Єрешко С.П.
Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
«Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля». - К., 2004.

Рекреаційний потенціал мистецтва

Кожна епоха в своєму розвитку вимагала від людства, поступального руху вперед, що тягло за собою прогрес у різних науках і мистецтвах. При цьому творилась історія, і збереженому (історії) в найбільш чистому вигляді, стало для людства джерелом рекреативного оновлення. Досліджуючи різні явища, узагальнюючи та систематизуючи їх у різних галузях науки, людина максимально старалася, якщо не знайти істину, то хоча б наблизитися до неї. Найбільш фундаментальні відкриття ставали невичерпними джерелами для наступних поколінь в їх творчих пошуках, які, в свою чергу, змінювали погляди на навколишню дійсність, і на світ в цілому. Розвиваючи і змінюючи свій світогляд, людство стало координувати і розвиток природи.

Прогрес і творчість - творчість і прогрес продукти життєдіяльності людини. Вони стають у пряму залежність один до одного. Сполучення їх стає так велике, що це призводить до виснаження рекреативних сил планети. Точки, які генерують енергетичну силу на планеті слабшають, що тягне за собою порушення стабільності в природі.

Сфера таких наук, як психологія і філософія переплелися в пошуках відповідей на виникаючі питання гармонію співіснування людини і природи. Людство з особливо гостротою розуміти значущість збереження природи як важностного для себе рекреативного джерела.

Пошук відповідей на питання, це така радість і печаль, любов або ностальгія, життя і смерть, приводить людину до потреби у створенні фундаментальних теорій. Людина вивчає не тільки природу і її фізичні явища, але й починає розглядати себе як мікро світ чи мікрокосмом. Вивчаючи спадщину предків, обкладаючи кожну нову думку в філософську оболонку, вибудовуючи якісь логічні ланцюги людина розуміє, це джерелом рекреативних можливостей може бути він сам. При цьому кожна філософська думка, при всьому своєму розмаїтті форми вербального втілення і змісту має свою константу.

Лінія або фабула такої константи давали змогу людині більш логічно вибудовувати знову з'являються теорії про самоусвідомлення того, що він, людина, є саморегулюючим енергетичних модулем всесвіту. «Потрібно знати самого себе. Нехай це не допоможе знайти істину, але допоможе, хоча б, правильно влаштувати своє життя. А це саме добру справу - писав Блез Паскаль, пропонуючи зазирнути в себе, оцінити свій внутрішній світ, і знайти точки опори в самосвідомості для подальшого самовдосконалення, і для розумного ставлення людини до такого феномену як життя.

Життя можна було б розглядати як систему взаємообміну різних фізико-хімічних форм матерії, так і форм психо-енергетичних субстанцій. Синтез взаємин матеріального і нематеріального можна оцінювати як форму енергетичного взаємообміну. Такий оборот енергії, визначає нову форму існування життєдіяльності людини. Таку - як саморекреация. І знову знаходимо у Паскаля: «Даний не буває ніколи нашою метою. Минуле і сьогодення для нас - засоби; лише майбутнє - наша ціль.» Учень пропонує оцінити значимість минулого як історії і значущість власного досвіду в життєвих процесах. Одне у таких процесах є творчість. Продукт творчості, виразів в тих чи інших формах а предмет не тільки, але й сьогодення і майбутнє, але і є інформацією, яка генерує енергетичний рекреатив. Виникає потреба у пошуку потрібної інформації визначається як недолік енергії склався на конкретний момент. Відбувається своєрідне гальмування діяльності людини. Знайдений відповідь або вишукана інформація, миттєво збуджує думка - а значить, відбувається рекреативний процес.

Можна простежити цілу еволюцію рекреації у розвитку людства. Одне з таких ступенів займає виникнення релігії. Її значущість у формуванні і підтримці цілісної особистості в людині величезне. Вплив релігійних вчень так велике, що людська свідомість наповнюється змістом власної величі, так і падіння. Людина визнає, що є речі, що перевершують допитливість доказовість розуму, і по Паскалю це не слабкість, а сила розуму, вища його прояв.

