Дусак Н.В.
Звіт про результати дослідження кафедральної наукової теми
"Соціально-економічні умови функціонування спеціальної економічної зони (СЕЗ) “Курортополіс Трускавець”".
- Дрогобич: Дрогобицький державний педагогічний університет, 2003.

Соціально-економічні аспекти діяльності фахівців туристичної індустрії в умовах перехідної економіки

Як правило, прийнято вважати, що будь-які дії людей здійснюються під впливом їх потреб та інтересів. Згідно піраміди А.Маслоу потреби зростають від нижчих матеріальних до вищих духовних. На основі цього здійснюються спроби виявити потреби туристів - людей, що у свої життєві потреби включають споживання туристичних послуг. Всесвітня туристична організація (ВТО) та Міжнародний соює офіційних туристичних організацій (МСОТО) серед основних потреб туристів на перше місце ставлять рекреаційну діяльність людини, яка нині практично входить в умови відтворення робочої сили при нормальних умовах життя населення як окремо взятої країгни, так і планети в цілому.

Об'єктивне формування туристичних потреб - це вихідний пункт тої економічної системи, яку представляє сьогодні сучасна сфера туризму. У цій динамічній системі можна виділити чотири основних ланки:

- Виробництво туристичних послуг;
- Формування туристичного продукту;
- Реалізація туристичного продукту;
- Споживання туристичного продукту.

Аналіз ресурсів і матеріально-технічної бази туризму дозволяє підійти до вирішення питань про реальні можливості туристичної пропозиції, рівноваги попиту і пропозиції на туристичні послуги, а також про якість туристичного продукту. Важливою проблемою економіки туризму є використання робочої сили у цій галузі. У зв'язку з цим економічна ефективність туристичної діяльності потребує глибокого аналізу. Особливої уваги потребує аналіз продуктивності праці і трудомісткості.

Якість надання туристичного сервісу, розмаїття і широкий спектр туристичних послуг багато в чому залежать від професійності, кваліфікації, знання справи фахівцями, що обслуговують дану сферу та надають такі послуги.

Так, діяльність туроператорів у більшості випадків забезпечує організаційну підготовку турпродукту і його часткове виробництво та просування до споживача-туриста. Туроператорами виступають юридичні або фізичні особи, розробники туристичних послуг, що здійснюють формування, просування та оптову реалізацію туристичного продукту у вигляді генеральних угод, домовлень, ваучерів, контрактів та інших видів ліцензій.

Турагенти (Юридичні або фізичні особи) виконують функції посередників-продавців турів. До їх функцій належить відправлення туриста з місця постійного перебування та деякі виїздні формальності. Крім того, вони виконують окремі види послуг, наприклад страхування, консульське обслуговування тощо.

Виконавцями туристичних послуг є контрагенти (готелі, ресторани, перевізники, екскурсійні бюро тощо), які надають послуги споживачам турпродукту, діючи у відповідності із законодавством країни прийому та міжнародними угодами.

Туристичні організації можуть суміщати організаційну підготовку, продаж та надання сервісного обслуговування. У сфері туризму часто використовується консультаційна діяльність. Чим складніший є перелік і вища якість туристичних послуг, тим більша кількість консультантів-спеціалістів залучається у процес створення та реалізації туристичних послуг. Так, наприклад клубний відпочинок використовує таких фахівців: промоутерів (розробників проекту), спеціалістів з продажу, управляючих курортами, спеціалістів по обміну місця клубного відпочинку тощо.

В цілому до інфраструктури туристичного ринку можна включити наступні елементи:

- Засоби розміщення туристів (готелі, мотелі, кемпінги і відповідно їх обслуговуючий персонал тощо);
- Об'єкти громадського харчування;
- Транспортні засоби, що обслуговують туристів;
- Об'єкти пізнавального, оздоровчого, культурно-історичного, релігійного, спортивного, розважального характеру;
- Організації, що надають екскурсійні послуги, послуги гідів-перекладачів та послуги осіб, що здійснюють виконання формальностей при перетині кордонів між державами.

Особливістю інфраструктури ринку туристичних послуг є те, що багато організацій та об'єкти цієї інфраструктури обслуговують не лише туристів, але й інших суб'єктів, що не мають відношення до туризму. Такими організаціями є: транспортні об'єкти, підприємства громадського харчування, засоби масової інформації, служби, що займаються санітарними, поліційними та іншими формальностями. Іншою особливістю інфраструктури ринку туристичних послуг є нерівномірність (сезонність) функціонування протягом року.

Попит на туристичний продукт, що забезпечений грошовими засобами, в першу чергу відображає рівень економічного та соціального розвитку певної країни. На туристичний попит також впливають сезонні коливання. Вони мають наступні особливості:

1. У північній півкулі найбільша інтенсивність попиту припадає на третій квартал року, а також на час різдвяних та пасхальних канікул.
2. Сезонність попиту розрізняється за видами туризму і територіями. Так, лікувально-пізнавальний туризм піддається впливу сезонності менше, ніж морський та гірськолижний.
3. Різні райони перебування мають специфічні форми сезонної нерівномірності. Це дає право говорити про специфіку нерівномірності попиту в окремому пункті, районі, країні і вмасштабах всієї планети.

Пропозиція туристичних послуг формується на основі виявлених у результаті досліджень пріоритетів, які стосуються напрямків та видів туризму. Для успішного продажу та надання туристичних послуг важливим є професіоналізм фахівців туристичної галузі, детальне знання послуги, що продається. Це дозволяє покращити обслуговування клієнтів, збільшити обсяги продажу (отже знизити витрати) такої послуги. Нерідко у турфірмах можна спостерігати ситуацію, коли менеджер з продажу не в стані надати вичерпну інформацію про запропонований туристичний напрям, програму обслуговування, готель, погодні умови в регіоні тощо. Результат - розчарований клієнт, що піде в іншу фірму, до менеджера, який зможе краще пояснити всі деталі туру, відповісти на всі запитання. З іншої сторони, раціональне управління персоналом з використанням принципів хорошого менеджменту також здатне забезпечити координацію всіх служб організації для досягнення якості обслуговування туристів. Це - довіра, конструктивний підхід, раціональна структура менеджменту, виявлення найважливішого в діяльності турфірми. Мотивація праці досягається з допомогою обліку ієрархічних потреб співробітників. Завданням керінвицтва є створення умов, що задовольняли б їх, і тим самим мотивували інтенсивну та якісну працю фахівців. У свою чергу енергійний та кваліфікований персонал може співпрацювати з керівництвом та допомагати йому в контролюванні та оптимізації розподілу.