Міністерство освіти та науки України
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
Відділення економіки та менеджменту

Кафедра курортного менеджменту

„Затверджую”

Ректор Дрогобицького державного
педагогічного університету імені Івана Франка
_______________проф. Скотний В.Г.
"_____" __________________ 2005 р.

ПРОГРАМА

навчальної дисципліни

Екологія туризму та сервісу

для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „Бакалавр”
за фаховим спрямуванням: 6.050400 „Туризм”
напряму підготовки 0504 „Туризм”

Рецензенти:

Одрехівський М.В.
Кандидат технічних наук, доцент кафедри інноватики
Дрогобицький державний педагогічний університет
імені Івана Франка

Рожко І.М.
Кандидат географічних наук, доцент кафедри раціонального використання природних ресурсів та охорони природи
Львівського національного університету
імені Івана Франка



ДРОГОБИЧ - 2005

1. Пояснювальна записка.

Програма вивчення дисципліни за вибором студентів „Екологія туризму і сервісу” складена у відповідності до місця та значення за структурно-логічною схемою, передбаченою освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра за фаховим спрямуванням 6.050400 „Туризм” напряму підготовки 0504 „Туризм” і охоплює заліковий модуль, визначений анотацією для мінімальної кількості годин, передбачених стандартом.

Актуальність вивчення дисципліни. Взаємовідносини людини, суспільства і природи, охорона навколишнього природного середовища – одна з самих гострих і актуальних проблем сучасності. Завдяки подальшому розвитку суспільства зростає обсяг впливу людини на природу. Урбанізація, індустріалізація, зростаючий ритм життя зумовлюють гостру потребу у відновленні фізичних і психологічних сил людини. Тому все більшим попитом починають користуватись різні види туризму. Розвиток туризму і рекреації збільшують споживчий ринок послуг, сприяє розвитку соціальної інфраструктури. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність вивчення даного виду антропогенно-туристичного впливу на оточуюче середовище. Дослідження екологічних проблем туристично-рекреаційного обслуговування населення має важливе прикладне значення. Туризм повинен бути екологічно орієнтованим на довготривалу перспективу, економічно життєздатним, а також відповідати етнічним і соціальним інтересам місцевих співтовариств. Необхідність розвитку екологічно орієнтованого туризму як одного з важливих принципів стійкого екологічно безпечного розвитку суспільства в цілому одержане підтвердження і на міжнародному рівні.

Запропонована автором програма є першою в Україні і тому має експериментальний характер.

Предметом вивчення дисципліни „Екологія туризму і сервісу є вивчення закономірностей і особливостей впливу сервісного сегменту туризму як однієї з галузей економіки на оточуюче природне середовище в контексті екологічно орієнтованого сталого розвитку суспільства; проблем екологічного забезпечення туризму і його індустрії (сфери послуг).

Міждисциплінарні зв‘язки. Дисципліну „Екологія туризму і сервісу” доцільно викладати на старших курсах фахової підготовки менеджерів туризму, коли студенти засвоїли знання і вміння з таких спеціальних дисциплін як „Рекреаційна географія”, „Рекреологія”, „Рекреаційні комплекси”, „Туристичні ресурси України”, „Організація рекреаційних послуг”, „Організація транспортних послуг”, „Організація туризму”, „Економіка туризму” та інших.

Мета і завдання дисципліни.Основною метою викладання є формування теоретичних знань і практичних вмінь у студентів щодо розв‘язання регіональних екологічних проблем використання рекреаційних ресурсів, екологічної безпеки мандрівників і туристів, екологічного забезпечення готельного сервісу.

Завдання вивчення дисципліни „Екологія туризму і сервісу”. Основними завданнями, що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни є:

- вивчення теоретики-прикладних основ вирішення проблем екологічного забезпечення туризму і його індустрії;
- забезпечити загально екологічну підготовку безпечної практичної підприємницької діяльності в туристичному сервісі в сучасних ринкових умовах;
- показати роль транспорту в туристичному обслуговуванні, його вплив на оточуюче обслуговування;
- висвітлити питання правового регулювання відносин в сфері екологічно орієнтованого туризму;
- розкрити зміст системи управління природоохоронної діяльності в Україні, регіоні;
- набуття студентами практичних навичок і умінь, щодо оцінки господарської ефективності здійснення природоохоронних заходів в регіоні, районі, населеному пункті.

У результаті вивчення дисципліни „Екологія туризму і сервісу” студенти повинні знати:

