Дейнека Л.А., Желтикова С.В.
Культура народів Причорномор'я. - 2012. - №221. - С.39-41.

Розвиток рекреаційних зон в Україні

Постановка проблеми. В Україні зросла інвалідність населення в т.ч. і працездатного. Знизити зростання інвалідності можливо поліпшивши, збільшивши чисельність санаторно-курортних закладів, установ профільних туристичних підприємств в АРК.

Мета даної публікації - звернути увагу на необхідність вирішення цієї проблеми.

Завдання даної публікації - показати шляхи вирішення даної проблеми.

Ефективність розвитку економіки будь-якої держави залежить від його трудового потенціалу. Якість і кількість робочої сили є практично основним фактором прискорення экономическою розвитку країни. В Україні чисельність працездатного населення в останні роки залишається незмінною - близько 23 мільйонів чоловік. В останні роки в країні спостерігається зростаючий рівень старіння робочої сили у країні понад 20% населення віком старше 50 років. З-за низької народжуваності в 1990 - 2000 роки в Україні настала з 2010 по 2015 роки гострий дефіцит робочої сили. У зв'язку з цим з'явилася гостра необхідність відновлення працездатності населення різних вікових груп, здоров'я яких викликає в останні роки велику заклопотаність. Згідно статистичних даних кількість хронічних захворювань зросла на 280 - 370% в розрахунку на одного працюючого порівняно з 1990 роком. Інвалідність працездатного населення України збільшилася до 300%. Особливо високі показники по захворювань та інвалідності у промислових регіонах Донбасу, Придніпров'я. Збитки від захворюваності і не виробленої продукції в Україні щорічно становить близько 15 мільярдів гривень. Враховуючи, що в даний час територія України, в тому числі і в промислових регіонах, за техногенними навантаженнями на природне середовище в 5 разів перевищує аналогічний показник інших держав, поліпшення ситуації позитивну роль могла б зіграти санаторно-курортна система Криму. На сьогодні в Криму функціонує достатня кількість санаторно-курортних установ різної форми власності. Зміна форми власності курортно-санаторних закладів в останні роки відкриває нові можливості для інвестицій та конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників послуг.

На сьогоднішній день проблеми туристичної галузі, лікувального туризму України займають чималу нішу в соціально-економічній політиці країни. Однак, незважаючи на актуальність проблеми та її державну значимість, в науковій літературі вона не отримала достатньо широкого висвітлення. Дослідженням цієї проблеми займалися такі вчені як Самойлик К.С, Федорченко В.К., Грицик М.В., Кифяк В.Ф., Мальська М.П., Цибух В.І., Зінченко В.А. та ін

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристські потреби населення.

Туристична сфера - це саме та галузь, яка при порівняно невеликих затратах може дати великий прибуток, поповнити державний бюджет. Обіг капіталу у цій галузі у 4 рази вища, ніж у середньому в інших галузях народного господарства. Витрати на створення одного робочого місця в інфраструктурі туризму в 20 разів менша, ніж у промисловості (2, 234). По прибутковості експортно-імпортних туристичних послуг - туризм займає третє місце у світовому товарообігу.

Завдяки вигідному геополітичному положенні Україна з давніх часів була і залишається перехрестям транспортних та людських потоків у напрямках Північ - Південь і Захід - Схід. Це є об'єктивною передумовою входження в число найрозвиненіших у туристичному відношенні країн світу. Україна має значний туристично-рекреаційний потенціал. За даними світової статистики, послуги від туризму зростають щороку на 8%. Цей феномен здатний швидко приносити віддачу і служити опорою народному господарству. На туризм припадає десята частина валового світового продукту. Зараз в цій галузі в Україні настав переломний момент, який змінив ставлення до туризму як до важливої сфери економіки. Все це свідчить про актуальність вивчення умов розвитку туристичної галузі.

В останні роки в Україні в умовах занепаду ефективності промислових підприємств спостерігається інтенсивний процес відтоку робочої сили з традиційно провідних галузей економіки у сферу надання послуг. І це закономірний процес розвитку світової економіки.

Від ефективності функціонування туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40 галузей економіки і доля близько 10 - 15% населення України.

Наша країна має надзвичайно потужний рекреаційно-ресурсний потенціал. Проте його використання залежить як від матеріально-технічного фактора, так і від усвідомлення вченими, господарниками, що зростання економіки держави не тільки результат ефективності промислового виробництва, а й сфери послуг. Занепадницький період, відсутність у 1989-1993 рр. структур і важелів державного регулювання туризму в Україні призвели до руйнування важливих складових частин інфраструктури галузі, переливу значних валютних коштів за кордон. Було порушено систему напрацьованих зв'язків, партнерства, підготовки й використання досвідчених кадрів. Якщо в середині 80-х рр. Україну щороку відвідувало понад 500 тис. іноземних туристів, то в 1992 р. лише близько 120 тис. Разом з тим 10 млн українських громадян виїжджало за кордон переважно в так звані "шоп-тури". Внаслідок цього у 1989 -1992 рр. держава втратила майже 80% валюти прибутків від іноземного туризму.