"Найбільшим досягненням людського генія є те, людина може зрозуміти речі, які він вже не в силах уявити" ,- так розглядає мислення людини, як синтетичне мислення, видатний вчений, фізик, Лев Лануец.

Людина, перебуваючи в постійно зростаючому інформаційному полі, виробляє своєрідний психологічний фермент, що дає можливість досить адекватно реагувати на ту чи іншу проблему ситуацію.

Сучасна музика, новітні відкриття в різних галузях науки стає зрозумілим на інтуїтивно-логічному рівні. Розвиток у людини абстрактного мислення в сучасних умовах вдосконалює, поглиблює інтелект, який і дає можливість обробляти інформацію, що надходить і синтезувати результати використовувати як рекреатив.

Можливо існування рекреативного мислення як самостійної форми життєдіяльності людини? І можливо проаналізувати таку форму.

Відповідь, можливо, потрібно шукати у творчості, як процесі пошуку засобів вираження задуму або ідеї.

Композитор, оперуючи властивими саме йому, пластичними формами мислення, і використовуючи закони побудови гармонії створює дивовижні твори, здатні впливати на душу людини, змушуючи вібрувати тонкі матерії людського організму, викликаючи емоційний підйом. Відбувається рекреація поснулих почуттів і асоціацій. Даний рекреативний процес проходить через слуховий апарат, дарований людині природою.

Складні на перший погляд, твори мистецтв генерують і невичерпні джерела енергії, здатні збуджувати думку до прагнення зрозуміти нові пластичні форми. Зростає глибина інтелекту і пластику, гнучкість мислення.

Реалізація творчих задумів можна розглядати як своєрідний енергетичний надлишок художника. Саме той енергетичний надлишок, який виливається у знайдених, або запропонованих автором пластичних формах. Відбувається своєрідна рекреативна самореалізація. Художник створює або підтримує ауру комфорту, під час реалізації творчого задуму, віддаючи всі сили на втілення ідеї, і заповнення останніх, коли закінчене відтворення впливає на автора як самодостатня сила і самостійна.

Підтвердження можна знайти у творчості Василя До....иского - одного з основоположників абстракціонізму. Його теоретичні спадщини містять у собі загальні положення, що стосуються духовного мистецтва, здатного за допомогою образотворчих засобів створити простір, яке могло б володіти силою духовного впливу. В його творах колірні плями сполучені в єдине гармонійне поєднання перетворює матеріальну площину в ілюзію звуків, в якому здійснюється «Внутрішнє пульсування речей"...

Глибина змісту в таких полотнах універсальна для людини. Відсутність фігуративного початку приводить людину до сприйняття колірних форм як енергетичної сили.

Збіг або пару амплітуди енергетичної аури глядача і амплітуди цветоэнергетической сили полотна призводить до рекреативному процесу, - духовний світ людини наповнюється і мириться.

Космічна глибина полотен Джотто, Леонардо де Вінчі, Ель Греко, Готті, Вермера, Сусена, Ван Гога, Сірка, Татлиш, Малевича, Кандинського, Богомазова, Екстер, Поллока, постійно тягне до себе як рекреативно енергетична сила.

Таїнство творчості містить у собі незрозумілі процеси підтримують художники стан творчого екстазу. Кожен рух кисті, проведена лінія, покладене пляма - це не що інше як реалізація внутрішнього стану автора і подальша фіксація її на площині.

При спогляданні полотна глядачам, відбувається зворотний процес: картина - як закінчений твір, а це сукупність знаків і елементів, якими оперував автор, починає впливати на глядача заповнюючи або заповнюючи енергетичний недолік. Глядач сам вишукує в роботі художника комбінації кольорових плям і ліній, і на підсвідомому, інтуїтивному рівні сприймає і обробляє їх енергетичну інформацію. для глядача це і є рекреативным процесом.

У зауваженні можна поставити якісь вихідні точки, що визначають рекреативность в образотворчому мистецтві, як і в будь-якому іншому творчості.

В силу своїх духовних потреб людина йде на спілкування з твором мистецтва в кіно, театр, картинну галерею, концертний зал тощо