Дмитрук О.В., Свінцицька О.М., Сугоняк І.І.
Економіка. Управління. Інновації. - 2011. - №1 (5).

Використання спеціальних методів планування як засіб удосконалення технології управління рекреаційними підприємствами

В даній статті розглядається можливість удосконалення технології управління рекреаційними підприємствами на основі використання спеціального методу планування, а саме аналізу ієрархій Сааті, при дослідженні сили впливу факторів зовнішнього середовища на функціонування та розвиток рекреаційних підприємств.

Ключові слова: рекреаційне підприємство, удосконалення, технологія управління, методи планування, фактори зовнішнього середовища, метод аналізу ієрархій Сааті.

Актуальність проблеми. Наслідком зростання значення туризму і рекреації за останні кілька десятків років у світі стало те, що у багатьох державах обслуговування рекреантів вже визначається, як життєво необхідна форма задоволення потреб людини. Так, залучаючи у сферу рекреаційної діяльності природні ресурси, історичні та культурні комплекси, технічні системи та інші складові рекреаційного потенціалу, людина формує, а суспільство розвиває свої рекреаційні системи [3].

Постановка проблеми. В Україні рекреаційна діяльність сьогодні, як процес організації виробництва та реалізації послуг рекреаційно-туристичного характеру, дає чималі прибутки, випереджаючи іноді промисловість та сільське господарство, і має всі необхідні умови для подальшого розвитку. Разом з тим, на практиці, рекреаційний потенціал держави використовується нераціонально, що пов'язано, перш за все, із нерівномірністю забезпеченості ним регіонів України та можливостями його ефективного використання суб'єктами рекреаційної діяльності [2; 4; 5; 9].

Аналіз останніх досліджень. Опрацюванню ряду проблем та особливостей організації рекреаційної діяльності в Україні присвячено праці багатьох науковців, в тому числі: В.Ф. Кифяка, В.І. Куценко, Н.В. Фоменка, В.П. Руденка, І.М. Школи та інших авторів. Проте, аналіз їх змісту засвідчує, що ширшого висвітлення потребує проблема забезпечення ефективної діяльності рекреаційно-туристичних підприємств як елементів державного рекреаційно-туристичного комплексу завдяки удосконаленню технології управління ними.

Постановка завдання. Завданням даної статті є представлення одного з варіантів дослідження сили впливу зовнішніх факторів на функціонування та розвиток підприємств рекреаційної сфери, а саме із використанням методу Сааті, результати якого формують блок вхідної інформації для реалізації технології управління рекреаційними підприємствами і можуть слугувати засобом її удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Процес управління рекреаційними підприємствами розглядається, як рух інформації і прийняття управлінських рішень щодо забезпечення ефективного функціонування та розвитку конкретної системи «рекреаційне підприємство» в майбутньому. Зокрема, практичне функціонування системи управління рекреаційним підприємством доцільніше розглядати ширше на основі взаємозв'язку та взаємодії функцій управління як технологічний зміст здійснення управління. В рамках даного дослідження особливої уваги набуває визначальна функція управління «планування» -цілеспрямована діяльність, що здійснюється в рамках місії конкретного рекреаційного підприємства і включає в себе: процес визначення цілей та завдань; розробку єдиного напряму зусиль колективу рекреаційного підприємства за принципом збалансованості та обґрунтованості із програмами та планами для досягнення ним поставлених цілей; визначення необхідних ресурсів для досягнення цілей та виконання завдань; доведення планів до конкретних виконавців [1].

В діяльності рекреаційних підприємств існує багато способів та методів планування, але усі вони означають, що це у вузькому змісті вибір альтернативи, у широкому - процес систематизованої підготовки рішень, прийняття яких потребує постійного поновлення даних про зовнішнє середовище та їх аналіз, пошуку нових стратегій і підходів. При цьому, слід зазначити, що спеціальні методи планування, наприклад, економіко-математичне моделювання дозволяє розробити декілька варіантів планів функціонування та розвитку конкретного рекреаційного підприємства, в яких планові показники обґрунтовуються та оптимізуються, що дає можливість із багатьох варіантів вибрати найоптимальніший [8].