- ключові поняття і терміни кожної з тем;
- принципи, функції та завдання екологічного туризму;
- розміщення світових регіонів і центрів екотуризму;
- найбільш актуальні глобальні, загальнодержавні і регіональні екологічні проблеми сучасності;
- класифікацію та напрямки використання рекреаційних (природних) ресурсів;
- про класифікацію, види використання і вимоги щодо режиму охорони природоохоронних територій та об‘єктів екотуризму;
- сутність, основні функції, завдання, принципи організації і стратегію розвитку санаторно-курортної справи;
- географію світового і українського сучасного ринку послуг лікувального відпочинку;
- основи здорового способу життя, способи загартування організму туриста, а також способи орієнтування в часі і просторі;
- фактори ризику, види небезпек та шляхи їх подолання в екотуризмі;
- основні елементи етики та етикету під час перебування на об‘єктах готельного сервісу (в т. ч. агрооселях) і екомандрівки на природоохоронних територіях;
- сутність, завдання, функції менеджменту екологічного туризму;
- про основні аспекти організації розміщення харчування, класифікацію засобів розміщення екотуристів;
- вимоги до виконання програми обслуговування програми екотуристів;
- особливості здійснення туристичних подорожей різними видами транспорту, їх технологічні особливості негативного впливу на оточуюче природне середовище та дієві заходи покращення екологічних показників рухомого складу і інфраструктури транспорту;
- про використання передових технологій і методів мінімізації забруднення оточуючого середовища на підприємствах гостинності і в туристично-екскурсійних організаціях;
- базові вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти з питань екології, туризму та охорони природного середовища;
- основні напрямки державної і регіональної екологічної політики (ДРЕП);
- про механізм, форми управління природоохоронної діяльності в Україні і регіоні;
- основні показники господарської ефективності здійснення природоохоронних заходів в регіоні.
Студенти повинні вміти

- Формулювати, коментувати, підкріплюючи конкретними прикладами основні базові поняття і терміни дисципліни, а також зміст основних принципів, функцій і завдань екологічного туризму та сервісу;
- характеризувати особливості географії світових регіонів і основних центрів екотуризму, найбільших світових туроператорів екотуристичного ринку;
- орієнтуватись в ключових моментах глобальних, загальнодержавних і регіональних екологічних проблем сучасності і їх взаємозв‘язку із соціально-економічним кризами;
- організовувати різні види етнотуристичної діяльності на природоохоронних територіях регіону, населеного пункту, місцевості;
- проводити елементарні маркетингові дослідження єдиного ринку лікувальних послуг (в т.ч. єдиної політики);
- дотримуватись санітарно-епідеміологічних і гігієнічних правил, норм безпеки, як екотурист на конкретній території;
- володіти знаннями, вміннями і навичками екологічних ...................... культури спілкування з іноземними гостями-туристами, місцевими жителями тощо;
- здійснювати організацію сервісного обслуговування екотуристів, (розміщення харчування, транспортування, програмне обслуговування тощо);
- складати порівняльну характеристику специфіки впливу різних видів транспорту на довкілля; рекомендації-заходи щодо попередження їх негативних впливів на біосферу Землі;
- користуватись основною вітчизняним ф міжнародною нормативно-правовою базою з питань регулювання туристичної діяльності, екології та охорони природного середовища;
- володіти елементарними методами управління регіонального і локального природокористування;
- давати комплексну економіко-екологічну оцінку господарської ефективності природоохоронних заходів у регіоні, районі, населеному пункті.
 

2. Тематичний план дисципліни „Екологія туризму і сервісу”

Назва модулів, розділів і тем дисципліни	Кількість навчальних годин				Форми контролю
	Усього	Лекції	Семінарські, практичні	Самостійна робота
Модуль І (Тема 1-11)	80	22	18	40	МКР
Розділ І. Туризм в системі екології і природокористування	34	10	8	16	КР, Р
Тема 1. Екологічний туризм	8	2	2	4	У, ПК
Тема 2. Світові регіони і центри екологічного туризму	8	2	2	4	Р, ІЗ
Тема 3. Глобальні і регіональні екологічні проблеми і ситуації	4	2	-	2	ПК, У
Тема 4. Використання ресурсів рекреації	6	2	2	2	Р, У
Тема 5. Туризм і курортна справа	8	2	2	4	У, ПК, Р
Розділ 2. Екологія туризму і сервісу.	46	12	10	24	КР, Р
Тема 6. Етика і безпека мандрівника і туриста в природі	8	2	2	4	У, СР
Тема 7. Менеджмент обслуговування екотуристів	8	2	2	4	ПК, СР
Тема 8. Транспорті послуги і екологічні проблеми транспорту	8	2	2	4	У, ІЗ
Тема 9. Технології мінімізації забруднення оточуючого середовища на підприємствах гостинності і туристично-екскурсійних організаціях	6	2	-	4	Р, У, СР, ПК
Тема 10. Туризм і екологічне право	8	2	2	4	Р, ПК
Тема 11. Система екологічного управління в Україні, регіоні.	8	2	2	4
Разом	80	22	18	40	залік

Умовні позначення форм контролю:

У – усне опитування; ПК – персональний контролю; Р – реферати; ІЗ – індивідуальне творче завдання; СР – самостійна робота; МКР – модульна контрольна робота; КР – поточна контрольна робота; І – іспит (екзамен); З – залік (в т.ч. диференційований).

 

Зміст тем дисципліни „Екологія туризму і сервісу”.

Модуль І (Теми 1-11).

Розділ І. Туризм в системі екології і природокористування.

Тема 1. Екологічний туризм.