За останній період в Україні загальна кількість туристичних підприємств збільшилася на 12%. В основному, це турагенти, туроператори, розміщених у великих центрах країни - р. Києві (30%), АР Крим (1 2 %) і в половину менше у Львівській. Харківській, Донецькій, Дніпропетровській областях (на 5-7%). Чисельність всіх обслуговуються цими підприємствами туристів в Україну постачає не більше 3 млн. осіб, у тому числі іноземних - 13. В основному, туристичний потік в Україні складається з вітчизняних туристів. Кількість екскурсантів в Україні становить лише 1,5-1,7 млн. осіб. Упродовж років незалежності по Україні переважав, в основно-внутрішній вид туризму, що за чисельністю не перевищує виїзний. У структурі ж виїзного туризму основне положення займає Туреччина і Єгипет. Пріоритетною умовою вибору тієї чи іншої країни є, в першу чергу, доступність послуг і їх комфортність. Це підтверджується структурою розподілу виїзду туристів за цілями. Із загального числа виїхали з України туристів 99% виїхали на відпочинок, з чисельністю, в середньому, на одного туриста 9 туроднів, внутрішнього туризму дещо менше - 6 туроднів. Як показав аналіз, тури внутрішнього туризму підприємці почали використовувати для службових, ділових подорожей (2%). Для конкретного відпочинку всередині України тури використовувалися на 93%. Туристи виїзного туризму, в основному, віддають перевагу використовувати повітряний вид транспорту (на Туреччину, Єгипет) і значно менше автомобільний - в Росії, Чехії, Австралії. У середньому обсяг реалізації турпослуг України сягає близько 5 млн. грн., з них за рахунок в'їзного - до 500 тис. грн., виїзного до 4 млн. грн., тобто велика частина наших співвітчизників віддає перевагу відпочинок за територією України. Іноземці при виборі місць відпочинку не віддають перевагу українським туристичним комплексам. Як показує досвід, загальна закономірність ряду країн (Іспанія, Португалія, особливо Марокко і Туніс): швидке залучення іноземного капіталу - це забезпечення випереджаючого зростання міжнародного туризму. Очевидно, розвиваючи обидві форми туризму, Україна повинна особливу увагу приділити швидкого зростання міжнародного туризму. У відсутності масового в'їзного туризму в Україні, як показав аналіз, існує безліч причин:

- у першу чергу, це стосується стану як туристичної, так і готельної індустрії. В Україні сфера туризму знаходиться в періоді розвитку. У двотисячні роки на розкрутку туристичного "обличчя" України планувалося виділити 20 млн. грн. бюджетних коштів, що стало проблематичним при даному рівні економіки.
- наступним і основним напрямком розвитку рекреаційних комплексів України є дієвий контроль над експлуатацією рекреаційних засобів.
- необхідно приділити увагу реорганізації турпредприятий з подальшим нарощуванням ефективності їх роботи. Основою підвищення ефективності роботи підприємства в будь-якій галузі є запровадження внутрішнього економічного механізму управління підприємством. Стрижнем цього механізму стає вплив основних факторів: організаційної, мотивуючої та контролюючою функцією управління. В туристичній індустрії фактором організації є організація нових видів туристичних напрямків - ділового туризму, зеленого туризму, сільського туризму, екологічного, етнографічного туризму.

Практично, у всіх областях і АР Крим є всі можливості для створення нових напрямів туристичної діяльності: наявність розвинутої мережі залізниць, достатня кількість комфортабельних готелів, концертних залів, місць для проведення виставок і ярмарків дозволяє створити і організувати не тільки екзотичні види туризму, а і бізнесовий, конгресний туризм для залучення ділових партнерів та інвесторів.

У багатьох країнах світу вже протягом декількох років розвивається такий вид туризму, як геокепинг - пошук з допомогою супутникових систем і комп'ютерів різних об'єктів. Даний вид турів здійснюється в гірській місцевості, при наявністю печер. Передбачається, що розвиток даного виду турів в Криму приверне ще більшу кількість туристів.

Крім вищеназваних видів туризму, особливу роль відіграє аматорський туризм - рибальство, полювання. Провівши дослідження існуючої рекреаційне туристської бази Криму, слід виділити деякі, ритуальні на сьогоднішній день, види туризму, які є перспективними, але недостатньо розвиненими і вимагають інвестицій: дегустаційний, сільський, екстремальний (трекінг, альпінізм, дайвінг, дельтапланеризм, геокепинг та інші), гірський, аматорський, пізнавальний, фестивальний, фото та кіно-туризм. Можна продовжити цей список, однак всі види туризму вимагають уваги і фінансування [4].

