Леся ФЕДІВ
Опубліковано: Високий замок. - 30 жовтня 2003 р. - №206 (2638).

У "зоні" пільгами ситий не будеш

ВЕЗ дали поштовх для розвитку. ВЕЗ мають померти?

Ще не так давно Яворівський район “годувала” сірка. Сірчаний комбінат випускав щороку близько мільйона тонн продукції, вона становила 70 відсотків, від усього, що виробляла Яворівщина. У дев’яностих підприємство-гігант майже припинило роботу – сірка стала не потрібна, принаймні в такій кількості. І район почав занепадати. Особливо тяжко було Новояворівському – тут запанувала депресія…

І тоді “верхи” вирішили створити на території депресивного району спеціальну економічну зону, яка б дала шанси яворівцям “видряпатися”. Мені доводилося бувати у двох вільних економічних зонах, які діють на Львівщині, - в СЕЗ “Яворів” і в “Курортополіс “Трускавець”. Створення цих зон мало різну мету – в Яворові це був шанс на виживання, в Трускавці, одному з найуспішніших міст в області, спроба створити “рай”. Мабуть, результати не були такими грандіозними, як сподівалося, але в обох випадках створення спеціального режиму точно не зашкодило жителям цих місцевостей. Скептиків вільних економічних зон завжди було чимало, особливо їх додалося останнім часом, коли Україна інтенсивно торує шляхи до Світової організації торгівлі.

Вільні економічні зони не були ноу-хау української економіки. Досвід функціонування територій з пільговими умовами для бізнесу мають і чимало інших країн, у тому числі й такі, як США, Німеччина, Японія. У Штатах загалом діють 300 вільних митних зон, в Європі – 130. Території типу наших СЕЗ діють також у В’єтнамі, Індонезії, Китаї, в країнах Східної Європи. Загалом у світі є понад 400 міст зі статусом “порто-франко” і понад тисяча СЕЗ.

В Україні закон про СЕЗ з’явився в 1992 році. Лише через три роки виникла перша вільна зона “Сиваш”, а після 1996 року СЕЗ посипалися, як з відра. До 2000 року в нас функціонували вже 20 ВЕЗ, не враховуючи територій пріоритетного розвитку. І тут втрутився Міжнародний валютний фонд, і зажадав переглянути таку політику. Зараз в Україні діють 12 спеціальних економічних зон і понад 65 територій пріоритетного розвитку в 13 регіонах країни. Площа їх становить понад 10 відсотків території держави.

Досвід функціонування вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку показав кілька прогалин, які, як планувалося, мали стати китами цих регіонів. Території СЕЗ були орієнтовані на експортне виробництво, але пільги не привабили закордонного інвестора. За даними Міністерства економіки, загальний рівень інвестицій через СЕЗ і ТПР становить 960 мільйонів доларів США, з них тільки близько 350 мільйонів – закордонні. Не здійснилися сподівання щодо орієнтації на експорт. Переважно продукція надходить на внутрішній ринок і є не зовсім чесним конкурентом для інших виробників, які сплачують всі податки. До того ж зонам доводилося працювати в таких самих умовах нестабільного законодавства, як і всій решті України.

Не так давно до “зоноскептиків” приєднався навіть Президент України, який на одній із нарад так розійшовся, що наказав прем’єрові розібратися і позакривати їх. Прем’єр не кинувся виконувати вказівку, а міністру економіки Валерію Хорошковському довелося пояснювати народові, що закон про СЕЗ не має зворотної дії, і так просто зони не позакриваєш. Та й треба “мати лице” перед інвестором, якого заманили усілякими пільгами, він почав щось будувати-випускати. Тепер же не скажеш йому, що перепрошуємо – медяники закінчилися…

Тому уряд обмежився напівзаходами: наклав мораторій на створення нових вільних економічних зон і зайнявся вивченням проблем їх функціонування. Валерій Хорошковський прогнозує створення жорсткіших умов для функціонування ВЕЗ. Він взагалі б скасував пільги для вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку, які не почали працювати і в них не надійшли інвестиції.

Серед тих, хто незадоволений функціонуванням ВЕЗ, - податківці (адже зони створюють податкові “діри”). Проти ВЕЗ виступає чимало депутатів, які вважають, що податкові пільги самі по собі є неприпустимим явищем. Народний депутат Віктор Пинзеник наводить приклад: “От скажіть, якщо інвестор захоче відкрити завод: де він його збудує – у Києві, де треба сплатити всі податки, чи у Яворові, де пільговий режим?”. За логікою, усі інвестори мали б відкривати бізнес у Яворові. Але так не є.

Бізнесмен, який має фірму в Яворівській зоні, розповідав мені, що розчарувався в обіцяних перевагах СЕЗ. Справді, підприємства звільнено від податку з прибутку на п’ять років. Але, за його словами, більшість фірм в перші роки роботи того прибутку й не мають. Суттєвою є пільга, яка дозволяє ввозити з-за кордону обладнання, і його не обкладають митом і податком. Але підприємці кажуть, що з таким самим успіхом можна внести обладнання в статутний фонд і теж не платити податків. Підприємства також звільняють від податку на землю, але цей податок зазвичай не є суттєвим, і, як признаються бізнесмени, які відкрили свою справу в спеціальній економічній зоні, вони постають перед фактом, що землю треба викуповувати…

За словами Степана Лукашика, заступника голови Львівської облдержадміністрації, колишнього керівника Яворівського району, усі підприємці розуміють, що спеціальні економічні зони, спеціальні митні, інвестиційні режими – це не панацея від бізнесових проблем. Це швидше короткотерміновий інструмент для поліпшення життя місцевих жителів, аніж для підприємців.

“Я не думаю, що всім бізнесменам потрібно йти у вільну економічну зону, - говорить він. - Зараз інвестор не стільки прагне пільг, як прораховує перспективу функціонування підприємства на десятки років вперед, зважає на наявність ресурсів, інфраструктури, комунікацій. Пільги цікавлять лише дрібних підприємців – вони допомагають їм “розкрутитися”.

Зараз зрозуміло, що вільні економічні зони – це не надовго. Одна з причин – наші ВЕЗ чи СЕЗ не подобаються Світовій організації торгівлі. Очевидно, влада візьметься за так звані ВЕЗ, де тільки тим і займалися, що з низькосортного закордонного м’яса робила таку ж ковбасу. Але, окрім владних рішень і світової опінії, мають спрацювати й природні процеси. ВЕЗ свою справу зробила, дала поштовх для розвитку...

“Я вважаю, це був правильний підхід, він дав свої позитивні результати, - говорить Степан Лукашик. – Я не хочу казати, що він вичерпується, але динаміка інвестицій в зону уповільнюється, а загалом в області – зростає. Ці регіони отримали стартові умови, як скористалися ними – так скористалися. Але очевидно, що бюджет 2004 року суттєво обмежить функціонування ВЕЗ”.