Добровольська О.П.
Матеріали доповідей ІІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційної
економікою". - Бердянськ: АУІТ "АРІУ", 2007.

Обґрунтування системи чинників регулювання сталого розвитку рекреаційних територій

В умовах трансформації суспільно-економічних відносин і розробки нової економічної моделі розвитку продуктивних сил, заснованої на засадах екологічної збалансованості і стійкості, особливий інтерес викликає функціонування рекреаційних територій, які виконують оздоровчі функцій у системі суспільного розвитку.

Функціональним ядром рекреаційної території є еколого-соціально-економічна система, що володіє територіально-функціональною цілісністю, яка вимагає просторово-економічного аналізу функціонування і визначення факторів, які регулюють процеси її розвитку та трансформації.

В цілому, систему чинників регулювання сталого розвитку рекреаційних територій формують дві групи чинників: зовнішнього і внутрішнього прояви.

До зовнішніх чинників регулювання сталого розвитку рекреаційних територій відносять:

- державні та світові стандарти екологічної політики, які формуються на базі принципів сталого розвитку та з урахуванням особливостей здійснення екологічної політики окремими державами та їх спільнотами;
- тенденції функціонування світового та національного ринків рекреаційних послуг, моніторинг яких дозволить адекватно оцінювати не тільки тенденції попиту на певний тип курортно-оздоровчих послуг в цілому, але і потенційну зацікавленість у даних послугах конкретних курортів, ємність яких перевищила або ж наближається до гранично допустимого екологічного пропозиції;
- пріоритети державної політики соціально-економічного розвитку, спрямовані на повноцінне нормативно-правове забезпечення сталого, екологічно збалансованого розвитку рекреаційних територій;
- здійснення інноваційної, фінансової, інвестиційної політики держави. Умови, на яких здійснюються залучення інвестицій та надання кредитів на розвиток курортно-рекреаційної сфери здатні істотно стимулювати її розвиток шляхом модернізації і будівництва нових об'єктів санаторно-курортного обслуговування, розвитку рекреаційних територій в цілому.

До факторів внутрішнього прояви відносяться:

- ступінь забезпеченості рекреаційних територій природно-ресурсним потенціалом;
- галузева та територіальна структури господарського комплексу території, оптимізація якої дозволить зберегти високі екологічні стандарти навколишнього середовища поряд з високими темпами соціально-економічного розвитку території;
- стратегія розвитку рекреаційних територій, яка задає вектори розвитку рекреаційної території, формує цілі і завдання, дозволяє знаходити компромісні варіанти розв'язання конфліктних та суперечливих питань.

Регулювання функціонування рекреаційних територій на основі принципів сталого, екологічно збалансованого розвитку, вимагає урахування наведених факторів у процесі розробки принципово нових методик економічної оцінки забезпеченості територій природними рекреаційними ресурсами та прогнозування перспективного розвитку рекреаційних територій.