Поняття екологічний туризм. Види екотуризму. Принципи, функції та завдання екологічного туризму.
Принципи екологічного туризму: загальнонаукові і конкретно-наукові. Основні загальнонаукові принципи екологічного туризму: діалектичний, системний, історичний, пізнавальний. Основні конкретно-наукові принципи екологічного туризму: екологічний, геоекологічний, екостабілізуючий, інтелектуально-освітній, соціально-етичний, етноекологічний, екополітико-розвиваючий.
Основні завдання урбокомпенсаційного екологічного туризму.
Функції екологічного туризму: інтелектуально-освітня, культурно-пізнавальна, естетично-художня, дозвіллєво-розважальна та інші.
Гносеологічні та історичні основи екологічного туризму. Концепція стійкого розвитку сучасного туризму. Перспективи розвитку сучасного туризму. Інтеграційні та стабілізаційні основи екологічного туризму. Стримуючі чинники розвитку екотуризму в Україні.
Література:  21, 27, 36, 47, 61, 66, 70, 73;

Тема 2. Світові регіони і центри екологічного туризму.

Екологічний туризм в країнах Нового і Старого світу. Найбільші світові тур оператори: Всесвітній фонд любителів живої природи, Інститут світових ресурсів, Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів, ЮНЕСКО, Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF) та інші.
Світові регіони і центри екологічного туризму: Європа (Північна Європа, Британські острови, Німеччина, Франція, Піренейський півострів, Апеннінський півострів, Альпійські країни, Центральна Європа, Західні Балкани, Країни Балтії і Білорусії, Болгарія, Греція, Східна і західна частини Центральної Європи); Північна Америка (Канада, США, Мексика); Центральна і Південна Америка (Острови Карибського басейну, Вест-Індія, Центральна Америка, Південна Америка (захід і північ, схід і південь), Бразилія та інші); Африка (Північна, Західна, Східна і Південна Африка); Азія (Туреччина і Закавказзя, Близький Схід, Країни Персидської затоки, Казахстан, Центральна Азія, Афганістан і Пакистан, Південна Азія, Китай, КНДР, Республіка Корея, Монголія, Японія, Південь Південно-Східної Азії); Австралія (Плато, Кимберлі Північно-Східне узбережжя Австралії, Південно-Західна Австралія, Центральні пустелі Австралії, о. Тасманія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея і Соломонові острови, Нова Гвінея); Океанія (Полінезія і Мікронезія).

Література : 27, 36, 47, 61;

Тема 3. Глобальні і регіональні екологічні проблеми і ситуації.

Основні глобальні проблеми. Глобальні екологічні проблеми сучасності, взаємозв‘язок екологічних і соціальних криз.
Професіональний огляд стану оточуючого середовища в світі.
Екологічна ситуація в Україні, в регіоні.
Екологічна політика держави.
Література : 27,22, 28, 33, 36, 60, 61, 65, 73; 1,* 2,*

Тема 4. Використання ресурсів рекреації.

Поняття про рекреацію і рекреаційні ресурси. Класифікація рекреаційних (природних ресурсів).
Особливі природоохоронні території як об‘єкти екотуризму: біосферні заповідники, національні природні парки, природні заповідники. Природні заказники, заповідні урочища. Пам‘ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, парки-пам‘ятки садово-паркового мистецтва.
Організація еколого-туристичної діяльності на природоохоронних територіях. Турпродукт НПП.
Екологічні аспекти мисливсько-рибальського туризму.
Рекреаційна дисперсія і комплексний благоустрій рекреаційних територій.
Види екотуризму і екотурів: науковий туризм; мандрівки в природні резервати, об‘єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ).
Література : 22, 23, 24, 26, 27, 28, 30, 31, 32, 33, 34, 47, 60, 61, 68, 2*

Тема 5. Туризм і курортна справа.

Закон України "Про курорти". Основні поняття: курортологія, природні лікувальні ресурси, курортна справа, курорт, курортне лікування, курорт державного значення, курорт місцевого значення. Класифікація курортів:
Закон України "Про курорти". Основні поняття:
курортополіс, природні лікувальні ресурси, курортна справа, курортне лікування, курорт державного значення, курорт місцевого значення. Класифікація курортів: за медичною спеціалізацією, за характером природних лікувальних факторів. Перелік населених пунктів України і регіону, віднесених до курортних. Історія розвитку санаторно-курортної справи в Україні.
       Рекреаційна сутність санітарно-курортної справи. Особливості курортної практики. Основні функції сучасної курортно-рекреаційної системи (КРС): оздоровча (санітарно-курортне лікування), реабілітаційне, превентивно-валеологічна (профілактика здорового способу життя) рекреаційно-анімаційна. Завдання щодо зміни діяльності курортної індустрії в нових соціально-економічних умовах.
       Природні лікувальні ресурси: ландшафти, біоклімат, гідромінеральні ресурси (мінеральні води і грязі) озокерит. Нетрадиційні види лікувальних ресурсів: гало терапія (спелеотерапія); кумисолікування, апіатерапія, фітотерапія і т.п.
       Принципи організації санітарно-курортної справи.
Стратегічний розвиток курортів. Маркетингові дослідження на сучасному ринку лікувальних послуг, цінова політика на лікувальні послуги на українських та зарубіжних курортах.
Підготовка спеціалістів курортної справи в Україні за кордоном.
Сучасний ринок лікувального відпочинку. Географія світових лікувальних курортів. Українські курорти.
Література: 21, 22, 34,36, 41, 43, 47, 48, 50, 55, 59, 68

Розділ 2. Екологія туризму і сервісу.

