Драгунова Т.А., Майданік І.П., Чвертко Л.А.
Матеріали доповідей ІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною
економікою". - 15-16 вересня 2006 року, м. Бердянськ.

Потенціал робочої сили у курортно-рекреаційній і туристичній сфері

В рамках цієї тематики відділ міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України за допомогою працівників Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини провів повторне опитування студентської молоді, що включало питання можливості самореалізації осіб молодого працездатного віку на Батьківщині, їх установок на працю у туристичній та курортно-рекреаційній сфері тощо.

Склад опитуваних включав студентів віком до 25 років, з них чоловіки і жінки розподілилися майже порівну (відповідно 53% і 47% жінок). На питання „Чи бажаєте працювати за спеціальністю” переважна частина респондентів (82,7%) відповіла позитивно з невеликою перевагою жінок. Для дещо меншої частини молоді важливо само реалізуватися на Батьківщині (63,9%), в рідному населеному пункті 12,5%, в регіоні народження -8,7%. Негативно відповіли на це питання близько 15% респондентів.

Престижність роботи в курортно-рекреаційній галузі підтвердили 74,4% студентів, що на 20% менше, ніж рік потому. Натомість певним позитивом цього року виявилася частіша позитивна відповідь на це питання серед чоловіків, ніж серед жінок: якщо у 2005 році престижність галузі оцінили обидві статі порівну, то у 2006 році чоловіків виявилося на 4% більше.

Бажання працювати у курортно-рекреаційній галузі висловило 71,2% опитуваних, що на 11,2% перевищувало показники опитування минулого року. Особливістю відповідей респондентів 2006 року є більша частина тих, хто бажає працювати у курортно-рекреаційній галузі у регіону, де проживали до вступу у вищій навчальний заклад.

Важливе значення для залучення працівників у місця прикладання праці курортно-рекреаційної та туристичної сфери є заробітна плата як необхідна складова відновлення і розвитку робочої сили. Матеріальна складова мотиваційного важеля управління в галузі дозволяє підвищувати продуктивність праці в галузі та якість послуг населенню. На сучасному етапі заробітна плата працівників є невисокою. Так, у готельному господарстві вона складала в середньому по Україні у 2004 році 429,38 грн., в тому числі у державних закладах – на 60% вище, у підприємствах колективної власності – на 24% менше, у закладах приватної власності – на 2,3% менша (слід зважати, що в деяких випадках заробіток може бути у прихованій формі і не оподатковуватися) (рис1).

Рис.1. Розподіл кількості працівників у галузі готелів та ресторанів за розмірами нарахованої їм зарплати у 2004 році

З початку нинішнього століття спостерігається тенденція зростання заробітної плати в галузі, при чому найбільші темпи є у Закарпатській, Івано-Франківській, Одеській областях та АР Крим, які переважна більшість опитаних (70%) назвала серед найбільш потенційних регіонів для розвитку курортної галузі.

Заробіток, що є прийнятним для праці в курортно-рекреаційній сфері, на думку молоді має складати в середньому 2,4 тис. грн. Зокрема відповіді розподілилися таким чином: більша частина респондентів (44,9%) назвали 1001-2000 грн., оплату праці у 2001-3000 грн. назвали 21,9%, понад 3000 грн. - 18,4% опитаних. Порівняно з попереднім роком цей рівень є вищим: якщо у 2005 році на оплату праці до 1000 тис. грн. орієнтувалися 43,2% студентів, то в поточному році їх частка впала втричі, а частка бажаючих отримувати понад 2000 грн. збільшилася з 12,5% до 30,9%.

Дослідження показало, що значна частина молоді має бажання працювати у туристичній та курортно-рекреаційній галузі, при чому високий відсоток осіб чоловічої статі, що хочуть реалізовуватися в галузі і вважають її престижною, дозволяє комплексно використовувати робочу силу регіону, поєднуючи жіночу і чоловічу працю, а не створюючи проблеми для зайнятості однієї з них (що характерно у гірничий та гірничо-переробних районах). Водночас висока орієнтація молоді на працю за кордон (74,5% опитуваних) є серйозною мотиваційним поштовхом для управлінців щодо активізації соціально-економічного розвитку регіонів. Наразі є всі підстави для розробки ґрунтовного спеціального механізму заохочення та стимулювання робочої сили для розвитку галузі.