Добровольська О.П., Батуренко О.В.
Культура народів Причорномор'я. - 2009. - №154. - С.11-17.

Оцінка інвестиційної привабливості адміністративних районів Автономної Республіки Крим

Постановка проблеми та її зв'язок з науково-практичними завданнями. Процес інтенсифікації залучення іноземних інвестицій в економіку України та її регіонів нині розглядається як один із шляхів виходу із ситуації, зумовленої світовою фінансово-економічною кризою, що торкаються не тільки економічні, але і політичні, культурні і навіть духовні аспекти. Безумовно, закордонні інвестиції слід розглядати в якості одного з найбільш значущих факторів розвитку підприємств різної галузевої спеціалізації в регіоні, модернізації матеріально-технічної бази, впровадження інноваційних технологій, підвищення конкурентоспроможності економіки регіону в цілому. Для прийняття управлінських рішень потенційному інвестору необхідна об'єктивна інформація про регіональної диференціації інвестиційної привабливості, яка дозволить виявити найбільш пріоритетні види економічної діяльності. В Україні до теперішнього часу не існує єдиної загальноприйнятої методики оцінки інвестиційної привабливості, забезпечує створення загальнодержавної класифікаційної системи регіональних рейтингів за даним критерієм.

У зв'язку з цим, метою дослідження є аналіз існуючих методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості регіонів та застосування найбільш оптимальної методики для аналізу інвестиційної привабливості адміністративних районів Криму.

Аналіз публікацій з досліджуваної проблеми. В даний час у закордонній і вітчизняній науці існує велика кількість методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості регіонів [1-4,13-20, 22].

Однією з перших методик оцінки інвестиційної привабливості регіонів пострадянського простору була методика Банку Австрії[18], яка дозволила врахувати політичні, економічні і соціальні аспекти регіональної економічної ситуації, що регламентують інвестиційний процес.

Цікавим слід вважати досвід російських вчених, які публікують рейтинги інвестиційної привабливості регіонів, активно співпрацюючи із закордонними рейтинговими агентствами, серед яких: Moody's Investors Service, Standard & poor's, IBKA [15]. Найбільш відомою в даному випадку є методика, розроблена аналітиками рейтингового агентства «Експерт-РА», згідно з якою в якості складових інвестиційної привабливості регіонів використовуються інвестиційний потенціал та інвестиційний ризик. Серед основних переваг розглянутого підходу, слід зазначити: неупередженість оцінювання, доступність, і впізнаваність кінцевих результатів для іноземних інвесторів. Однак відсутність можливості порівняльної оцінки інвестиційної привабливості і ризику різних регіонів, нівелюють практичну цінність даної методики.

Національний рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України вперше було визначено експертами Інституту реформ в 1999 році [15], однак питання про створення єдиної методики рейтингової оцінки інвестиційної привабливості регіонів України є актуальним до нинішнього часу.

Аналіз сучасних вітчизняних і зарубіжних методик оцінювання інвестиційної привабливості регіонів дозволяє зробити висновок про те, що побудова регіональних рейтингів за критерієм інвестиційної привабливості повинно базуватися на системному аналізі, в процесі якого детально досліджується отримана ситуація та можливі шляхи її розвитку, визначаються фактори, які впливають на реалізацію інвестиційних проектів. Крім цього, в процесі оцінювання бажано використання методів математичного моделювання та експертних оцінок, що дозволяють інвестору отримати всебічну, повну і системну інформацію про економічних, соціальних і екологічних аспектах функціонування регіональної системи. Безліч різноманітних факторів, які повинні бути враховані в процесі оцінки, явні і неявні протиріччя між ними призводять до необхідності розгляду кількох варіантів інвестиційних рішень, комплексна оцінка, зіставлення і порівняння яких - дозволяють вибрати найбільш оптимальний. Однак при традиційному підході немає об'єктивної впевненості в тому, що обраний варіант, дійсно є кращим, а в умовах багатоваріантності, дійсно оптимальний варіант, як правило, зникає з поля зору дослідників і експертів. Виходячи з цього, виникає необхідність використання науково обґрунтованої методики оцінювання на основі застосування інформаційних технологій.

У цьому відношенні найбільш показовою, на наш погляд, є методика, викладена в роботах Грец О.П. та Кудрявцева В.Б.[5, 6, 12], заснована на математичному моделюванні з урахуванням екологічних, соціальних та економічних чинників, що роблять вплив на розвиток регіону. Математична модель на основі теорії розпізнавання образів не тільки зберігає різноманіття інформації про оцінюваної території, але і дозволяє усунути недоліки традиційно існуючих методик оцінювання, знайти дійсно оптимальний варіант в порівняно короткі терміни і з меншими витратами засобів і праці. Примітно і те, що методичний апарат теорії розпізнавання образів, який лежить в основі аналізованої методики, знайшов широке застосування для вирішення різних господарських завдань, причому достовірність результатів перевищила 95% [5]. На наш погляд, цей факт свідчить про універсальність і високої достовірності даної методики.

Виклад основних результатів дослідження. Під інвестиційною привабливістю (ІП) слід розуміти інтегральний, комплексний критерій, що характеризує ефективність капіталовкладень в будь-який проект в межах держави, регіону, галузі [7]. У структурному відношенні категорія «інвестиційна привабливість» являє собою визначений набір показників, стандартизованих за єдиними принципами з метою коректного порівняння [8].

Розглядаючи в якості об'єкта дослідження АР Крим, необхідно відзначити, що, завдяки значному природно-ресурсному потенціалу, вигідному приморському положенню, наявності кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили, накопиченим виробничим потужностям, хоча і потребують реконструкції та модернізації, регіон займає високі позиції в рейтингу инвестиционнопривлекательных регіонів України [20,21]. Інвестиційна привабливість регіону формується під впливом системи як генеруючих, так і лімітуючих факторів політичного, виробничого, ресурсно-сировинного, інноваційного, соціального, кадрового, фінансового, інфраструктурного, інвестиційного, споживчого та екологічного характеру (див. табл.1.), проявляються на рівні адміністративних районів.

Таблиця 1.