Тема 6. Етика і безпека мандрівника та туриста в природі.

Загартування організму людини. Поняття „загартування”. Способи загартування: обтирання, купання, сонячні ванни та загар.
Орієнтування в часі і просторі. Способи орієнтування на місцевості під час мандрівок.
Поняття безпеки в туризмі. Види небезпек в туризмі (об‘єктивні та суб‘єктивні).
Фактори ризику в природі і заходи їх попередження. Правила поведінки туристів в природі.
Дотримування санітарно-епідеміологічних і гігієнічних правил.
Безпека окремих видів екологічного туризму.
Організація пошукових і рятівних робіт в екологічному і пригодницькому туризмі.
Безпека туристів на території України. Спеціалізовані служби забезпечення безпеки туристів. Пошуково-рятувальні служби (ПРС). Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба пошуку і рятування туристів (ДСАРТ). Страхування туристів.
Етика екологічної мандрівки. Хартія туризму (ст.VI), Кодекс туриста (1985, VI сесія Генеральної асамблеї ВТО). Поняття про етикет. Етноекологічний етикет у світових регіонах і центрах екологічного туризму.
Література: 24, 25, 26, 27, 30, 36, 43, 44, 47, 61, 70, 71, 72, 73; 1*, 3*, 4*

Тема 7. Менеджмент обслуговування екотуристів.

Основні науково-методичні засади та завдання менеджменту екологічного туризму. Основні функції менеджменту екотуризму: планувальна, організаційна, мотиваційна, контрольна.
Міжнародна практика управління еколого-туристичною діяльністю.
Організація розміщення екотуристів. Стандартна класифікація засобів розміщення екотуристів. Спеціалізовані засоби розміщення туристів. Організація харчування туристів в екологічних і природницьких турах. Режим харчування і меню з врахуванням програми туристичного обслуговування кожної групи.
Виконання програми обслуговування екотуристів: персональний підхід, безкоштовні додаткові послуги і заходи („сюрприз-подарунок”), очікування туристів, необхідність комунікацій з гостями до початку і після закінчення туру.
Література: 21,25,26, 30, 47, 50, 61, 70, 2*

Тема 8. Транспортні послуги і екологічні проблеми транспорту.
Транспортне обслуговування туристів – одна із важливих складових частин індустрії туристів.
Транспорт і охорона оточуючого середовища: специфіка впливу і заходи попередження негативного впливу на біосферу Землі.
Автомобільний транспорт. Забруднення повітря рухомими джерелами транспорту. Сучасні екологічні вимоги до автотранспортних засобів.
Залізничний транспорт. Перевезення пасажирів і вантажів. Екологічна безпека перевезення небезпечних вантажів. Відродження вузькоколійних залізниць. Проект „Карпатський трамвай” – туристична залізниця. Туристична залізниця у Львівському парку „Знесіння”. Залізничний автобус (автобус-рейкохід). Фунікулери.
Повітряний транспорт. Шкідливий вплив факторів польотів: високий рівень шуму, загальна вібрація, коливання атмосферного тиску на взльоті і посадці і т.п.
Водний транспорт. Екологічна обстановка в морських і річкових акваторіях. Морські і річкові порти – локальні зони забруднення оточуючого середовища. Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля. Шумовий вплив транспорту. Показники впливу шуму: інтенсивність звукового тиску, розподіл звуку по частотах (висота звуку), тривалість шумового впливу. Інші види транспорту.
Основні заходи, що покращують екологічні показники рухомого складу і інфраструктури транспорту. Розвиток туристичного транспорту. Транспорті туристичні перевезення.
Література: 1-20, 23, 27, 29, 36-39, 44, 45, 46, 49, 51-53, 57, 58, 60, 63, 66, 67, 70.

Тема 9. Технології мінімізації забруднення оточуючого середовища на підприємствах гостинності і в туристично-екскурсійних організаціях.

Використання технологій і методів мінімізації забруднення оточуючого середовища як економічний вихідний напрям діяльності менеджерів екотуризму, турфірм і засобів розміщення.
Екологічний менеджмент і аудит в організаціях і на підприємствах.
Екологічне забезпечення готельного сервісу. Гігієна робочого місця, гігієна їжі, чищення і миття, підтримання чистоти будівель і прилеглих територій (утилізація сміття).
Створення оптимального повітряного середовища: кондиціонери, повітроочищувачі, очищувачі-іонізатори.
Очистка питної води: механічна фільтрація, іонообмін, асептика.
Екологічний дизайн: колір і його відтінки, архітектурна форма будівель і приміщень.
Екологічний маркетинг, вплив екологічного чинника на споживачів. Конвенція про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, які знаходяться на межі зникнення (СІТЕС).
Література: 23, 25, 27, 70, 71, 72, 73, 2*

Тема 10. Туризм і екологічне право.