З усіх перерахованих вище шляхів розвитку різних пріоритетних видів туризму, можна зробити висновок, що даний вид діяльності в Криму має досить сприятливі перспективи розвитку. І для практичного вирішення питань розвитку туризму доцільно залучити до співпраці іноземних інвесторів, готових вкласти капітал у розвиток пріоритетних видів туризму в Криму.

Перспективи збільшення доходів в цілому по Україні за рахунок зеленого, сільського туризму теж досить високі. Однак туроператорами, розташованими, в основному, у великих містах, не розробляються класичні тури активного відпочинку з переїздами не тільки в Карпатах, а й у всіх інших регіонах України. У зв'язку з цим особливої уваги заслуговують тури по територіях Карпат, Криму, поблизу річок Дніпра, Дністра, на Донбасі по річках Сіверський Донець, Айдар, Міус. На території Донбасу представляє інтерес наявність унікальних заповідників, степів - Провальському, Стрілецькій,

Кремінських лісів і озерних комплексів. У Криму - Нікітський ботанічний сад, територія гори Ай-Петрі, Лівадійський палац і т.д.

Привабливим в Україні є також створення етнографічних, театральних, паломницьких турів, турів для секс-меншин, турів для української діаспори США, Австралії, Канади, відвідування Чорнобильської АЕС та зони відчуження, створення спелеомаршрутов, сплав по гірських річках України, весільні тури, тури спа, діагностичні та лікувальні тури (територія АР Криму, Західної України). Вікові межі потенційних клієнтів даних турів можуть бути дуже широкими. Вкрай необхідно створення спеціалізованих каталогів за видами туризму, з розміщенням їх на інформаційних сайтах з багатомовним представленням інформації. Більше уваги необхідно приділяти розробці дешевих турів. В Криму та Карпатах, як показав аналіз, недостатньо як дорогого житла, так і розрахованого на молодь. Не вирішена проблема з громадським харчуванням, у зв'язку з чим необхідно приділити увагу будівництву хостелів та додаткових пунктів харчування. Перспективним напрямком в індустрії туризму є яхтинг. Для розвитку цього виду туризму в Україні необхідно випустити многоречивые інформаційні буклети за територіальним яхтинговому туризму, побудувати (модернізувати під причали) причали, яхт - клуби, мотелі, ботелі і т.д. Буклети повинні бути розраховані на туристів з різних країн, які захоплюються яхтингом і мають власні яхти і бажають відвідати Україну водним шляхом. Буклети повинні висвітлювати інформацію про наявність яхт-клубів та стоянок на Чорному морі, великих річках України. В інформаційному буклеті необхідно вказувати перелік документів, що дозволяють перетнути водні кордони України із зазначенням координаторів консультаційних центрів в регіонах, а також координати консульств різних країн.

Поетапний розвиток, удосконалення всіх операційних систем у сфері туризму, можливо змінити, відстеживши і скорегувавши тільки через певну систему контролю, яку необхідно створити. Таким чином, при формуванні нової стратегії розвитку рекреаційного туристичного комплексу України туристичні підприємства повинні поєднувати акценти і екстенсивного нарощування потужностей та інноваційного менеджменту, реорганізації галузі, що докорінно змінить організацію діяльності рекреаційно-туристичних послуг, де, інноваційний розвиток - це створення інноваційних зерен, яке визначить Україну як країну туризму.

Таким чином, стає очевидним, що туристський бізнес і зокрема, вище визначені пріоритетні види туризму зможуть здійснити глибоку практичну адаптацію до умов сучасної середовища, оскільки роблять таку адаптацію гостро необхідною.

Джерела та література

1. Сергєєв В.І. Інноваційні процеси в розвитку / В.І. Сергєєв // Культура народів Причорномор'я. - 2004. - С.52; Лапоед О.Д. Основні напрямки розвитку туристичної інфраструктури регіону / О.Д. Лапоед; Мукачівський технол. Ін.-т.; Паямимшо М.В. Екстремальний туризм в Криму / М.В Паямимшо // Культура народів Причорномор'я. - 2004. - № 65, т. 3. - С182-133.
2. Ренні С.А. Перспективні види туристичної діяльності / С.А Ренні. - 2001. - №18, т. 2. - С.51-58.
3. Перехід до сталого розвитку туризму: проблеми та спеціалізація їх вирішення // Культура народів Причорномор'я. - С.67.
4. Лебедєва Ст. Туристична галузь: погляд з регіону / В. Лебедєва // Віче. - 2005. - № 3 (156). - С. 53-55.
5. Сметанко О. Класифікація витрат. ІС-облік в організаціях, що займаються туристською діяльністю / О. Сметанко // Схід. - 2002. - № 3 (16). - С. 19-24.
6. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні / В.Ф. Кифяк. - Чернівці, 2003.
7. Туризм в Україні: сучасніх стан та пріоритети розвитку: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Львів, 2005.
8. Маркелов В.Л. Організація обслуговування в готелі: посіб. / В.Л. Маркелов; за ред. І.М. Мініч. - К., 2004. - (Гостинність).