ленінграді, Києві, Мінську й Таллінні. Наприкінці 70-х pp. були побудовані нові
готелі: "Космос" - у Москві, "Дагомис" - у Сочі, "Прибалтійський" - у
Ленінграді, "Русь" - у столиці України.
Для підготовки кваліфікованого персоналу готелів у 1978 р. в Києві було відкрито
Технікум готельного господарства.
У 1980 р. за ініціативою "Інтуриста" було встановлено ділові контакти з "Visa
International" з пропозицією щодо обслуговування кредитних карток "Visa". До
початку Олімпійських ігор у Москві, Ленінграді, Києві було встановлено кілька
спеціальних терміналів, що давали можливість приймати оплату за картками "Visa".
Значно зросла популярність "поїздок дружби". За 1981 - 1982 pp. "поїздами й
літаками дружби" СРСР відвідало 160 тис. туристів
3 країн соціалізму. У Києві їх гостинно приймав спеціально побудований готель
"Братислава". Понад 100 тис. чоловік приїздили в СРСР, у тому числі в Україну,
на фестивалі мистецтв "Київська весна", "Золота осінь" - у Києві, "Біла акація"
- в Одесі, "Кримські зорі" - в Ялті.
У СРСР набув розвитку і такий порівняно рідкісний у світовій практиці вид
туризму, як річкові круїзи. У 1975 - 1980 pp. близько 100 тис. іноземних
туристів (в 2,5 раза більше, ніж за попередні 5 років) здійснили круїзи Волгою,
Доном, Дніпром. Починаючи з 1982 р. був уведений новий круїз Дніпром "Ріка
-море" з Києва до Херсона, далі - Чорним морем до Одеси, звідки Дунаєм до Русе
(Болгарія) і Джурджу (Румунія). Круїз став єдиним такого типу в світовому
туризмі.
Усього в 1982 р. СРСР відвідали 5 млн зарубіжних гостей і понад 4 млн радянських
людей здійснили поїздки за кордон.
Основу міжнародного туристського обміну Радянського Союзу становив туристський
обмін із соціалістичними країнами, на які припадало близько 60 % усіх поїздок як
до СРСР, так і з СРСР.
Активно розвивався іноземний туризм і в Києві, що став одним із найбільших
туристських центрів Радянського Союзу. Сотні тисяч іноземних туристів більш ніж
із 60 країн світу щороку відвідували столицю України. У 1983 р. київським
об'єднанням ВАТ "Інтурист" було прийнято й надано послуги близько 300 тис.
іноземних туристів. Середня тривалість перебування одного туриста становила 1,9
дня. У київському "Інтуристі" працювало близько 4 тис. чоловік, у тому числі 300
гідів-перекладачів зі знанням 18 мов світу.
У червні 1983 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР Головне управління з
іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР було реорганізовано у Державний
комітет СРСР з іноземного туризму (Держкомінтурист). Його першим головою став
Посол СРСР у Німецькій Демократичній Республіці П. А. Абрасимов, а з 1985 р. -
Посол СРСР у Японії В. Я. Павлов.
Динамічний розвиток іноземного туризму в СРСР став можливим завдяки значним
коштам, інвестованим державою в розвиток туристської індустрії: кількість місць
у готелях Державного комітету СРСР з іноземного туризму збільшилася за 15 років
(1970-1985 pp.) з 10 до 55 тис. У підпорядкуванні Держкомінтуриста було понад
100 готелів, мотелів, кемпінгів, численні ресторани, бари, кафе, навчальні
заклади, гаражі, станції технічного обслуговування, кіноконцертні та
конференц-зали, басейни, сауни, кегельбани, дискоклуби, а також понад 3 тис.
одиниць автотранспорту.
У 1989 р. Всесоюзне акціонерне товариство "Інтурист" було виокремлено зі
структури центрального апарату Держкомінтуриста СРСР І переведено на
самофінансування.
В Україні в грудні 1988 р. був ліквідований центральний орган державного
управління галуззю - Головінтурист УРСР. Замість нього в січні 1989 р. було
створено Асоціацію з іноземного туризму "Укрінтур".
В умовах демократизації радянського суспільства другої половини 80-х pp. у
розвитку міжнародного, особливо виїзного, туризму з'явилися нові тенденції: він
позбавився суворої перевірки, заорганізованості, регламентації з боку держави.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.