Правове регулювання у сфері туризму. Ліцензування туристичної діяльності. Сертифікація туристичних послуг. Туристичні формальності.
Правове регулювання з питань екології та охорони природного середовища. Конституція України (ст.16, 66), Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”. Закон України „Про екологічну експертизу”, Закон України „Про природно-заповідний фонд України”, Закон України „Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України у 2000-2015 роки”. Поняття про екологічну мережу, моніторинг стану екологічної мережі, буферна зона, природний регіон, природний ландшафт, популяція, ценоз, біогеоценоз, екологічна експертиза.
Основи міжнародно-правової охорони оточуючого природного середовища. Організація екологічної діяльності за кордоном. Квебекська декларація з екотуризму (19-22 травня 2002 року). Всесвітній самміт з екотуризму.
Література: 22, 27, 31-34, 47, 50, 56, 60, 68, 70

Тема 11. Система екологічного управління в Україні, регіоні.

Поняття екологічної безпеки, його соціально-екологічний зміст та особливості. Тенденції та основні напрямки екологічної політики в Україні. Рівні управління для реалізації державної екологічної політики (ДЕК): національний, регіональний, місцевий.
Система управління природоохоронною діяльністю в Україні.
Управління регіональним природокористуванням. Принципи раціонального природокористування і управління природно-господарською збалансованістю.
Форми і методи управління природокористування. Прогнозно-програмне забезпечення управління регіональним природокористуванням.
Господарська ефективність здійснення природоохоронних заходів (комплексний підхід), її показники.
Література: 22, 23, 25, 30, 62, 64, 65, 68; 1*2*

Основні знання та вміння, які повинні набути студенти після засвоєння модуля І.

Студенти повинні знати:
- ключові поняття і терміни: екологічний туризм, екологічна ситуація, рекреація, рекреаційні ресурси, види екотуризму, курортологія, природні лікувальні ресурси, курортна справа, курортне лікування, курорт, курорт державного значення, курорт місцевого значення, загартування, безпека в туризмі, менеджмент екологічного туризму, транспортне обслуговування туристів, екологічний дизайн, екологічна мережа, екологічна експертиза, екологічний моніторинг, природокористування, раціональне природокористування, система екологічного управління, управління регіональним природокористуванням, господарська ефективність природоохоронних заходів, етикет, етноекологічний етикет, екологічна безпека;
- принципи, функції та завдання екологічного туризму;
- гносеологічні (пізнавальні) та історичні основи екологічного туризму;
- стримуючі чинники і перспективи розвитку сучасного туризму;
- світові регіони і основні центри екологічного туризму;
- глобальні, загальнодержавні і регіональні екологічні проблеми сучасності;
- класифікація рекреаційних природних ресурсів;
- про особливі природоохоронні території (ПЗФ) як об‘єкти екотуризму;
- види екотуризму і екотурів;
- класифікація курортів за медичною спеціалізацією, за характером природних лікувальних факторів;
 - сутність, основні функції, завдання, принципи організації і стратегія розвитку сучасної санаторно-курортної справи;
- геопросторові аспекти сучасного світового і українського ринку лікувального відпочинку;
- про способи загартування організму людини, а також орієнтування в часі і просторі;
- фактори ризику і види небезпек в туризмі;
 - основні санітарно-епідеміологічні і гігієнічні правила стосовно екотурів, у пригодницькому туризмі;
- етику екологічної мандрівки;
- сутність, завдання, основні функції менеджменту екологічного туризму;
- про основні засади організації розміщення і класифікацію засобів розміщення екотуристів, харчування туристів піл час мандрівки;
- вимоги до виконання програми обслуговування екотуристів;
- специфіку транспортних послуг, що надаються автомобільним, повітряним, залізничним, водним видами транспорту і їх шкідливий вплив на оточуюче середовище;
- основні заходи покращення екологічних показників рухомого складу і інфраструктури різних видів транспорту;
- про використання передових технологій і методів мінімізації забруднення оточуючого середовища на підприємства гостинності і в туристично-екскурсійних організаціях;
- базові вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти з питань екології, туризму та охорони природного середовища;
- основні напрямки державної і регіональної екологічної політики (ДіРЕП);
- про механізм, форми управління природоохоронною діяльністю в Україні, регіоні;
- основні показники господарської ефективності здійснення природоохоронних заходів в регіоні.
Студенти повинні вміти:

- формулювати основні принципи, функції і завдання екологічного туризму, коментувати їх та підкріплювати конкретними прикладами;
- характеризувати особливості географії світових регіонів і центрів екотуризму, а також найбільших світових туроператорів екотуристичного ринку;
- орієнтуватись в сутності глобальних екологічних проблем сучасності і їх взаємозв‘язку із соціально-економічними кризами;
- організовувати еколого-туристичну діяльність на природоохоронних територіях регіону;
- проводити елементарні маркетингові дослідження сучасного ринку лікувальних послуг (в т.ч. цінової політики);
- дотримуватись санітарно-епідеміологічних і гігієнічних правил, норм безпеки як екотурист на території України, регіону, населеного пункту;
- володіти етноекологічним етикетом під час стосунків з місцевими жителями, іноземцями, гостями-туристами;
- організовувати розміщення, харчування, програмне забезпечення (виконання) обслуговування екотуристів;
- складати порівняльну характеристику річних видів транспорту на довкілля і рекомендувати заходи їх попередження негативного впливу на біосферу Землі;
- прогнозувати вплив окремих екологічних чинників на види екотурів споживачами;
- користуватись основною вітчизняною і міжнародною нормативно-правовою з питань туристичної діяльності, екології та охорони природного середовища;
- володіти методами управління регіонального природокористування;
- на підставі комплексного аналізу економічних показників давати оцінку господарської ефективності природоохоронних заходів у регіоні, районі, населеному пункті.