Враховуючи вище сказане, визначено, що системне вивчення впливу зовнішніх факторів, які виконують роль конструктивно-каркасної структури формування територіальної організації рекреаційно-туристичної системи держави із використанням економіко-математичне моделювання, удосконалює хід процесу управління рекреаційними підприємствами. Для підтвердження висунутої гіпотези виокремлено територію дослідження - Житомирську область, яка за розширеною організацією рекреаційного комплексу України відноситься до П-ї Центрально-Української рекреаційної зони, державно-міжнародного Поліського рекреаційного регіону, і з рядом інших областей формує Західно-Поліський район та має оздоровчо-туристичний профіль рекреаційно-туристичної діяльності, змінює структуровано-зовнішні фактори впливу рекреаційних підприємств області на статичні (природно-географічні; культурно-історичні), які є більш-менш сталими та динамічні (політичні; соціально-економічні; демографічні; матеріально-технічні), які мають здатність швидко змінюватися [10].

Для аналізу рівня впливу факторів на функціонування та розвиток рекреаційних підприємств області використано якісний метод прийняття управлінських рішень - аналіз ієрархій Сааті як спосіб оцінювання відносної важливості факторів через ранжирування методом парних порівнянь [7]. Далі інтегральну оцінку впливу факторів на розвиток та функціонування рекреаційних підприємств області позначено через А; проведено визначення показника i-го фактору за наступними критеріями: К₁ - статичні фактори, К₂ - динамічні фактори. Так, К₁ оцінено за групами факторів:

- C₁ - природно-ресурсний потенціал Житомирської області, який включає показники: е₁ - мінеральні ресурси, е₂ - водні ресурси, е₃ - земельні, е₄ - лісові, е₅ -фауністичні, е₆ - природно-рекреаційні ресурси;
- С₂ - культурно-історичний потенціал регіону, що включає: е₇ - наявність історичних пам'яток архітектури та містобудування, е₈ - розвиток установ культурної інфраструктури (розглядаються як рівнозначні).

Відповідно, К2 оцінено наступними групами факторів:

- С₃ - соціально-економічний рівень регіону, який включає: е₉ - рівень обсягів доходів та витрат населення, е₁₀ - вікова структура населення, е₁₁ - коефіцієнт співвідношення міського та сільського населення, е₁₂ - рівень культурного розвитку населення;
- С₄ -демографічний медико-статистичний рівень, який включає більш детальніхарактеристики населення області: е₁₃ - коефіцієнт природного приросту населення, е₁₄ - рівень смертності населення, е₁₅ - рівень захворюваності населення, е₁₆ - рівень поширеності захворювань;
- С₅ - матеріально-технічний потенціал включає: е₁₇ - рівень технологічного забезпечення рекреаційних підприємств, е₁₈ - рівень комфортабельності умов перебування в рекреаційних підприємствах, е₁₉- коефіцієнт оновлення їх матеріальної бази (розглядаються як рівнозначні);
- С₆ - політико-правове середовище, яке включає: е₂₀ - рівень правових та управлінських рамок розвитку та обмеження процесу здійснення рекреаційної діяльності на даній території; е₂₁ - рівень фіскального тиску на рекреаційну діяльність; е₂₂ - рівень міграційного регулювання.

Для визначення вагового впливу кожного коефіцієнта в процесі прийняття рішення проведено попарне порівняння усієї структури досліджуваних факторів. Звідси, ієрархічна модель взаємозв'язку вище визначених факторів на розвиток та функціонування рекреаційних підприємств прийняла вигляд (рис. 1).

Рис. 1. Ієрархічна модель факторів впливу на розвиток та функціонування рекреаційних підприємств Житомирської області

Узгодження значущості вагових коефіцієнтів оцінок здійснено за допомогою спеціального методу кількісного порівняння пар об'єктів за допомогою матриці А = {a^(k)_ik}, де a^(k)_ik - оцінка відношення між i та j об'єктами (i,j = 1,n) k-то рівня ієрархії. Вектор вагових пріоритетів розраховано за заданою формулою:

В свою чергу, взаємний вплив факторів оцінено за стандартною 10-бальною шкалою оцінки впливу (за шкалою методу аналізу ієрархій) (табл. 1).

Таблиця 1