Орієнтовний перелік тем семінарських занять:

- Проблема збереження природи планети і екологічний туризм (тема 1);
- Географія світового екологічного туризму (тема 2);
- Використання рекреаційних ресурсів та особливості організації еколого-туристичної діяльності на природоохоронних територіях (тема 4);
- Туризм і курортна справа (тема 5);
- Транспортні послуги і екологічні проблеми (тема 8);
- Туризм і екологічне право (тема 10);
 

Орієнтовний перелік тем практичних занять

- Етика і безпека екологічної мандрівки (тема 6);
- Основи менеджменту обслуговування екотуристів (тема 7);
- Система управління регіональним природокористуванням (тема 11);

Список рекомендованої літератури з дисципліни „Екологія туризму і сервісу”

1. Азар В.Н., Поляк С.В. Транспорт и туризм.- М., 1973 Т.8
2. Аксенов Н., Аксенов В. Транспорт и охрана окружающей среды. –М.: Транспорт, 1986 –с.170 Т.8
3. Басарай І., Білик Н. Екологічні наслідки спонтанного демонтажу промислових вузькоколійних залізниць // Промисловий та туристичний транспорт, Вип.. 2. – Л. -2003, с.63-68 Т.8.-с. 63-68
4. Библко Н.І. Колісні лісотранспортні засоби у Карпатах // Український ліс. – 1993.- № 3 .-с. 29-30 Т.8
5. Биржаков М.Б., Никифоров В.Н. Индустрия туризма: Перевозки –СПб: Герда, 2001, Т.8
6. Білан юк В.І. Екологічні та економічні наслідки аварій на магістральних трубопроводах в Українських Карпатах //Всеукр. Науково-практична конференція „Екологія і економіка”.- Л., 1997. с. 23-34, Т.8
7. Біланюк В.І. Вплив будівництва магістральних трубопроводів на природні територіальні комплекси Українських Карпат //Вісник Львів. ун-ту. Серія географічна. - Вип.20: Географічні проблеми західного пограниччя України. – Львів: Світ, 1997. – с. 58-59, Т.8
8. Біланюк В.І. Ландшафти Українських Карпат в зонах трансмагістральних трубопроводів. – Л.: „Меркатор”, 1998. – с.19-29, 34-40, 41-62, Т.8
9. Бойко Оксана. Залізничний автобус // „Поступ”, № 152, 8-14.07. 2004., с.9, Т.8
10. Бордун О. Вплив комунікаційної інфраструктури на навколишнє середовище // Вісник Львів. ун.-ту. Серія географічна, 2000.- Вип. 26. – с.233-236, Т.8
11. Брамський К. Київський фунікулер // Пам‘ятники України, 1998- № 3,4 с.139, Т.8
12. Габрель М. Вплив розвитку мережі залізниць на структуру міст Галичини (історія і сучасність) / Вісник ДУ „Львівська політехніка”, „Архітектура” № 379/ 1999. – с. 136-140, Т.8
13. Габрель М.М. Вузькоколійні залізниці Східної Галичини: вплив на архітектурно-ландшафтну організацію території і перспективи сучасного використання // Залізничний транспорт України, №4, 1999., с. 24-27
14. География путей сообщений: Учебник / Казанський Н., Варламов В.С., Гаткин М.Х. и др.: Под ред. Н.Н. Казанского. – 3-е изд. – М.: Транспорт, 1980.
15. Гищук В.Г. та ін. До питання фіторегуляції забруднених речовин у зонах автомагістралей. / Друга міжнародна конференція „Чисте довкілля у нашому місті”. – м. Трускавець, 25-28. 05.2004. – с. 57-59.
16. Гуляв В.Г. Туристские перевозки (документы, правила, формуляры, технологии). М.: Финансы и статистика, 1998.
17. Глушко М.С. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини ХІХ-ХХ ст.-К.: Наукова думка, 1993.
18.  Гранки П.Е., Лазечко П.В., Сьомочкін І.В. Шрамко Г.І. Львівська залізниця. Історія і сучасність. – Л.: Центр Європи, 1996, с. 57-74. Т.8 с. 57-74
19. Говорун А.В., Скорченко В.Ф., Худолій М.Н. Транспорт і навколишнє середовище. – К.: Урожай, 1992. Т.8.
20. Голубев И.Я., Новиков Ю.В. Окружающая середа и транспорт, 1987. –с.207 Т.8
21. Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник. -2-е вид., перероб. Інфор. –К.:”Альтерпрес”, 2004 Т.1 –с. 5-54, Т.5 –с. 127-154, Т.7 –с.55-65
22. Довідник з питань економіки природо транспортування і природоохоронної діяльності. –К: В-во „Геопринт”,2000. –с.409 Т.3,4,5,10,11
23. Егоренков Л.Н. Геоэкология: Учеб. Пособие. –М.: МПУ, 1993 – 300с., Т.3, 4, 8, 9, 11
24. Егоренков Л.Н. Основы экологической безопасности. – М.: НПКи ПРНОМО, 1994 - 200с., Т. 3, 4, 6
25. Егоренков Л.Н. Основы социальной экологии : Учеб. пособие. – М.: МПУ, 2000.-133с., Т.6, 7, 9, 11
26. Егоренков Л.Н. Основы региональной экологии: Учеб. пособие. – М.: МПУ, 2001 – 210с., Т. 4, 6, 7, 11
27. Екологічний збірник. Екологічні проблеми природокористування та біорозмаїття Львівщини. – Наукове видання: Праці НТШ, Т.VII. – Львів.: Дослідно-видавничий центр НТШ, 2001, Т.3. – с.19-27, 31-42, 88-90; Т.4.- с. 43-52, 210-221
28. Экологическая безопасность транспортных потоков / Под ред. А. Дьякова. – М.: Транспорт, 1989. – 126 с., Т.8
29. Егоренков Л.Н. Экология туризма и сервиса.: Учеб. Пособие. – М.: Финансы и статистика, 2003. – с.208, Т.1.-с.77-75; Т.3.- с.53-72; Т.4.- с.73-101; Т.6.- с.102-137; Т.8.- с.170-181; Т.9.-с.138-169; Т. 10. – С. 182–199.
30. Забелина Н.М., Аралова Н.С. Путешествие в национальный парк. – М.: Физкультура и спорт, 1990.-191с., Т.4, 6, 7, 11
31. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991. № 1264-12, Т. 4, 10
32. Закон України „Про природно-заповідний фонд України” від 16.06.1992. № 2456-12, Т. 4, 10
33. Закон України „Про загальнодержавну програму формування екологічної мережі України на 2000-2015 роки” від 21.09.2000. № 1989-ІІІ, Т. 4, 10, 3
34. Закон України „Про курорти” від 5.10.2000р. № 9026
35. Запорожець О.І., Петрашевський О.Л. Сучасний стан законодавчо-портативної бази екологічної безпеки транспорту // Транспорт і логістика -К.: 1999. – С. 69–71, Т.8. – с. 69–74.
36. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. –М.: Финансы и статистика, 2001. –с. 370. Т.1. – с. 14-16; Т.2 –с. 279-282; Т.3 –с. 277-278; Т.6 –с. 110-122; Т.8 –с. 16-19; Т.5 –с. 183-187.
37. Клименко Л.П. Техноекологія. –Одеса: Фонд Екопринт, Сімферополь: Видавництво «Таврія», 2000 Т.8 –с.424-501
38. Котов Г.Г. Автомобильный туризм. –М.: Фізкультура и спорт, 1986 Т.8
39. Крущик М.Д. Гірські автомобільні фронти і навколишнє середовище // Автошляховик України. 2002. -№ 1 –с. 44-45 Т.8 –с.44-45
40. Курорты : Энциклопедический словарь / Под ред. Е.И.Чазова. - М.: Советская энциклопедия, 1983, Т.5
41. Курортні ресурси України / Під ред проф.Лободи. –К.: ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, „ТАМЕД”, 1999
42. Лук”янихін В.О. Екологічний менеджмент у ситсемі управління збалансованим розвитком: Монографія.-Суми.: „Університетська книга” 2003 Т.11.-с. 113-143
43. Мальська М.Т.,Худо В.В., Ципух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навч. посібник.-К.: ЦНЛ, 2004.- Т.6 –с. 92-105; Т.5 –с. 121-148; Т.7 –с. 107-117
44. Маринин М.М. Туристские формальности и безопасность в туризме.-М.: Финансы и статистика, 2003.- Т.6 –с.9-11, 58-74, 116-140; Т.7 –с.44-47
45. Мацяк М.М., РовенчакІ.І. Особливості природокористування в транспортному комплексі Українських Карпат // Вісник Львів. у-ту. Серія географічна. Випуск 18.-1992.-Т.8 –с.82-86
46. Мацях Д. Транспортий комплекс Західного регіону України // Економіко,-соціально-і еколого-географічні проблеми західноукраїнського прикордоння: Темат. зб. наукових праць /Відп.ред. О.І.Шаблій.-Львів: РВВ Львів. у-ту, 1997.- Т.8.-с 130-136
47. Менеджмент туризма: Туризм и отраслевые системы: Учебник.-М.: Финансы и статистика, 2002.-Т.1-с. 74-76, 91-94; Т.2-с.76-90; Т.4-с. 108-111; Т.5 –с.110-148; Т.6 –с. 149-180; Т.7 –с. 95-99; Т.10-с.181-204
48. Мінеральні води та курорти Львівщини/ Під ред. Матолича Б.М.-Л.: „Видавництво Палітра Друку”, 2003.-Т.5
49. Новиков Н.П., Шодо Л.Д. Эффективность природоохранных мероприятий при строительстве магистральных трубопроводов // Строительство трубопроводов.-1982.-№5.-Т.8.-с.19-21
50. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостиприимства: (отели и рестораны).-М.: ОАО „НПО” Издательство „Экономика”, 2000.-Т.5-с.40-49,Т.7.-с.67-83, 147-150; Т.10 –с. 160-162
51. Пащенко Ю.Є. Сучасний стан та проблеми розвитку транспорту Карпатського регіону // „Гори і люди”(в контексті сталого розвитку). Міжнародна конференція.- м.Яремче,2002 Том.1.- Т.8
52. Петров С.В., Шашкина К.Е. Планирование и организация транспортных путешествий.-М.: Финансы и статистика, 1986.-Т.8
53. Поспєлов П.Н. Борьба с шумом на автомобильных дорогах.-М.: Транспорт, 1981.-Т.8.-с. 55-84
54. Постанова КМУ „Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних” від 28.12.1996 № 1576
55.  Постанова КМУ ”Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних” від 15.12.1997 № 1391.- Т.5.  
56. Правова база з питань екології та охорони природного середовища. Збірник нормативно-правових актів./ Укладач Камлик М.І. –К.: Атака, 2001.-Т.10
57. Промисловий та туристичний транспорт. Випуск 2 (Матеріали ІІ Міжнародної конференції „Карпатський трамвай”, 27.06.-1.07.2003 р. Іржава-Вигода-Львів), 2003.-Т.8.-с.5-9, 13-17, 33-41, 63-68.
58. Рудько Г.І., Гах Н.Д. Екологічна безпека автомобільних доріг гірських районівУкраїни // Автошляховик України.-2003.-№3.-Т.8.-с.35-37
59. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм у Львівській області: Стат. Збірник.-Л.:Львівське обласне управління статистики, 2003.-Т.5
60. Сафронов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Львів: „Новий Світ – 2000”, 2003.- Т.3.-с.63-69, 188-197; Т.4.-с.158-165; Т.8- с.69-73; Т.10.-с.166-173; Т.11.- с.174-180
61. Сергеєва Т.К. Экологический туризм. – М.: Финансы и статистика, 2004. – Т.1 с.9-36; Т.2 с.77-170, 277-285; Т.3 с.- 9-11; Т.4 с.39-74; Т.6 с.317-349; Т.7 с.225-274
62. Стадницький Ю.І. Екологічні основи управління оздоровленням довкілля (методологія і практика). – Л.: Держ. Ун-т „Львівська політехніка”, 1999.- Т.11
63. Степанчук О.В. Принципи створення транспортного екологічного моніторингу// Містобудування та терит. планув. – К.: КНУБА, 2001.- № 9.- Т.8 с.275-280
64. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2000.- Т.11 с.128-142
65. Стратегія екологічної безпеки (регіональний контекст)/ Під. Ред М.І. Долішного, В.С. Кравціва. – Львів, 1999.- Т.3 с.49-56, 169-179, 203-213; Т.11 с.214-233
66. Туризм и гостиничное хозяйство: Учебное пособие. – М.: НКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2003. – Т.1 с.9-12; Т.7 с.84-97, 189-231; Т.8 с.269-340
67. Транспортные магистрали и геоэкологическая середа (оценки техногенного воздействия)//Г.П. Локшин, И.В. Чеснокова. – М.: Наука, 1992. – Т.8
68. Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: Матеріали ІІ-ої Міжнародної науково-практичної конференції (10-11 жовтня 2001р.)/Редкол.: Цибух В.І. (голова) та ін. – К.: Знання України, 2002.- Т.4 с.528-533; Т.5 с.307-311; Т.10 с. 28-32, 327-360; Т.11 с.297-299, 525-526
69. Федунь О.В. Бальнеологічні ресурси Передкарпаття. – Л.: ВНТЛ, 1999. – Т.5
70. Храбовченко В.В. Экологический туризм: Учеб.- метод. пособие.- М.: Финансы и статистика, 2003.- Т.1 –с.5-31; Т.6 с.-67-103; Т.8 с.-140-141; Т.9 с.-135-140; Т.10 с.190-197
71. Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. Гигиена и здоровье.- М.: Просвещение, 1994.- Т.6,9
72. Штюрмер Ю.А. Опасности в туризме, мнимые и действительные.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Физкультура и спорт, 1983.- Т.6,9
73. Штюрмер Ю.А. Охрана природы и туризм.- М.: Физкультура и спорт, 1974.- Т.1,3,4,6,9

*Додаткова рекомендована література до вивчення дисципліни „Екологія туризму і сервісу”

1. Вачевський М.В., Скотний В.Г., Вачевський О.М. Промисловий маркетинг. Теорія і практика. Навчально-практичне видання. – Дрогобич: НВЦ „Каменяр”, 2002.- Т.3 с.133-148; Т.4 с.139-148, Т.6 с.193-204; Т.11 с.149-166
2. Вачевський М.В., Скотний В.Г. Маркетинг в сферах послуг: Навчальний посібник. – К.: „Центр навчальної літератури”, 2004.- Т.3 с.151-163; Т.4 с.179-186; Т.7 с.59-76; Т.9 с.164-170; Т.11 с.171-178, 201-212
3. Вачевський М.В., Примаченко Н.М., Баб‘як М.М. Маркетингова культура у підприємстві. – К.: ЦНЛ, 2005.- Т.6 с.112-121
4. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування.- К.: Сполом, 2001.- Т.6